Ухвала суду № 137114405, 02.03.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/11842/25

Провадження №1-кп/522/2001/26

УХВАЛА

02 березня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023160000001207 від 13.09.2023 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, українця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023160000001207 від 13.09.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Під час підготовчого розгляду справи до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 про повернення прокурору вище вказаного обвинувального акту відносно ОСОБА_3 у зв`язку з недостатністю формулювання обвинувачення, яке у судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали та просили задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту та просила відмовити у його задоволенні.

Представник потерпілого КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» ОСОБА_6 у підготовче засідання не з`явилася, надала заяву про слухання справи за її відсутності.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши подане клопотання, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Відповідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

В п.3 ч.3 ст. 314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.

В своїх доводах щодо повернення обвинувального акту прокурору захисник ОСОБА_5 зазначила, що органом досудового слідства та прокурором не в повному обсязі з`ясовані обставини та причини вчинення кримінальних правопорушень, і органами досудового слідства не надана оцінка цим обставинам. Також, в обвинувальному акті не повністю викладаються фактичні обставини кримінальних правопорушень та він не містить мотиви вчинення кримінальних правопорушень.

Аналізуючи зміст положень ст. 291 КПК України, суд доходить висновку, що повернення обвинувального акту прокурору з підстав вказаних стороною захисту, законодавцем не передбачено.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що чинний КПК України не передбачає направлення обвинувального акту для продовження досудового розслідування.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За нормою п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України державне обвинувачення це процесуальна діяльність прокурора, яка полягає у доведені перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. За вимогами ч.1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

Стаття 7 КПК України встановлює, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність і диспозитивність.

З огляду на ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Дослідження змісту обвинувального акту свідчить про те, що в ньому, на виконання п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, зазначено правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а тому відсутні підстави вважати, що обвинувальний акт не відповідає зазначеній вимозі КПК України.

Слід зауважити, що конкретність обвинувачення є оціночною категорією та може бути перевірена лише в ході судового розгляду справи, адже на стадії підготовчого судового засідання суд не може давати оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, як про це зазначає захисник, доказам чи фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

У разі ж повернення обвинувального акту судом першої інстанції з підстав неконкретності обвинувачення, вказівки суду спонукають органи досудового слідства на проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, чим нівелюється процесуальна самостійність прокурора на визначення обсягу достатніх доказів для складання обвинувального акту та дотримання принципу змагальності, згідно з яким саме прокурор як сторона обвинувачення звертається до суду з обвинувальним актом, та свідчить про те, що суд певним чином перебирає на себе функції, які не притаманні йому.

Дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023160000001207 від 13.09.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України, на його відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 , відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б слугували підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання обвинуваченого необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 315, 372, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023160000001207 від 13.09.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України, відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1