Рішення № 137113957, 04.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 486/227/25

Провадження № 2/947/206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

представника позивача адвоката Бориченко К.В.

представника відповідача адвоката Кудрінської Ю.Є.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Україна плюс» про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Україна плюс» про визнання спірного майна особистою приватною власністю -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Позивачка просить суд у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя відступити від принципу рівності часток та визнати за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на майнові права на однокімнатну квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 , набуті за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 2-6-2/68 від 12 липня 2021 року, укладеним з ТОВ «Кадор-Україна Плюс» та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , в якості компенсації її частки у праві спільної сумісної власності подружжя, 460 204,40 грн.; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки Infiniti модель QX70, 2013 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , який придбано 02.07.2021 року; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки Renault модель Talisman, 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , який придбано 26.09.2023 року, на підставі договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного у м. Чеховіце-Дзедзіце Республіка Польща.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що придбані під час шлюбу спірні майнові права та автомобілі є спільним майном подружжя а наявність у відповідача заборгованості по оплаті аліментів на утримання дітей є підставою для відступлення від принципу рівності часток із присудженням позивачці спільне сумісне майно подружжя у розмірі 2/3 частин.

Відповідач заявив зустрічний позов в якому просить суд визнати його особистою приватною власністю майнові права на квартиру у житловому комплексі «68-ма Жемчужина» (м. Одеса, вул. Краснова, 3); автомобіль марки INFINITI, модель QX70, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , який було придбано 02.07.2021р.; - автомобіль марки RENAULT, модель Talisman, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_5 .

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що вказано спірне майно хоч у було придбано під час шлюбу але за особисті кошти ОСОБА_2 , який єдиний у сім`ї отримував дохід, а крім того на придбання квартири та автомобіля марки INFINITI, модель QX70 він отримав у позику від своєї матері грошові кошти у розмірі 48 000 доларів США, яки згодом повернув також виключно з власного доходу.

Що стосується тверджень про невиконання зобов`язань по оплаті аліментів, сторона відповідача наполягає на тому, що ОСОБА_2 фактично виконує свої батьківські обов`язки щодо утримання дітей, зокрема регулярно перераховує грошові кошти, забезпечує одягом, продуктами харчування, здійснює оплату дитячого садка та інших необхідних витрат, а сам факт невиконання наказу про стягнення аліментів не відноситься до питання розподілу спільного майна подружжя.

Третя сторона надала документи які стосуються купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 2-6-2/68 від 12 липня 2021 року, укладеним з ТОВ «Кадор-Україна Плюс» та ОСОБА_2 та інших заяв по суті справи а бо клопотань не подавала , представники третій особи до судових засідань не з`являлись.

2. Процесуальні дії у справі

ОСОБА_3 03 лютого 2025 року звернулася до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом про поділ майна подружжя,в якому просить: визнати спільною сумісною власністю: 1) транспортний засіб марки Renault модель Таlisman, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; 2) автомобіль марки INFINITI, модель QХ70,2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ; 3) майнові права на однокімнатну квартиру на 6 поверсі №2-6-2, що розташована в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №2-6-2/68 від 12 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «КАДОРР-УКРАЇНА ПЛЮС».

В порядку поділу майна подружжя позивачка просила визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки Renault модель Таlisman, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , який придбано 26.09.2023 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 26.09.2023; в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачкою право власності на автомобіль марки INFINITI, модель QХ70,2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ; в порядку поділу майна подружжя визнати за сторонами право вимоги передачі майнового права на однокімнатну квартиру на 6 поверсі №2-6-2, що розташована в житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями, торгово-розважальним центром, наземними гаражами відкритого типу, підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією «Шістдесят восьма Жемчужина » за будівельною адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №2-6-2/68 від 12 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «КАДОРР-УКРАЇНА ПЛЮС»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у сумі 42 875,00 грн..

Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04.02.25 матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Україна плюс» про поділ майна подружжя передано для розгляду за підсудністю до Київського районного суду м.Одеси.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..

Ухвалою судді від 20.03.25 позовну заяву залишено без руху та надано відповідний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.04.2025 року, після усунення стороною позивача недоліків, за позовної заяви відкрито провадження за правила загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.04.2025 частково задоволено клопотання позивача та вжиті заходи забезпечення позову шляхом - заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно щодо транспортного засобу марки INFINITI, модель QХ70,2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_2 ; - заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно щодо майнових прав на однокімнатну квартиру, що розташована у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за будівельною адресою: АДРЕСА_3 за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №2-6-2/68 від 12.07.2021 , укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Кадорр-Україна плюс».

03.06.25 суду представником відповідача адвокатом Кудрінською Ю.Є. надано відзив на позов.

24.06.25 представник позивача адвокат Бориченко К.В. заходами електронного суду надала заяву про зміну підстав позову, яка зараз є предметом розгляду.

Під час підготовчого провадження 30.06.2025 від представника відповідача адвоката Кудрінської Ю.Є. подана заява про продовження строку для подання зустрічної позовної заяви.

29.09.2025 ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, та просив суд відстрочити за ним сплату судового збору, однак ухвалою суду від 28.10.25 відмовлено у клопотанні відповідача про надання відстрочки сплати судового збору за зустрічним позовом та залишено без руху зустрічний позов.

11.11.25 року адвокат Кудрінська Ю.Є.- представник відповідача надала заяву про усунення недоліків щодо зустрічного позову щодо сплати судового збору.

Ухвалою суду від 27.11.2025 зустрічний позов було прийнято для розгляду із первісним позовом.

Представником ОСОБА_3 адвокатом Бориченко К.В. 09.12.2025 подано відзив на зустрічну позовну заяву.

21.01.2026 представником ОСОБА_2 подана заява про зміну предмета зустрічного позову та подано зустрічну позовну заяву яка є зараз предметом розгляду суду.

Суд, ухвалою від 04.03.2026 закрив підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті.

3. Фактичні обставини, встановлені судом

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 16 січня 2020 року перебували у шлюбі ( свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_9 (т.1 а/с 12).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 січня 2025 року у справі № 486/1797/24 шлюб між сторонами у справі розірвано. За змістом рішення після розірвання шлюбу ОСОБА_3 відновлєно дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

У період шлюбу у сторін у справі народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_10 від 15 вересня 2023 року ( т.1 а/с 13) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( копія свідоцтва про народження 1863011/00/AU/2023/492496 видана у місті Жешув, Республіки Польща ), які після розірвання шлюбу проживають разом з матір`ю.

У період шлюбу на ім`я ОСОБА_2 придбані:

1) автомобіль марки Infiniti модель QX70, 2013 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , який придбано 02.07.2021 року;

2) автомобіль марки Renault модель Talisman, 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , який придбано 26.09.2023 року, на підставі договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного у м. Чеховіце-Дзедзіце Республіка Польща;

3) майнові права на однокімнатну квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 , набуті ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 2-6-2/68 від 12 липня 2021 року, укладеним з ТОВ «Кадорр-Україна Плюс» за 33 333,50 дол. США за курсом Міжбанку на дату здійснення платежу. Згідно довідки № 30/04-01 від 30 квітня 2025 року, станом на 12 липня 2021 року ОСОБА_2 у відповідності до Договору № 2-6-2/68 від 12 липня 2021 року виконав зобов`язання згідно п. 5.4 Договору.

Вартість транспортного засобу марки Infiniti модель QX70, 2013 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначена суб`єктом оціночної діяльності на 10.01.2025 року як 642 600 грн., згідно звіту про незалежну оцінку вартості майна ( т.1 а/с 20).

Згідно Звіту про оцінку транспортного засобу від 03.06.2025 р. ринкова вартість представленого автомобіля Renault Talisman 1.6 dCi 160НР, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 дорівнює: 490 679, 98 (чотириста дев`яносто тисяч шістсот сімдесят дев`ятьгривень дев`яносто вісім копійок ) грн.

Судовим наказом, виданим Южноукраїнським міським судом Миколаївської області від 10 січня 2025 року у справі № 486/58/25, стягнуто з Відповідача на користь Позивачки на утримання дітей аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 08 січня 2025 року і до повноліття дітей.

Згідно розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню № 77065111 відкритому 04 лютого 2025 державним виконавцем Другого ВДВС у Вознесенському р-ні МО ПМРУ МЮ (м. Одеса) на виконання вказаного вище наказу, станом на 18.06.2025 року боржнику ОСОБА_2 нарахована заборгованість за несплату аліментів, з урахуванням середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, у загальному розмірі 32 367,41 грн ( т.1 а/с 197) а станом на 03.02.2026 року заборгованість складає 93 384,35 грн ( т.2 а/с 104).

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини пов`язані із розподілом спільної сумісної власності подружжя врегульовані Цивільним кодексом України ( скорочене ЦК України) та Сімейним кодексом України ( далі СК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (частини друга та третя статті 372 ЦК України). .

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін та доказів

Згідно ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вказаний правовий висновок визначений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У практиці Європейського суду суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

При розгляді даної справи суд, з урахуванням принципів справедливості та розумності, після дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, прийшов до висновку що позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню а у зустрічному позові ОСОБА_2 слід відмовити , виходячи з наступного:

5.1 Визначення чи є спірне майно спільною сумісною власністю подружжя та розгляд заяви відповідача про спростування презумпції спільності права власності

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 16 січня 2020 року по 30 січня 2025 року знаходились у зареєстрованому шлюбі. Доказів домовленості між подружжям щодо окремого проживання, шлюбного договору або встановленого факту фактичного припинення шлюбних відносин немає.

Майнові права на однокімнатну квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 , набуті за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 2-6-2/68 від 12 липня 2021 року, тобто у період шлюбу.

Автомобіль марки Infiniti модель QX70, 2013 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбано 02.07.2021 року, у період шлюбу.

Автомобіль марки Renault модель Talisman, 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , придбано 26.09.2023 року, у період шлюбу.

Таким чином , все спірне майно було придбано у період шлюбу та згідно презумпції спільності майна вважається спільним сумісним майном подружжя.

На спростування вказаної презумпції ОСОБА_2 заявляє про те що зазначене майно було придбане виключно за особисті кошти відповідача, оскільки протягом п`яти років спільного проживання з позивачкою саме відповідач забезпечував сім`ю усім необхідним, отримував дохід та фінансував її утримання а крім того саме для придбання для придбання квартири та автомобіля марки INFINITJ QX70, 2013 року випуску, він звернувся до своєї матері, ОСОБА_8 , з проханням надати йому у позику грошові кошти і матір`ю відповідача грошові кошти у розмірі 48 000 доларів США були надані на умовах повернення, що підтверджується борговою розпискою від 06.01.2021 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути суму 48 000 доларів СІЛА не пізніше 06.01.2023 року та виконав вказані зобов`язання шляхом повернення грошей які заробив особисто.

За приписами частин першою та другою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, зокрема, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У свою чергу, до особистої приватної власності дружини, чоловіка, згідно вимог ст. 57 СК України , законодавцем віднесено: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Також особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди; виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров`я. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Приймаючи до уваги визначені Сімейним кодексом України критерії майна яке є спільним сумісним майном подружжя та майном яке віднесено до особистої приватної власності , можливо зробити висновок що самі по собі доходи одного з подружжя, якщо вони не підпадають під критеріїв визначених ст.57 СК України, є спільним майном подружжя , та у сукупності з положеннями ст. 60 СК України, вказаний статус майна у вигляді доходів не змінюється від того що доходи у сім`ї отримає лише один з подружжя.

Враховуючи зазначене суд вважає необґрунтованим посилання сторони ОСОБА_2 що сам по собі факт отримання лише їм доходу під час шлюбу може свідчити що отриманий їм дохід вважається особистою власністю а придбане з використанням грошей з даного доходу майно має визнаватись як особиста приватна власність.

Крім того отримання під час шлюбу грошей у позику та повернення вказаної позики під час шлюбу з використанням грошей які є спільною сумісною власністю також не змінює статус грошей , як спільної власності подружжя , яки були використані на придбання майна в інтересах сім`ї та не змінює і статус майна яке придбано з використанням вказаних грошей.

Таким чином, суд приходить до висновку що вказане спірне майно має статус спільного сумісного майна подружжя, та що ОСОБА_2 вказаний статус майна та презумпція права спільності права власності подружжя на це майно, яке придбано під час шлюбу, не спростовано.

5.2 Вартість спільної сумісної власності

Сторонами узгоджена вартість автомобілів , яка була визначена звітами, наданими сторонами, тому вказана вартість приймається та встановлюється, що вартість автомобіль марки Infiniti модель QX70, 2013 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначається у сумі 642 600 грн. а вартість автомобіля марки Renault модель Talisman, 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 визначається у розмірі 490 679,98 грн.

Що стосується вартості майнових прав на однокімнатну квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 , суд не приймає звіт наданий стороною позивача по первісному позову, тому що він стосується вартості самої квартири а предметом спору є майнові права які мають відповідну, сплачену, вартість.

Згідно договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 2-6-2/68 від 12 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «Кадорр-Україна Плюс» та ОСОБА_2 , вартість майнових прав визначена у розмірі 33 333,50 дол. США, яка внесена у повному обсязі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц.

На день розгляду справи 26.05.2026 року сума 33 333,50 доларів США за курсом Міжбанку (продаж на рівні 44,31 грн за один долар) еквівалентна сумі 1 477 017,39 грн.

Таким чином загальна сума спільної сумісної власності яка підлягає розподілу визначається судом у розмірі сукупної вартості автомобілів 1 133 279,98 грн. та вартості майнових прав, що встановлює загальну суму спірного майна у розмірі 2 610 297,37 грн.

5.3. Питання відступлення від рівності часток при розподілі спільного майна подружжя

Як встановлено судом ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на дітей , яки після розірвання шлюбу залишились проживати з матір`ю , на 18.06.2025 року у загальному розмірі 32 367,41 грн. а на 03.02.2026 року у розмірі 93 384,35 грн.

Факт наявності рішення суду про стягнення аліментів та наявність визначеної державним виконавцем заборгованості ОСОБА_2 визнає, але на його думку , вказаний факт немає суттєвого значення для розгляду справи враховуючи що він добровільно, ще до того як дізнався про існування рішення суду, сплачував гроші на утримання дітей , шляхом грошових переводів на банківську картку ОСОБА_7 а також здійснював придбання одягу та особистих речей дітям та сплачував вартість дошкільного садку.

ОСОБА_7 зазначала про мінливу та нерегулярну фінансову участь ОСОБА_2 в утриманні дітей у розмірі який є недостатнім для двох хлопців, а кошті у розмірі 4000 грн., періодично, з позначкою «аліменти» взагалі пересилаються дідусем та бабусею дітей ( батьками ОСОБА_2 ) і не можуть вважатись виконанням зобов`язань самого батька, так як жодних домовленостей з цього приводу не укладалось.

Крім того, на думку позивачки, не надання ОСОБА_2 відомостей про дохід , приводить до визначення розміру аліментів виходячи з середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, та у перерахуванні на кожну дитину розмір аліментів є меншим ніж рекомендований законодавцем розмір, що навіть у випадку їх сплати буде явно недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Як зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21:

«СК України встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя у праві на майно. Суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя із відповідною зміною частки іншого з подружжя. У разі відступлення від засади рівності часток подружжя суд має вказати, які саме обставини стали підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя.

Обставини, які є підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя у праві на майно можна поділити на дві групи: негативні, тобто ті, що надають можливість суду зменшити розмір частки одного з подружжя (частина друга статті 70 СК України); позитивні, що дають змогу суду збільшити розмір частки одного з подружжя (частина третя статті 70 СК України).

Негативні обставини (частина друга статті 70 СК України) - законодавець на рівні СК України передбачив орієнтовний перелік таких обставин (зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї), за наявності яких суд може зменшити частку одного з подружжя. Такі обставини можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності. Тобто законодавець невичерпно виокремив випадки недобросовісної поведінки одного з подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання щодо виконання своїх сімейних обов`язків та майна і встановив наслідок такої недобросовісної поведінки - зменшення розміру частки одного з подружжя. Про недобросовісність одного із подружжя може свідчити, зокрема, приховання певних речей, передання їх на зберігання родичам, продаж спільного майна без згоди другого з подружжя.

Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" частину другу статті 70 СК України доповнено словами "ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей)". Тобто на рівні СК України передбачено, що ухиляння від участі в утриманні дитини (дітей) є підставою для втручання в майнову сферу одного із подружжя за ухилення від виконання сімейного обов`язку з утримання дитини (дітей). Законодавець не пов`язує наявність такої негативної обставини ні з договором про сплату аліментів на дитину (дітей), рішенням суду (судовим наказом) про стягнення аліментів на дитину (дітей), ні з розміром заборгованості зі сплати аліментів. Тому ухилення від участі в утриманні дитини (дітей) може мати місце у разі: невиконання одним із батьків договору про сплату аліментів на дитину (дітей); невиконання рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей); нездійснення одним із батьків жодного утримання за відсутності договору про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей).

Позитивні обставини (частина третя статті 70 СК України) - суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, із яким проживають діти до вісімнадцяти років або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Тобто законодавець пов`язує збільшення частки в праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина (діти), у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вона (вони) одержують. Таким чином, закон передбачає такий алгоритм: існує та виконується договір про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду (судовий наказ) про стягнення аліментів на дитину (дітей); на дитину призначаються аліменти; розмір аліментів, які вона (вони) одержує (одержують), недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування; під час поділу майна подружжя частка в майні того з них, з ким проживає дитина (діти), за рішенням суду збільшується. Для застосування частини третьої статті 70 СК України щодо збільшення частки у спільному майні подружжя того з них, з яким проживає дитина з особливими потребами, необхідно встановити, зокрема, які саме потреби виникають у такої дитини та з чим вони пов`язані, як вони можуть забезпечуватися та чи покриває розмір сплачуваних аліментів понесені витрати та їх забезпечення та/або непонесені, але необхідні витрати».

У даному випадку судом встановлюється наявність негативних обставин, які дозволяють суду зменшити розмір частки ОСОБА_2 при розподілі спільного майна подружжя , а саме невиконання ним рішення суду ( судового наказу) про стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей яки проживають з матір`ю.

Судом враховується і той факт, що про існування такого рішення та наявної заборгованості ОСОБА_2 достеменно стало відомо з моменту ознайомлення його представником, в рамках розгляду даної справи, із заявою про збільшення позову 12.09.2025 року, що однак ніяк не змінило ставлення до наявного зобов`язання про що свідчить розрахунок заборгованості по аліментам від 03 лютого 2026 року.

Надані стороною ОСОБА_2 квитанції не свідчать що така фінансова допомога має постійний характер а сплачені від імені батьків ОСОБА_2 гроші відносяться до виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків по утриманню дітей, так як наявності будь яких домовленостей про сплату від його імені іншими особами, узгодженою із ОСОБА_7 , суми грошової допомоги не доведено.

Таким чином, посилання на фактичне виконання фінансового обов`язку не приймається судом, так як стороною ОСОБА_2 не доведено наявності угоди між батьками щодо розміру та способу утримання дітей з боку батька а також не надано доказів звернення до державного виконавця із заявою про зарахування в рахунок заборгованості сплачених грошей , та у випадку відмови оскарження такої відмови до суду.

Навпаки , у заяві по суті справи , сторона ОСОБА_2 підтверджує факт несплати обґрунтовуючи його різними обставинами.

Водночас , на думку суду , вказана поведінка боржника по аліментам, дозволяє визначити що для ОСОБА_7 існують і позитивні обставини , яки дозволяють вважати про наявне у неї права на збільшення її частки у спільному сумісному майну подружжя, так як саме фактичне ухилення ОСОБА_9 від виконання зобов`язань по оплаті аліментів та не надання ним державному виконавцю відомостей про наявний дохід приводить до того що загальна сума розміру аліментів у перерахування на двох дітей є меншою ніж рекомендований розмір аліментів на дитину відповідного віку , що є підставою прийти до висновку що такий розмір аліментів , навіть у випадку її сплати, не може вважатись таким що є достатнім для забезпечення гармонійного, фізичного і духовного розвитку дітей.

Встановлення таких обставин дозволяє суду прийти до висновку про наявність достатніх, обґрунтованих та доведених підстав для відступлення від рівності часток при розподілу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_2 , із визначенням що ОСОБА_7 підлягає бути виділено 6/10 частини зі спільної сумісної власності подружжя.

5.4 Розподіл спільного майна з урахуванням відступленням від рівності часток.

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду за наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 648/3137/15-ц).

Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка, які саме об`єкти в натурі відповідають частці у праві спільної часткової власності (постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17).

Тлумачення змісту пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що за своєю суттю такий спосіб захисту, як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанов Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20).

Такий спосіб захисту, як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності тощо) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), на яку посилався й заявник у касаційній скарзі, вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання ( постанова Верховного Суду від 14.02.2024 № 752/18272/18 ).

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Предметом розподілу спільного сумісного майна є майнові права на однокімнатну квартиру, які вартують 1 477 017,39 грн, та два автомобіля загальною вартістю 1 133 279,98 грн., із визначенням загальної вартості майна у 2 610 297,37 грн.

Як зазначено у п.5.3 даного рішення суд при розподілі майна відступає від рівності часток при розподілу спільного сумісного майна подружжя із визначенням що ОСОБА_7 підлягає виділення 6/10 частини.

Таким чином при розподілі майна з урахуванням відступлення від рівності ОСОБА_7 підлягає виділ майна вартість якого складає 1 566 176,42 грн., та відповідно ОСОБА_2 виділу підлягає майно вартістю 1 044 120,95 грн.

Враховуючи що одним з предметів розподілу є майнові права на однокімнатну квартиру та два автомобіля які знаходяться у користуванні позивача, у своїх зустрічних вимогах ОСОБА_2 , зокрема, наполягав на виділенні йому у особисту власність даних автомобілів, крім того не спростовано і факт відсутності у позивачці прав на керування транспортних засобів, а також приймаючи до уваги що позивачка проживає після розірвання шлюбу разом з неповнолітніми дітьми, критеріям розумності та справедливості, на думку суду, є такий розподіл майна в результаті якого у особисту власність ОСОБА_7 перейде майнові права на квартиру а до особистих прав ОСОБА_2 будуть розподілені обидва автомобіля.

При такому розподілі, з урахуванням частки кожного з подружжя визначених судом , виникає різниця вартості виділеного майна у сумі 89 159 грн., які підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 в якості компенсації її частки у праві спільної сумісної власності подружжя.

6.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 , АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_12 , АДРЕСА_5 ) за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадорр-Україна плюс» ( код ЄДРПОУ про поділ спільного майна подружжя з відступленням від рівності часток.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) права особистої приватної власності на майнові права на однокімнатну квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 , набуті за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № 2-6-2/68 від 12 липня 2021 року, укладеним між ТОВ «Кадорр-Україна Плюс» та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ), в якості компенсації її частки у праві спільної сумісної власності подружжя, грошові кошти у сумі 89 159 ( вісімдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят дев`ять ) грн.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_12 ) право особистої приватної власності на автомобіль марки Infiniti модель QX70, 2013 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , який придбано 02.07.2021 року та на автомобіль марки Renault модель Talisman, 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , який придбано 26.09.2023 року, на підставі договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного у м. Чеховіце-Дзедзіце Республіка Польща.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Україна плюс», про визнання спірного майна особистою приватною власністю.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 04.06.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко