Рішення № 137113953, 04.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/2108/26

Провадження № 2/947/1669/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.

представників позивача Жилавської Н.О.

представника відповідача адвоката Дергачевої А.В.

представників третій особи ССД ОМР Равністової І.О.

представника третій особи ОСОБА_1 адвоката Судакова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб Служби у справах дітей Одеської міської ради та ОСОБА_3 , про відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення батьківських прав -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026 року, діючи в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування звернулась до суду з позовом про відібрання малолітньої Неб`юли від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що мати веде асоціальний спосіб життя, уваги вихованню та утриманню дітей не приділяє, зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами, у зв`язку із чим для дитини створені незадовільні умови щодо мешкання, розвитку та вихованню, яки визнані такими , що загрожують життю та здоров`ю дітей.

16 червня 2020 року позивачем, на підставі клопотання та документів наданих Службою з прав дітей Одеської міської ради , зокрема акту обстеження житлових умов та оцінки рівня безпеки малолітніх від 12.06.2020 року було прийнято розпорядження про термінове відібрання дітей.

У судовому засіданні представники позивача та представники третій особи наполягали на задоволенні позову та відібрання дітей.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник, у судовому засіданні заперечували проти задоволення позов наполягаючи на тому, що вона раніше зловживала наркотичними речовинами та алкогольними напоями , але вже давно не зловживає, обставини які були виявлені 03 січня 2026 року було пов`язана із сильною втомою та хвилюванням від обстрілів Одеси , прийняття заспокійливих ліків та слабоалкогольних напоїв це виключний поодинокий випадок а поліції її мати викликала лише тому що не могла розбудити відповідачку. Після цього моменту відповідачка алкоголь, наркотичні та психотропні речовини не приймала, намагалась спілкуватись з дитиною, звернулась до психолога.

Судом при розгляді справи встановлено, що Малолітня ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про народження від 21 лютого 2025 року № 238, складений Пересипським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 06 грудня 2021 року, виданий органом 5112), проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Батько дитини - гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 19 серпня 2022 року, виданий органом 5112).

У зв`язку з інформацією, отриманою Службою у справах дітей Одеської міської ради від суб`єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, про ймовірну наявність загрози життю та здоров`ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до пункту 9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585, спеціалістами територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі спільно з старшим інспектором СЮП ВП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області та лікарем-педіатром 03 січня 2026 року було проведено оцінку рівня безпеки дитини та встановлено рівень безпеки дитини, як «дуже небезпечно».

За результатами проведення оцінки рівня безпеки дитини визначено наступне.

Малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виявлено за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає з матір`ю - гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та бабусею - гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка з 10 січня 2026 року виїжджає за кордон. Батько дитини - гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , служить в лавах ЗСУ, Виявлено дитину, яка залишена під наглядом матері дитини - гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп`яніння, перебування під дією психоактивних речовин, вираженого психічного розладу: У матері дитини виявлено наявність небезпечної поведінки або ознак психічних та поведінкових розладів, зокрема внаслідок вживання: алкогольних речовин, наркотичних чи психотропних напоїв, засобів чи речовин. Спостерігаються напади агресії. Мати дитини, яка фактично здійснює догляд за дитиною, перебуває у невідкладному стані, що є прямою загрозою її життю та здоров`ю або її оточенню.

Згідно з актом бесіди від 03 січня 2026 року, складеного уповноваженими особами територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі з гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з`ясовано, що її донька - гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 12 років вживає наркотичні засоби. Протягом усього часу мати дитини 6 разів проходила курс реабілітації, однак лікування позитивних результатів не дало. Максимальний період утримання без вживання наркотичних засобів становив два тижні. Фактичний догляд за дитиною здійснювала бабуся дитини. Останнім часом мати дитини перебуває в неадекватному стані, зловживає спиртними напоями та не здійснює належного догляду за дитиною. Також повідомила, що у зв`язку з перебуванням матері дитини у стані алкогольного сп`яніння, бабуся була змушена викликати поліцію.

Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , наданих старшому інспектору СЮП 'ВП ОРУП № 1 ГУНГІ в Одеській області від 03 січня 2026 року гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, наркотичними речовинами, медичними препаратами. У зв`язку з чим, вона не виконує батьківські обов`язки по догляду та вихованню своєї малолітньої дитини чим несе загрозу її життю та здоров`ю. Також повідомила, що вже неодноразово виникали ситуації, коли існувала загроза життю дитини. З огляду на те, що бабуся найближчим часом має виїхати закордон та хвилюється за життя та здоров`я дитини, вона змушена звернутись до поліції та Служби у справах дітей Одеської міської ради. На момент перевірки мати дитини перебувала у стані алкогольного сп`яніння, та у квартирі були розкидані банки слабоалкогольних напоїв.

Батько дитини - гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надав письмову заяву, у якій надав згоду на тимчасовий виїзд до Молдови, Канади, Румунії, Польщі та інших країн Європейського союзу малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у супроводі гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та/або гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (кожен може діяти самостійно). Справжність підпису засвідчено 06 грудня 2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сандрачуком Т.А., зареєстровано в реєстрі за № 1575.

Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була невідкладно направлена до КРІП „Дитяча міська клінічна лікарня № 3 для проведення та документування результатів медичного обстеження дитини та, у разі необхідності, надання медичної допомоги.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 січня 2026 року № 03 малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відібрано від матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наказом Служби у справах дітей Одеської міської ради від 06 січня 2026 року № 03 малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , поставлено на первинний облік.

Після обстеження умов проживання та співбесіди з батьком дитини ОСОБА_1 а також його батьками, дідусем та бабусею дитини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 малолітня ОСОБА_9 була передана на виховання батьку та бабусі і дідусю.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України ( далі СК України ) сім`я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 163 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789- XII (далі - Конвенція про права дитини), зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року § 54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року § 100).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

ЄСПЛ наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

В рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Також рішення по справі «Савіни проти України» встановлює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року, пункт 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві».

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що питання втручання у батьківські права мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що сім`я вважається природним середовищем для розвитку дитини; виховання в сім`ї відповідає найкращим інтересам дитини і тільки коли виявиться, що сім`я є особливо непридатною або неблагонадійною, зв`язки з нею можуть бути перервані. Розлучення дітей з батьками всупереч їх волі можливо тільки за умови, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно з частиною першою статті 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У даному випадку сам виклик поліції та повідомлення про наявність загрози дитині було здійснено матір`ю відповідачки ОСОБА_5 з письмових пояснень якої вбачається факт продовження зловживання іі донькою ОСОБА_2 , алкогольними напоями та наркотичними речовинами, та неналежне, на її думку, виконання батьківських обов`язків які можуть нести загрозу життю та здоров`ю дитини.

Інших доказів що на 2026 рік ОСОБА_2 зловживає наркотичними або алкогольними напоями до суду не надано.

На питання суду сама відповідачка пояснила що не вважає за доцільне і необхідне звертатись до спеціальних медичних установ для лікування залежності так як залежності не відчуває. Будь яких доказів того що вона не зловживає наркотичними речовинами або алкогольними напоями вона подавати не повинна , а чому звернулась до психологу та з яких обставин пояснити не змогла.

Визначаючи відмінність підстав позбавлення батьківських прав від відібрання дитини без такого позбавлення, Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 682/2778/17, виходить з того, що за своєю правовою природою позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини. Позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не завжди пов`язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров`ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо. Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду. Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або навчальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

При розгляді даного питання судом враховуються обставини які слугували підставою для втручання у сімейні стосунки відповідачки виклик поліції її матір`ю із поясненнями щодо постійного зловживання спиртними напоями, ліками та наркотичними речовинами та хвилювання за безпеку унучки враховуючи що сама бабуся виїжджає за межі України, а також описання обставин які побачили на той момент представники служби у справах дітей у квартирі відповідачка з ознаками алкогольного сп`яніння та її нервова агресивна поведінка з , велика кількість тари від слабоалкогольних напоїв, а також відомості про те що після відібрання дитини 03.01.2026 у Дитячої міської клінічної лікарні №3 Одеської міської ради , вона була оглянута та встановлено наявність ОСОБА_10 ринофарингіту середньої тяжкості і дитина була шпиталізовано до педіатричного відділення №2.

Вказані обставини а також вкрай суперечлива поведінка самої матері дитини відповідачки у судовому засіданні надали змогу суду прийти до висновку , що інтересам дитини у даному випадку буде відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав.

При розгляді даного питання як форма втручання у право відповідачки на сімейні стосунки із донькою , яки захищені державою, судом також приймається до уваги що вказане втручання є терміновим та пов`язано із поведінкою самою матері яка має всі можливості отримати докази того що позбавилась зловживання , змінили ставлення до батьківських обов`язків та звернутись із відповідною заявою про скасування дії відібрання.

Частиною третьою статті 170 СК України визначено що суд , за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Київської районної адміністрації Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26303241, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд.9) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), за участі третіх осіб Служби у справах дітей Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 25427107, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Косовського, 2д) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення батьківських прав.

Відібрати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від матері ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) без позбавлення її батьківських прав.

Повне судове рішення складено 04.06.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання безпосередньо до апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко