Рішення № 137113811, 04.06.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/548/26

Провадження № 2/499/484/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 червня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, згідно якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором про надання коштів у кредит №71124153 у розмірі 18240,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 09.09.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №71124153 та додаткову угоду до нього, на виконання якого первісним кредитором відповідачу було надано кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 60 днів, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 18240,00 грн.

Як зазначено позивачем, 25.02.2026 року між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26, у відповідності до умов яких ТОВ «1БАНК» передало за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач умови кредитного договору не виконує, дане стало підставою для звернення з вказаним позовом до суду.

Відповідачем були надіслані пояснення по суті спору, згідно яких останній позовні вимоги визнав частково, не оспорюючи факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак вказав та ту обставину, що він перебуває на військовій службі за контрактом з 04.09.2019 року по теперішній час та бере безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 20.03.2022 року, а тому на нього розповсюджуються пільги визначені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, з нього, як безпосереднього учасника бойових дій, не підлягають стягненню нараховані відсотки у розмірі 1200,00 грн., оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дана обставина також стосується нарахованої пені/неустойці у розмірі 11040,00 грн., мораторій на стягнення якої визначений у Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а саме п. 18, в якому законодавцем унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Окрім іншого, в рахунок погашення заборгованості по вказаному договору, ним було сплачено 3360,00 грн., про що сам представник позивача вказує у позові та визнає цю обставину. З розрахунку заборгованості вбачається, що дані кошти первісним кредитором були зараховані в рахунок погашення процентів, пені та одноразової комісії, яка становить 900,00 грн.

Так як на нього поширюються пільги, встановлені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просив здійснити перерахунок тіла кредиту, віднявши від тіла кредиту 2460,00 грн. (за вирахуванням комісії 900,00 грн.), тобто 6000,00-2460,00=3540,00 грн.

В подальшому представником позивача було направлено до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно яких представник позивача, враховуючи заперечення відповідача щодо нарахованої пені, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №71124153 від 09.09.2025 року у розмірі 6240,00 грн., яка складається з 6000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 240,00 грн. заборгованість за відсотками 240,00 грн.

Також, представником позивача було направлено відповідь на пояснення відповідача, згідно яких останній вказав, що на відповідача, який проходить службу за контрактом не розповсюджуються положення ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що узгоджується з правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 року у справі №426/4264/19.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд вважає, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09.09.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит №71124153 та додаткову угоду до ньгот№15878382, на виконання якого первісним кредитором відповідачу було надано кредит у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується копією договору та не визнано відповідачем.

Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції та визнано відповідачем.

25.02.2026 року між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26, у відповідності до умов яких ТОВ «1БАНК» передало за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням зобов`язання у ОСОБА_1 , згідно заяви про зменшення позовних вимог, утворилася заборгованість за договором про надання коштів у кредит №71124153 від 09.09.2025 року у розмірі 6240,00 грн, з яких 6000,00 грн. заборгованість за кредитом, 240,00 грн. заборгованість за відсотками.

Також, згідно надано розрахунку заборгованості, відповідачем в рахунок погашення заборгованості по вказаному договору було сплачено 3360,00 грн.

Як зазначено позивачем, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів за ним належним чином та у строк передбачений договором.

Згідно наданої копії довідки форма 5, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 04.09.2019 року по теперішній час.

Згідно копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 30.10.2025 року, ОСОБА_1 , як санітарний інструктор медичного пункту брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 20.03.2022 року по 14.09.2025 року (з невеликими проміжками).

Інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за договором кредиту.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» `пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис` за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,-незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до положень ст. 526, ч. 1 ст. 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦК України.

Тлумачення частини першої ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України висловленій в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від о6ов`язку погашення кредиту взагалі".

Тобто, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

На підставі ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом із матеріалів, наявних у справі, встановлено, що між відповідачем та первинним кредитором виникли правовідносини у сфері надання кредиту, яку відповідачем первісному кредитору не повернено у повному обсязі у строк, передбачений договором.

Враховуючи досліджені судом письмові докази та обставини справи, суд приходить до переконання, що відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за договором №71124153.

Разом з тим, що стосується посилання представника позивача на ту обставину, що на військовослужбовців за контрактом не розповсюджуються положення ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то суд не погоджується з вказаним твердженням, з огляду на таке.

Частиною 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців:

- які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;

- інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії рф проти України.

За обставин цієї справи відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом та під час дії особливого періоду брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тобто на нього поширюються пільги, визначені в ч. 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому вимога про стягнення відсотків у розмірі 240,00 грн. задоволенню не підлягає.

Отже, суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом відповідачу як військовослужбовцю, а також пеня, не підлягали нарахуванню на підставі частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, сума 2460,00 грн., яку первісний кредитор зарахував на погашення процентів та пені, не може вважатися такою, що правомірно погасила належні до сплати проценти та пеню, оскільки такі проценти та пеня не підлягали нарахуванню відповідачу. З огляду на це зазначена сума підлягає врахуванню при визначенні фактично погашеної частини основного боргу.

Контрольний перерахунок залишку основного боргу є таким: 6000,00 грн отриманого кредиту 2460,00 грн фактично сплачених коштів, що підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту = 3540,00 грн. неповернутого залишку кредиту.

Саме ця сума відповідає фактичному залишку неповернутого основного боргу за умови врахування правомірно сплаченої комісії за надання кредиту та виключення з розрахунку процентів і штрафних санкцій, які не підлягають стягненню з відповідача.

Тому позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню частково у розмірі 3540,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та поніс витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн., тобто в загальному 7162,40 грн.

Оскільки позов задоволено частково у розмірі 3540,00 грн із заявлених 6240,00 грн., частка задоволених позовних вимог становить 56,7 %. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини позову у розмірі 4061,10 грн.

Керуючись ст.1-18, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (вул. Садова 31/33, м. Ірпінь, Київська область код ЄДРПОУ 43311346) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за договором №71124153 від 09.09.2025 року, яка становить 3540,00 грн. (три тисячі п`ятсот сорок гривень 00 коп.) та складається з:

- 3540,00 грн. заборгованість за тілом кредиту.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати у розмірі 4061,10 грн. (чотири тисячі шістдесят одну гривню 10 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ