Рішення № 137113175, 03.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/13531/26

В справі 760/6329/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І. Вступна частина

03 червня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

розглянув у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01.02.2024-100000730 від 01.02.2024 у розмірі 9.168,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 01 лютого 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) кредитної лінії) № 01.02.2024-100000730. Відповідно до умов договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 6.000,00 грн строком на 28 днів з дати надання (дата повернення 28.02.2024). Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано Відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора E443 (код з SMS-повідомлення), отриманого ОСОБА_1 на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Ідентифікацію особи Позичальника проведено через Систему BankID Національного банку України. Факт надання кредиту підтверджується квитанцією LiqPay про виплату 6.000,00 грн від 01.02.2024 за договором № 01.02.2024-100000730.

Позивач вказує, що Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, жодних платежів на погашення кредиту не здійснював. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань станом на дату формування розрахунку (06.01.2026) утворилася заборгованість у розмірі 9.168,00 грн, яка складається з: тіла кредиту 6.000,00 грн; процентів за користування кредитом 2.268,00 грн; комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 900,00 грн.

Позивач просить стягнути з Відповідача зазначену заборгованість у розмірі 9.168,00 грн, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 10.03.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Відповідач відзиву на позов не подав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки місце реєстрації Відповідача на момент відкриття провадження невідоме. До суду Відповідач не з`явився та жодних заяв не подав.

У судове засідання 03.06.2026 жодна із сторін не з`явилася. Позивач у позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності його представника за наявними в матеріалах справи доказами та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Суд, зважаючи на неявку належним чином повідомленого Відповідача, який не подав відзиву, та за згодою Позивача на заочний розгляд, визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів із постановленням заочного рішення.

ІІІ. Мотивувальна частина

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір (пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) кредитної лінії) № 01.02.2024-100000730. Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за цим договором, укладеним в електронній формі.

Вирішуючи питання про доведеність факту укладення кредитного договору, суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом є оригіналом такого документа.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Статтею 12 цього Закону встановлено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 сформулював стандарт доказування у справах про стягнення заборгованості за електронними кредитними договорами, укладеними з використанням одноразового SMS-ідентифікатора. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що для встановлення факту укладення такого договору кредитодавець повинен надати: сам електронний договір з усіма складовими частинами (оферта, заявка, акцепт); підтвердження направлення одноразового ідентифікатора на номер телефону позичальника; підтвердження фактичного перерахування коштів позичальнику. При встановленні цих обставин презумпція правомірності правочину, закріплена статтею 204 ЦК України, є незаспростованою.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановлює таке.

По-перше, до справи долучено повний текст електронного кредитного договору № 01.02.2024-100000730, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Усі складові частини договору підписані одноразовим ідентифікатором E443, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача НОМЕР_2 .

По-друге, факт направлення одноразового ідентифікатора та ідентифікацію особи позичальника підтверджено через Систему BankID Національного банку України, абонентом якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26 жовтня 2020 року.

По-третє, факт реального перерахування коштів у розмірі 6.000,00 грн підтверджено квитанцією LiqPay (АТ КБ «ПриватБанк», ліцензія НБУ № 22 від 05.10.2011) про виплату від 01.02.2024 09:56 за договором № 01.02.2024-100000730 на платіжну картку MASTERCARD НОМЕР_3 , що належить Відповідачу та реквізити якої зазначені в заявці до кредитного договору.

За таких обставин суд доходить висновку, що кредитний договір № 01.02.2024-100000730 від 01.02.2024 є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6.000,00 грн є доведеним. Зазначений висновок узгоджується зі статтями 6, 627 Цивільного кодексу України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд встановлює таке.

Тіло кредиту становить 6.000,00 грн. Матеріали справи свідчать, що Відповідач жодних платежів на погашення заборгованості не здійснював, а тому залишок основного боргу (тіла кредиту) становить 6.000,00 грн та підлягає стягненню в повному обсязі.

Проценти за користування кредитом нараховані у розмірі 2.268,00 грн. Згідно з наданим Позивачем розрахунком заборгованості станом на 06.01.2026 проценти нараховувалися за фіксованою ставкою з розрахунку 81,00 грн за кожен день користування кредитом за період з 01.02.2024 по 28.02.2024 (28 днів). Суд перевіряє розрахунок: 81,00 грн ? 28 днів = 2.268,00 грн. Нарахування процентів обмежене Позивачем строком, на який надавався Кредит (28 днів), та припинене після спливу дати повернення кредиту 28.02.2024, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про неможливість нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування. Суд вважає зазначений розрахунок арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору, а тому проценти у розмірі 2.268,00 грн підлягають стягненню.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, суд зазначає таке. Відповідно до умов договору (заявки) комісія становить 15% від суми кредиту, що дорівнює 900,00 грн, нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Оскільки Відповідач погашень не здійснював, комісія заявлена до стягнення в повному обсязі. Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, відповідно до якої умова кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту є оспорюваною (а не нікчемною), тобто може бути визнана недійсною лише за відповідним позовом. Відповідач правомірність умови про комісію не оспорював та відзиву не подав. Суд також зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту, належать до загальних витрат за споживчим кредитом і є законодавчо передбаченими складовими вартості кредиту. Комісія пов`язана із безпосереднім наданням послуги перерахуванням кредитних коштів через систему інтернет-еквайрингу на рахунок Позичальника, що підтверджується квитанцією LiqPay. За таких обставин вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 900,00 грн підлягають задоволенню.

Перевіряючи, чи впливає на правомірність заявлених вимог мораторій, встановлений у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, суд зазначає таке. Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX) передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Проценти відповідно до статті 625 ЦК України та неустойка є заходами цивільно-правової відповідальності. Водночас, проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України) є платою за користування кредитом (економічна сутність ціна послуги), а не штрафними санкціями, тому на них мораторій не поширюється. Аналогічно, комісія є платою за надання кредиту, а не мірою відповідальності. Позивач не заявляє вимог про стягнення неустойки, процентів за статтею 625 ЦК України чи інфляційних втрат, а заявлені вимоги стосуються виключно тіла кредиту, процентів за користування та комісії. Отже, мораторій, встановлений пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не впливає на правомірність заявлених вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 9.168,00 грн, яка складається з тіла кредиту 6.000,00 грн, процентів за користування кредитом 2.268,00 грн та комісії 900,00 грн, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2.422,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає, що Позивач заявив орієнтовний розмір таких витрат у сумі 6.000,00 грн, водночас відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України докази понесення судових витрат мають бути надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. До ухвалення цього рішення відповідних доказів до суду не надходило, тому питання розподілу витрат на правничу допомогу підлягає вирішенню в порядку, встановленому статтею 141 ЦПК України, після надання відповідних доказів.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 7681, 141, 223, 259, 263265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 01.02.2024-100000730 від 01.02.2024 у розмірі 9.168 (дев`ять тисяч сто шістдесят вісім) грн 00 коп., з яких:

тіло кредиту 6.000,00 грн;

проценти за користування кредитом 2.268,00 грн;

комісія, пов`язана з наданням кредиту, 900,00 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого судового збору у розмірі 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: