Ухвала суду № 137110736, 02.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" червня 2026 р. м. Черкаси справа № 925/755/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву Уманської окружної прокуратури Черкаської області від 28.05.2026 про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Уманська окружна прокуратура Черкаської області в інтересах держави в особі Уманської районної державної адміністрації звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Жашківської міської ради про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності.

Разом з позовною заявою заступником керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд накласти арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами 7120981200:01:001:1836, 7120981200:01:001:1837, 7120981200:01:001:1838, з одночасною забороною відповідачу та іншим особам вчиняти дії щодо поділу, об`єднання, зміни координат поворотних точок, меж, мір ліній по периметру, передачі їх у користування

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за Жашківською міською радою. Остання за відсутності заходу забезпечення позову має правомочності їх поділу, об`єднання, передачі у користування, тощо. Тому заявник вважає, що є достатньо обґрунтованим припущення про вірогідність вчинення Жашківською міською радою зазначених дій з предметом спору, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав держави, і буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення даного позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Суд зазначає, що обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Саме на відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу подається позов, а заходи забезпечення позову, у такому випадку, забезпечують можливість ефективного відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу, у випадку задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20).

Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (судом врахована позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22).

Прокурором імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі пов`язується із наявністю ризику поділу, об`єднання або передачі земельної ділянки в користування іншим особам.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують вчинення відповідачем дій спрямованих для унеможливлення чи утруднення виконання майбутнього рішення суду (за умови задоволення позову), зокрема вчинення дій на відчуження майна.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 01.03.2024 у справі № 917/1610/23 констатував, що наведене у пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 засвідчує, що у ній (постанові) взагалі відсутні правові висновки, про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову.

Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту або відновлення порушеного права, за захистом якого звернувся позивач. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так, згідно зі ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінивши доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає ці доводи не достатньо обґрунтованими. Саме лише посилання в заяві на існування ймовірності утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До заяви про забезпечення позову не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного заходу забезпечення позову.

Отже, наведені у заяві про забезпечення позову підстави не є достатніми для задоволення вказаної заяви. З огляду на предмет позову, з яким прокурор звернувся до суду, невжиття обраного ним заходу забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутись до суду.

Оскільки подана заступником керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Уманської окружної прокуратури Черкаської області від 28.05.2026 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.

Суддя О.В. Чевгуз