Ухвала суду № 13711059, 07.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2442/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" лютого 2011 р. м. Київ

№ 2а-2442/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Денісова А.О.

Суддів:Бистрик Г.М.

Кучми А.Ю.

при секретаріВовчок О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ «Джонс Ленг ЛаСаль», ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ТОВ «Джонс Ленг ЛаСаль»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення №0001022303/0 від 11.02.2010 року, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 257 652,00 грн. та №0000851705/0 від 11.02.2010 в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб із доходу нерезидента ОСОБА_4 Суд прийшов до висновку, що позивач правомірно здійснював нарахування податку з доходів фізичних осіб з нерезидента за ставкою 15%, що виключає порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, ДПІ при застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності порушила встановлений ст.250 ГКУ річний строк застосування штрафу. В той же час суд погодився із висновками податкового орану щодо безпідставного завищення товариством податкового кредиту з податку на додану вартість та неправомірного включення до складу валових витрат документально непідтверджених витрат.

На вказану постанову товариством та податковим органом подані апеляційні скарги. ТОВ «Джонс Ленг ЛаСаль»просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги товариства. Апелянт зазначає, що формування податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат здійснювалось відповідно до норм та приписів Законів України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ) та «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон про прибуток), а тому донарахування податкових зобовязань з податку на додану варітьсь та податку на прибуток підприємств є безпідставним.

ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та прийняти в цій частині нову про відмову в задоволені позову в повному обсязі. Апелянт зазначає, що при розгляді справи судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Джонс Ленг ЛаСаль»та Jons Lang Lasalle Limited, Великобританія, укладені договори з надання послуг з аналізу ринку нерухомості, потенціалу портфеля обєктів нерухомості у містах України; з надання послуг з підготовки та аналізу ринкової доцільності тощо. Відповідно до істотних умов вищевказаних договорів, виконавець зобовязаний надати замовнику звіт у друкованому та електронному вигляді. Крім того, усі договори містять п.2.3, який передбачає надання попереднього проекту звіту у письмовій формі, а також висновків, що складаються в процесі виконання договору англійською і російською мовою.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Джонс Ленг ЛаСаль»з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства України за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за результатами якої 01.02.2010 р. складено акт №41/23-3/34576988. Перевіркою встановлене завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість та безпідставне завищення валових витрат, чим порушені вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток та пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ.

11.02.2010 року ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0001042303/0, яким товариству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 98574,00 грн. та з податку на прибуток №0001052303/0 в розмірі 905327,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що на момент проведення перевірки позивачем документально не доведено факту отримання послуг за вказаними договорами: не надано передбачених договорами звітів, аналізів, висновків та жодних інших документів, які б підтвердили фактичне виконання надання послуг. Крім того, позивач до того як замовляти послуги у Jons Lang Lasalle Limited з дослідження ринку нерухомості у містах України в період з 01.06.2006 року по 30.09.09 року надавав аналогічні послуги нерезидентам з дослідження ринку нерухомості у тих самих містах України.

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд зазначив, що надані позивачем звіти, не підтверджують надання вищевказаних послуг, тобто позивачем не доведена реальність виконання угоди, укладеної з Jons Lang Lasalle Limited.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і звертає увагу, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності останнього відчутні підстави для зменшення бази оподаткування податку на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у періоди, що перевірялися, уклав генеральну угоду від 08.08.2008 р. з представництвом «Брайтон Буркхард Рехтсанвальтсгезельшафт МБХ», предметом якої було надання консультації з питання договору оренди офісного приміщення, в звязку чим товариство віднесло до складу валових витрат 97227,00 грн. за послуги представництва.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що в даному випадку товариством не доведено, по яким саме договорам оренди, суборенди, договорам купівлі продажу проводились консультації. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надання вищевказаних послуг, оскільки не були надані коментарі проекту, зміни до договору суборенди, які робив виконавець угоди, відсутні підтвердження телеконференції з Делойт і Кушман, в звязку з чим, позивачем не доведений зв'язок понесених витрат з фінансово-господарською діяльністю товариства.

Що стосується понесених витрат за послуги, отримані від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за перевезення пасажирів, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що витрати у розмірі 107012,00 грн. та 46956,00 грн. не підтверджені відповідними документами, що позбавляє можливості ідентифікувати їх використання у власній господарській діяльності товариства, а не одержання для особистих невиробничих потреб.

Крім того, колегія суддів звертає у вагу на той факт, що позивачем не підтверджений зв'язок з господарською діяльністю витрат за послуги отримані від ТОВ «Регус Бізнес центр»по оренді конференц-зали, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази, що фактично підтверджують проведення конференції (запрошення на конференцію, тама конференції, з якої причини проведена і т.д.). Заявки на використання конференц-залу не підтверджують реальності одержання таких послуг, оскільки заявка це лише виявлення наміру, а не проведення конференції.

Необґрунтованими та недоведеними суд першої інстанції вважає і витрати позивача, понесені на адміністративні послуги директора за 2006 рік, отримані від ТОВ «ТМФ Україна», оскільки відповідно до ст.10 Статуту управління повсякденною господарською діяльністю Товариства, а також виконання рішень зборів учасників здійснюється директором, який призначається зборами учасників. З приєднаного до матеріалів справи протоколу зборів учасників товариства від 18.08.2006 р. вбачається, що на посаду директора призначений ОСОБА_8, в звязку з чим, суд зазначив, що позивачем не доведений зв'язок понесених витрат зі своєю фінансово-господарською діяльністю.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу щодо протиправності віднесення до валових витрат, а також формування податкового кредиту за вищевказаними договорами ґрунтуються на належних доказах та відповідають нормам чинного законодавства.

В той же час, колегія суддів не бере до уваги доводи податного органу, що товариством з порушенням норм чинного законодавства здійснювалось утримання податку з доходів фізичних осіб із доходу нерезидента громадянина Великобританії ОСОБА_4, оскільки порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідного до якого не передбачено надання іноземцем довідки (заяви) про самостійне визначення резидентського статусу та повідомлення про це працедавцю. Відтак, колегія суддів вважає, що позивач правомірно утримував нарахування податку з доходів фізичних осіб із доходу нерезидента ОСОБА_4 за ставкою 15% як це передбачено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить такого поняття як «представницькі витрати»та не передбачає можливості підприємства включити їх до складу валових витрат. В той же час зазначеним Законом (п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5) передбачена можливість віднесення до валових витрат витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Ні під час проведення перевірки, а ні під час судового оскарження висновків податкового органу підприємством не було надано доказів, що надають можливість віднести витрати, понесені на забезпечення перебування представників товариства та іноземних компаній та оплату авіаквитків, до представницьких.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що представленні доводи позивача не підтверджуються зібраними по справі доказами, оскільки не підтверджують правомірності віднесення до валових витрат оспорюваних сум. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

На підставі викладеного, та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ТОВ «Джонс Ленг ЛаСаль»та ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 07.02.2010 р.