Рішення № 137110409, 04.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 Справа № 917/29/26

Суддя Мацко О.С., розглянувши у спрощеному повадженні матеріали справи

за позовною заявою Липоводолинської селищної ради, 42500, Сумська обл., Липоводолинський р-н, с-ще Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп», 37043, Полтавська обл., Пирятинський р-н, шлях Київ-Харків, корпус 134 км.,

про стягнення 24 856,00 грн

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Ойл Групп про стягнення 24 856,00 грн заборгованості (попередня оплата) за Договором поставки від 05.04.2023р. №05/04-61.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору в частині поставки палива на суму 24 856,00 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув вказані кошти позивачу.

Ухвалою від 19.01.2026р. відкрито провадження у справі, встановлено процесуальні строки на подання заяв по суті спору. Ухвала отримана відповідачем 20.01.2026р., що підтверджується довідкою про доставку ухвали до електронного кабінету відповідача. Відзив на позов чи будь-які інші заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суду не надали.

Після дослідження матеріалів справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з розумності строків розгляду справи, суд ухвалив рішення з огляду на таке:

Як встановлено судом, 05.04.2023 року між сторонами по справі було укладено Договір поставки №05/04-61 (а.с.8-13).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, Постачальник (ТОВ "Гарант Ойл Групп") прийняв на себе зобов`язання поставити у власність Покупця (позивача) товар/пальне у визначеній у Специфікації (п.1.2) номенклатурі і кількості, а Покупець - прийняти та оплатити Паливо в порядку та на умовах Договору.

У Специфікації до Договору , п.1.2, Сторони узгодили поставку 9040 літрів бензину А-95 по талонам/карткам вартістю 432 112 грн з ПДВ.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що він набирає чинності з дня його підписання, діє до 31.12.2023р., але в будь-якомувипадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно з пунктом 1.3 Договору вакт приймання-передачі талонів/карток посвідчується підписаною Сторонами видатковою накладною та/або актом приймання-передачі.

Відповідач передав у власність позивача талони Авіас, що підтверджується видатковою накладною №Рн230710/002 від 10.07.2023р. на 5950 л бензину А-95 на суму 284 410,00 грн та накладною №Рн230501/015 від 02.05.2023р. на 3090 л бензину А-95 на суму 147 702,00 грн.

Позивачем згідно з платіжною інструкцією №415 від 13.07.2023 та №200 від 02.05.2023р. було здійснено оплату поставлених талонів .

Згідно п.3.2 договору, з метою належного виконання своїх зобов`язань щодо фактичної передачі товару покупцю постачальник залучає необхідну кількість третіх осіб-підприємств/емітентів карток (талонів), які забезпечують фактичну передачу товару покупцю за умови преж`явлення останнім діючих талонів/карток на пальне. Продавець зобов`язується фактично передавати покупцю товар протягом терміну дії (строку) талонів/карток. Сторони погодили, що кінцевий строк, до якого покупець може отримати пальне за талонами, вказаний на самому талоні або узгоджується сторонами окремо, а також передбачили порядок дій у разі спливу терміну дії талону (п.5.12 договору).

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору відповідачем здійснено передачу палива частково, а саме не передано пального на суму 24 856,00 грн (відбулося закриття АЗС, на яких мала б відбуватися передача товару), у зв`язку з чим, позивач звернувся до ТОВ Гарант Ойл Групп з претензією від10.06.2025, у якій просив обміняти талони Авіас на талони іншого постачальникат палива або повернути кошти . Відповідач, отримавши претензію, відповіді на вказану претензію не наддав. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого:

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі Договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (далі - Правила), торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС).

Згідно з пунктом 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

Отже, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач передав у власність позивача талони на бензин А-95, що підтверджується наданими до позову доказами (видаткові накладні, специфікація). Разом з тим, суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару в майбутньому

Як передбачено умовами договору, відвантаження товару покупцю (заправки пальним транспортного засобу на АЗС відповідача) здійснюється шляхом пред`явлення на АЗС талона на пальне.

З аналізу умов договору вбачається, що ключовою умовою є те, що право власності на паливо переходить до замовника в момент його фактичного відпуску на АЗС, а не при передачі талонів.

Отже, за результатом пред`явлення талону, здійснюється відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, талон на пальне залишається у оператора АЗС, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання замовником товару відповідного асортименту та кількості.

Такі операції мають здійснюватися не тільки задля забезпечення покупця розрахунковими документами, а й задля реалізації обліку Палива відповідачем.

Тобто, талон лише надає право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому, а не є підтвердженням отримання самого товару в натурі. Позивач, виконавши зобов`язання за договором поставки та оплативши повну вартість товару, набув право на отримання придбаного палива на підставі відповідних паливних талонів на автозаправних станціях, пов`язаних договірними відносинами з продавцем.

У свою чергу, саме відповідач зобов`язався забезпечити поставку палива замовнику в кількості за якістю і на умовах, встановлених цим договором.

Таким чином, передача товару покупцю здійснюється поступово (певними частинами), підставою передачі товару постачальником покупцю є товаро-розпорядчий документ на товар талон на пальне. Інших умов щодо передачі товару (пального) покупцю договір не містить.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У спірних правовідносинах відповідач не надав суду доказів належного виконання умов Договору; позивач надав суду копії невикористаних талонів (а.с.20,21).

З огляду на викладене, неможливість реалізувати позивачем паливні талони, придбані у відповідача, вважається доведеною. Поведінка відповідача не відповідає умовам зобов`язань, що виникли між сторонами, адже здійснюючи повну оплату товару палива у спосіб придбання у відповідача талонів, сторона (покупець) розраховує на відпуск відповідного пального на АЗС постачальника у спосіб пред`явлення паливних талонів, обов`язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача, що передбачено умовам договору.

Таким чином, суду доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується неможливість отримання позивачем палива за талонами на автозаправних станціях Авіас, які обслуговують скетч-картки відповідача.

Обставини, що вказані АЗС не працюють є загальновідомими, у зв`язку з чим, не потребують доказування на підставі положень частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Як зазначалося вище, відповідач відзив на позов не надав.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (37043, Полтавська обл., Лубенський р-н, шлях Київ-Харків, корпус 134 км, код ЄДРПОУ 25392923) на користь Липоводолинської селищної ради (42500, Сумська обл., Роменський район, селище Липова Долина,вул.Полтавська,32, код ЄДРПОУ 04390972) 24 856,00 грн заборгованості, 3028 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 03.06.2026р.

Суддя О.С. Мацко