Ухвала суду № 137110392, 04.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

04.06.2026 Справа № 917/824/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали

за позовною заявою Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Північно-Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

2. Міністерство охорони здоров`я України

до 1. Полтавського державного медичного університету

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес-2000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Антимонопольний комітет України

про визнання недійсним договору та стягнення 2 406 322,88 грн

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Ухвалою від 29.04.2026 суд за клопотанням другого співвідповідача поновив провадження у справі; підготовче засідання у справі призначив на 04.06.2026.

Від першого співвідповідача надійшла заява від 22.05.2026 (вх. № 7036) про розгляд справи без участі представника Полтавського державного медичного університету.

Прокурор подав заяву від 03.06.2026 (вх. № 7596) в якій відмовляється від позовних вимог по даній справі.

В обґрунтування заяви прокурор посилається, що провадження у справі № 917/824/24 зупинялося до закінчення перегляду Великою палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи у подібних правовідносинах № 918/1043/21, яка має значення, оскільки сприяє формуванню єдиної судової практики щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України.

За результатами розгляду справи № 918/1043/21 Велика Палата Верховного дійшла висновку, що застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 19 та 131-1 Конституції України, а також статті 216 ЦК України, про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Прокурор вказує, що спірні правовідносини у справі № 917/824/25 склалися внаслідок порушення суб`єктом господарювання норм законодавства про захист конкуренції, які регулюють господарську діяльність при укладенні договорів за результатами проведення закупівель.

Враховуючи вказану судову практику Верховного Суду, яка сформувалась вже після звернення прокурора з позовом, а також вимоги ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами та є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, виникла необхідність відмовитися від позову у даній справі.

При вирішенні поданої заяви про відмову від позову судом враховується наступне.

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 3 ст. 191 ГПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч.2 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Судом встановлено, що подана заява про відмову від позову підписана прокурором Сагайдачним Іваном Сергійовичем. З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що зазначена особа є керівником Полтавської окружної прокуратури і уповноважена діяти від імені прокуратури.

Відтак, судом перевірено повноваження представника прокуратури на здійснену відмову від позовних вимог.

Наслідки відмови від позову, а також закриття у зв`язку з цим провадження у справі, передбачені ГПК прокурору відомі, про що він зазначив у заяві про відмову від позову.

За таких обставин, заява про відмову від позову від 03.06.2026 (вх. №7596) не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом відповідно до ч. 1, 3 ст. 191 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Ч. 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У п. 3 прохальної частини заяви про відмову від позову прокурор просить суд про повернення з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

При вирішення заявленого клопотання судом враховується наступне.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовною заявою до суду, Полтавською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в розмірі 31298,27 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 824 від 03.04.2024. Факт надходження судового збору у вказаному розмірі до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою суду від 06.04.2024.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Заява про відмову від позову була подана прокурором в підготовчому провадженні до початку розгляду спору по суті.

Таким чином, 50% судового бору у розмірі 15649,14 грн підлягають поверненню платнику - Полтавській обласній прокуратурі з бюджету відповідно до статті 129 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, якою визначено право позивача на повернення 50 відсотків судового збору, зокрема, у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті, яке було реалізоване позивачем.

Керуючись ст. 130, 191, 231 (п. 4 ч. 1), 234, 240 ГПК України та ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти здійснену відмову прокурора від позову.

2. Провадження у справі закрити.

3. Повернути платнику Полтавській обласній прокуратурі (вул. 1100-річчя Полтави, м. Полтава, 7, 36000, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору за подачу позовної заяви у сумі 15649,14 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст. 235,255-256 ГПК України). Згідно зі ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Пушко І.І.