Рішення № 137110272, 25.05.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/916/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/916/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАВИТА-С (68515, Одеська область, Болградський район, с. Євгенівка, вул. Шевченка Т.Г., буд. 52ж, код ЄДРПОУ 39085584)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТРАНС ЛТД (67000, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 77, код ЄДРПОУ 21039704)

про стягнення 2 646 944,63грн.

за участю представників:

від позивача: Вінчковський В.Л. ордер

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВИТА-С» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТРАНС ЛТД про стягнення 2 646 944,63грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/916/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2026р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

07.04.2026р. за вх. №12006/26 до суду від відповідача надійшло клопотання, яке містить заперечення на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

08.04.2026р.. за вх. №12053/26 до суду до суду від позивача надійшла заява, яка містить заперечення на заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог, згідно якої позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, в період з 15.06.2023р. по 30.01.2026р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВИТА-С» перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТРАНС ЛТД грошові кошти в загальному розмірі 2 371 500грн.

За посиланнями позивача факт перерахування відповідних грошових коштів підтверджується платіжними дорученням, а саме: №7847 від 15.06.2023р. на сумі 200 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-230615 від 15.06.2023», №8432 від 01.09.2023р. на суму 357 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-230901 від 01.09.2023», №14213 від 27.05.2025р. на суму 39 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-2500527 від 27.05.2023», №14277 від 04.06.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250604 від 04.06.2025», №14326 від 09.06.2025р. на суму 30 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250609 від 09.06.2025», №14333 від 10.06.2025р. на суму 7 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250610 від 10.06.2025», №14672 від 10.07.2025р. на суму 342 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250710 від 10.07.2025», №14810 на суму 12 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250722 від 22.07.2025», №14853 від 4 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-2250725 від 25.07.2025», №14977 від 05.08.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250805 від 05.08.2025», №15237 від 26.08.2025р. на суму 750 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250826 від 26.08.2025», №15383 від 09.09.2025р. на суму 170 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250909 від 09.09.2025», №15428 від 12.09.2025р. на суму 237 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250912 від 12.09.2025», №15581 від 29.09.2025р. на суму 9 500грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250929 від 29.09.2025», №15665 від 06.10.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251006від 06.10.2025», №15692 від 09.10.2025р. на суму 950 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251009 від 09.10.2025», №15695 від 10.10.2025р. на суму 9 500грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251010 від 10.10.2025», №15988 від 05.11.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251105 від 05.11.2025», №16056 від 12.11.2025р. на суму 12 500грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251112 від 12.11.2025», №16394 від 09.12.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251209 від 09.12.2025», №16768 від 13.01.2026р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-260113 від 13.01.2026», №16894 від 30.01.2026р. на суму 1 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-260130 від 30.01.2026».

Як зазначає позивач, з відповідних призначень платежів вбачається, що підставою для перерахування грошових коштів є договори поворотної фінансової допомоги.

Разом з тим, позивач звертає увагу суду, що жодних договорів про надання фінансової допомоги між Позивачем та Відповідачем щодо вищенаведених грошових коштів не укладалося, будь-які правовідносини щодо надання поворотної фінансової допомоги між сторонами відсутні.

Крім того відповідно до положень ст. 625 ЦК України, позивачем було нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 202 081,24грн. та 3% річних в розмірі 73 363,39грн.

Отже позиваючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВИТА-С» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Так, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2 371 500грн., на суму яких позивачем нараховано 3% річних у розмірі 73 363,39 грн. та збитки від інфляції у розмірі 202 081,24 грн.

Як встановлено господарським судом, позивач перерахував відповідачу 2 371 500грн. за платіжними інструкціями в національній валюті №7847 від 15.06.2023р. на сумі 200 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-230615 від 15.06.2023», №8432 від 01.09.2023р. на суму 357 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-230901 від 01.09.2023», №14213 від 27.05.2025р. на суму 39 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-2500527 від 27.05.2023», №14277 від 04.06.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250604 від 04.06.2025», №14326 від 09.06.2025р. на суму 30 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250609 від 09.06.2025», №14333 від 10.06.2025р. на суму 7 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250610 від 10.06.2025», №14672 від 10.07.2025р. на суму 342 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250710 від 10.07.2025», №14810 на суму 12 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250722 від 22.07.2025», №14853 від 4 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-2250725 від 25.07.2025», №14977 від 05.08.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250805 від 05.08.2025», №15237 від 26.08.2025р. на суму 750 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250826 від 26.08.2025», №15383 від 09.09.2025р. на суму 170 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250909 від 09.09.2025», №15428 від 12.09.2025р. на суму 237 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250912 від 12.09.2025», №15581 від 29.09.2025р. на суму 9 500грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-250929 від 29.09.2025», №15665 від 06.10.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251006від 06.10.2025», №15692 від 09.10.2025р. на суму 950 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251009 від 09.10.2025», №15695 від 10.10.2025р. на суму 9 500грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251010 від 10.10.2025», №15988 від 05.11.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251105 від 05.11.2025», №16056 від 12.11.2025р. на суму 12 500грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251112 від 12.11.2025», №16394 від 09.12.2025р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-251209 від 09.12.2025», №16768 від 13.01.2026р. на суму 16 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-260113 від 13.01.2026», №16894 від 30.01.2026р. на суму 1 000грн. з призначенням платежу «надання пов. фін. допомоги згідно з дог. № БП-260130 від 30.01.2026».

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позивач посилається на відсутність укладених між сторонами у справі договорів щодо надання фінансової допомоги.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, такі посилання позивача не спростував та не надав до суду укладеного між сторонами у справі відповідних договорів.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, коли отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Аналогічний правовий висновок, який викладений Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20, від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18.

Такі зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: (1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України) або якщо вона відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №629/5364/13-ц: «… відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА 2, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходили із того, що договір позики від 11 березня 2013 року між ОСОБА 2 та ОСОБА 3 є неукладеним, тому у його сторін не виникло будь-яких зобов`язань щодо виконання цього договору, оскільки з неукладеного правочину не виникають договірні зобов`язання, він не породжує жодних цивільних правовідносин, а значить він і не породжує для сторін правочину будь-яких прав та обов`язків. Оскільки ОСОБА 3 зазначені суми грошових коштів передані ОСОБА 2 на виконання неукладеного договору позики, то між ними виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України)…».

У постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 922/3289/21 в подібних правовідносинах, щодо застосування статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України викладений наступний висновок: «Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору».

Виходячи з аналізу змісту статті 1046 Цивільного кодексу України істотними умовами договору позики є: розмір позики, тобто грошова сума або кількість предметів, які позикодавець тимчасово передає у власність позичальника; порядок передачі та повернення позики; строк позики, тобто визначений або невизначений проміжок часу, на який надається позика; порядок (процедура) передачі та повернення позики, тобто порядок надходження предмета позики у власність позичальника та порядок повернення предмета позики у власність позикодавця.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 904/6044/20 (904/4625/22).

Відтак саме по собі призначення платежу при перерахунку коштів за відсутності письмового договору позики та за відсутності доказів, які свідчать про узгодження сторонами істотних умов договору позики: розміру позики, строку її надання, порядку передачі та повернення позики, а також будь-яких інших умов, на яких вона надається, не можна кваліфікувати як дотримання письмової форми правочину.

За таких обставин, враховуючи відсутність укладеного між сторонами у справі договорів фінансової допомоги, які зазначені в платіжних інструкціях в якості підстав для перерахування відповідачу грошових коштів в загальному розмірі 2 371 500 грн., суд дійшов висновку про наявність між сторонами правовідносин, які виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а тому, виходячи з положень ст.1212 ЦК України, з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем позивачу 2 371 500 грн. як безпідставно отриманих коштів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 202 081,24грн. та 3% річних в розмірі 73 363,39грн., господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З положень ст.1212 ЦК України вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТРАНС ЛТД інфляційних витрат в розмірі 202 081,24грн

Разом з тим, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем 3% річних, господарський суд зазначає його помилковість, оскільки позивачем в п.10.1 розрахунку невірно визначено початкова дата періоду нарахування. Так, здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою системи Ліга Закон, судом встановлено, що загальна сума 3% річних яка підлягає задоволенню становить 73 363,06грн.

При цьому, посилання, які викладені відповідачем в клопотанні, жодним чином не спростовують вище встановлених обставин справи щодо безпідставного набуття відповідачем грошових коштів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАВИТА-С є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАВИТА-С (68515, Одеська область, Болградський район, с. Євгенівка, вул. Шевченка Т.Г., буд. 52ж, код ЄДРПОУ 39085584) до Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТРАНС ЛТД (67000, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 77, код ЄДРПОУ 21039704) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТРАНС ЛТД (67000, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 77, код ЄДРПОУ 21039704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАВИТА-С (68515, Одеська область, Болградський район, с. Євгенівка, вул. Шевченка Т.Г., буд. 52ж, код ЄДРПОУ 39085584) суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2 371 500 (два мільйони триста сімдесят одна тисяча п`ятсот)грн., 3% річних у розмірі 73 363 (сімдесят три тисячі триста шістдесят три) грн. 06 коп., інфляційні витрати в розмірі 202 081 (двісті дві тисячі вісімдесят одна)грн. 24 коп. та судовий збір в розмірі 31 763 (тридцять одна тисячі сімсот шістдесят три)грн. 33коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 червня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна