Рішення № 137110093, 29.05.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 Справа № 914/871/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега буд компані"

про стягнення 138488,08 грн

ПРОЦЕС.

Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега буд компані" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 138488,08 грн, з яких 120462,60 грн - основний борг, 2808,63 грн - 25% річних, 2849,11 грн - 3% річних, 8442,76 грн - інфляційні втрати та 3924,98 грн - пеня. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору та 12500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 30.03.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/871/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

20.04.2026 представником відповідача подано заяву (вх.№10921/26) про повернення позовної заяви з доданими до неї документами позивачу.

21.04.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№11085/26).

Щодо заяви відповідача (вх.№10921/26 від 20.04.2026) про повернення позовної заяви суд зазначає таке.

У поданій заяві відповідач вказав, що на його думку позивач, в супереч частини 1 статті 173 ГПК України об`єднав позовні вимоги, які не пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, адже підставою стягнення 41429,70 грн з штрафними санкціями та пені є неналежне виконання відповідачем договору поставки №149 від 02.06.2025, а підставою стягнення 79032,90 грн з 3% річними та інфляційними втратами є неналежне виконання відповідачем «за договором укладеним в спрощеній формі». Тобто відповідач зазначив, що дані позовні вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення, а в матеріалах справи відсутні спільні докази оплати відповідача.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.08.2022 у справі №911/4201/21 об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоч і різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами існували господарські правовідносини щодо поставки (купівлі-продажу) товару, у яких як стверджує позивач, відповідач не оплатив переданий йому позивачем товар, а тому в даному випадку позовні вимоги виникають з аналогічних підстав і при цьому позовні вимоги у даній справі пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів, з огляду на що заява відповідача (вх.№10921/26 від 20.04.2026) про повернення позовної заяви не підлягає задоволенню.

Крім того суд зазначає, що об`єднання позовних вимог в даному випадку не перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору.

СУТЬ СПОРУ ТА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Як зазначив позивач у позовній заяві, у період з 02.06.2026 та станом на день звернення до суду позивач за договором поставки від 02.06.2025 поставив відповідачу товар на загальну суму 220967,16 грн, проте відповідач частково оплатив поставлений товар в розмірі 179537,46 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість за основним боргом у сумі 41429,70 грн.

У зв`язку з порушенням пунктів 5.3. та 5.4. договору позивач заявив до стягнення з відповідача 2808,63 грн 25% річних та 3924,98 грн пені.

До того ж, як вказано у позовній заяві, у період з 28.11.2024 по 11.06.2025 позивач за укладеним в спрощеній формі договором поставив відповідачу товару на загальну суму 1179467,46 грн, проте відповідач здійснив часткову оплату за товар у розмірі 1100434,56 грн, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 79032,90 грн.

Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 2849,11 грн та інфляційні втрати в розмірі 8442,76 грн.

Відповідач частково визнав позовні вимоги в частині про стягнення заборгованості за договором поставки від 02.06.2025 в розмірі 41429,70 грн, а щодо позовних вимог в частині стягнення 79032,90 грн основного боргу, 3% річних в розмірі 2849,11 грн, пені в розмірі 2849,11 грн та інфляційних втрат в розмірі 7656,31 грн заперечив з тих підстав, що між сторонами укладено договір поставки в усній формі і при цьому не було встановлено строк або термін оплати, а заходів щодо визначення відповідачу строку на оплату, передбаченому статтею 530 ЦК України, не здійснювалися.

Тому на переконання відповідача твердження позивача про прострочення оплати в розмірі 79032,90 грн є безпідставним, оскільки станом на дату пред`явлення позову строк оплати за поставку не настав. З огляду на це, оскільки відповідач вважає, що він не прострочив здійснення оплати, тому і нарахування 3% річних та інфляційних втрат є також безпідставним.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега буд компані" (покупець) укладено договір поставки №149, за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передавати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним договором.

Відповідно до пункту 2.4. договору покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 21 (двадцять один) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії та підписання сторонами видаткових накладних.

Покупець при оплаті товару в платіжному документі (платіжному дорученні) повинен чітко вказувати призначення платежу, а саме: номер та дату рахунку-фактури або номер і дату видаткової накладної або номер і дату договору поставки (пункт 2.6. договору).

Згідно з пунктом 2.7. договору сторони домовились, що при наявності у покупця заборгованості за поставлений товар, всі оплати, які здійснюються покупцем, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості з урахуванням черговості її виникнення, навіть якщо договір за яким існує заборгованість є відмінним від договору за яким здійснено платіж.

Пунктами 5.3.,5.4. договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення. За порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 25% річних від суми боргу.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно з такими видатковими накладними: від 05.09.2025 №3457301 на суму 35706,00 грн, від 18.09.2025 №3786901 на суму 37603,20 грн, від 26.09.2025 №3956101 на суму 27195,36 грн, від 16.10.2025 №4176901 на суму 79032,90 грн, від 31.10.2026 №4397201 на суму 41429,70 грн.

Відповідач лише частково оплатив поставлений йому товар за договором поставки від 02.06.2025 на суму 179537,46 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору поставки від 02.06.2025 №149 позивач на підставі пунктів 5.3., 5.4. договору нарахував відповідачу 2808,63 грн 25% річних та 3924,98 грн пені.

Також позивач на підставі усного договору поставки за період з 28.11.2024 по 11.06.2025 поставив відповідачу товар на загальну суму 1179467,46 грн (видаткові накладні: від 28.11.2024 №4396401 на суму 100348,14 грн, від 29.11.2024 №4439301 на суму 57403,08 грн, від 29.11.2024 №4504002 на суму 54122,90 грн, від 30.12.2024 №4769801 на суму 356454,58 грн, від 08.01.2025 №40701 на суму 47270,16 грн, від 31.03.2025 №1362701 на суму 354081,60 грн, від 08.04.2025 №1200201 на суму 174610,00 грн, від 11.06.2025 №2203601 на суму 25976,16 грн та акти: від 08.01.2025 №40702 на суму 5000,04 грн та від 11.06.2025 №2203602 на суму 4200,00 грн).

Як вказано у позовній заяві, відповідач за усним договором поставки здійснив лише часткову оплату поставленого йому товар на суму 1100434,56 грн.

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивачем також нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 2849,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 8442,76 грн.

Отже враховуючи вищезазначене, позивачем заявлено до стягнення 138488,08 грн, з яких 120462,60 грн - основний борг, 2808,63 грн - 25% річних, 2849,11 грн - 3% річних, 8442,76 грн - інфляційні втрати та 3924,98 грн - пеня.

ВИСНОВКИ СУДУ.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами 1,2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як встановлено судом, 02.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега буд компані" (покупець) укладено договір поставки №149, за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передавати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним договором.

Факт поставки товару відповідачу за договором від 02.06.2025 підтверджується видатковими накладними: від 05.09.2025 №3457301, від 18.09.2025 №3786901, від 26.09.2025 №3956101, від 16.10.2025 №4176901, від 31.10.2026 №4397201 на загальну суму 220967,16 грн.

Як також встановлено судом, позивач на підставі усного договору поставки за період з 28.11.2024 по 11.06.2025 здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 1179467,46 грн відповідно до таких видаткових накладних: від 28.11.2024 №4396401, від 29.11.2024 №4439301, від 29.11.2024 №4504002, від 30.12.2024 №4769801, від 08.01.2025 №40701, від 31.03.2025 №1362701, від 08.04.2025 №1200201, від 11.06.2025 №2203601 та таких актів:: від 08.01.2025 №40702 та від 11.06.2025 №2203602.

Як стверджує позивач та як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив лише часткові оплати за поставлений йому товар на загальну суму 1279972,02 грн. Отже, як підтверджується матеріалами справи, основна заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар становить 120462,60 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтями 610 та 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, відповідно до пунктів 5.3. та 5.4. договору у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення. За порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 25% річних від суми боргу.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 25% річних, 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 2808,63 грн - 25% річних, 2849,11 грн - 3% річних, 8442,76 грн - інфляційних втрат та 3924,98 грн - пені є обґрунтовані.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позов про стягнення 138488,08 грн, з яких 120462,60 грн - сума основного боргу, 2808,63 грн - 25% річних, 2849,11 грн - 3% річних, 8442,76 грн - інфляційні втрати та 3924,98 грн - пеня є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, з огляду на що підлягає задоволенню повністю.

Щодо заперечень відповідача, які містяться у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Твердження відповідача про те, що строк оплати не настав є безпідставним. Строк оплати товару встановлений статтею 692 ЦК України, тобто товар оплачується після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

ВИТРАТИ ПО СПЛАТІ СУДОВОГО ЗБОРУ.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4087 від 19.03.2026

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов у даній справі підлягає задоволенню повністю.

ВИТРАТИ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 12500,00 грн, які позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Як вбачається із поданих матеріалів, 20.12.2024 Фізична особа-підприємець Кушнір Роман Юхимович (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега буд компані" (замовник) уклали договір про надання правничої допомоги №2012-1/2024, відповідно до пункту 1.1. якого на умовах договору замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов`язання про надання замовнику за плату юридичних послуг, в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання замовникові наступних послуг правової допомоги у формах: консультацій, нормативно-правого обґрунтування позиції замовника, підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів, представництво інтересів в судах України підставі замовлення визначеного додатковою угодою.

Відповідно до пункту 1.3. договору права, якими виконавець наділяється для представництва замовника у суді, визначаються окремою довіреністю, яка видається замовником.

При цьому позивачем долучено до позовної заяви довіреність №1 від 19.12.2025, якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" (довіритель) уповноважує адвоката (повіреного) Кушніра Романа Юхимовича представляти інтереси довірителя згідно з договором правничої допомоги №2012-1/24 від 20.12.2024 в усіх державних органах, в судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, господарських судах, організаціях в тому числі в органах юстиції, органах МВС, в Державних виконавчих службах, приватних виконавців, організаціях, а також підприємствах усіх форм власності з питань довірителя та пов`язаних цим питань.

Також в матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (серія: ЗР №21/1349), видане 15.02.2018, згідно з яким Кушнір Роман Юхимович має право на заняття адвокатською діяльністю (підстава: рішення Ради адвокатів Закарпатської області від 13.02.2018 №500).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість надаваних послуг за договором становить вартість визначену додатками до договору та актами виконаних робіт.

Остаточна оплата здійснюється не пізніше 5 днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця (пункт 4.3. договору).

Відповідно до додатку №1 від 17.03.2026 до договору №2012-1/24 про надання правничої допомоги від 20.12.2024 клієнт (замовник) доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання клієнту правничої допомоги щодо стягнення заборгованості в судовому порядку за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна гільдія України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега буд компані» за неналежне виконання договору поставки від 02.06.2025 та договору укладеного у спрощений спосіб.

Перелік послуг з правничої допомоги за пунктом 1.1. договору:

- ознайомлення з документами, вивчення матеріалів справи та за необхідності діючого законодавства, судової практики з аналогічних спорів та аналіз справи на предмет визначення її судової перспективи. Надання консультацій та роз`яснень клієнту щодо шляхів вирішення питання. Визначення орієнтовної вартості послуг та підготовка договору про надання правничої (правової) допомоги. Підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів: орієнтовані витрати часу - 5 годин; вартість - 12500,00 грн;

- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (за одне засідання): орієнтовані витрати часу - 1 година; вартість - 1100,00 грн.

На підставі вказаного договору між виконавцем та замовником підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно з яким виконавець надав замовникові наступні роботи (послуги) - правової допомоги у формах: консультацій, нормативно-правого обґрунтування позиції замовника, підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів, подача документів у Господарський суд Львівської області за позовом замовника до ТзОВ "Омега Буд Компані» (код ЄДРПОУ 41376160) за неналежне виконання договору поставки від 02.06.2025 та договору укладеного у спрощений спосіб на суму 12500,00 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено рахунок-фактуру №2-1903-26 від 19.03.2026 на суму 12500,00 грн та платіжну інструкцію №4086 від 19.03.2026 відповідно до якої, позивач сплатив адвокату 12500,00 грн за послуги згідно з рахунку №2-1903-26 від 19.03.2026.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яке міститься у відзиві на позовну заяву.

Зокрема відповідач зазначив, що оплата адвоката в розмірі 12500,00 грн є неспівмірною зі складністю даної справи, оскільки складність даної справи, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями становить 1.000.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі №902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу;

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Поряд з цим не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи вищезазначене, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, враховуючи обсяг наданих послуг, категорію та складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, необхідний адвокату для виконання відповідних робіт (надання послуг), ціну та предмет позову у даній справі, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що в даному випадку обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, з урахуванням ціни позову є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9500,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому суд вважає, що саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є достатньо обґрунтованим, фактичним і неминучим в даному випадку.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега буд компані" (81600, Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, площа Ринок, будинок 6-8, квартира 2; ідентифікаційний код: 41376160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" (03170, місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 9, офіс 1/7; ідентифікаційний код: 43362385) 120462,60 грн - основного боргу, 2808,63 грн - 25% річних, 2849,11 грн - 3% річних, 8442,76 грн - інфляційних втрат, 3924,98 грн - пені, 2662,40 грн - витрат по сплаті судового збору та 9500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 03.06.2026.

Суддя Петрашко М.М.