Рішення № 137110076, 03.06.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. Кропивницький Справа № 912/59/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М.К., розглянувши справу

за позовом заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі

позивача Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області

до Фермерського господарства «Малина ІМ»

про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю:

- секретаря судового засідання Рудченко І.О.;

- представників учасників: прокурора Радкевич С.В., відповідача адвоката Федоренка Д.М.,

у с т а н о в и в:

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

08.01.2026 заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся в інтересах держави в особі Олександрівської селищної ради до ФГ «Малина ІМ» та просить суд:

- розірвати договір оренди землі (зі змінами внесеними додатковими угодами від 10.01.2022 та 27.03.2023), укладений 07.04.2016 між Олександрівською селищною радою та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 площею 4,8190 га, право оренди якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.04.2016 за номером запису 14080218;

- зобов`язати Фермерське господарство «Малина ІМ» повернути Олександрівській селищній раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 площею 4,8190 га.

Ухвалою від 12.01.2026 Суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив сторонам строки для надання процесуальних заяв.

Зокрема, ФГ «Малина ІМ» подало відзив на позов та заперечення, а керівник Знам`янської окружної прокуратури відповідь на відзив

Підготовче провадження Суд здійснив у засіданнях 11.02.2026, 04.03.2026 та 15.04.2026, а розгляд справи по суті 06.05.202. 22.05.2026 та 03.06.2026.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПРОКУРОРА

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав, що:

- 07.04.2016 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за договором оренди передало ОСОБА_1 у користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 4,8190 га з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 як пасовища;

- за умовами пункту 5.3. договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до договору та законодавства, а за пунктами 8.1., 9.4. встановлено обмеження щодо зміни її цільового призначення та передбачено обов`язок дотримуватися встановлених обмежень стосовно земельної ділянки в обсязі, передбаченому договором та законодавством;

- проте ФГ «Малина ІМ», як фактичний орендар земельної ділянки, використовував її у 2025 році для вирощування сільськогосподарської культури сої, а не як пасовище, що є порушенням наведених договірних та законодавчих вимог;

- факт вирощування на земельній ділянці сільськогосподарської культури підтверджується наданими доказами, у тому числі документами, складеними спеціалістами відділу земельних ресурсів Олександрівської селищної ради у червні 2025 року, та протоколом огляду місцевості від 21.07.2025;

- у свою чергу, наявність наведеного порушення є підставою для розірвання договору оренди землі, а правовими підставами повернення земельної ділянки є положення статті 34 Закону України «Про оренду землі»;

- позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави, оскільки Олександрівська селищна рада не вчинила своєчасні та необхідні дії щодо цього.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА

ФГ «Малина ІМ» позовні вимоги не визнало та зазначило що:

- прокурор не мав правових підстав для звернення до суду, оскільки у спірних правовідносинах повноважним органом є Держгеокадастр, а не селищна рада, яка взагалі не проявила бажання на звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах;

- за цільовим призначенням земельна ділянка повинна використовуватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а безпосередньо її характеристика як пасовище є лише характеристикою, у зв`язку з цим господарство не змінювало цільове призначення земельної ділянки;

- у договорі відсутні обмеження стосовно обробітку ґрунту або посівів, а існує лише обмеження щодо зміни цільового призначення, яке у даному випадку не допускалося з його сторони;

- спірна земельна ділянка, хоча і є пасовищем, але правовий режим її використання окреслений цільовим призначенням, який не змінений за наслідками часткового посіву на ній сільськогосподарської культури;

- обмеження у використанні земельної ділянки підлягають встановленню та відображенню у визначеному законом порядку, але кадастровий план та договір не містять обмежень у обробітку земельної ділянки та безпосередньо можливості посів сільськогосподарських культур;

- спірна земельна ділянка була засіяна лише на 2,5 % її площі, що не є істотним по відношенню до її загальної площі, а тому ця обставина не може вказувати на зміну цільового її призначення;

- частковий посів не є істотним порушенням у розумінні статті 651 ЦК України та не може слугувати наслідком розірвання договору в умовах, коли посів сої відбувся без розорювання ґрунту, а саме шляхом поверхового посіву;

- прокурор не довів, що внаслідок посіву відбулося погіршення стану земельної ділянки, тим більш, що на ній зростали лише рослини, які відносяться до бур`янів.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

За Статутом Фермерського господарства «Малина ІМ.» (нова редакція 2023 року) фермерське господарство створене та дії відповідно до Закону України «Про фермерське господарство». Його засновником є ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 133-140).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 зареєстрована 11.12.2008, її власником являється Олександрівська селищна рада з 07.04.2016, вона має площу 4,8190 га, її цільове призначення для ведення фермерського господарства, документом про земельну ділянку є проект землеустрою від 03.10.2008 (т. 1, а.с. 41-42).

Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 447543988 від 14.10.2025 у Державному реєстрі наявні відомості стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004, а саме вона зареєстрована під номером 897258635205, цільовим призначенням її є ведення фермерського господарства, власником являється Олександрівська селищна рада, орендарем земельної ділянки є ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 07.04.2016, з урахуванням додаткових угод від 10.01.2022 та 27.03.2023 (т. 1, а.с. 39-40).

Відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом продажу на аукціоні, який був розроблений у 2008 році (т. 1, а.с. 141-156) на земельну ділянку встановлювалася заборона на розорювання пасовища. Зокрема вона відображена у висновку Відділу Держкомзему у Олександрівському районі Кіровоградської області Головного управління Держкомзему у Кіровоградській області (т. 1, а.с. 148).

Згідно з «Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі» земельна ділянка площею 4,8190 га передбачалася до відведення ОСОБА_1 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, у тому числі пасовища за такою ж площею (т. 1, а.с. 115).

У межах Проекту землеустрою перелік обмежень у використанні земельної ділянки не містить будь-яких обмежень щодо неї (т. 1, а.с. 126).

Проект землеустрою містить у собі наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-1345/14-16-СГ від 12.08.2016, яким цей проєкт затверджений, а також надано ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 площею 4,8190 га, у тому числі пасовища площею 4,8190 га, строком на 7 років без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства (т. 1, а.с. 131 на зв.).

07.04.2016 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, виступаючи у якості орендодавця, уклало з ОСОБА_1 , як орендарем, договір оренди землі (а.с. 55-59).

За умовами договору, які впливають на вирішення спору:

- Орендодавець на підставі власного наказу № 11-1345/14-16-СГ від 12.08.2016 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства (пункт 1.1.);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8190 га, у тому числі пасовища площею 4,8190 га, для ведення фермерського господарства (пункт 2.1.),

- кадастровий номер земельної ділянки 3520582000:02:000:9004 (пункт 2.2.);

- договір укладено на 7 років (пункт 3.1.);

- земельна ділянка передається для ведення фермерського господарства (пункт 5.1.);

- код цільового призначення земельної ділянки згідно з класифікатором: 01.02 для ведення фермерського господарства (пункт 5.3.);

- Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (пункт 5.3.);

- земельна ділянка повинна використовуватися Орендарем відповідно до умов визначених у пунктах цього договору та чіткого дотримання чинного законодавства України, дотримання вимог екологічної безпеки та збереження родючості грунтів, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі (пункт 5.4.);

- після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7.1.);

- на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору (пункт 8.1.);

- Орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку Орендаря (пункт 9.1.2.);

- обов`язком Орендаря, з-поміж іншого, є: дотримання встановлених щодо об`єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому договором та законодавством (пункт 9.4.4.); використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів , норм і правил; не допускати забруднення земельної ділянки радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії (пункт 9.4.5.);

- дія договору припиняється шляхом розірвання, серед іншого, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (пункт 12.3.).

Відповідно до акту приймання-передачі, складного між сторонами договору оренди Малина І.М. прийняв в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004.

Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 56992407 від 08.04.2016 до Державного реєстру були внесені відомості стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004, а саме вона передана в оренду Малині І.М. на підставі договору оренди від 07.04.2016 (т. 1, а.с. 75-77).

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 29-ОТГ від 08.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», додатку до нього та акту приймання-передачі земельних ділянок від 09.12.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 передана до комунальної власності Олександрівськлї селищної ради (пункт 115 додатку) (т. 1, а.с. 88-90).

У подальшому Олександрівська селищна рада, як власник земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004, та ОСОБА_1 10.01.2022 уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 07.04.2016, за змістом якої змінили назву орендодавця з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на Олександрівську селищну раду (т. 1, а.с. 62).

27.03.2023 Олександрівська селищна рада та Малина І.М. уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 07.04.2016, за змістом якої продовжили строк оренди на 15 років (до 07.04.2038) (т. 1, а.с. 65).

Як слідує з акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 від 09.06.2025, складеного працівниками Олександрівської селищної ради у складі трьох посадових осіб із земельних питань, вони здійснили візуальне обстеження земельної ділянки, за результатами якого виявили, що вона засіяна соєю (т. 1, а.с. 50-51).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що до Реєстру 04.04.2025 внесені відомості про реєстрацію кримінального провадження № 42025120040000045 стосовно розорення пасовищ (т. 1., а.с. 99).

15.10.2025 процесуальний прокурор прокурор Олександрівського відділу Знам`янської окружної прокуратури Буданцева В.В. у межах кримінального провадження № 42025120040000045 винесла постанову про надання дозволу на розголошення відомостей та використання матеріалів досудового розслідування, яким надала відповідний дозвіл працівникам органів прокуратури Кіровоградської області на розголошення відомостей досудового розслідування шляхом надання копій документів для подальшого надання їх судовим органам (т. 1, а.с. 97-98).

Зокрема, як слідує з листа за вих. № 52/04-6157вих-25 від 18.07.2025 у межах кримінального провадження прокурор у кримінальному провадженні звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з проханням про залучення спеціаліста для проведення огляду земельних ділянок та проведення слідчих дій (т. 1, а.с. 100-102).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.07.2025, складеного дізнавачем СД ВП № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції Куценко Б.Ю., за участі, з-поміж інших, інженера-геодезиста Соколик О.П., проведений огляд земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004, за наслідками якого встановлено, що вона оброблена та на ній зростають рослини бобових соя; рослини мають кореневу систему, стебла, листя та суцвіття (т. 1, а.с. 158-163).

Згідно технічного звіту, який склав інженер-геодезист Соколик О.П., земельна ділянка з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 містить у собі балку площею 1198 кв. м (т. 1, а.с. 164-166).

08.10.2025 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надало висновок, з урахуванням його листа № 10-11-0.442-2009/2-26 від 13.05.2026 щодо огляду земельних ділянок за вих. № 10-11-0.442-1059/2-25, в якому вказало, що на момент огляду земельна ділянка з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004, з-поміж інших, була засіяна (т. 1, а.с. 103-104, т. 2, а.с. 32).

Під час розгляду справи ФГ «Малина ІМ» надало пояснення, за змістом яких при посіві соє воно не здійснювало розорювання ґрунту, оскільки посів здійснювався способом, який виключає таке розорювання.

Зокрема, 31.05.2025 ФГ «Малина ІМ» уклало з Фермерським господарством «Мім-Агро» договір про надання послуг № 31/05/2025, за умовами якого останнє зобов`язалося надати послуги з посіву сої на чотирьох земельних ділянках загальною площею 29,17 га, у тому числі на земельній ділянці з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 площею 4,8190 га (т. 1, а.с. 202-204).

У пункті 2.1. договору його учасники зазначили, що посів повинен відбуватися сівалкою без розорювання ґрунту, а у пункті 3.1. досягли згоди щодо вартості послуг, а саме вона складає 1000 грн за посів 1 га, в всього 29169,89 грн.

Згідно акту здачі-приймання робіт № 2 від 31.05.2025, складеного за підписами представників ФГ «Малина ІМ» та ФГ «МІМ-Агро», останнє виконало послуги по договору на 29,17 га, а загальна вартість склала 29 169,89 грн (т. 1, а.с. 201).

19.05.2026 працівники Олександрівської селищної ради у складі трьох осіб здійснили візуальне обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004, про що склали відповідний акт. Зокрема, за змістом акту візуального обстеження земельна ділянка станом на час обстеження не оброблена, посівів сільськогосподарських культур на ній не виявлено; на полі присутні бур`яни: амброзія, лобода, гірчак, берізка, хвощ, пирій, осот та сходи падалиці соняшника, кукурудзи, які зміті з інших полів (т. 2, а.с. 28).

З наданих до справи фото, які зроблені під час візуального обстеження земельної ділянки 19.05.2026, вбачається, що на земельній ділянці відсутні посіви сільськогосподарських культур (т. 2, а.с. 37-39).

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Вона визначає, що представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отож, з огляду на викладене, прокурор повинен дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

У спорі Прокурор визначив Олександрівську селищну раду у якості органу, який мав здійснювати захист інтересів держави, а тому Суд надає оцінку повноважності відповідного представництва.

Система, засади організації та діяльності, а також правового статусу місцевого самоврядування в Україні визначені положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За змістом частини 1 статті 10 Закону про місцеве самоврядування селищна рад є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Поряд з цим за статтею 18-1 Закону про місцеве самоврядування орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, Олександрівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси відповідної територіальної громади та може бути позивачем у суді у випадку, коли це необхідно для реалізації її повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

У свою чергу, відповідно до пункту «а» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Суд установив, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Олександрівської селищної ради, а тому, з огляду на викладене, вона є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси відповідної територіальної громади та може бути позивачем у суді у випадку, коли це необхідно для реалізації її повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування у земельних правовідносинах.

У зв`язку з цим, заперечення ФГ «Малина ІМ» стосовно неналежності органу, в інтересах, якої Прокурор подав позов, є помилковими.

Листом від 30.07.2025 за вих. № 52/04-6481вих-25 (т. 1, а.с. 91-95) Знам`янська окружна прокуратура звернулася до Олександрівської селищної ради з проханням надати інформацію про використання ФГ «Малина ІМ» орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням та вжиття самостійних заходів реагування.

15.10.2025 за вих. № 2172/02.1-20 Олександрівська селищна рада повідомила Знам`янську окружну прокуратуру про відсутність у неї бажання щодо вживати заходи відносно використання спірної земельної ділянки, у тому числі звертатися до суду (а.с. 96).

У подальшому Знам`янська окружна прокуратура листом за вих. № 52/04-8933вих-25 від 16.10.2025 (т. 1, а.с. 167) повідомила Олександрівську селищну раду про звернення до суду в її інтересах з метою розірвання договору та повернення земельної ділянки.

З викладеного слідує, що Олександрівська селищна рада тривалий час не вживала заходи для звернення до суду з відповідним позовом, а тому Прокурор, дотримався законодавчих положень щодо порядку прокурорського представництва в суді.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду (статті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За умовами договору оренди землі, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 , як засновником ФГ «Малина ІМ», фермерське господарство зобов`язалося виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому договором та законодавством; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору (пункти 9.44.4 та 9.4.5. договору оренди землі).

Безпосередньо Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (2015 року розроблення), який був розроблений та затверджений Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області при передачі земельної ділянки в оренду, а також безпосередньо договір оренди не містять як проектних, так і договірних обмежень стосовно розорювання земельної ділянки, або здійснення посів сільськогосподарських культур на ній, проте відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом продажу на аукціоні, який був розроблений у 2008 році на земельну ділянку, встановлювалася заборона на розорювання пасовища. Зокрема вона відображена у висновку Відділу Держкомзему у Олександрівському районі Кіровоградської області Головного управління Держкомзему у Кіровоградській області.

Відтак, стосовно спірної земельної ділянки існують проектні та законодавчі обмеження у забороні розорювання пасовищ.

До земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії; категорії земель України мають особливий правовий режим (частини 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України).

Цільове призначення земельної ділянки це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Згідно з частиною 1 першою статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

У частині 3 статті 19 ЗК України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано частиною 1 статті 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з частиною 3 статті 22 ЗК України (у редакції, на час укладення договору оренди землі) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 указаними нормами права (статті 31, 33-37 ЗК України) визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України для такого виду використання.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17 про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі. Зокрема, у пункті 39 тієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі у справі № 925/929/19. Разом із тим користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц та від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21).

У цьому контексті Суд установив, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення, за видом використання належить до пасовищ та передана ОСОБА_1 (фактичному користувачу - ФГ «Малина ІМ»» для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (частина 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних (частина 2 статті 24 Закону України «Про фермерське господарство»).

Як вже зазначалося, відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам, в тому числі, для ведення фермерського господарства.

До складу земель сільськогосподарського призначення, як вже вказувалося вище, належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя, які складаються з ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелог (частина 2 статті 22 ЗК України).

Звідси, фермерське господарство може отримувати у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі, землі, які належать до пасовищ, але використовувати їх відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані у користування власником, при цьому на власний розсуд визначаючи напрями своєї діяльності, спеціалізацію фермерського господарства. Такий висновок наведений у пункті 75 постанови Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 914/291/22.

Таким чином, відповідно до договору оренди землі ОСОБА_1 надано у користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка за видом використання належить до пасовищ, з метою ведення фермерського господарства без зміни виду її використання.

Водночас Суд установив, що ФГ «Малина ІМ» використовувало земельну ділянку для посіву сільськогосподарської культури - сої.

Зокрема, у межах дії договору ФГ «Малина ІМ» (фактичний орендар земельної ділянки) у 2025 році здійснило вирощування сої на орендованій як пасовище земельній ділянці, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 09.06.2025, складеним представниками Олександрівської селищної ради, протоколом огляду місця події від 21.07.2025, складеним органом досудового розслідування, договором про надання послуг № 31/05/2025 від 31.05.2025, та актом здачі-прийняття робіт (послуг) № 2 від 31.05.2025, за змістом яких земельна ділянка з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 була засіяна сільськогосподарською культурою соєю.

Суд уважає, що більш вірогідним є засівання всієї площі спірної земельної ділянки соєю, оскільки наявна у договорі про надання послуг № 31/05/2025 від 31.05.2025 та акті здачі-прийняття робіт (послуг) № 2 від 31.05.2025 інформація вказує на договірну та фактичну площу посіву 4,8190 га, оскільки учасники цього договору визначили загальну вартість послуг (29169,89 грн), яка дорівнює загальній площі посіву за усіма земельними ділянками (29,17 га). У зв`язку з цим твердження Прокурора про посів сої на усій площі земельної ділянки є більш вірогідним, ніж твердження ФГ «Малина ІМ» про посів лише 2,5 % площі земельної ділянки.

Окремо Суд зазначає, що, при твердженнях ФГ «Малина ІМ» про посів сої способом, який не передбачає розорювання ґрунту, воно не надало доказів та не довело відповідного факту, оскільки вказівка у договорі про надання послуг не є достатньою для підтвердження способу посіву без пошкодження кореневої системи у ґрунті.

Таким чином, у вказаних вище документах зафіксовано, що ФГ «Малина ІМ» використовувало земельну ділянку як ріллю для вирощування сої, що є порушенням умов режиму її використання, а саме як пасовища.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

У частинах 1 та 2 статті 36 Закону України «Про охорону земель» визначено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Статтею 37 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

З урахуванням наведеного, Суд висновує, що за приписами частини 5 статті 20, статті 34 ЗК України земельні ділянки для пасовищ можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передана в оренду земельна ділянка не могла використовуватися ФГ «Малина ІМ» для вирощування сільськогосподарських культур. При цьому ФГ «Малина ІМ» зобов`язане було використовувати виключно у межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як пасовища.

Подібний правовий висновок у правозастосуванні викладений у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 03.12.2020 у справі № 482/2288/18 та від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.

З огляду на те, що за встановлених у справі обставин невиконання ФГ «Малина ІМ» обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі», умовами договору оренди землі, а також спрямування діяльності відповідача на розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до пасовищ, вирощування на ній сільськогосподарських культур, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки характеризує його дії як порушення положень земельного законодавства та умов договору оренди землі щодо використання земельної ділянки відповідно до її призначення.

За таких обставин Суд висновує, що ФГ «Малина ІМ» у межах договірних орендних відносин допустило порушення частини 5 статті 20, статті 34 ЗК України.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 міститься правовий висновок про те, що у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту 12.3 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Частинами 1 та 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі правові висновки.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини 1 статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

З огляду на зміст припису абзацу 1 частини 1 статті 651 ЦК України інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Порушення ФГ «Малина ІМ» умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку, яка відноситься до пасовищ, тобто використання орендарем спірної земельної ділянки в інших цілях ніж для пасовищ, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц.

Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, за яким у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

У даному випадку, використовуючи спірну земельну ділянку, яка належить до пасовищ, для вирощування сільськогосподарських культур, а не сінокосіння та випасання худоби, ФГ «Малина ІМ» порушує інтереси Олександрівської територіальної громади в отриманні справедливої та такої, що відповідає вимогам законодавства, орендної плати за оренду ріллі.

Додатково Суд вказує, що відсутність на час розгляду справи на спірній земельній ділянці посів сільськогосподарських культур не може нівелювати попереднє порушення ФГ «Малина ІМ» наведених правових приписів та не складає обставин, які б характеризували їх як неістотне.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Оскільки Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору оренди землі, то повернення спірної земельної ділянки є правовим наслідком розірвання договору оренди землі.

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, Суд вважає, що ФГ «Малина ІМ» протягом дії договору оренди землі, а саме у 2025 році, допустило істотне порушення його умов шляхом нецільового використання земельної ділянки, чим позбавило Олександрівську селищну раду можливості отримувати орендну плату як за угіддя (ріллю), а тому така обставина є підставою для дострокового розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.

З огляду на зроблені висновки позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати Прокурора, які здійснені Кіровоградською обласною прокуратурою, на сплату судового збору відповідно до платіжної інструкції № 2784 від 14.11.2025 у сумі 6056 грн, які відповідно до приписів статті 129 ГПК України підлягають стягненню з ФГ «Малина ІМ».

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі, укладений 07.04.2016 між Олександрівською селищною радою та засновником Фермерського господарства «Малина ІМ» ОСОБА_1 (з урахуванням змін до нього, внесених додатковими угодами від 10.01.2022 та 27.03.2023), щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 площею 4,8190 га, право оренди якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.04.2016 за номером запису 14080218.

3. Зобов`язати Фермерське господарство «Малина ІМ» (вул. Шкілька, б. 38, с. Вищі Верещаки, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27315; ідентифікаційний код 39941983) повернути Олександрівській селищній територіальній громаді в особі Олександрівської селищної ради (вул. Незалежності України, б. 78, селище Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27300; ідентифікаційний код 04364035) земельну ділянку з кадастровим номером 3520582000:02:000:9004 площею 4,8190 га.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Малина ІМ» (вул. Шкілька, б. 38, с. Вищі Верещаки, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27315; ідентифікаційний код 39941983) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (вул. Велика Пермська, буд. 4, м. Кропивницький, 25006; ідентифікаційний код 02910025) 6056 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Скорочене рішення Суд проголосив 03.06.2026.

Повне рішення Суд склав 04.06.2026.

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення направити заступнику керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, Олександрівській селищній раді Кропивницького району Кіровоградської області та ФГ "Малина ІМ" в електронній формі до Електронних кабінетів.