Ухвала суду № 13711005, 13.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/338 (2-а-899/08) Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Борисюк Л.П.,

Суддів: Грибан І.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року у справі за позовом виробничо-комерційного колективного підприємства «Різон»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 442302/0 від 04.04.2003 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ВККП «Різон»звернулось з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за № 442302/0 від 04.04.2003 року, яким підприємству було донараховано податок на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1167044,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2009 року позов задоволено.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), колегія суддів вважає за можливе дану справу в звязку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що позивач зареєстрований Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.01.1994 року та присвоєно ідентифікаційний код 20034343. Пунктом 2.1 статуту ВККП «Різон»зазначено, що засновником підприємства є громадська організація «Київська міська асоціація інвалідів по слуху», яка зареєстрована управлінням юстиції 09.03.1994 року.

Довідкою за № 3302/06 з ЄДРПОУ, виданою Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві підтверджено, що видами діяльності позивача за КВЕД є: здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення; оптова торгівля радіотелевізійними товарами; інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі різними товарами; виробництво апаратури для трансляції та ретрансляції передач.

З копії свідоцтва за № 37716485 від 07.03.2006 року вбачається, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 10.07.1997 року.

Так, в період з 25.03.2003 року по 02.04.2003 року, ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 року по 01.02.2003 року, за наслідками якої був складений акт перевірки за № 9/23-427 від 02.04.2003 року. Висновками вказаного акту перевірки зафіксовано, що позивач, на підставі договорів оренди за № 1-1/1 від 12.11.2001 року та за № 01/1-1 від 13.11.2002 року, отримав від ТОВ «Місто слави»торгівельний комплекс (підземний простір), який в подальшому позивачем було здано в суборенду, при цьому, підприємство застосувало пільгу по податку на додану вартість у відповідності з п.п. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки за № 9/23-427 від 02.04.2003 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення за № 442302/0 від 04.04.2003 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1 167 044,00 грн., з яких за основним платежем в розмірі 793 940,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 373 104,00 грн.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Вимогами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що звільняються від оподаткування операції з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, яка надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Податкова звітність таких підприємств та організацій надається у порядку, передбаченому центральним органом податкової служби України.

Положенням частин 1-3 ст. 14-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»закріплено, що підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (далі Комісія).

Комісія є спеціальним уповноваженим державним органом, створеним з метою визначення доцільності надання державної допомоги громадським організаціям інвалідів, їх підприємствам і організаціям у вигляді пільг з оподаткування, фінансової допомоги, кредитування, надання пріоритетів при розміщенні державного замовлення та в інших формах, а також здійснення обліку і контролю за використанням такої допомоги.

Положення про міжвідомчу Комісію з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та типове положення про регіональні комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За таких умов, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаними приписами законодавець чітко передбачив обмеження та умови щодо застосування пільги з продажу товарів, робіт та послуг, а саме: не звільняються від оподаткування операції, повязані з продажем підакцизних товарів, гральним бізнесом та покупних товарів; підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

З наявних доказів в матеріалах справи вбачається, що кількість інвалідів, які працювали у позивача становила значно більше пятидесяти відсотків загальної чисельності працюючих та фонд оплати праці таких інвалідів перебільшує 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці ніж це передбачено Законом про ПДВ. Також, матеріалами справи підтверджено той факт, що у позивача були наявні відповідні дозволи № 266 від 04.10.2001 року (рішення Комісії № 6 від 04.10.2001 року), № 270 від 01.04.2002 року (рішення Комісії № 1 від 31.01.2002 року), № 476 від 01.09.2002 року (рішення Комісії № 6 від 01.10.2002 року).

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконано всі умови, які передбачені приписами Закону України «Про податок на додану вартість», тому він мав право користуватись пільгою з оподаткування за період, що перевірявся.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вказані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що прийняте відповідачем оспорюване податкове повідомлення-рішення № 442302/0 від 04.04.2003 року про визначення позивачу суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1167 044,00 грн., не можна визнати правомірним і таким, що відповідає вимогам чинного у перевіряємий період податкового законодавства, тому позов підлягає задоволенню.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не підтверджуються наявними матеріалами справи, не спростовують висновків суду першої інстанції та не грунтуються на вимогах чинного податкового законодавства України, тому слід визнати, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: ___Л.П. Борисюк

Судді:___І.О. Грибан

___В.Ю. Ключкович