Рішення № 137109530, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/2696/26

за позовом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста"

про стягнення 71732,88 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники сторін: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" про стягнення 71732,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 4.2024-Т про закупівлю від 27.12.2023 р. в частині відпуску палива на АЗС за передплаченими позивачем скретч-картками (талонами), у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 71732,88 грн. попередньої оплати за товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 р. відкрито провадження у справі № 910/2696/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Про стан розгляду справи № 910/2696/26 сторони були повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2023 р. між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1 (замовник, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (наразі Товариство з обмеженою відповідальністю "Маджоріста") (постачальник) укладено договір № 4.2024-Т про закупівлю, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти на умовах, визначених цим договором, та оплатити пальне (бензин А-95, дизельне паливо, газ скраплений СПБТ), найменування, ціна та кількість якого визначається сторонами у додаткових угодах та/або видаткових накладних. Товар (бензин А-95, дизельне паливо, газ скраплений) передається за місцезнаходженням автомобільної заправної станції (далі АЗС):

- 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Жовтнева, 11А;

- 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Гастелло, 3.

Згідно з п. 3.1 договору ціна останнього становить 999000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець оплачує вартість пального на умовах 100% попередньої оплати.

За змістом п. 4.5 договору після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару, продавець на суму попередньої оплати за видатковою накладною передає покупцеві талони на пальне встановленої форми відповідного номіналу (талони на заправку), згідно яких здійснюється фактичне завантаження палива у паливні баки автомобілів покупця.

У відповідності з п. 5.1 договору строк (термін) поставки (передачі) товару до 31.12.2024 р.

Відпуск пального покупцю здійснюється на автозаправних станціях по талонам (п. 5.3 договору).

За умовами п. 6.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений (переданий) товар, а за умовами п. 6.3 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки, встановлені договором, відпускати пальне по відомостям та/або талонам на автозаправних станціях.

Згідно з п. 12.1 договору останній набирає чинності з 01.01.2024 р. та діє до 31.12.2024 р. включно, а в частині взятих зобов`язань до повного їх виконання.

У специфікації № 1 до договору зазначено, що постачальник здійснює поставку товару: газ скраплений 15000 літрів вартістю 540000,00 грн.; бензин А-95 6000 літрів вартістю 324000,00 грн.; паливо дизельне 2500 літрів вартістю 135000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунки на оплату товару (1600 літрів бензину А-95, 1200 літрів дизельного палива, 3500 літрів газу) № 21 від 11.01.2024 р. на суму 16200,00 грн., № 100 від 29.01.2024 р. на суму 29700,00 грн., № 275 від 01.03.2024 р. на суму 29600,00 грн., № 327 від 11.03.2024 р. на суму 19880,00 грн., № 447 від 02.04.2024 р. на суму 55495,00 грн., № 624 від 30.04.2024 р. на суму 29500,00 грн., № 691 від 13.05.2024 р. на суму 27000,00 грн., № 822 від 06.06.2024 р. на суму 40400,00 грн., які оплачено позивачем на суму 247775,00 грн. на підставі платіжних інструкцій № 68 від 17.01.2024 р., № 114 від 31.01.2024 р., № 201 від 04.03.2024 р., № 228 від 11.03.2024 р., № 270 від 03.04.2024 р., № 362 від 08.05.2024 р., № 371 від 13.05.2024 р., № 4025 від 10.06.2024 р.

На виконання умов договору сторонами підписано видаткові накладні № 38 від 11.01.2024 р., № 159 від 29.01.2024 р., № 467 від 01.03.2024 р., № 780 від 02.04.2024 р., № 1082 від 30.04.2024 р., № 1207 від 13.05.2024 р., № 1456 від 06.06.2024 р., за якими відповідач передав позивачу товар (бензин А-95, дизельне паливо, газ скраплений) у талонах.

Із пояснень позивача слідує, що останній має на своєму балансі 150 літрів нереалізованого дизельного палива та 1155 літрів нереалізованого бензину А-95 у скретч-картках (талонах), однак не має можливості отримати за вказаними скретч-картками (талонами) бензин А-95 та дизельне паливо на АЗС, які визначені у п. 1.1 договору, оскільки АЗС не працюють.

Оскільки позивач позбавлений можливості отримати паливо на АЗС за оплаченими скретч-картками (талонами), останній і звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за товар.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Суд зазначає, що за умовами договору предметом поставки фактично є пальне, відпуск якого здійснюється на АЗС по м. Коростень (п. 5.2 договору) та на підставі пред`явлених замовником талонів, що надані постачальником за відповідними видатковими накладними.

Так, за умовами п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 р., торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р., талон це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому, необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.

Суд наголошує, що талон не підтверджує право власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об`єм нафтопродуктів, попередньо оплачених позивачем. У той же час, фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС.

За таких обставин, позивач вважається таким, що фактично отримав товар лише після отоварення скретч-карток (талонів) на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки оплаченого позивачем товару або повернення суми здійсненої останнім попередньої оплати.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто, тлумачення змісту згаданої вище ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).

Як слідує з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором № 4.2024-Т про закупівлю від 27.12.2023 р. в частині відпуску палива на АЗС за передплаченими позивачем скретч-картками (талонами), оскільки АЗС, які визначені у п. 1.1 договору, не працюють. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано.

Враховуючи, що АЗС за адресами: 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Жовтнева, 11А та 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Гастелло, 3 не працюють, то позивач позбавлений можливості отримати бензин А-95 загальним об`ємом 1155 літрів вартістю 61650,00 грн., та дизельне паливо загальним об`ємом 150 літрів вартістю 7798,50 грн.

Відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення відсутності заборгованості, або факту повернення коштів за договором № 4.2024-Т про закупівлю від 27.12.2023 р., або факту отоварення позивачем скретч-карток на загальну суму 69448,50 грн. суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 69448,50 грн. попередньої оплати є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.

Натомість вимога позивача про стягнення з відповідача 2284,38 грн. попередньої оплати задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження перерахування відповідачу вказаної суми та отримання талонів на дизельне паливо, скраплений газ чи бензин А-95.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн, суд зазначає таке.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: угоду про надання адвокатських послуг № 24.2026-П від 05.03.2026 р., акт № 1 від 05.03.2026 р. про надання адвокатських послуг відповідно до угоди № 24.2026-П від 05.03.2026 р., платіжну інструкцію № 4795 від 05.03.2026 р. на суму 9000,00 грн.

Судом встановлено, що 05.03.2026 р. між Адвокатським бюро «Адвокатський захист та юридична підтримка Р.Халімончук» та Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1 укладено угоду про надання адвокатських послуг № 24.2026-П.

Відповідно до п. 2 угоди предметом останньої є підготовка адвокатом позовної заяви Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 до господарського суду про стягнення заборгованості.

Згідно з п. 4.1 угоди розмір гонорару, який замовник сплачує виконавцю за надану в межах цього договору правову допомогу, складає 9000,00 грн.

Як вбачається з акту № 1 від 05.03.2026 р. про надання адвокатських послуг відповідно до угоди № 24.2026-П від 05.03.2026 р., адвокатським бюро надано, а клієнтом прийнято правову допомогу (надано консультації та підготовлено позовну заяву) на суму 9000,00 грн.

На підставі платіжної інструкції № 4795 від 05.03.2026 р. клієнт сплатив адвокатському бюро гонорар у сумі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Жодних заперечень, будь-яких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які б свідчили про неналежність чи ненадання позивачу передбачених договором послуг адвоката, неспівмірність або нерозумність витрат на послуги адвоката, відповідач до справи не надав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності витрат Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 на оплату правничої допомоги адвоката.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Враховуючи, що справа № 910/2696/26 є малозначною (ціна позову 71732,88 грн.) та типовою для даної категорії справ, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку щодо покладення на відповідача 5000,00 грн. понесених позивачем витрат на правову допомогу (з урахуванням розподілу витрат на оплату професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, код 44876120) на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Кооперативна, буд. 3 А, код 03343580) 69448 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 50 коп. попередньої оплати, 3222 (три тисячі двісті двадцять дві) грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору, 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Людмила ШКУРДОВА