Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
04.06.2026Справа № 910/2103/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина»
про стягнення 30 871, 82 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (надалі відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 30 871, 82 грн, з яких: 26 390, 77 грн інфляційні втрати та 4 481, 05 грн 3% річних.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 256-258, 261, 263-264, 509, 525-526, 530, 625, 628, 638, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №1.03/21 від 01.03.2021, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, а тому просить стягнути суму відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/1987/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
27.03.2026 від представника позивача, на виконання ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів та письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 04.03.2026, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа була отримана відповідачем 05.03.2026 о 16:27 год.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
02.09.2025 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7430/25, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025, яке набрало законної сили 03.12.2025, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» суму основного боргу в розмірі 37 000, 00 грн та 2 422, 40 грн судового збору.
Так, у межах справи № 910/7430/25 судом було встановлено наявність заборгованості в Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №1.03/21 від 01.03.2021 у розмірі 37 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем у межах виконавчого провадження № 80016649 від 16.01.2026 стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 37 000, 00 грн у справі № 910/7430/25 та перераховано вказану суму грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (позивача), що підтверджується платіжною інструкцією № 30043 від 16.01.2026 року (а.с. 20), а тому враховуючи неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №1.03/21 від 01.03.2021, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 481, 05 грн за загальний період з 26.03.2021 по 15.01.2026 (до дати виконання рішення в справі №910/7430/25) та 26 390, 77 грн інфляційних втрат за загальний період з березня 2021 року по січень 2026 року.
Відповідно до норм статей 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. У той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 по справі № 910/7430/25, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025, яке набрало законної сили 03.12.2025, було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №1.03/21 від 01.03.2021, у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг за період з березня 2021 року по вересень 2022 року в розмірі 37 000, 00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено судом у справі № 910/7430/25, 01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (надалі - абонент) укладено договір №1.03/21 про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта (надалі-договір), відповідно до п.1.1. якого абонент доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів (надалі - система), встановлена за адресою: м. Київ провулок Приладний 10А, 10Б.
Відповідно до п. 1.2. договору, устаткування підлягає ремонту і технічному обслуговуванню, складається з: блоки електроніки і комутації, блок живлення, дротова мережа, встановлені виконавцем.
Згідно з п. 1.3. договору, технічне обслуговування включає: прийом дзвінків (заявок), налаштування ПЗ, ремонт, профілактику устаткування контролю доступу до ліфтів, проведення планових профілактичних оглядів, технічну підтримку електронних ключів користувачів, тощо.
У п. 4.1. договору сторони погодили, що вартість робіт з технічного обслуговування системи на момент підписання даного договору, становить 9 250, 00 грн з ПДВ/місяць.
Відповідно до п. 4.2. договору, оплата робіт здійснюється щомісячно замовником не пізніше 25-го числа місяця.
Згідно з п. 4.3. договору, допускається попередня оплата за обслуговування. При збільшенні плати за обслуговування дана сума індексації не підлягає.
Відповідно до п. 5.1. договору, він вступає в силу з моменту підписання та вважається дійсним протягом календарного року. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила в письмовому вигляді про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.
Разом з тим, судом у справі № 910/7430/25 було встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №1.03/21 від 01.03.2021 за загальний період з березня 2021 року по вересень 2022 року позивач надав послуги, а відповідач прийняв їх на загальну суму 258 103, 20 грн.
Відповідачем, у свою чергу було здійснено часткову оплату в розмірі 138 750, 00 грн грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 15485 від 29.07.2022 на суму 9 250, 00 грн, № 15520 від 29.07.2022 на суму 9 250, 00 грн, № 15044 від 22.06.2022 на суму 9 250, 00 грн, № 14994 від 21.06.2022 на суму 9 250, 00 грн, № 14949 від 15.06.2022 на суму 9 250, 00 грн, № 14320 від 22.02.2022 на суму 9 250, 00 грн, № 13659 від 20.01.2022 на суму 9 250, 00 грн, № 13170 від 06.12.2021 на суму 9 250, 00 грн, № 12956 від 19.11.2021 на суму 9 250, 00 грн, № 12620 від 22.10.2021 на суму 9 250, 00 грн, № 12621 від 22.10.2021 на суму 9 250, 00 грн, № 11056 від 07.07.2021 на суму 9 250, 00 грн, № 10487 від 31.05.2021 на суму 9 250, 00 грн, № 10029 від 28.04.2021 на суму 9 250, 00 грн, № 9500 від 29.03.2021 на суму 9 250, 00 грн (а.с. 8-15), у зв`язку з чим заборгованість відповідача склала 37 000,00 грн (258 103, 20 грн (сума боргу) - 138 750, 00 грн (оплата відповідача), яка визнана судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.
Предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення 3% річних у розмірі 4 481, 05 грн за загальний період з 26.03.2021 по 15.01.2026 та 26 390, 77 грн інфляційних втрат за загальний період з березня 2021 року по січень 2026 року.
Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 у справі № 910/7430/25, приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем у межах виконавчого провадження № 80016649 від 16.01.2026 стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 37 000, 00 грн та перераховано вказану суму грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (позивача), що підтверджується платіжною інструкцією № 30043 від 16.01.2026 року (а.с. 20).
У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання відповідачем у розмірі 37 000, 00 грн, позивачем здійснено нарахування 3% річних у розмірі 4 481, 05 грн за загальний період з 26.03.2021 по 15.01.2026 (до дати виконання рішення в справі №910/7430/25) та 26 390, 77 грн інфляційних втрат за загальний період з березня 2021 року по січень 2026 року.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем у розмірі 4 481, 05 грн за період з 26.03.2021 по 15.01.2026 суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 4 481, 05 грн підлягають задоволенню.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 26 390, 77 грн за період з березня 2021 року по січень 2026 року, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 26 390, 77 грн підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4 481, 05 грн 3% річних та 26 390, 77 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (01011, місто Київ, вулиця Печерський Узвіз, будинок 19, ідентифікаційний код 36520848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 32, ідентифікаційний код 41923392) 4 481 (чотири тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 05 коп. 3% річних, 26 390 (двадцять шість тисяч триста дев`яносто) грн 77 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань
Судове рішення № 137109420, Господарський суд м. Києва було прийнято 04.06.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/2103/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: