Рішення № 137109336, 25.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2026Справа № 910/7344/24 (910/15997/25)За заявою Міністерства оборони України

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3

про покладення солідарної відповідальності

За заявою Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний номер 00034022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Помічник (за дорученням судді) Муханьков Ю.В.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/7344/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи".

До суду надійшла заява Міністерства оборони України про покладення солідарної відповідальності.

Зокрема, заявник просить суд притягнути до солідарної відповідальності 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 23.02.2026.

11.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 06.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 25.05.2026.

25.05.2026 до суду надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» про розгляд справи без її участі.

У судове засідання, призначене на 25.05.2026, з`явився представник позивача. Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.

Станом на 25.05.2026 матеріали справи не містять будь-яких заяв/клопотань про відкладення розгляду справи або інших заяв/клопотань, що перешкоджали би розгляду справи у даному судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява розпорядника майна, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773). Визнано грошові вимоги Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний номер 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773) в розмірі 1 008 340 778,55 грн. (860 678 506,33 грн. - основний борг, 147 662 272,22 грн. - штрафні санкції). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773). Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 74244 від 08.10.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773). Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773) арбітражного керуючого Сергієнко Ніну Олександрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2009 від 08.11.2021). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 09.12.2024.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773). Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773) арбітражного керуючого Сергієнко Ніни Олександрівни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2009 від 08.11.2021). Визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773). Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Танос Текнолоджи" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, ідентифікаційний номер 43885773) арбітражного керуючого Сергієнко Ніну Олександрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2009 від 08.11.2021).

До суду надійшла заява Міністерства оборони України про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку з порушенням вказаними особами (керівниками та учасником боржника) положень ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та стягнення з указаних осіб 1 009 317 464,55 грн. у якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи», в обгрунтування чого позивачем зазначено наступне.

Так, Міністерство оборони України доводить із посиланням на ряд судових рішень, які набрали законної сили, що станом на 01.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» мало невиконані зобов`язання перед двома кредиторами, а саме: перед Міністерством оборони України з повернення коштів попередньої оплати в розмірі 856 294 466,50 грн., а також перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Протект Інжиніринг» з повернення коштів у розмірі 1 365 500,00 грн.

Крім того, з 27.04.2023 у боржника виникло зобов`язання зі сплати на користь Державної судової адміністрації грошових коштів (судового збору) в розмірі 868 350,00 грн.

Вищевказані грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» перед зазначеними кредиторами виконані не були, заборгованість залишилася непогашеною.

Щодо майнового стану боржника Міністерство оборони України зазначає, що у власності ТОВ «Танос Текнолоджи» не було нерухомого майна, що підтверджується Довідкою з Державного реєстру речових права на нерухоме майно № 456172855 від 11.12.2025.

Згідно з відповіддю Головного сервісного центру МВС від 24.09.2025 відповідно до облікових даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, станом на 23.09.2025 за ТОВ «Танос Текнолоджи» транспортні засоби не зареєстровані і не реєструвалися.

Пошук інших майнових активів боржника, який був проведений арбітражним керуючим Сергієнко Н.О. у справі № 910/7344/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи», не дав результатів, оскільки будь-яке інше майно у боржника відстунє, що підтверджується звітом ліквідатора від 29.11.2025.

Як вбачається зі звіту арбітражного керуючого Сергієнко Н.О. щодо фінансово-господарського стану ТОВ «Танос Текнолоджи», протягом 2021-2022 років боржник мав ознаки надкритичної неплатоспроможності. Починаючи з 2 кварталу 2022 року, будь-якої бухгалтерської та фінансової звітності не ведеться, що може свідчити про намір вчинення дій щодо заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства.

У вказаному звіті ліквідатором ТОВ «Танос Текнолоджи» зауважено, що показники поточної платоспроможності протягом аналізованого періоду мали ознаки поточної неплатоспроможності і станом на 31.12.2021 мав значення - 151,1 тис. грн, станом на 31.03.2022 - 151,1 тис. грн. Таким чином, ТОВ «Танос Текнолоджи» станом на 31.03.2022 мало ознаки надкритичної неплатоспроможності.

Крім того, ліквідатором арбітражним керуючим Сергієнко Н.О. у звіті про вжиті заходи у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» зазначено, що з метою виявлення майнових активів ТОВ «Танос Текнолоджи» ліквідатором направлено відповідні запити до реєструючих підприємств, установ та організацій, отримано відповіді, за результатом аналізу яких зроблено висновок про відсутність майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, крім нарахованих відсотків, отриманих АРМА від розміщення грошових коштів у розмірі 42 406 401,24 грн. (вилучених з рахунків ТОВ «Танос Текнолоджи»), на депозитному рахунку в АТ «Сенс Банк».

Таким чином, з 31.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» перебувало в незадовільному фінансовому стані, а з 01.01.2023 мало визначені грошові зобов`язання щонайменше перед двома кредиторами Міністерством оборони України на суму 856 294 466,50 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Протект Інжиніринг» на суму 1 365 500,00 грн.

З 29.06.2022 по 30.03.2023 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» був ОСОБА_1 , з 30.03.2023 і до моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 910/7344/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» постановою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 - ОСОБА_2 . При цьому, з 24.03.2023 учасником ТОВ «Танос Текнолоджи» є одноосібно ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, Міністерство оборони України зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» з 01.01.2023 існувала загроза неплатоспроможності (наявність грошових зобов`язань щонайменше перед двома кредиторами Міністерством оборони України на суму 856 294 466,50 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Протект Інжиніринг» на суму 1 365 500,00 грн. за умови відсутності активів/майна товариства для погашення таких зобов`язань), однак ані ОСОБА_1 як керівник боржника до 30.03.2023, ані ОСОБА_2 як керівник боржника з 30.03.2023, ані ОСОБА_3 як учасник боржника з 24.03.2023 не звернулися до господарського суду у місячний строк, починаючи з 01.01.2023, із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи», чим порушили приписи ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відтак, на переконання Міністерства оборони України, на відповідачів має бути покладена солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» шляхом солідарного стягнення з них на користь боржника грошових коштів у розмірі 1 009 317 464,55 грн.

Станом на 25.05.2026 у матеріалах справи відзиви на позовну заяву або ж будь-які пояснення/заперечення/тощо від відповідачів до суду не надходили.

Із введенням у дію з 21.10.2019 КУзПБ запроваджено солідарну відповідальність за порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема у разі загрози неплатоспроможності), визначено суб`єктом цієї відповідальності керівника боржника та встановлено строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.

Так, згідно з частиною 6 статті 34 КУзПБ (у редакції, чинній на момент введення в дію КУзПБ) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів зі своїми вимогами до зазначеної особи.

У подальшому до вказаної норми внесено зміни, зокрема, щодо визначення суб`єктами відповідальності органів управління боржника (Закон України №2971-ІХ від 20.03.2023).

Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника (органів управління) боржника, який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так і після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника. Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини 1, 2 статті 34, частина 6 статті 39 КУзПБ).

У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

У зв`язку з цим Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №908/3236/21 дійшов висновку, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.

Солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що закон визначає суб`єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - суб`єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.

Водночас термін "органи управління боржника" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. За приписами частини 1 статті 92 зазначеного Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Тож, оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб`єктами права, вони не можуть нести відповідальність, а при належному тлумаченні частини 6 статті 34 КУзПБ під суб`єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.

Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної, субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. У його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його самостійну відповідальність, наявність у засновників, які входять до складу органів управління юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.

Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливим є лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема, щодо контрагентів боржника.

Отже, визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - членів органів управління боржника) суб`єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов`язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов`язку.

Для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності та вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

За буквального прочитання частини 6 статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною 6 статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.

Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.

При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов`язане з наданням судами оцінки: зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі; доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі; доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов`язання перед щонайменше двома кредиторами боржника.

Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та/або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21) частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник (орган управління) боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.

Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.

У постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 Верховний Суд також зауважив, що суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника якщо:

- звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами);

- внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов`язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо).

Щодо визначеної Міністерством оборони України суми солідарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» у розмірі 1 009 317 464,55 грн. як загального розміру кредиторської заборгованості боржника, внесеної до реєстру вимог кредиторів товариства, суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21) звертав увагу на те, що звернення до суду з вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.

Деліктна природа солідарної відповідальності в розумінні частини 6 статті 34 КУзПБ (з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21) зумовлює необхідність визначення розміру такої відповідальності, виходячи з обсягу майнової шкоди, заподіяної кредиторам неправомірною бездіяльністю керівника (органів управління) боржника, яка полягає в незадоволенні вимог кредиторів.

З огляду на таке неправильним є визначення солідарної відповідальності у загальному розмірі всіх грошових вимог кредиторів до боржника без урахування того, яка частина з них може бути погашена в процесі банкрутства, зокрема, за рахунок реалізації майна боржника, включеного до ліквідаційної маси, адже керівник (член органу управління) боржника має нести відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів.

Тобто в разі, якщо керівник (орган управління) боржника припустився порушень вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси (зокрема внаслідок вчинення арбітражним керуючим передбачених КУзПБ дій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, визнання недійсними певних правочинів та спростування майнових дій боржника тощо) виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування солідарної відповідальності у справі про банкрутство (з урахуванням її деліктної природи в розумінні вказаної норми), оскільки в такому випадку відсутні негативні наслідки, завдані кредиторам боржника внаслідок неправомірної бездіяльності його керівника (органу управління).

Водночас у разі недостатності майна/активів боржника для погашення всієї сукупності грошових вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.

Суд виходить з того, що визначення зазначеної суми збитків кредиторів можливо лише після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) при вирішенні спору щодо притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності на підставі частини 2 статті 61 КУзПБ.

На думку суду, такий висновок підлягає також врахуванню mutatis mutandis при вирішенні питання щодо розміру солідарної відповідальності осіб, які порушили вимоги частини 6 статті 34 КУзПБ, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, щодо подібності відповідних правовідносин з огляду на їх деліктну природу; необхідності телеологічного тлумачення вказаної норми КУзПБ, зважаючи на цілі законодавчого регулювання та його загальну спрямованість (дух закону); необхідності стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ саме на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси та спрямуванням їх на задоволення вимог кредиторів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 по справі № 904/9266/21.

Відтак, суд критично ставиться до визначеного Міністерством оборони України розміру солідарної відповідальності в сумі 1 009 317 464,55 грн. як загального розміру вимог кредиторів, визнаних господарським судом у справі № 910/7344/24 та внесених до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи», адже застосування такого підходу призвело б до очевидно несправедливих результатів, коли на особу, що порушила вимоги частини 6 статті 34 КУзПБ, могла бути покладена відповідальність у розмірі більшому, ніж шкода, заподіяна кредиторам внаслідок такого порушення, або навіть і за відсутності такої шкоди.

При цьому, звертаючи із вказаною заявою у даній справі, Міністерством оборони України не доведено обставин здійснення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» усіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства дій, необхідних для виявлення та повернення майна банкрута, завершення реалізації майна, включеного до ліквідаційної маси, та проведення розрахунків з кредиторами за рахунок виручених від такої реалізації коштів.

Суд дійшов відповідного висновку з огляду на наступне.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сергієнко Н.О.

Станом на 25.05.2026 у матеріалах справи № 910/7344/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» відсутні будь-які докази того, що ліквідатором арбітражним керуючим Сергієнко Н.О. було вжито всі визначені Кодексом України з процедур банкрутства заходи для формування, наповнення та реалізації ліквідаційної маси банкрута задля задоволення вимог кредиторів.

Більше того, Міністерством оборони України подано до Господарського суду міста Києва дві позовні заяви про визнання недійсними правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» та контрагентами, та стягнення з останніх на користь банкрута грошових коштів. Тобто, судові рішення за результатами розгляду вказаних позовних заяв Міністерства оборони України безпосередньо впливають на майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи», оскільки за результатами їх розгляду можливе стягнення грошових коштів на користь банкрута з третіх осіб. Відтак, станом на 25.05.2026 ліквідаційна майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» не сформована.

Згідно з пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про передчасність заявлених Міністерством оборони України у поданій заяві вимог через неможливість встановлення дійсного розміру солідарної відповідальності як розміру заподіяних кредиторам Товариства з обмеженою відповідальністю «Танос Текнолоджи» збитків у вигляді незадоволених грошових вимог до боржника, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні поданої Міністерством оборони України заяви.

Враховуючи зазначене, судом не надається оцінка іншим доводам позивача, наведеним в якості обгрунтування наявності/відсутності підстав для покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарної відповідальності та стягнення з відповідачів 1 009 317 464,55 грн.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.06.2026

Суддя А.В. Яковенко