Ухвала суду № 137108875, 04.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

04 червня 2026 року Справа № 903/500/26 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура»

про забезпечення позову

у справі №903/500/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура»

до відповідача: фізичної особи-підприємця Кичалюка Володимира Миколайовича

про стягнення 156492,97 грн,

установив:

25.05.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» надійшла позовна заява до фізичної особи-підприємця Кичалюка Володимира Миколайовича у якому просить суд стягнути 156492,97 грн, з них 115419,54 грн основного боргу, 12030,51 грн пені, 1196,41 грн 3% річних, 4933,12 грн інфляційних втрат та 22 913,39 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору поставки №1419/24-сб від 31.10.2024 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.06.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзив та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.

03.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать фізичній особі підприємцю Кичалюку В.М. у межах суми позовних вимог 156492,97 грн, що знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що належним чином поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними підписаними з обох боків та відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача. На даний час існує обґрунтований ризик того, що до моменту ухвалення рішення суду у даній справі останнім може вчинити дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання такого рішення. Грошові кошти можуть бути оперативно перераховані з підприємницьких рахунків на особисті рахунки фізичної особи, має змогу перерахувати їх на інші рахунки, зняти готівкою, використовувати на власні потреби або зробити відчуження іншим способом, що істотно підвищує ризик утруднення виконання майбутнього судового рішення. На відміну від юридичної особи, майнові активи фізичної особи-підприємця не завжди відокремлені від її особистого майна, що створює додаткові ризики щодо збереження достатнього обсягу коштів для виконання майбутнього рішення суду. Відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару, не вживає жодних заходів для погашення заборгованості та не надає обґрунтованих пояснень причин її несплати. Така поведінка свідчить про відсутність наміру добровільно виконувати свої грошові зобов`язання. За таких обставин існує обґрунтоване припущення, що до моменту набрання рішенням суду законної сили та відкриття виконавчого провадження відповідач може розпорядитися належними йому коштами таким чином, що їх подальше стягнення стане суттєво утрудненим або неможливим. Крім того, сума позовних вимог є значною для позивача, що підтверджує необхідність забезпечення позову, оскільки її втрата або неможливість фактичного стягнення матиме істотні негативні наслідки для його фінансового стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» про забезпечення позову, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватися до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватися для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться також у постановах від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23 та інших.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.

Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними. При цьому, у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим.

Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.

Суд зазначає, що предметом позову у справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» до фізичної особи-підприємця Кичалюка Володимира Миколайовича про стягнення 156492,97 грн, з них 115419,54 грн основного боргу, 12030,51 грн пені, 1196,41 грн 3% річних, 4933,12 грн інфляційних втрат та 22 913,39 грн штрафу.

При цьому виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тобто застосування заходу до забезпечення позову, запропонованого позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Позивач звертаючись до суду із позовом позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору поставки №1419/24-сб від 31.10.2024 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Отже, наявний зв`язок між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача та співмірністю та адекватністю заходів позовним вимогам. Застосування заходу до забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Суд приймає до уваги висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у п. 23 постанови від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

З огляду на викладене, суд вважає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними. Можливість накладення арешту на грошові коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Також суд звертає увагу, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).

За таких обставин, арешт грошових коштів у розмірі ціни позову, забезпечить рівність становища обох сторін, баланс їх інтересів, не позбавить відповідача можливості здійснювати господарську діяльність, а лише обмежить його право на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами в межах ціни позову.

З огляду на вищевикладене, оцінивши наведені заявником обставини, суд прийшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову, відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, та є співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позову).

Отже, суд прийшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать фізичній особі-підприємцю Кичалюку Володимиру Миколайовичу у межах суми позовних вимог 156492,97 грн, що знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах, виявлених в ході виконання ухвали суду.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

постановив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» про забезпечення позову - задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти в сумі 156492,97 грн, що належать фізичній особі-підприємцю Кичалюку Володимиру Миколайовичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах.

Сторонами у виконавчому провадженні за цією ухвалою про забезпечення позову є:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» (04073, місто Київ, вул.Куренівська, будинок 16А, код ЄДРПОУ 44721189).

Боржник: фізична особа-підприємець Кичалюк Володимир Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання до 04.06.2029.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду підписана 04.06.2026.

Суддя А. С. Вороняк