Рішення № 137107390, 01.06.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/211/26

Провадження № 2/559/827/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2792959 у вигляді електронного документа у відповідності до ст.11, ст.12 ЗУ "Про електронну комерцію", який підписаний відповідачем електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 8000 грн. шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зі сплатою процентів за користування кредитом, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та відсотки за користування кредитом у терміни, встановлені Договором. 21.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №ККАУ-21042021, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статуту нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників визначених в реєстрі, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2792959 від 17.08.2020. Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань на дату подання позову до суду у відповідача за кредитним договором №2792959 утворилася заборгованість у розмірі 26240 грн., яка складається з наступного: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18240 грн. - заборгованість за відсотками, яку і просив стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 03.02.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

25.03.2026 до суду надійшов письмовий відзив представника відповідача на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнає. Зазначає, що долучені до матеріалів справи документи: договір про надання споживчого кредиту №2792959 від 17.08.2020, додаток до договору №2792959 та паспорт споживчого кредиту є не належними доказами укладення договору між сторонами, крім того матеріали справи не містять будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що відповідач до підписання договору проходив верифікацію та те, що електронний підпис на договорі належить саме йому, відсутні будь-які документи, які б підтверджували проведення процедури верифікації клієнта, тому це свідчить про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відтак, заперечує факт отримання відповідачем грошових коштів та нарахування відсотків за користування такими коштами. Зазначає, що позивачем незаконно нараховано відсотки за користування кредитними коштами за період після закінчення строку кредитування та відповідно строку дії договору про надання споживчого кредиту, окрім того не надано жодних доказів на підтвердження пролонгації Договору №2792959 від 17.08.2020. Також зазначає, що позивачем не доведено достатніми доказами те, що він є законним правонаступником стягувача за даним договором, оскільки позивач не долучив первинні документи, які б підтверджували факт перерахування коштів на рахунок відповідача.

Також зазначає про необґрунтованість заявленої позивачем вартості послуг на професійну правничу допомогу. Зокрема, вартість правничої допомоги в сумі 8 000 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання позову є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

20.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, фактично викладених у позові.

27.04.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, однак суд залишає їх поза увагою, оскільки вони не стосуються обставин даної справи.

Сторони в судове засідання, призначене на 01.06.2026, не з`явилися, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Представник позивача у попередньо поданій заяві просив розглянути справу в його відсутність, заперечень проти ухвалення заочного рішення не заявляв.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 01.06.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом встановлено, що 17.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2792959 у вигляді електронного документа у відповідності до ст.11, ст.12, ЗУ "Про електронну комерцію". Відповідно до умов договору товариство зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 8000 грн. на споживні (особисті потреби) строком на 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 Договору. За умовами договору (п.1.5.1) знижена процентна ставка - 0,01% в день застосовується в межах строку надання кредиту( 30 днів), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної ззаборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка - 1,90% в день застососвується у межах строку надання кредиту (30 днів), якщо споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки. Згідно з п.3.1. нарахування відсотків за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованостіза кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Згідно з п.1.8. Договору орієнтована загальна вартість кредиту за увесь строк його користування за зниженою процентноюю ставкою складає 8024 грн., за стандартною - 12560 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок карти НОМЕР_1 (п.2.1. Договору). Пунктом 4 договору передбачена пролонгація строку кредиту. У Додатку №1 до Договору №2792959 сторони погодили та підписали графік платежів, у якому визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом (а.с.19-22).

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Авентус Україна» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ідентифікація позичальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснена первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна». Договір підписаний позичальником із застосуванням електроннного підпису одноразовим ідентифікатором С388183, що надісланий на номер її мобільного телефону НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Авентус Україна» (а.с.23).

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , та в якому містяться персональні дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, що свідчить проте, що відповідач особисто та свідомо підписала кредитні документи та погодилася на виконання умов Договору (а.с.17-18).

ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 8000 грн. 17.08.2020 шляхом їх перерахунку на маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції НОМЕР_5 , що підтверджується довідкою ТОВ ФК "Вей Фор Пей" від 16.12.2025, тобто ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит виконало (а.с.23 зворот-24).

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 16.02.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_6 , на яку 17.08.2020 було зараховано кошти у сумі 8000 грн. Клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання анкети-заяви по верифікації клієнта від 11.06.2020 (а.с.55-56).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №2792959 наданого ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2792959 становить 26240 грн, що складається з наступного: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 18240 - заборгованість за відсотками (а.с.24 зворот-29).

Також, судом встановлено, що 21.04.2021 між ТОВ«Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №ККАУ-21042021, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором №2792959 згідно Витягу з реєстру боржників від 21.04.2021 у розмірі 26240 грн. (а.с.30-33,35).

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 21.04.2021, підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги заборгованості щодо боржників в кількості 4509 на загальну суму заборгованості 996426,61 грн., який є невід`ємною частиною Договору факторингу. За відступлення права вимоги згідно договору факторингу № ККАУ-21042021від 21.04.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило грошові кошти у розмірі 996426,21 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №29846 від 21.04.2021 (а.с. 34 зворот, 35 зворот).

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була надіслана досудова вимога, згідно якої, останню було повідомлено про заміну кредитодавця згідно Договору про відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021 та про обов`язок ОСОБА_1 погасити кредитну заборгованість, однак дана претензія залишилася не виконана (а.с.36).

На дату подання позову до суду заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2792959 не погашена та становить 26240 грн., що складається з наступного: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 18240 - заборгованість за відсотками.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) слідує,що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону

України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, яка визнається укладеною з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти договір позики у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за договором позики є певна грошова сума, що має бути сплачена позичальником позикодавцю.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

За загальним принципом кожна сторона цивільного спору зобов`язана суду довести свою позицію. Відповідач позов не визнає та подала відзив, де висловила свою позицію, однак на підтвердження своїх заперечень не надала суду жодного доказу. Суд зазначає, що для укладення кредитних договорів (зокрема у електронному вигляді) сторонам таких договорів необхідно здійснити певну послідовність дій, направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, відповідно нездійснення чи не завершення якоїсь дії унеможливлює його укладання і вивчивши матеріали справи, в даному випадку суд вважає, що всі ці дії повністю були здійснені сторонами при укладенні договору. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено що Договір про надання споживчого кредиту №2792959 між сторонами укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону. ОСОБА_1 будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами з власного волевиявлення погодилася та підписала електронним одноразовим ідентифікатором С388183 кредитні документи та отримала кредитні кошти у розмірі 8000 грн., що повністю підтверджено матеріалами справи. Відтак, у ОСОБА_1 виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є правонаступником первісного кредитора, що підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до відповідача і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Відтак суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача за тілом кредиту у розмірі 8000 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за відсотками, то суд зазначає наступне.

Згідно п.1.4. Договору строк кредиту становить 30 днів (що погоджено сторонами і у паспорті споживчого кредиту), у порядку та на умовах визначених у розділі 4 Договору строк кредиту може бути продовжено. За умовами договору (п.1.5.1) знижена процентна ставка - 0,01% в день застосовується в межах строку надання кредиту( 30 днів), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної ззаборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка - 1,90% в день застососвується у межах строку надання кредиту (30 днів), якщо споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки. Згідно з п.3.1. нарахування відсотків за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.

З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що в рамках кредитного договору нарахування відсотків первісним кредитором здійснено наступним чином: за період 17.08.2020-15.09.2020 відсотки нараховані за 30 днів за процентною ставкою 0,01% та складають 24 грн., надалі за період з 16.09.2020-13.01.2021 - відсотки нараховані за 120 днів за процентною ставкою 1,90% та складають 18240 грн.

При цьому суд зауважує, що відповідач є споживачем кредитних послуг наданих ТОВ «Авентус України» (первісного кредитора), тобто йому надано споживчий кредит, а тому на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно частини 1 та 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Крім цього, положення кредитного договору повинні бути сформульовані таким чином, щоб вони були зрозумілі усім споживачам, оскільки, якщо такі положення будуть незрозумілі пересічним громадянам без відповідної юридичної чи економічної освіти, то такі положення будуть спрямовані на введення споживача в оману. Схожі висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21.

В даному випадку, суд вважає, що зазначення в кредитному договорі різних строків та умов нарахування відсотків призвело до неясності таких умов договору для позичальника. Матеріали справи не містять доказів вчинення сторонами дій спрямованих на пролонгацію договору, а отже при нарахування відсотків необхідно виходити із чітко обумовлених та погоджених між сторонами умов договору, що дає суду підстави вважати, що нарахування позивачем відсотків поза межами 30 днів (строк користування кредитом, погоджений сторонами) є неправомірним.

Відтак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Окрім того, за положеннями ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів тлумачаться на користь споживача, а тому суд зазначає, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитного договору умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, тому посилання представника позивача на правові підстави нарахування відсотків, суд вважає незаконним, і відхиляє доводи позивача в частині стягнення нарахованих відсотків.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися виходячи з чітко обумовлених між контрагентами кредитного договору умов, якими визначено ціну кредиту, строк кредитування та процентну ставку. Тому суд вважає, що вимога позивача щодо стягення відсотків підлягає часткому задоволенню у розмірі 4560 грн., які нараховані за 30 днів за процентною ставкою 1,90% (тобто із врахуванням п.1.4 та 15.1 Договору та п. 3 Паспорту споживчого кредиту), що відповідає умовам договору, строку його дії та вимогам чинного законодавства.

Отже, в підсумку, суд позовні вимоги задовольняє частково, а саме у розмірі 12560 грн., з яких : 8000 грн. - тіло кредиту, 4560 грн. - відсотки за кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що понесені ТОВ ФК «Кредит-Капітал" витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн., підтверджуються матеріалами справи: Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025; Актом №69 наданих послуг правової допомоги від 12.01.2026; Детальним описом наданих послуг до Акту №69; Ордером на надання правничої допомоги адвоката Усенко М.І. (а.с.38 зворот- 40).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Важливими є також висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12- 171гс19). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, суд вважає, що з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сума судових витрат у справі, зокрема: судового збору, що становить 1274,38 грн. (12560 грн. х 2662,40 грн./ 26240 грн.) та витрат на оплату правової допомоги, що становить 3829,26 грн. (12560 грн. х 8000 грн./ 26240 грн.)

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №2792959 від 17.08.2020 в розмірі 12560 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1274,38 грн та 3829,26 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а разом 5103 (п`ять тисяч сто три) гривні 64 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 01.06.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, 3-й поверх.

Представник позивача: АО "Апологет", код ЄДРПОУ41557199, адвокат Усенко Михайло Ігорович, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.М.Томілін