Рішення № 137107150, 04.06.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/349/26

Номер провадження 2/948/414/26

04.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , зазначивши, що 28.08.2021 між ТОВ «ФК «Ейс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №602573176 на суму 2 400,00 грн. Проте, в подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 7 950,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав в повному обсязі, перерахувавши кошти відповідачеві. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим за даним кредитним договором утворилась заборгованість.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, на виконання якого підписали Реєстр прав вимоги №170 від 25.01.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1023-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги №1 від 30.10.2023, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

У подальшому, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 28 556,57 грн.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №602573176 в розмірі 28 556,57 грн та судові витрати (а.с.1-9).

Ухвалою Машівського районного суду від 04.05.2026 відкрито провадження по справі, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.121-122).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно, шляхом направлення тексту судової повістки по електронного кабінету позивача та представника позивача (а.с.128-131), у позовній заяві просить справу розглядати за відсутність позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.8 на зв.).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, про що свідчать поштове повідомлення про вручення судової повістки (а.с.133).

Повідомлень про причину неявки у судове засідання від відповідача до суду не надійшло.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Згідно з положеннями ч.ч.7 та 8 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.

За положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено таке.

28.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» шляхом заповнення Заявки на отримання коштів та як вбачається з дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, укладено договір кредитної лінії №602573176, за умовами якого відповідачу надано на умовах строковості, зворотності та платності кредит у вигляді кредитної лінії, надано перший транш в сумі 2 400,00 грн, який має бути повернено до 27.09.2021 (п.1.3), зі сплатою відсотків у розмірі 1,85% протягом дисконтного періоду та його продовження, базовою процентною ставкою після закінчення дисконтного періоду 1,98% (п.1.9.3).

Згідно п.1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання позичальником (дисконтний період), а саме до 27.09.2021 (а.с.14 на зв.).

Сторони погодили, що встановлений в п.1.7 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду не обмежена (п.1.8 договору).

Договір кредитної лінії №602573176 від 28.08.2021 та Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV9M29Z 28.08.2021 17:36:36 що відправлений на номер НОМЕР_1 (а.с. 17). Підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач ознайомився з умовами договору та прийняв їх.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконало, перерахувавши на картку відповідача 4149-49Х-ХХХХ-8197: 28.08.2021 2400,00 грн,та 04.09.2021 800,00 грн, 1100,00 грн, 2700,00 грн, 150,00 грн та 800,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.34-36).

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сума загальної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить станом на 24.01.2022 у розмірі 21 451,37 грн, де 7 947,78,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 21 740,43 грн заборгованість за відсотками (а.с.83-84).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляі (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Враховуючи, що кредитний договір №602573176 від 28.08.2021 та паспорт споживчого кредиту підписано електронними підписами позичальника, що відтворені шляхом використання одноразових ідентифікаторів, вказане свідчить, що ОСОБА_1 підтвердила прийняття нею умов Кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки та взяття на себе зобов`язання, передбачені умовами договору (а.с.13 на зв., 17).

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконало, перерахувавши на картку відповідача 4149-49Х-ХХХХ-8197: 28.08.2021 2400,00 грн,та 04.09.2021 800,00 грн, 1100,00 грн, 2700,00 грн, 150,00 грн та 800,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.34-36).

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 28.08.2021 та 04.09.2021 кредитні кошти в сумі 7 950,00 грн. та скористалася ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надала.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило за грошові кошти ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с.46-51).

В подальшому, між ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.51 на зв.-58).

Згідно Реєстру прав вимоги №170 від 25.01.2022, ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №602573176 від 28.08.2021 у розмірі, 21 688,21 грн, в тім числі: 7 947,78 грн заборгованість по основному боргу, 13 740,43 грн заборгованість по відсоткам (а.с.59-60).

31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №170 від 25.01.2022 та протокол узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимог, підтвердивши тим самим, що станом на 31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимоги (а.с.61).

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1024-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступає права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату та на умовах, визначених договором (а.с.62-66).

Як вбачається з Реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №602573176 від 28.08.2021 у розмірі 28 556,57 грн, з яких: 7947,78 грн заборгованість за тілом кредиту, 20 608,79 грн заборгованість за відсотками (а.с.67-68).

Згідно платіжної інструкції №4939 від 31.10.2023 ТОВ «Таліон Плюс» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за відступлення права вимоги згідно Реєстру права вимоги №1 від 30.10.2023 та договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 (а.с.69).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за грошові кошти відступає ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників (а.с.70-75).

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №602573176 від 28.08.2021 у загальному розмірі 28 556,57 грн, в тім числі: 7947,78 грн прострочене тіло, 20 608,79 грн прострочені відсотки (а.с.76-77).

Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 14.07.2025 року позивачу переданий Реєстр боржників відповідно до умов договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, що підтверджує факт переходу до позивача прав вимоги заборгованості (а.с.78).

Згідно платіжних інструкцій №360 від 24.09.2025, №357 від 19.09.2025, №358 від 19.09.2025, №355 від 18.09.2025, №356 від 19.09.2025, №317 від 12.08.2025, №344 від 04.09.2025, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «ЕЙС» за відступлення прави вимог згідно договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 (а.с.79-82).

На а.с.86 є виписка з особового рахунку, надана ТОВ «ФК «ЕЙС», за кредитним договором №602573176 від 28.08.2021 за період з 14.07.2025 по 26.12.2025 згідно якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 складає 28 556,57 грн, в тім числі: 7 947,78 грн прострочена сума кредиту, 20 608,79 грн прострочені відсотки.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір відступлення права вимоги, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ФК «ФК «Ейс» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №602573176 від 28.08.2021.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 947,78 грн суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п.1.5 кредитного договору №602573176 від 28.08.2021 зазначено, що загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (Траншів), отриманих протягом всього строку дії договору.

Разом з цим, судом із досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 на кредитну картку № НОМЕР_3 28.08.2021 та 04.09.2021 отримала 7 950,00 грн (а.с.34-36 на зв.).

Крім того, відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0/*7-260514/47974-БТ від 22.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_4 та протягом з 28.08.2021 по 09.09.2021 на картку були зараховані кредитні кошти (а.с.134-136).

Таким чином, підтверджено отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 7 950,00 грн.

Також, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачем ОСОБА_1 здійснено часткову оплату тіла кредиту на суму 2,22 грн (а.с.83-84).

Доказів, які б підтверджували повернення тіла кредиту в повному обсязі, відповідач не наддала. Отже, зобов`язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту в повному обсязі відповідачем не виконані.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 7 950,00 грн, зобов`язання з їх повернення не виконала повністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 7 947,78 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 20 608,79 грн, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦКУкраїни право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що клієнт, підписуючи цей договір, підтверджує, що перед його укладенням йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.01 р., ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» (а.с.27). Відповідно до п.7.8., особи, що підписали цей Договір, заявляють, що текст Договору прочитаний ними повністю, положення Договору зрозумілі.

За умовами п.1.7 кредитного договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 27.09.2021 (а.с.14 на зв.).

Згідно п.1.8 кредитного договору сторони погодили, що строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів (а.с.14 на зв.)

Як видно з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідач ОСОБА_1 здійснила сплату нарахованих відсотків, а саме: 26.09.2021 у розмірі 3 546,56 грн, 26.10.2021 на суму 4 412,10 грн та 26.11.2021 на суму 3 603,12 грн (а.с.83-84).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за відсотками у розмірі 20 608,79 грн.

При вирішення питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 28 556,57 грн, судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн, сплачений позивачем при подачі позову.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (а.с 8 зв).

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» та адвокатське об`єднання «Соломко та партнери» (Виконавець) 20.08.2025 уклали Договір №20/08/25-01 про надання правової (правничої) допомоги за умовами якого, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції (а.с. 87-88), в тому числі правничу допомогу у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 по кредитному договору №602573176 від 28.08.2021 (а.с.87-88,89).

Актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, що є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 підтверджено факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг згідно договору (боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №602573176 від 28.08.2021, сума наданих послуг 7000,00 грн (а.с.90).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом установлено, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,280,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №602573176 від 28.08.2021 у розмірі, 28 556,57 грн, де 7 947,78 грн заборгованість за сумою кредиту, 20 608,79 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у сумі 2 662,40 грн та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6 каб. 13;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва