Рішення № 137106665, 03.06.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2828/25

Провадження № 2/375/248/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі ТОВ «Фінпром Маркет») адвокат Ткаченко Ю.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник вказувала на те, що 18 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у кредит № 71473694 у електронній формі. За умовами договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати відповідачу кредит в сумі 12 000 грн, а відповідач повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

17 травня 2025 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 14957180 до договору про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року, в результаті чого строк кредитування змінився (до 16 червня 2025 року).

10 червня 2025 року між позикодавцем та позичальником за ініціативою останнього укладено додаткову угоду № 15126095 до договору про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року, в результаті чого строк кредитування змінився (до 30 червня 2025 року).

30 червня 2025 року між позикодавцем та позичальником за ініціативою останнього укладено додаткову угоду № 15262168 до договору про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року, в результаті чого строк кредитування змінився (до 14 липня 2025 року).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

ОСОБА_1 було проведено часткову сплату за вказаним кредитним договором у сумі 3 748 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання коштів у кредит виникла заборгованість у розмірі 22 926,74 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 9 855,60 грн, заборгованості за процентами 5 357,78 грн, заборгованості за комісією 1 800 грн та заборгованості за процентами 5 913,36 грн.

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Вважаючи себе кредитором за договором про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22 926,74 грн, 2 422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 4 500 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Київській області (старостинський округ № 3) від 1 грудня 2025 року № 163, яка 2 грудня 2025 року передана судді, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрований та не проживає в с. Запруддя Білоцерківського району Київської області.

З довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби в м. Києві та Київській області від 5 січня 2026 року, яка 14 січня 2026 року зареєстрована канцелярією суду та 20 січня 2026 року передана судді, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим не значиться.

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Цією ж ухвалою витребувано в АТ КБ «Приват Банк» наступні документи/інформацію:

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», на ім`я ОСОБА_1 , за період з 18 квітня 2025 року до 21 квітня 2025 року.

На виконання вимог ухвали 27 січня 2026 року АТ КБ «Приват Банк» направило на адресу суду листа, в якому міститься запитувана судом інформація.

Зокрема, АТ КБ «Приват Банк» вказувало, що картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на яку в період з 18 квітня 2025 року до 21 квітня 2025 року зараховано кошти у сумі 12 000 грн.

Додатково до листа товариство направило виписку про рух коштів по картці № НОМЕР_3 (НОМЕР_4 ), де також вбачається, що 18 квітня 2025 року на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 12 000 грн.

Шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого не відоме на офіційному сайті Рокитнянського районного суду Київської області Ірганова Д.Ю. було повідомлено про те, розгляд справи за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області.

Згідно з вимогами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відзив на позову заяву до суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до суду не надходили.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 18 квітня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у кредит № 71473694, який сформований на сайті кредитора та підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Зі змісту договору про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року суд встановив такі умови надання ОСОБА_1 кредиту:

Відповідно до пункту 2.2.1. договору про надання коштів у кредит - сума кредиту 12 000 грн (дванадцять тисяч гривень нуль копійок).

Відповідно до пункту 2.2.2. договору про надання коштів у кредит - строк кредитування/строк договору 30 днів.

Пунктом 2.2.3 договору про надання коштів у кредит встановлено, що процентна ставка/день 0,150% (фіксована).

Комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 800 грн.). Дата надання кредиту 18 квітня 2025 року. Дата повернення кредиту (останній день) 17 травня 2025 року. Денна процентна ставка/день, % - 0,650%. Проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), %/день - 4,00%. Пеня, %/ день 4%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 841,39 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту, у грн. 14 340 грн. (пункт 2.2.4 договору про надання коштів у кредит).

Відповідно до пункту 3.2. договору про надання коштів у кредит реєстрація на сайті відбувається на сторінці реєстрації. Для проходження процедури реєстрації, позичальник заповнює всі поля форми реєстрації, керуючись, при необхідності, підказками сайту. При реєстрації на сайті, позичальник вказує дані своєї банківської картки, на яку він хоче отримати кредит. Зазначена картка проходить прив`язку до особистості позичальника і верифікацію. При проходженні процедури верифікації картки позичальник вводить у відповідне поле код операції, отриманий від свого банку. При проходженні процедури верифікації позичальник надає згоду на обробку своїх персональних даних та підтвердження ознайомлення з політикою конфіденційності.

Пунктом 5.13. договору про надання коштів у кредит передбачено, що укладення додаткових угод до договору здійснюється в порядку, визначеному пунктами 5.5.-5.12. договору, з урахуванням положень чинного законодавства та умов договору.

Відповідно до пункту 6.1. договору про надання коштів у кредит за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

Позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманого кредиту, сплатити проценти в строк, визначений договором та комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом. За умовами укладеного договору у позичальника відсутня необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Позичальником самостійно оплачуються послуги фінансових посередників, що здійснюють перерахування грошових коштів, відповідно до їх тарифів. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для позичальника. (пункт 6.3 договору про надання коштів у кредит).

У першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Простроченими процентами за користування кредитом вважаються проценти, які були передбачені договором та застосовувались за весь період користування позичальником кредитом у відповідності до умов договору, які не були сплачені позичальником в строк, встановлений договором. У другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом. У третю чергу сплачуються неустойка, проценти за понадстрокове користування кредитом, комісія за надання кредиту та інші платежі відповідно до договору (у випадку їх нарахування). (пункти 6.8.1-6.8.3 договору про надання коштів у кредит).

У відповідності до пункту 7.1. договору про надання коштів у кредит позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/ або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Пунктами 7.4. - 7.5. договору про надання коштів у кредит передбачено, що позичальник має право подовжити строк користування кредитом необмежену кількість разів, за наявності неповернутого кредиту/його частини на момент оформлення пролонгації. Продовження строку кредитування є неможливим, якщо: позичальником сплачено кредит у повному обсязі і заборгованість за договором відсутня? кредитодавець відступив право вимоги за договором третій особі або звернувся до суду для примусового стягнення заборгованості? якщо сума кредиту на момент підключення пролонгації становить менше п`ятисот гривень? з десятого дня після закінчення строку кредитування (застосовується до договорів, за якими сума кредиту, одержана позичальником, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення такого договору)? після закінчення строку кредитування (застосовується до договорів, за якими сума кредиту, одержана позичальником, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення такого договору).

Якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному пунком 2.2. договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. (пункт 10.5.1 договору про надання коштів у кредит).

17 травня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 14957180 до договору про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 28 днів в результаті чого строк кредитування змінився з 30 днів до 60 днів (до 16 червня 2025 року).

10 червня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 15126095 до договору про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року, відповідно до умов якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 14 днів в результаті чого строк кредитування змінився з 30 днів до 74 днів (до 30 червня 2025 року).

30 червня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 15262168 до договору про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року, відповідно до умов якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 14 днів в результаті чого строк кредитування змінився з 30 днів до 88 днів (до 14 липня 2025 року).

18 квітня 2025 року ОСОБА_1 перераховано на платіжну картку № НОМЕР_3 у сумі 12 000 грн, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «ФК «Фінекспрес» (номер платежу 7606e77c-0326-4090-9d58-51fcff77a5f7).

ОСОБА_1 було проведено часткову сплату кредиту за вказаним кредитним договором у розмірі 3 748,80 грн, а саме: 17 травня 2025 року у розмірі 540 грн, 10 червня 2025 року у розмірі 1 604,40 та 30 червня 2025 року у розмірі 1 604,40 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року становить 22 926,74 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 855,60 грн, заборгованість за процентами 5 357,78 грн, заборгованість за комісією 1 800 грн та заборгованість за процентами 5 913,36 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до боржників, в тому числі за договором про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року.

З інформаційного листа АТ КБ «Приват Банк» встановлено, зокрема, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та відкрито відповідний банківський рахунок НОМЕР_4 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за його користування

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що

- ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року у електронній формі за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора;

- вказане товариство перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_3 12 000 грн, що підтверджується довідкою, виданою ТОВ «ФК «Фінекспрес».

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

16 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого та реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит № 71473694.

Правомірність набуття ТОВ «Фінпром Маркет» права грошової вимоги за договором про надання коштів у кредит відповідач в ході судового розгляду не спростував.

Частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першої, четвертої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 855,60 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 5 357,78 грн та заборгованості за процентами у розмірі 5 913,36 грн, що у загальному розмірі складає 21 126,74 грн.

Розмір та порядок розрахунку вказаних складових боргу ОСОБА_1 не спростував.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення комісії

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 9 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, процентів за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі пункту 2.2.4. договору про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року товариством встановлена комісія за надання кредиту у розмірі 1 800 грн.

Отже, пункт 2.2.4. договору про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року, укладеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (правонаступником якого є ТОВ «Фінпром Маркет») та ОСОБА_1 , не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитора.

За таких обставин положення договору про надання коштів у кредит, щодо сплати позичальником на користь банку комісії (пункт 2.2.4.) є нікчемним, а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 1 800 грн необґрунтованою.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 21 126,74 грн (9 855,60 грн заборгованість за тілом кредиту + 5 357,78 грн заборгованість за нарахованими процентами + 5 913,36 грн заборгованість за процентами), що становить 92,14 % від розміру заборгованості, пред`явленому цим позовом до стягнення (22 926,74 грн).

Враховуючи, що позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено на 92,14 %, розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 2 231,99 грн (2 422,40 грн (судового збору, сплаченого за подання позову) * 92,14 %).

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 231,99 грн.

Разом з тим, у позові також міститься прохання про стягнення з відповідача коштів у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) виклала висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничою допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертійшостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за доцільне врахувати практику ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у пункті 77 рішення від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (заява № 49083/18) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 3447 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 9 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується:

- договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року;

- актом прийому - передачі справ на надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року;

- витягом з акта приймання-передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року № 5ФП від 21 жовтня 2025 року.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 676/5537/19).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено на 92,14 % розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 4 146,30 грн (4 500 грн * 92,14 %).

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 231,99 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 146,30 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13,81,141,259,263-265,274-279,352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 71473694 від 18 квітня 2025 року у розмірі 21 126,74 грн (двадцять одна тисяча сто двадцять шість гривень сімдесят чотири копійки), з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 855,60 грн (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень шістдесят копійок), заборгованість за нарахованими процентами 5 357,78 (п`ять тисяч триста п`ятдесят сім гривень сімдесят вісім копійок) та заборгованість за процентами 5 913,36 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тринадцять гривень тридцять шість копійок).

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» у задоволенні позову про стягнення із ОСОБА_1 комісії за надання кредиту у розмірі 1 800 грн (одна тисяча вісімсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2 231,99 грн (дві тисячі двісті тридцять одна гривня дев`яносто дев`ять копійок) у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позову та 4 146,30 грн (чотири тисячі сто сорок шість гривень тридцять копійок) витрат на правничу допомогу, а разом 6 378,29 грн (шість тисяч триста сімдесят вісім гривень двадцять дев`ять копійок).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 3 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Марина СМИК