Ухвала суду № 137106447, 29.05.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"29" травня 2026 р. Справа № 363/6070/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Левковець О.О.,

представника позивача адвоката Мельнікової І.Г.,

представників відповідача адвоката Мельника Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді питання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

упровадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вказана вище цивільна справа.

17.12.2024 до суду, засобами поштового зв`язку та за підписом представника відповідача Я.Мельника, надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

У судовому засіданні 29.05.2026 представник відповідача просив прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, вказуючи про єдиний предмет спору між сторонами щодо стягнення аліментів та стягнення пені.

Представник позивача заперечувала проти прийняття зустрічної позовної заяви, зазначаючи про різницю у сумах пені, розрахованої на дату вчинення напису та у зустрічній позовній заяві за той самий період, що на її думку, спростовує те, що сума безспірна і це має бути не зустрічний позов, а окремо поданий позов, у разі, якщо буде відмовлено у задоволенні позову щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Треті особи, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, при цьому від Бершадського ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника, а тому, з урахуванням відсутності заперечень у представників сторін, положення статті 223 ЦПК України, суд вважав за можливе провести розгляд справи у відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши думки представників сторін, дослідивши зміст первісного та зустрічного позовів, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява не підлягає прийняттю до спільного розгляду з первісним позовом з таких підстав.

Так, статтею 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

З аналізу наведених положень процесуального закону вбачається, що для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду недостатньо лише формального зв`язку між сторонами спору чи наявності певних спільних правовідносин. Вирішальне значення має встановлення судом взаємопов`язаності позовів та доцільності їх спільного розгляду.

Під взаємопов`язаністю позовів слід розуміти такий зв`язок між первісними та зустрічними вимогами, за якого їх одночасний розгляд сприятиме правильному, повному та оперативному вирішенню спору, а задоволення зустрічного позову матиме безпосередній вплив на можливість задоволення первісного позову.

Як убачається із змісту позовної заяви ОСОБА_2 , предметом первісного позову є перевірка законності виконавчого напису нотаріуса, наявності передбачених законом підстав для його вчинення, дотримання нотаріусом вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також встановлення факту наявності чи відсутності безспірності вимог стягувача на момент звернення до нотаріуса. Таким чином, у межах первісного позову суду належить дослідити обставини, пов`язані саме із процедурою вчинення виконавчого напису та правомірністю застосування нотаріусом позасудового способу захисту права.

Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є самостійна матеріально-правова вимога про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів на підставі статті 196 СК України.

Таким чином, заявлені вимоги мають різний предмет спору, різні підстави позову та різний предмет доказування. Сам по собі факт того, що первісний та зустрічний позови пов`язані з аліментними правовідносинами між тими самими сторонами, не свідчить про наявність такої взаємопов`язаності, яка б обумовлювала необхідність та доцільність їх спільного розгляду. Навіть у разі встановлення судом наявності підстав для стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені), таке рішення саме по собі не підтверджуватиме правомірність вчинення нотаріусом виконавчого напису та не усуватиме необхідності перевірки дотримання нотаріусом вимог законодавства при його вчиненні. Також, можливе задоволення первісного позову не позбавляє ОСОБА_1 права на звернення до суду із самостійним позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у загальному порядку.

На переконання суду, у даному випадку спільний розгляд первісного та зустрічного позовів не сприятиме процесуальній економії, а навпаки призведе до істотного розширення предмета доказування та фактичної трансформації спору щодо правомірності виконавчого напису нотаріуса у спір про наявність підстав для цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що передбачені частиною другою статті 193 ЦПК України умови для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом відсутні.

Керуючись статтями 193, 194, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Роз`яснити відповідачу, що відмова у прийнятті зустрічного позову не перешкоджає зверненню до суду із зазначеним позовом у загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 04.06.2026.

Суддя О.П. Лукач