Рішення № 137106394, 18.02.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/1870/25

Провадження № 2/362/570/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретаря судового засідання Шмагун М.С.,

прокурора Сердюк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом, в якому просить суд конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку із цільовим призначенням для садівництва із кадастровим номером 3221480903:02:009:0142 площею 0,0579 га, розташованої за адресою: с. Хлепча, Фастівського району Київської області, та стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фастівською окружною прокуратурою за результатами вивчення питання законності використання громадянкою російської федерації ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території селі Хлепча Фастівського району Київської області виявлено порушення земельного законодавства.

Прокурор просила позовну заяву задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області в судове засіданні не з`явився, про розгляд справи судом повідомлявся.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася судом належним чином та у порядку ч. 11 статті 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади», правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

Інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочне рішення та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 07.06.2021 р. зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3221480903:02:009:0142, площею 0,0579 га. Власником вказаної ділянки є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , країна громадянства: російська федерація. Документи подані для державної реєстрації - свідоцтво про право на спадщину № 3-130 видане 07.06.2021 р.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 429280699 від 30.05.2025), ОСОБА_1 , громадянка рф, є власницею спірної земельної ділянки більше 2-х років.

Доказів, щоб спростували приналежність ОСОБА_1 до громадян рф, матеріали справи не містять.

Тобто, спірна земельна ділянка перебуває у власності особи з іноземним громадянством понад два роки, що є порушенням ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України та ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України.

За змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, упродовж року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України. У разі якщо, відповідно до закону, власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її упродовж певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним упродовж такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Наведені обставини свідчить, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , набувши в 2021 р. земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність в порядку спадкування, вимоги закону щодо її відчуження упродовж одного року не виконала, що є підставою для припинення її права власності на вказану земельну ділянку шляхом конфіскації за рішенням суду.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з перебуванням у власності іноземного громадянина особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, що охороняються державою.

Інтереси держави в суді представляє прокурор на підставі положень ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Зокрема, п. 76-77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Пунктом 80 даної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль для захисту інтересів держави, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужила їх упродовж року після набуття права власності. На даний час вона без перешкод використовує спірні земельні ділянки на території України.

Щодо позовних вимог про конфіскацію земельної ділянки.

Згідно ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст.41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч.5 ст.22 ЗК України).

За змістом ч.ч.3-4 ст.81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно п. «е» ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «в» ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Положеннями ч.ч.1, 2, 4 ст. 145 ЗК України визначено, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

На момент успадкування спірної земельної ділянки ОСОБА_1 була громадянкою російської федерації. Разом з цим, після набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_1 протягом року не відчужила її.

Статтею 354 Цивільного кодексуУкраїни визначено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду, як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення ЄС від 11.03.2003р. «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Захищаючи права іноземців на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність шляхом спадкування, українським законодавством встановлений річний термін на відчуження такої земельної ділянки.

Отже, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, такі земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

У даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак, до цього часу земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного упрпавління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про конфіскацію земельних ділянок є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись статтями 3, 14, 41 Конституції України, статею 356 ЦК України, Законом України «Про прокуратуру», статтями 22, 80, 81, 140, 143, 145 ЗК України, статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного упрпавління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку із цільовим призначенням для садівництва із кадастровим номером 3221480903:02:009:0142 площею 0,0579 га, розташовану за адресою: с. Хлепча, Фастівського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури (р/р UA028201720343190001000015641, МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ, ЄДРПОУ 02909996) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М. Кравченко