Рішення № 1371057, 04.02.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 6/500

04.02.08

За позовом

До

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»

Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про

стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат за договором № 06/05-1984 від 30.12.2005 року

Суддя Кондратова І.Д.

В засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача Трофімова О.О.- представник за довіреністю № 03-5/11 від 01.01.2007 року; Дуріцин А.В.- представник за до вірністю № 03-5/2 від 26.10.2006 року;

Від відповідача Лебедюк Ю.А. –представник за довіреністю № 363/10 від 29.12.2006 року; Яковенко П.А.- представник за довіреністю № 365/10 від 29.12.2006 року; Левченко О.Є. –представник за довіреністю № 106/35 від 15.05.2007 року; Мицько Р.М.- представник за довіреністю № 346/10 від 29.12.2006 року;

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.01.2008 року судом оголошено перерву до 04.02.2008 року для виготовлення повного тексту рішення.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 133792,38 грн. за договором № 06/05-1984 від 30.12.2005, а саме: трьох процентів річних в розмірі 18224,35 грн. та 115568,03 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2006 було порушено провадження у справі № 6/500.

Відповідачем було подано клопотання з проханням зупинити провадження у справі до розгляду господарським судом Донецької області справи № 20/359пд за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до відкритого акціонерного товариства «Маріупольгаз»про визнання договору про надання послуг по транспортуванню природного газу у 2006 році № 06/05-1984 від 30.12.2005 року недійсним.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив.

Відповідач, обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у справі, зазначив, що предметом спору у справі № 20/359пд є визнання недійсним договору, стягнення грошових коштів за яким є предметом спору № 6/500. Суду було подано копію ухвали про порушення провадження у справі № 20/359пд від 03.11.2006, а також копію позовної заяви № 31/10-11289 від 26.10.2006 року.

Ухвалою суду від 07.11.2006 року провадження у справі № 6/500 було зупинено до вирішення справи № 20/359пд за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольгаз»про визнання договору про надання послуг по транспортуванню природного газу у 2006 році № 06/05-1984 від 30.12.2005 недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 зазначену ухвалу було скасовано, справу № 6/500 передано на розгляд господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 згадані вище постанову апеляційної інстанції та ухвалу місцевого суду було скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

12.06.2007 року позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення розміру позовних вимог по справі № 6/500, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 37491,18 грн. –3 % річних від простроченої суми, 221210,92 грн. –пеню, 102054,17 грн. –суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою Верховного суд України від 26.07.2007 року у порушення провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2007 року було відмовлено.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 06.09.2007 року справу передано для подальшого розгляду судді Кондратовій І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2007 року розгляд справи було призначено на 27.09.2007 року о 11-15.

Представник позивача в судове засідання 27.09.2007 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2007 року не виконав, але на адресу Господарського суду міста Києва надіслав телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання 27.09.2007 року з’явився, проте вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2007 року також не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2007 року розгляд справи було відкладено на 17.10.2007 року о 12-15 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 17.10.2007 року не з’явився, проте на адресу Господарського суду міста Києва надіслав телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд справи, в зв’язку з участю представника позивача в судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 7/189.

Подане клопотання судом було відхилено.

В судовому засіданні 17.10.2007 року представник відповідача надав суду для долучення до матеріалів справи належним чином завірену копію ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду № 20/268пд від 21.09.2007 року та копію позовної заяви про визнання договору недійсним, а також заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі № 6/500 до вирішення справи № 20/268пд за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»про визнання договору про надання послуг по транспортуванню природного газу у 2006 році № 06/05-1984 від 30.12.2005 року недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 6/500 від 17.10.2007 року було зупинено провадження у справі № 6/500 до вирішення пов’язаної з нею справи № 20/268пд за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»про визнання договору про надання послуг по транспортуванню природного газу у 2006 році № 06/05-1984 від 30.12.2005 недійсним.

Позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про поновлення провадження у справі № 6/500, оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року № 20/268пд апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області по справі № 20/268пд від 30.08.2007 без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2007 року було поновлено провадження у справі, розгляд справи було призначено на 04.12.2007 року о 10-30.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.12.2007 року була оголошена перерва до 17.12.2007 року.

Представник позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва подав довідку про заборгованість відповідача перед позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2007 року заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 6/500 в порядку статті 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення справи за позовом ДК «Газ України»до ВАТ «Маріупольгаз»про визнання договору транспортування природного газу № 06/05-1984 від 30.12.2005 року. Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував.

Судом подане клопотання розглянуто та відхилено з наступних підстав.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації. Згідно частини 3 статті 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

До матеріалів справи долучена належним чином завірена копія постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року № 20/268, якою залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2007 року № 20/268пд. Дана постанова набрала законної сили, а отже у суду відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач не надав суду належні докази того, що подана ним касаційна скарга, прийнята Вищим господарським судом України до розгляду.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.12.2007 року судом була оголошена перерва до 25.12.2007 року о 11-25.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.12.2007 року надав суду заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якого вказує на те, що відповідачем невірно визначено момент виникнення заборгованості, що в свою чергу призвело до неправомірного розрахунку інфляційних збитків та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2007 року розгляд справи було відкладено та зобов’язано позивача в строк до 18.01.2008 року надіслати на адресу Господарського суду міста Києва належним чином завірені копії актів приймання –передачі послуг з транспортування газу за друге півріччя 2006 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та підтверджують надання послуг з транспортування газу відповідачу в липні –грудні 2006 року.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду міста Києва від 25.12.2007 року № 6/500 було продовжено строк вирішення спору на один місць на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

18.01.2008 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшли документи від позивача на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25.12.2007 року.

Представник відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва 23.01.2008 року заявив клопотання про зменшення пені до 1 % від суми, яка підлягає до стягнення, а також клопотання про відстрочку виконання рішення терміном на один рік.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву про збільшення позовних вимог в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 37491,18 грн. –3 % річних від простроченої суми, 221210,92 грн. –пеню, 102054,17 грн. –суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.01.2008 року оголошено перерву до 04.02.2008 року для оголошення повного тексту рішення.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засідання 04.02.2008 року судом оголошено повний текст рішення по справі № 6/500.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (виконавець) та Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) був укладений договір № 06/07-1984 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2006 році (далі - договір).

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 20/268 від 30.08.2007 року, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року № 20/268, було відмовлено Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»у задоволенні позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»про визнання недійсним договору про надання послуг по транспортуванню природного газу у 2006 році № 06/05-1984 від 30.12.2005 року. Вищезазначеними рішеннями встановлено, що договір № 06/05-1984 від 30.12.2005 року не суперечить вимогам чинного законодавства та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник зобов’язується передати в 2006 році в систему газопроводів, що знаходяться на балансі виконавця, природний газ, надалі газ, а виконавець зобов’язується здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, надалі споживачів. Замовник зобов’язується оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції викладеній в додатковій угоді № 1 від 11.05.2006 року) виконавець здійснює в 2006 році транспортування газу замовника в обсязі до 208308,484 тис. куб. м.

Згідно з п. 5.2. договору оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі акту виконання послуг з транспортування до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.10.2 договору передбачено, що послуги по транспортуванню газу оформлюється замовником і виконавцем актами приймання –передачі послуг по транспортуванню. Акти приймання –передачі послуг по транспортуванню є підставою для проведення розрахунків.

Виконавець зобов’язання по договору виконав належним чином та надав замовнику послуги з транспортування природного газу у січні - листопаді 2007 року на суму 6975166,04 грн.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з транспортування природного газу підтверджується актами виконаних послуг із транспортування природного газу за січень-листопад 2006 року, які підписані уповноваженими представниками сторін (належним чином завірені копії актів долучені до матеріалів справи).

Відповідач, в порушення умов договору, за надані послуги розрахувався невчасно, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних витрат, обґрунтований розрахунок яких знаходиться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на те, що Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»обмежена у своїх діях і не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки вони установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільний рахунок, а тому відповідач не несе відповідальності за порушення зобов’язання, яке сталось не з його вини.

Судом не приймаються до уваги подані заперечення, оскільки алгоритм, затверджений постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 «Про затвердження алгоритму коштів, що находять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», постанова Кабінету міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 року № 1785 «Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ», Порядок розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовими та газотранспортними підприємствами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Дочірній компанії «Торговий дім «Газ України»НАК «Нафтогаз України», затверджений наказом Національної акціонерної компанії Нафтогаз України № 80 від 19.11.1998 року, визначають лише послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільчі рахунки підприємств. Вищезазначені нормативні акти не встановлюють взаємовідносини відповідача з контрагентами щодо оплати наданих ними послуг, не регулюють питання підстав та строків оплати підприємствами НАК «Нафтогаз України»послуг, наданих контрагентами за договорами, а також не впливають на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості природного газу та не припиняють зобов’язань боржника щодо сплати боргу.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідач не визнає розмір позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, посилаючись на те, що відповідачем невірно визначено момент виникнення заборгованості.

Судом подані заперечення відповідача розглянуті та встановлено наступне.

Згідно з п. 5.2. договору оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі акту виконання послуг з транспортування до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до статей 530, 612 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 251, частини 1 статті 252, статті 253, частин 1, 3, 5 статті 254 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, враховуючи п. 5.2 договору та вищенаведені статті Цивільного кодексу України обов’язок відповідача щодо оплати транспортування газу за січень 2006 року виникає з 01 березня 2006 року, за лютий 2006 року –31 березня 2006 року і т.д., а отже штрафні санкції, інфляційні витрати та 3 % річних повинні нараховуватись з наступного дня після 30 числа місяця. Проте, позивач неправомірно нараховував позивачу пеню та 3 % річних від простроченої суми починаючи з 30 числа кожного місяця. Для визначення розміру 3 % річних від простроченої суми та пені, які підлягають стягненню з відповідача в зв’язку з прострочення виконання зобов’язання, судом здійснено розрахунок, який додається до даного рішення.

Крім того, суд зазначає, що оскільки розмір інфляційних витрат не залежить від кількості днів прострочки, розрахунок позивача в частині інфляційних нарахувань визнається судом обґрунтованим.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 102054,17 грн. інфляційних витрат та 35499,15 грн. – 3 % річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 221210,92 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в п. 5.2 даного договору, замовник сплачує виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу із суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом не приймаються заперечення відповідача з посиланнями на пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки як встановлено судом, позивач правомірно нараховував відповідачу пеню в межах періоду, встановленого пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач за послуги з транспортування газу з позивачем не розрахувався вчасно, проте позивач невірно визначив момент виникнення заборгованості, відповідно до обґрунтованого розрахунку суду з відповідача підлягає стягненню пеня в розмір 209915,41 грн.

У той же час, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене клопотання відповідача, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, та зменшити розмір пені до 100000,00 грн. У стягненні 109915,41 грн. пені судом відмовлено.

Суд зазначає, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає, оскільки при прийнятті рішенні судом враховані інтереси позивача, який також знаходиться в тяжкому фінансовому становищі та є постачальником природного газу населенню. Судом також враховано, що у відповідності до статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Відповідач є підприємством паливно-енергетичного комплексу, який внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а тому в будь-якому випадку виконавче провадження за наказом виданого на виконання даного рішення буде зупинено.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам, зокрема з відповідача підлягаю стягненню 3474 грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита та 113 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 251-254, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16, код ЄДРПОУ 03361135) 102054 (сто дві тисячі п’ятдесят чотири) грн. 17 коп. витрат від зміни індексу інфляції, 35499 (тридцять п’ять тисяч чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 15 коп. 3% річних від простроченої суми, 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. –пені, 3474 (три тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

І.Д. Кондратова