Рішення № 137105255, 04.06.2026, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1063/26

Провадження №2/713/713/26

РІШЕННЯ

іменем України

04.06.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові вказував, що 17.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №3986625, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачці позику у сумі 2 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідачки № НОМЕР_1 на строк 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,0% в день, яка застосовується в межах строку кредитування. Вказаний договір укладений в електронній формі із застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х477.

07.10.2023 відповідачка не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту.

24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», укладено договір факторингу №24/05/24, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу №24/05/24 від 24.05.2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі 16 320,00 грн: сума кредиту 2 000,00 грн, сума процентів за користування кредитом нарахованих первісним кредитором 9 920,00 грн; сума процентів, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за 110 календарних днів 4 400,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023 у розмірі 16 320,00 грн: сума кредиту 2 000,00 грн, сума процентів за користування кредитом нарахованих первісним кредитором 9 920,00 грн; сума процентів, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за 110 календарних днів 4 400,00 грн, а також сплачений судовий збір 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, бувши повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином. У позовній заяві зазначив, що просить справу розглядати за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують повністю, щодо винесення заочного рішення не заперечують.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, належно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи по суті в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. До початку судового засідання надіслала на поштову адресу суду заперечення на позов, доказів надіслання яких відповідачу не надала.

У запереченнях просить: витребувати у позивача всі належні докази (які саме не вказує); перевірити правильність нарахування заборгованості; зменшити суму відсотків, яка на її думку є непропорційно великою та розглядати справу за її відсутності на підставі наданих пояснень.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 24.04.2026 витребувано з АТ «Універсал Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 17.09.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк», у сумі 2000,00 грн, за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Ухвала виконана 05.05.2026.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:

копію договору про надання коштів на умовах споживчого кредит №3986625, укладеного 17.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , за умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачці кредиту у розмірі 2 000,00 грн на строк 360 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користування ним у розмірі 2,0% в день, які застосовуються у межах строку кредиту. Договір укладений в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х477;

розрахунок заборгованості за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна» станом на 24.05.2024 становила 11 920,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 9 920,00 грн заборгованість за відсотками;

копії договору факторингу №24/05/2024, укладеного 24.05.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна», акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу від 24.05.2024, акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді за договором факторингу від 24.05.2024, платіжних інструкцій №410, №411 та №412 від 30.05.2024, №417, №418 та №419 від 31.05.2024 та витягу з реєстру боржників 24.05.2024, за умовами яких ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023 у сумі 11 920,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 9 920,00 грн заборгованість за відсотками;

копію рішення №251124/1 від 25.11.2024, згідно якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»;

розрахунок заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором про надання споживчого кредиту №3986625 від 17.09.2023, згідно якого за 110 календарних днів (25.05.2024 - 11.09.2024) позивачем нараховано заборгованість за відсотками у розмірі 4 400,00 грн;

копію листа ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» №1685-3105 від 31.05.2024, яким ТОВ «Лінеура Україна» повідомлено, що відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.09.2023 12:35:07 на суму 2 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 285580738, призначення платежу: Зарахування 2 000 грн на карту НОМЕР_1 .

З витребуваної за клопотання представника позивача у АТ «Універсал Банк» інформації за №БТ/Е-18256 від 05.05.2026 року вбачається, що: на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . 17.09.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_3 був зарахований платіж від «IPAY CREDIT_VISA1», y сумі 2 000,00 грн. Додатково повідомили, що кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у Банку відсутня інформація щодо призначення та рахунків відправників. Відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж надходив за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» Банк не може.

Невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з даним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.

У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З наданих сторонами та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:

17.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредит №3986625 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х477, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2 000,00 грн на строк 360 днів та зобов`язалася повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користування ним у розмірі 2,0% в день, які застосовуються у межах строку кредиту;

факту укладення кредитного договору на зазначених у ньому умовах відповідачка не заперечує;

згідно витребуваної з АТ «Універсал Банк» інформації на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 17.09.2023 року був зарахований платіж від «IPAY CREDIT_VISA1» y сумі 2 000,00 грн;

ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного договору №3986625 від 17.09.2023, внаслідок чого станом на 24.05.2024 її заборгованість становила 11 920,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 9 920,00 грн заборгованість за відсотками;

на підставі договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 з додатками ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло статусу кредитора по кредитному договору №3986625 від 17.09.2023 у сумі 11 920,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 9 920,00 грн заборгованість за відсотками;

у межах строку кредитування за період з 25.05.2024 до 11.09.2024 (110 календарних днів) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано заборгованість за відсотками у розмірі 4 400,00 грн.

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені ним строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість, яка складається з основної суми боргу та відсотків, нарахованих виключно в межах строків кредитування, визначених цим договором.

Розмір заборгованості за тілом кредиту відповідачка не оспорює. Водночас, визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд зауважує таке.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ "Ван де Гурк проти Нідерландів", заява №23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509, чч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року N39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Аналіз викладених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначений ТОВ «Лінеура Україна» у змісті договору №3986625 від 17.09.2023 розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 1.4.1 Договору є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що більш ніж у сім разів перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

Тому з 14 320,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 1 000,00 грн, тобто 50% від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 2 000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023 у розмірі 3 000,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1 000,00 грн заборгованість за відсотками.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції №4016 від 21.04.2026, позивачем при зверненні з даним позовом до суду через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Тому відповідно до положень ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 489,35 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (18,38% від заявленого позову).

Щодо стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до вимог ч.3 ст.133, ч.2 ст.137, ст.141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження вище вказаних обставин до початку судового розгляду справи по суті суду надані:

зазначений у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого розмір витрат на правничу допомогу складає 10 000,00 грн;

копія договору про надання правової (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», за умовами якого Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;

копію заявки №13372 від 23.03.2026 на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, згідно якої Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Сума гонорару Адвоката розрахована на підставі постанови КМУ від 28.02.2018 №155 та статті 137 ЦПК України, з урахуванням критерій співмірності витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги адвоката, та погоджена між Клієнтом та Адвокатом: 1. Зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства 0.5 год 440,00 грн. 2. Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи 1 год 840,00 грн. 3. Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства 0.5 год 440,00 грн. 4. Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом 1 год 840,00 грн. 5. Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів 1 год 840,00 грн. 6. Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів 1 год 840,00 грн. 7. Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до Вижницького районного суду Чернівецької області 2 год 1640,00 грн. 8. Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) 1 год 840,00 грн. 9. Складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо 2 год 1640,00 грн. 10. Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях 2 год 1640,00 грн. Загальна сума: 10 000,00 грн;

акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №18372 від 21.04.2026, підписаний сторонами договору про надання правничої (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, згідно якого - сторони уклали цей акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в підтвердження того, що згідно з умовами договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 на суму 10 000,00 грн;

рахунок №18372-21/04-2026 від 21.04.2026 на оплату до договору про надання правничої (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 суми 10 000,00 грн;

ордер серії АІ №2175598 від 21.04.2026.

Враховуючи складність справи, яка є малозначною та однотипною, а також виконані адвокатом Столітнім М.М. роботи (надані послуги) щодо складання позовної заяви та формування додатків до неї, складання клопотання про витребування доказів, розмір задоволених позовних вимог (18,38% від заявленого позову), суд дійшов висновку, що з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 838,00 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.2, 15, 256, 257, 260, 261, 267, 509, 512, 514, 517, 526, 530, 536, 610-612, 625, 634, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №3986625 від 17.09.2023 в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп), з яких:

2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп) - тіло кредиту;

1 000,00 грн (тисяча гривень 00 коп) - нараховані проценти,

а також:

489,35 грн (чотириста вісімдесят дев`ять гривень 35 коп) - судових витрат по сплаті судового збору;

1 838,00 грн (тисячу вісімсот тридцять вісім гривень 00 коп) - судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», юридична адреса: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК