Рішення № 137105161, 04.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2135/26

Провадження № 2/635/4591/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Старишко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 кредитну заборгованість за Заявою договором №1900042-602 про надання споживчого кредиту від 22.06.2021 року, що в частині тіла кредиту, процентів та комісії станом на 23.08.2023 року складає: 55210,74 грн., в т.ч.: строкова заборгованість по основному боргу - 0 грн; прострочена заборгованість по тілу кредиту) 26877,58 грн.; строкова заборгованість по процентах - 0 грн; прострочена заборгованість по процентам 3,44 грн.; строкова заборгованість по комісії - 0 грн; прострочена заборгованість по комісії 28329,72 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача посилається на те, що 22.06.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір №1900042-602 про надання споживчого кредиту. Відповідно до Кредитного договору Відповідач просив надати кредит, згідно інформації, наведеної в Заяві-договорі та зобов`язався повертати кредит щомісячно згідно графіку. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань Позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг, що передбачені умовами кредитного договору. При несплаті заборгованості за Кредитом, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також сум комісій, у встановлений Договором термін, Банк нараховує, а Клієнт сплачує Банку штраф у розмірі 300 грн. нараховується на сьомий день виходу на прострочку. При достроковому повному погашенні кредитної заборгованості, Клієнт сплачує банку проценти, за обслуговування кредитної заборгованості за фактичну кількість днів користування Кредитом у відповідному розрахунковому періоді, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості за поточний розрахунковий період у повному обсязі. Кредитні кошти Відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, однак Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту, процентах та комісії. Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак зазначені заходи виявились безрезультатними. Станом на 30.09.2025 року заборгованість за Заявою договором №1900042-602 про надання кредиту від 22.06.2021 року, становить 55210,74 грн., з яких строкова заборгованість по основному боргу - 0 грн; прострочена заборгованість по тілу кредиту) 26877,58 грн.; строкова заборгованість по процентах - 0 грн; прострочена заборгованість по процентам 3,44 грн.; строкова заборгованість по комісії - 0 грн; прострочена заборгованість по комісії 28329,72 грн. Таким чином, наявність очевидних ознак неспроможності Позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов Договору має наслідком виникнення у Банку права вимагати повернення суми Кредиту та звернутись з позовом до суду.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, із повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Будь-яких заяв від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд, за згодою позивача, розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 22.06.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір №1900042-602 про надання споживчого кредиту.

Відповідно розділу 1 Кредитного договору, Позичальник просив надати споживчий кредит на рефінансування заборгованості в рамках кредитного продукту «Врегулювання кредитної заборгованості» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Загальна сума кредиту становить 31470,00 грн., з яким комісія 1470,00 грн. Строк кредиту 48 місяців. Проценти за користування кредитом 0,001 % річних. Комісія за обслуговування кредиту: 4,9 % щомісячно.

Згідно п.1.5 Кредитного договору Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цієї заяви-договору Кредит, шляхом зарахування коштів на власні потреби в сумі 31470,00 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 в AT «ТАСКОМБАНК». Цією Заявою-договором Позичальник доручає Банку проводити договірне списання коштів з його поточного рахунку НОМЕР_1 на сплату комісії відповідно до п. 1.1.3. цієї Заяви.

Згідно Кредитного договору Відповідач підтверджує, що на момент укладання Заяви-Договору попередньо ознайомлений з умовами та правилами надання споживчого кредиту в тому числі з вартістю споживчого кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про загальну вартість споживчого кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та загальними витратами за споживчим кредитом, а також з будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією, надання якої передбачене нормативними документами Національного банку України, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими цілком згоден.

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується наданою банком випискою по особовим рахункам кредитного договору № 1900042-602. Отже, Позивач, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.

В подальшому відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту, процентах та комісії.

Згідно з наданої банком виписки по особовим рахункам кредитного договору та розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 станом на 23.08.2023 року має заборгованість в розмірі 55210,74 грн., в т.ч.: строкова заборгованість по основному боргу - 0 грн; прострочена заборгованість по тілу кредиту) 26877,58 грн.; строкова заборгованість по процентах - 0 грн; прострочена заборгованість по процентам 3,44 грн.; строкова заборгованість по комісії - 0 грн; прострочена заборгованість по комісії 28329,72 грн.

Як на підставу позовних вимог, Акціонерне товариство «Таскомбанк» посилалось на те, що між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким відповідач не виконував, тому наявні підстави для стягнення з нього заборгованості у розмірі 55210,74 грн.

На підтвердження вказаного боргу представником позивача також долучено виписку по особовому рахунку, з якої вбачається, що відповідач тривалий час активно користувався кредитними рахунками.

Акціонерне товариство «Таскомбанк» направляло відповідачу повідомлення-вимогу, у якій позивач вимагав дострокового повернення кредиту в повному обсязі із зазначенням строків та умов такого повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, на даний час заборгованість не погашена, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 26877,58 грн. та заборгованість по процентам в розмірі 3,44 грн., а всього 26881,02 грн.

З приводу позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 28329,72 грн. суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно з ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч.3 ст.509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07.06.2023 у справі №686/14530/15 (провадження №61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення пункту 1.1.5 кредитного договору є нікчемними.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 28329,72 грн.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору в розмірі 1296,32 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443,адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30) заборгованість за кредитним договором №1900042-602 про надання споживчого кредиту від 22.06.2021 року у розмірі 26881 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 02 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443,адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30) судовий збір у сумі 1296,32 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Якішина