Рішення № 137105088, 01.06.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/677/26

Провадження № 2/645/1479/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Феленко Ю.В.,

за участі секретаря судових засідань Каратаєвої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 77278259 від 12.10.2021 у розмірі 51935,51 грн. а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662.40 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн..

В обґрунтування позову вказує, що 12.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір № 77278259 в електронній формі. За умовами договору відповідач отримав кредит в розмірі 17000,00 грн. строком на 30 днів із стандартною процентною ставкою, яка становить 1.99 % в день, яка нараховується за кожен день користування позикою. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

У зв`язку із порушенням зобов`язань відповідачем, його заборгованість за вказаним кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості, становить 51935.51 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 17000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34932.72 грн.; нараховані 3% річних -2.79 грн.

22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77278259.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77278259. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 77278259.

З наведених підстав, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.

26.02.2026 від представника відповідача, адвоката Шумейка Я.В., який діє на підставі договору про надання правової допомоги, надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги задовольнити частково. В обґрунтування своєї позиції, у відзиві зазначає, що сторона відповідача не заперечує проти факту укладення з ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" договору позики №77278259 від 12.10.2021, а також не заперечує проти наділення права вимоги позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договору про відступлення прав вимоги. Разом з цим, відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості процентів за користування кредитними коштами, які нараховані позивачем поза межами строку кредитування, тобто понад 30 днів. Надав контррозрахунок, за яким загальний розмір заборгованості за договором позики № 77278259 від 12.10.2021 з урахуванням внесених коштів відповідача на погашення кредиту, становить 16 411,22 грн., з яких: 17 000,00 (тіло кредиту) + 5 074,50 грн. (проценти) - 5 663,28 грн. (оплата від відповідача).

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, сторона відповідача просить, врахувати складність цієї справи, обсяг наданих адвокатом послуг на час розгляду справи у суді першої інстанції, значення справи для сторін, та зменшити витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з нього, до 2 000,00 грн.

03.03.2026 представником позивача подана відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивачем повністю підтверджено факт укладання кредитного договору № 77278259 від 12.10.2021 та наявність заборгованості у відповідача. Відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм, зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Ці Правила перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті кредитодавця та були долучені до матеріалів справи в редакції від 12.08.2021 року. Доказів того, що на дату укладення договору первісним кредитором було прийнято Правила в новій редакції матеріали справи не містять.

Відповідно до п.6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів.

Продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені розділом 7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач сплачував відсотки за користування кредитом та продовжував строк кредитування, а надалі - строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що Відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування згідно з п. 7.11 Правил, матеріали справи не містять. Тому, позивачем правомірно нараховані проценти в розмірі 34932,72 грн.

04.03.2026 представником відповідача надані письмові заперечення, в яких зазначено, що посилання позивача щодо нарахування відсотків відповідно до договору позики, який передбачає умови щодо пролонгації та автопролонгації строку користування позикою, і п. 6.5 Правил не заслуговують на увагу, оскільки договір позики № 77278259 від 12.10.2021 не містить конкретних умов щодо пролонгації строку користування позикою та нарахування відсотків після закінчення строку, на який було надано позику, тобто після 11.11.2021.

06.03.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких висловлена позиція щодо нарахування відсотків та витрат на правову допомогу, аналогічна зазначеної вище у відповіді на відзив.

У судове засідання сторони не з`явились. Матеріали справи містять заяви сторін про розгляд справи без їх участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд зазначає таке.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 12.10.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №77278259, в електронній формі, шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно роздруківки вказаного договору, реквізити сторін містить одноразовий ідентифікатор позичальника.(а.с. 15 зворот)

Умовами договору позики №77278259 викладеними в пунктах 2.1-2.3 договору погоджено, що: сума позики складає 17000,00 гр.; строк позики (строк договору) - 30 днів (з 12.10.2021 по 11.11.2021); процентна ставка (базова) день 1,99%; процентної ставки за понадстрокове користування кредитом у розмірі 2,70%.

Відповідно до п.3 договору позики №77278259, його невід`ємною частиною є Додаток №1 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», який також узгоджено сторонами про що свідчить наявність підписів одноразовим ідентифікатором як збоку відповідача так і позивача.

Зміст Додатку №1 свідчить що за погодженням сторін станом на 11.11.2021 загальна сума до повернення складала 22074,50 грн., з яких: сума отриманого кредиту у розмірі 17000,00 грн., та сума процентів за користування кредитом у розмірі 5074,50 грн. (17000+5074,50=22074,50).

Згідно умов договору позики №77278259 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 30 днів, дата надання позики 12.10.2021 по 11.11.2021 - дата повернення позики (останній день).

Таким чином, строк кредитування сплив 11.11.2021.

22.02.2022 було укладено договір №22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №77278259.

10.03.2023 було укладено договір №27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №77278259.

Умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на дату звернення до суду загальна сума заборгованості становить 51935.51 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 17000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34932.72 грн.; нараховані 3% річних -2.79 грн. (за період з 12.10.2021 по 09.02.2022).(а.с. 38)

Також зміст розрахунку наданий позивачем свідчить, що відповідачем в період часу з 14.11.2021 та 22.11.2021 було здійснено перерахування на користь первісного кредитора в рахунок погашення заборгованості за договором №77278259 грошові кошти у сумі 563,28 грн. та 5100,00 грн. відповідно. Загальна сума 5663,28 грн.

Відповідач визнає факт укладення договору позики та факт отримання грошових коштів, але заперечує факт подовження строку кредитування (дії договору) саме за його погодженням та вказує на відсутність належних доказів існування такого факту (подовження строку кредитування/дії договору у визначений чинним законодавством спосіб та за його згодою).

Відповідно до пункту 5.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику, наданих позивачем, містить певні умови продовження строку користування позикою.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.

Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, визначений Договором чи Законом.

Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором виключно у межах строку його дії - до 11.11.2021.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Кредитним договором передбачена згода боржника на заміну кредитора і відступлення права вимоги за договором. Одним із видів договорів, які передбачені ЦК України, та на підставі яких відбувається заміна сторони кредитора у зобов`язанні, є договори факторингу.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

Вищевказане підтверджує, що позивач ТОВ «Коллект Центр» правомірно, у передбачений законом спосіб і формі, на підставі договору факторингу набув право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з відповідача за договором позики № 77278259 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Тож, на день закінчення 30-денного строку кредитування (на 11.11.2021) розмір заборгованості за процентами, які підлягають стягненню з відповідача складають 16411,22 грн. (17000,00 (тіло кредиту) + 5074,50 грн. (проценти) - 5663,28 грн. (оплата від відповідача)).

Щодо нарахування 3 % річних варто зауважити наступне.

ТОВ «Вердикт капітал» після набуття права вимоги до відповідача за договором № 77278259 на підставі договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 на заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17000,00 грн нарахувало 3% річних за період з 12.10.2021 по 23.02.2022 у розмірі 2,79 грн.

Оскільки розмір основного зобов`язання відповідачем не був погашений/ зменшений, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних за вказаний вище період, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Крім того, визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_2 перед кредитором слід врахувати платежі, здійснені ним на погашення заборгованості на загальну суму 5663,28 грн, згідно розрахунку заборгованості.

Так, відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За таких обставин суд вважає за необхідне зарахувати сплачені відповідачем кошти в погашення суми заборгованості по нарахованим 3% річних у розмірі 2,79 грн, а також у суму нарахованих відсотків в розмірі 5074,50 грн.

З урахуванням наведеного, заборгованість ОСОБА_1 за цим договором становить з урахуванням здійсненого перерахунку становить 16414,01 грн, що є залишком по тілу кредиту (17000,00 грн (тіло кредиту) + 5074,50 грн. ( нараховані відсотки) + 2,79 грн (3% річних) = 22077,29 грн. - 5663,28 грн. ( погашено відповідачем) = 16414,01 грн.)

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики № 77278259 від 12.10.2021 у розмірі 16414,01 грн.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами першою та другою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За частинами першою та другою статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦПК України).

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12ЦПКУкраїни передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами 1-6 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с. 31), заявка на надання юридичної допомоги №1620 від 01.12.2025 (а.с. 33), витяг з Акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.(а.с. 34)

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, складання позовної заяви, не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. При цьому, суд бере також до уваги, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, що передбачено заявкою на надання юридичної допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 77278259 до договору про надання правничої допомоги, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.

На підставі викладеного, оскільки позов задоволено, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 3000,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 841,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 77278259 від 12.10.2021 у розмірі 16414,01 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 841,44 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», юридична адреса 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926,

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача - адвокат Шумейко Ярослав Віталійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: 61061, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, б.144, оф.809 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 03.06.2026.

Суддя Ю.В. Феленко