Ухвала суду № 137102957, 03.06.2026, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/1538/26

Провадження № 1-кс/172/121/26

У Х В А Л А

іменем України

03.06.2026 року Слідчий суддя Васильківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржника адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у рамках кримінального провадження № 42026042140000004 від 12.01.2026 року , -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у рамках кримінального провадження № 42026042140000004 від 12.01.2026 року.

В обґрунтування доводів скарги зазначено, що Синельниківською окружною прокуратурою Дніпропетровської області забезпечується процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42026042140000004 від 12.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України.

В рамках зазначеного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 (справа №172/1538/26), 28.05.2026 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В ході проведення обшуку, прокурором Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_7 вилучено медичну документацію, грошові кошти, 4 банківські карти: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », записну книжку, мобільний телефон Iphone SE PX3GKBCMPLJY IMEI НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені в тому числі бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до статей 2, 7 та 16 КПК України, однією з фундаментальних загальних засад кримінального провадження та належної правової процедури є недоторканність права власності, а також недопущення необґрунтованого процесуального примусу. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в чіткому порядку, передбаченому цим Кодексом. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

На етапі досудового розслідування кримінальний процесуальний закон закріплює лише два види судових рішень, які передбачають обмеження чи позбавлення права власності: ухвала слідчого судді про арешт майна (Глава 17 КПК України) та ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів (Глава 15 КПК України).

Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не є судовим рішенням, яке обмежує або позбавляє особу права власності, і не може підміняти собою арешт майна, що накладається в порядку ст. 170 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 234 та ч. 2 ст. 235 КПК України, метою обшуку є виключно виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення правопорушення, відшукання його знарядь, предметів або майна, здобутого злочинним шляхом. Тобто ухвала про обшук надає слідчому чи прокурору лише право виявити конкретні речі й документи, але не вирішує їхню подальшу процесуальну долю. Під час її постановлення слідчий суддя не аналізує необхідність тривалого обмеження права власності особи, розумність та співмірність такого втручання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КПК України, на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про його арешт, повернення або спеціальну конфіскацію.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України, таке вилучення може здійснюватися під час обшуку чи огляду щодо речей, документів, грошей тощо, якщо є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Статус тимчасово вилученого майна набуває абсолютно все майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того, чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання в ухвалі. Про це прямо свідчить імперативна норма ч. 7 ст. 236 КПК України, яка визначає вичерпний перелік повноважень слідчого чи прокурора під час обшуку: «При обшуку слідчий, прокурор має право... тимчасово вилучати речі». Закон дозволяє вилучати речі в ході обшуку виключно тимчасово.

Положення ч. 7 ст. 236 КПК України не можна тлумачити звужено ніби тимчасово вилученим вважається «лише» те майно, яке не входило до переліку в ухвалі про обшук. Тлумачення, за якого речі, прямо зазначені в ухвалі, автоматично звільняються від статусу тимчасово вилученого майна, є грубою логічною та правовою помилкою, оскільки внаслідок вилучення відбулося фактичне обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім цим майном.

Порядок та підстави повернення такого майна національним законодавством регламентовані статтею 169 КПК України. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; або у разі скасування арешту.

Згідно з імперативними вимогами ч. 5 ст. 171 КПК України, вилучене під час обшуку майно повинно бути негайно повернуте його власнику, якщо слідчий чи прокурор протягом 48 годин після такого вилучення не звернувся до слідчого судді з клопотанням про його арешт.

Сукупний аналіз наведених норм свідчить про те, що за відсутності судового рішення про арешт майна, постановленого в порядку ст. ст. 170173 КПК України, або у разі незверненя сторони обвинувачення із відповідним клопотанням у встановлений законний 48-годинний строк, усе вилучене майно втрачає правові підстави для утримання державними органами, а його подальше неповернення є протиправним і свавільним втручанням у право власності.

Крім того, що вилучені під час обшуку грошові кошти є законним доходом та заощадженнями сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Обидва є висококваліфікованими медичними працівниками, які тривалий час здійснюють легальну професійну діяльність: ОСОБА_5 працює лікарем-невропатологом, а ОСОБА_6 лікарем-хірургом. Завдяки тривалій практиці подружжя сформувало офіційні заощадження, що підтверджується рівнем їхнього доходу. Зокрема, офіційна заробітна плата ОСОБА_5 за 2025 рік склала 559 821 грн, а ОСОБА_6 323 650 грн.

Крім того, напередодні проведення обшуку, а саме 21.05.2026, ОСОБА_5 з метою придбання рухомого майна офіційно позичила у ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, що підтверджується письмовою борговою розпискою, копія якої додається до матеріалів. Таким чином, вилучені кошти не є інструментом, знаряддям чи предметом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України, не містять на собі жодних слідів злочину та не мають жодного значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні.

Станом на теперішній час триваюче втручання держави у право власності подружжя ОСОБА_9 є абсолютно неспівмірним із метою кримінального провадження.

Окрему увагу слід звернути на процесуальний статус вилученого мобільного термінала зв`язку. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Проте, наявність у тексті ухвали слідчого судді загального дозволу на відшукання мобільних телефонів не позбавляє такий пристрій статусу тимчасово вилученого майна після завершення обшуку, оскільки судовий дозвіл надається виключно з метою виявлення пристроїв, які потенційно містять відомості про комунікацію фігурантів чи інші докази. Оскільки вилучений мобільний телефон iPhone SE (ідентифікатор PX3GKBCMPLJY, IMEI: НОМЕР_1 ) не містить жодної інформації, що має значення для досудового розслідування, не є носієм доказової інформації та не зберіг на собі слідів кримінального правопорушення, він є тимчасово вилученим майном, яке за відсутності судового рішення про арешт підлягає негайному поверненню володільцю.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримала та просила її задовольнити. Вказавши, що прямий дозвіл на вилучення вказаних грошових коштів, речей та документів, не надавався, арешт не накладений, будь-яких слідчих, процесуальних дій стосовно ОСОБА_5 , не здійснюється, підозра не повідомлена, ОСОБА_5 немає відношення до вказаного кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_4 , в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення скарги.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Синельниківською окружною прокуратурою Дніпропетровської області забезпечується процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42026042140000004 від 12.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході проведення обшуку, прокурором Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_7 вилучено медичну документацію, грошові кошти: в грошовій валюті «гривня» (347 800 грн) - номіналом 1000 гривень у кількості 190 купюр на суму 190 000 грн., номіналом 500 гривень у кількості 216 купюр на суму 123 000 грн., номіналом 200 гривень у кількості 129 купюр на суму 25 800 грн., номіналом 100 гривень у кількості 78 купюр на суму 7 800 грн., номіналом 50 гривень у кількості 24 купюри на суму 1 200 грн., на суму загальну 347 800,00 грн. (триста сорок сім тисяч вісімсот) грн., в грошовій валюті «долар США» (5800 $) - номіналом 100 доларів США у кількості 58 купюр на суму 5800 (п`ять тисяч вісімсот) USD, в грошовій валюті «євро» (1 185 євро) номіналом 50 євро у кількості 21 купюра на суму 1 050 євро, номіналом 20 євро в кількості 3 купюри на суму 60 євро, номіналом 10 євро у кількості 7 купюр на суму 70 євро, номіналом 5 євро у кількості 1 купюра на суму 5 євро на загальну суму 1185 (одна тисяча вісімдесят п`ять) EUR., 4 банківські карти: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », записну книжку, мобільний телефон Iphone SE PX3GKBCMPLJY IMEI НОМЕР_1 .

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Частиною 1 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.

Згідно із ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Матеріали провадження за скаргою не містять даних, які б вказували на те, що вилучене майно має відношення до вчинення кримінальних правопорушень.

Окрім того, арешт на тимчасово вилучене майно, в порядку та на підставах, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, не пізніше наступного дня накладено у передбаченому законом порядку не було, та в провадженні суду не перебувало.

Крім цього, доводи прокурора щодо надання дозволу на вилучення грошових коштів є безпідставним, оскільки відповідно до ухвали від 21.05.2026 не зазначено родові, індивідуальні ознаки речей, що необхідно вилучити.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, приходжу до висновку про обґрунтованість поданої скарги щодо бездіяльності, яка полягає у неповерненні майна, оскільки, вбачається порушення права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, виходячи з встановлених обставин та вимог КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення вимог скарги.

Керуючись ст. ст. 169, 171, 173, 236, 303, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у рамках кримінального провадження № 42026042140000004 від 12.01.2026 року - задовольнити.

Зобов`язати уповноваженого прокурора ІНФОРМАЦІЯ_1 (або уповноваженого слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026042140000004) негайно повернути законній володільниці ОСОБА_5 майно, яке було тимчасово вилучене 28.05.2026 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: медичну документацію, грошові коштіи: в грошовій валюті «гривня» (347800 грн) - номіналом 1000 гривень у кількості 190 купюр на суму 190000 грн., номіналом 500 гривень у кількості 216 купюр на суму 123000 грн., номіналом 200 гривень у кількості 129 купюр на суму 25800 грн., номіналом 100 гривень у кількості 78 купюр на суму 7800 грн., номіналом 50 гривень у кількості 24 купюри на суму 1200 грн., на суму загальну 347800,00 грн. (триста сорок сім тисяч вісімсот) грн., в грошовій валюті «долар США» (5800$) - номіналом 100 доларів США у кількості 58 купюр на суму 5800 (п`ять тисяч вісімсот) USD, в грошовій валюті «євро» (1185 євро) номіналом 50 євро у кількості 21 купюра на суму 1 050 євро, номіналом 20 євро в кількості 3 купюри на суму 60 євро, номіналом 10 євро у кількості 7 купюр на суму 70 євро, номіналом 5 євро у кількості 1 купюра на суму 5 євро на загальну суму 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п`ять) EUR., 4 банківські картки: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », записну книжку, мобільний телефон Iphone SE PX3GKBCMPLJY IMEI НОМЕР_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 04.06.2026 року о 11 год. 40 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_1