Ухвала суду № 137102668, 28.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/5319/26

Провадження №1-кс/523/4398/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора групи прокурорів - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42026160000000037 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До провадження Пересипського районного суду міста Одеси надійшло клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42026160000000037 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання прокурором зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026160000000037 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, здійснюється Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури.

Відомості до ЄРДР внесено на підставі матеріалів перевірки Одеського управління ДВБ НПУ.

У ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Медичного реабілітаційного центру «Одеський» ДСНС України (код ЄДРПОУ 24548180) у період 2022-2026 років могли зловживати службовим становищем під час здійснення закупівель, зокрема шляхом недотримання вимог наказу № 275 від 18.02.2020 щодо визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, що призвело до можливого завищення цін на товари.

Так, 13.03.2025 між МРЦ «Одеський» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 10 на закупівлю лікувальної грязі у кількості 24 000 кг на суму 638 400 грн без ПДВ, при цьому договір укладено без проведення відкритих торгів на підставі внутрішнього обґрунтування.

За документами, у період березень-листопад 2025 року товар поставлено в повному обсязі, однак уже 21.11.2025 частину продукції (9000 кг на суму 239 400 грн) передано тому ж постачальнику на безоплатне відповідальне зберігання. У подальшому, 21.01.2026, ще 8000 кг продукції передано на аналогічних умовах ПП «АКВІЛОН-КУРОРТ-СЕРВІС».

Разом з тим встановлено, що у договорах відповідального зберігання та актах приймання-передачі відсутні відомості про місце та умови зберігання продукції, а також відсутні підтвердження наявності у вказаних суб`єктів господарювання відповідних складських приміщень.

Крім того, встановлено системний характер взаємовідносин - упродовж 2022-2025 років МРЦ «Одеський» здійснював закупівлі лікувальної грязі виключно у ФОП ОСОБА_4 без застосування конкурентних процедур закупівель.

Показаннями свідка ОСОБА_5 встановлено, що фактичне постачання продукції здійснювалося іншою особою - директором ПП «АКВІЛОН-КУРОРТ-СЕРВІС», причому загальний обсяг поставки за 2025 рік становив близько 11,5 тон, що не відповідає обсягам, визначеним у договорі.

За наявними даними, частина продукції, яка обліковується як передана на зберігання, фактично відсутня, що свідчить про можливу недостачу у розмірі близько 12,5 тон за місцем розташування МРЦ «Одеський» (м. Одеса, вул. Рибальська Балка, 3).

Також встановлено, що наданий сертифікат відповідності продукції має строк дії, який закінчився ще у 2021 році, що може свідчити про постачання товару неналежної якості.

Окремо перевіряється інформація щодо можливого внесення до табелів обліку робочого часу відомостей про працівників, які фактично не виконують свої службові обов`язки.

Таким чином, встановлені обставини у своїй сукупності можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій, штучне документальне оформлення поставок, а також можливе заволодіння бюджетними коштами, що спричинило матеріальну шкоду державним інтересам на суму не менше 638 400 грн.

У ході проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні оперативному підрозділу надано доручення, в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України, з метою проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі направлених на встановлення осіб причетних до його вчинення.

Під час виконання доручення оперативним підрозділом встановлено причетність до вищевказаної злочинної схеми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який здійснює свою фінансово-господарську діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того встановлено, що ФОП ОСОБА_4 код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 є «фіктивною особою», так як фактично фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 - здійснюють службові особи ТОВ «Провентусмед» код ЄДРПОУ:37224455, які знаходяться за цією ж адресою: м. Одеса, вулиця Фунтового Івана, будинок № 68\1.

У ході виконання доручення, оперативним шляхом встановлена адреса фактичного перебування підприємства ПП «АКВІЛОН-КУРОРТ-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 33826994 Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Сергіївка, вулиця Торгова, будинок № 5 та Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Сергіївка, вулиця Гагаріна, будинок № 23.

Так, 07.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси, у справі № 523/5319/26 провадження № 1-кс/523/4228/26 від 04.05.2026, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час проведення обшуку за вказаною адресою виявлено та вилучено:

-Проба № 1 зразків пилоїдів затоки Шаболатського лиману, які поміщено до сейф-пакета № В000818;

-Проба № 2 зразків пилоїдів затоки Шаболатського лиману, які поміщено до сейф-пакета № В000819;

-Проба № 3 зразків пилоїдів затоки Шаболатського лиману, які поміщено до сейф-пакета № В000820;

-Проба № 4 зразки пилоїдів на санітарно-мікробіологічний аналіз затоки Шаболатського лиману які поміщено до сейф-пакета № В000821.

Прокурор зазначає, що вищезазначені матеріальні об`єкти постановою слідчого від 07.05.2026 року визнані речовими доказами, оскільки вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також містять інші відомості, які підлягають доказуванню у ході слідства.

З метою збереження речових доказів та виконання експертиз виникла необхідність у накладенні арешту на вказані речі, у зв`язку із чим прокурор звернувся до слідчого судді із відповідним клопотанням.

Також прокурор в своєму клопотанні відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України просив розглянути його без участі власника майна та користувачів, оскільки таке повідомлення може негативно вплинути на виконання завдання арешту майна та призвести до негативних наслідків.

Разом із тим слідчий суддя зазначає, що майно на яке прокурор просить накласти арешт було тимчасово вилучене, а відтак розгляд клопотання відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України неможливо здійснити без повідомлення власника майна.

У судове засідання прокурор не з`явився. Від прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 надійшла заява, про проведення судового засідання за відсутності сторони обвинувачення, клопотання підтримав, просив задовольнити.

Власник майна ПП «АКВІЛОН-КУРОРТ-СЕРВІС» належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак останній до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання слідчим суддею у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Слідчий суддя розглянувши клопотання, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання

про арешт майна або його повернення.

Згідно п.1 ч.2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди. Зазначені предмети та речі мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Згідно з ч. 2 ст. 64-2 КПК України, права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Крім цього, відповідність арештованого майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України підтверджується постановою слідчого про визнання речовими доказами від 07.05.2026 року приєднана до кримінального провадження.

Оцінивши наведені прокурором у клопотанні докази слідчий суддя доходить до переконання у необхідності накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки є достатні підстави вважати, що вилучене майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з цим, для спростування або підтвердження доводів сторони обвинувачення, необхідним є проведення з таким майном слідчих дій.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Отже, підставою для накладання арешту на майно є обґрунтована підозра вважати, що воно є доказом даного кримінального правопорушення, незастосування цього заходу зумовить труднощі при проведенні криміналістичних експертиз, необхідність в яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування, що перешкоджатиме встановленню усіх обставин, що підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні.

Метою накладання арешту на майно у даному випадку є збереження речових доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора групи прокурорів - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42026160000000037 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на наступне майно:

-Проба № 1 зразків пилоїдів затоки Шаболатського лиману, які поміщено до сейф-пакета № В000818;

-Проба № 2 зразків пилоїдів затоки Шаболатського лиману, які поміщено до сейф-пакета № В000819;

-Проба № 3 зразків пилоїдів затоки Шаболатського лиману, які поміщено до сейф-пакета № В000820;

-Проба № 4 зразки пилоїдів на санітарно-мікробіологічний аналіз затоки Шаболатського лиману які поміщено до сейф-пакета № В000821.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1