Рішення № 137101828, 04.06.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1104/26

Номер провадження 2-а/585/11/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В. І.,

з участю секретаря судового засідання - Зубко К. В.,

Справа № 585/1104/26, провадження № 2-а/585/11/26

Позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач:Департамент патрульної поліції

розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Представник позивача: Цимбалюк Артем Сергійович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1385836 від 06.04.2026,

Представник відповідача: Недвига Наталія Миколаївна, яка діє на підставі довіреності №9420/41/3/01-2025 від 11.12.2025.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

19 березня 2026 року в інтересах позивача ОСОБА_1 до суду надійшла позовна заява до Департаменту патрульної поліціїпро визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Подана позовна заява мотивована тим, що 10.03.2026 року інспектором взводу №2 роти №3 батальйону №4 полку №2 Управління патрульної поліції в місті Києві, старшим лейтенантом поліції Надкренечним П.П. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6807689 від 10.03.2026 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно фабули постанови, «10.03.2026 о 23:27:44 в м. Київ, вул. Володимира Сосюри, 6, водій, керуючи ТЗ, своєчасно не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, чим порушив п.9.2.б. ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП». Позивач вважає постанову серії ЕНА № 6807689 від 10.03.2026 р., протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а поліцейським всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови, не було належним чином з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення.

Так, позивач, керуючи транспортним засобом, рухався по вул. Володимира Сосюри, 6 у місті Києві, і був зупинений указаним працівником поліції. Як підставу для зупинки транспортного засобу інспектор повідомив нібито допущене ним порушення Правил дорожнього руху, а саме неввімкнення покажчика повороту. Разом з тим, вказана причина зупинки є надуманою та не відповідає фактичним обставинам, оскільки жодного порушення Правил дорожнього руху з боку Позивача допущено не було. Позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та доказами, на підставі яких працівник поліції дійшов висновку про нібито наявність порушення, чим фактично порушено його право на захист та право знати, у вчиненні якого саме правопорушення його обвинувачують і якими доказами це підтверджується. Крім того, Позивач заявляв клопотання про відкладення розгляду справи з метою залучення адвоката, проте і в цьому йому відмовлено. Таким чином, розгляд справи відбувся формально, без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають значення для її правильного вирішення. Працівником поліції не було надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, а його клопотання, спрямовані на реалізацію права на захист, були незаконно проігноровані. З огляду на викладене, оскаржувана постанова винесена без належної доказової бази, за відсутності самого факту правопорушення, а також із порушенням вимог законодавства щодо повного та об`єктивного розгляду справи. Також указаним була порушена і процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач завчасно та належним чином увімкнув покажчик повороту, чим виконав вимоги Правил дорожнього руху України. Жодних порушень правил маневрування чи подачі попереджувальних сигналів з боку Позивача допущено не було. Таким чином, у діях Позивача відсутнє порушення Правил дорожнього руху, а відтак відсутні і правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В оскаржуваній постанові серії ЕНА № 6807689 від 10.03.2026 року про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП в пункті 7 «До постанови додаються» є відсутніми посиланням на технічний засіб за допомогою якого мало бути здійснено фіксацію правопорушення. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, надана відповідачем фіксація не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Посилаючись на відповідні норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, сторона позивача просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6807689 від 10.03.2026 р., провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департамент патрульної поліції, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

У відзиві на позов представник відповідача вказує, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтовані та такі, які не підлягають задоволенню.

Свою позицію обґрунтовує тим, що пунктом 9.2 «б» ПДР України передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Починаючи рух, водій зобов`язаний проінформувати інших учасників, дорожнього руху про початок виконання будь-якого маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху. ПДР України передбачено, що маневр (маневрування) - це початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.

У даному випадку водій не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті. Таким чином, на вимогу поліцейського, позивач здійснив зупинку транспортного засобу, у відповідності до п. 1 та п. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Поліцейський діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція) та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", таким чином зафіксовано скоєння адміністративного правопорушення Позивачем. Враховуючи зазначене, маючи усі ознаки адміністративного правопорушення, Інспектором було встановлено наявність адміністративного, правопорушення, винність позивача в його вчиненні та притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, екіпажам управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції за адресою: м. Києві, вул. Володимира Сосюри, 6, близько 23 год. 27 хв. було помічено ТЗ, котрий не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті після чого даний ТЗ був зупинений. Підійшовши до водія (позивача) інспектор представився та повідомив про причину зупинки, а саме: порушення вимог п. 9.2. «б» ПДР та висунув вимогу пред`явити реєстраційні документи. Позивачу було роз`яснено ст. 63 Конституції України та ст. 268, 251 КУпАП та за сукупними проявами об`єктивного складу, що визначені ч. 2 ст. 122 КУпАП, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, керуючись статтями 268, 278, 279 КУпАП та пункту 9 Розділу III Інструкції, постановив визнати винним Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн 00 коп., що в межах санкції даної статті. Після чого Позивача було ознайомлено з винесеною Постановою, та повідомлено йому порядок її оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст. ст. 307, 308 КУпАП. Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.

У відповіді на відзив представником позивача вказано на те, що на відеозаписах, долучених до матеріалів справи, відсутня фіксація факту керування позивачем транспортним засобом та відсутній факт порушення позивачем користування попереджувальними сигналами. Надані відеоматеріали не містять жодних об`єктивних доказів, що підтверджують не подання позивачем сигналу повороту, у зв`язку з чим не доводять наявність складу інкримінованого правопорушення. Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення відсутній склад правопорушення в цілому. Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця. Відповідальності за порушення ПДР підлягає виключно водій транспортного засобу (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року по справі № 204/8036/16-а). Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем інкримінованого правопорушення. Відеозаписи, долучені до матеріалів справи, не підтверджують наявність події та складу адміністративного правопорушення. За таких обставин відсутні правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі. Крім того на відеозаписах чітко вбачається порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення працівниками поліції (не надано можливості ознайомитись з доказами та скористатись правом на захист). Всі сумніви відносно доведеності вини слід тлумачити на користь особи, а не суб`єкта владних повноважень, оскільки вказаний конституційний принцип, поряд з іншими, є гарантією захисту від безпідставного притягнення осіб до юридичної відповідальності.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

20.03.2026 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.16).

12.05.2026 року закінчено підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.60).

Представник позивача адвокат Цимбалюк А. С. просив розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, про що подав відповідну заяву.

Відповідач явку представника до суду не забезпечив, у відзиві на позов представник ДПП просить розглянути справу без участі представника відповідача (а.с.27).

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 246 КАС України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6807689 від 10.03.2026 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 грн. за порушення ч.2 ст. 122 КУпАП.

В постанові зазначено час та місце скоєння, суть та обставини правопорушення: 10.03.2026 23:27:44/М.Київ, вул. Володимира Сосюри 6/водій керуючи ТЗ своєчасно не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху/чим порушив п.9.2.б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом. Стаття, частина статті КУпАП: ст. 122 ч.2. В оскаржуваній позивачем постанові відсутні відомості на технічний засіб, яким здійснювалося відео фіксування (п.7 Постанови не заповнений) (а.с.9).

Позивач з указаною постановою по справі про адміністративне правопорушення не погоджується, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Представником відповідача до відзиву на позов долучено відеозапис, на якому зафіксовано перевірку документів ОСОБА_1 працівниками поліції та винесення постанови відносно нього. При цьому на доданому відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та порушення ним ПДР України (а.с.29).

З досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про національну поліцію».

Норми права, застосовані судом:

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України).

Відповідно до статті 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Пунктом 9.2 «б» ПДР України передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

В ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання них приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Мотиви суду.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожного окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 10.03.2026 року відносно позивача інспектором 2 взводу 3 роти 4 бат.полк-2 управління патрульної поліції в місті Киві Надкреничним П.П. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6807689, якою накладено на позивача за порушення вимог ч.2 ст. 122 КУпАП штраф у розмірі 510 грн.

До відзиву долучений диск з бодікамери поліцейського, який виніс оскаржувану постанову (а.с.29), а отже інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача здійснювалась відеофіксація.

При цьому на указаному відеозаписі не зафіксовано факту керування позивачем транспортним засобом та порушення ним ПДР України.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі 524/9716/16-а викладена позиція про те, що у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото-чи відеозапис порушення.

В указаній постанові Суд вказав, що приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, Суд звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

В порушення вимог ч.3 ст. 283 КУпАП в оскаржуваній постанові взагалі не вказано, що працівником поліції проводилась відеофіксація, відповідно, не вказано за допомогою якого технічного засобу здійснено відеозапис.

Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Таким чином, досліджений в судовому засіданні відеозапис, доданий до відзиву, не може вважатися належним доказом, оскільки оскаржувана позивачем постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить відповідного посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), адміністративне провадження № К/9901/29775/18, вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Крім того, із наданого відеозапису, навіть у разі зазначення назви та серії технічного засобу в оскаржуваній постанові і у випадку визнання його судом належним і допустимим доказом, на думку суду, не можливо достеменно та поза розумним сумнівом дійти висновку про те, що позивачем порушені вимоги п.9.2.б вПДР, оскільки відеозапис не містить доказів на підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом та порушення ним користування попереджувальними сигналами.

26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

З огляду на вищевикладене, доводи сторони позивача відповідачем не спростовані та заслуговують на увагу.

Стаття 6 Конвенції - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п. 9.2.б Правил дорожнього руху, адже, відеозапис, який покладений стороною відповідача в основу оскаржуваного рішення, не є належним, допустимим та достовірним доказом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду із прав людини, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч.І ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод («Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08. Рішення від 20.09.2016р.)

Таким чином, суд вважає, не доведеним факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності та, що в діях позивача відсутній склад указаного адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем у встановленому порядку не доведено обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, що є підставою для її скасування.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн. (а.с.13), тому судовий збір у вказаному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню на користь позивача.

Також судом застосовані норми процесуального права, які регулюють порядок ухвалення рішення: ст. ст. 241-246, 250 КАС України.

Суд вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6807689 від 10.03.2026 р., якою на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (Код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Ф. Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається на підставі ч. 4 ст. 286 КАС України, протягом десяти днів з дня складання його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження .

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ел. пошта public@patrol.police.gov.ua, тел. 38044287828, адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3 ЄДРПОУ 40108646.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова