Ухвала суду № 137101749, 04.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3920/26

Провадження № 4-с/466/18/26

У Х В А Л А

04 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.,

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.,

за участю:

заявниці ОСОБА_1

представника заявниці ОСОБА_2

державного виконавця Оприск О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оприск О.С.,

в с т а н о в и в:

30.04.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оприск О.С., в якій просить:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оприск О.С. від 15.04.2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП №80662807.

2. Зобов`язати державного виконавця закрити виконавче провадження у зв`язку з відсутністю підстав для примусового виконання.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 15.04.2026 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оприск О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80662807 з примусового виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди у справі №466/5635/22.

Заявниця зазначає, що до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження нею виконувалось ухвала суду про затвердження мирової угоди, заявниця вважає постанову про відкриття виконавчого провадження, визначений у ній виконавчий збір, витрати виконавчого провадження неправомірними та такими, що порушують її права, а тому звернулась до суду з даною скаргою.

Заявниця та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Державний виконавець Оприск О.С. в судовому засіданні щодо скарги заперечила та пояснила, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяла відповідно до вимог закону, оскільки на адресу Шевченківського ВДВС м. Львова надійшла заява стягувача.

Стягувач в судове засідання не з`явився, що в порядку ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності стягувача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні перебуває виконавче провадження ВП№80662807 з примусового виконання ухвали суду від 20.12.2022 року у справі №466/5635/22. Вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 зобов`язано:

- не чинити перешкод у зустрічах ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 ;

- при проведенні та визначенні зустрічей ОСОБА_3 з сином виходити виключно з інтересів дитини.

15.04.2026 державним виконавцем на підставі вказаної ухвали та заяви ОСОБА_3 відкрито вказане виконавче провадження.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення, посилається на те, що нею виконувалось рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому вважає цю постанову, в тому числі визначений у ній виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, неправомірними та такими, що порушують її права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так, з метою примусового виконання рішення суду державним виконавцем 15.04.2026 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80662807.

Підставою для винесення вказаної постанови стала ухвала №466/5635/22 від 20.12.2022 року та заява ОСОБА_3 про примусове виконання рішення суду, в якій останній зазначив про відмову боржника виконати його добровільно.

Разом з тим, під час розгляду справи належними і допустимими доказами не підтверджено та судом не встановлено, що заявниця не виконувала рішення суду після його ухвалення та набрання ним законної сили. Крім того, в судовому засіданні заявниця стверджувала, що рішення суду виконує добровільно, не чинить перешкоди у зустрічах батька з сином та неодноразово надавала можливість ОСОБА_3 проводити значно більше часу з дитиною, ніж визначено у мировій угоді.

Відтак на переконання суду підстави для здійснення примусового виконання цієї ухвали були відсутні, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Оскільки судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню, а тому відповідно відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у межах цього виконавчого провадження.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що ухвала суду добровільно виконувалось заявницею до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, будь-яких доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оприск О.С. від 15.04.2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП №80662807.

Щодо вимоги про закриття виконавчого провадження, суд зазначає, що ця вимога є передчасною, оскільки державним виконавцем з метою вирішення цього питання вчинятимуться дії виключно після набрання даною ухвалою законної сили, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні скарги в даній частині вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

п о с т а н о в и в:

скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Оприск О.С. від 15.04.2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП №80662807.

В решті заявлених вимог відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О. І. Баєва