Рішення № 137101727, 04.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/11832/25

Провадження 2/465/1793/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю. М.,

при секретарі судових засідань Лозинському Т. Р. А.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Кісіль Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до держави Україна, інтереси якої представляють: Львівська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державна казначейська служба України, третя особа: Франківська окружна прокуратура м.Львова про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування, прокуратури, суду,-

в с т а н о в и в:

позивачка звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування, прокуратури, суду. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що 21.05.2014 року у кримінальному провадженні №12013150080003278 від 07.11.2023 року старшим слідчим СВ Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС у Львівській області капітаном міліції Хміль О.І. за погодженням із старшим прокурором прокуратури Франківського району м.Львова Твардовською Х.Р. оголошено підозру ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном шляхом обману, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. 27 травня 2014 року ОСОБА_3 вручено обвинувальний акт ідентичний за змістом та по суті оголошеній підозрі. 08.08.2022 року у ході судового розгляду прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова Петрушкевич О.Є. вручено новий обвинувальний акт затверджений керівником цієї прокуратури Янчишиним С.В., у якому ОСОБА_3 обвинувачується у підробленні офіційного документа особою, яка має право посвідчувати такі документи, який надає права, з метою використання його підроблювачем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та використанні завідомо підробленого документа ч.4 ст.358 КК України. Вироком Франківського районного м.Львова від 17.08.2022 у справі №465/3210/14-к ОСОБА_3 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю складу кримінального правопорушення. Процесуальні витрати у справі віднесені на рахунок держави. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27.02.2023 вирок Франківського районного суду м.Львова від 17 серпня 2022 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора Петрушкевич О.Є. без задоволення. Отже, позивач перебувала під слідством та судом з 21 травня 2014 року дати повідомлення про підозру по 27 лютого 2023 року дату постановлення судом апеляційної ухвали про залишення без змін вироку Франківського районного суду м.Львова від 17 серпня 2022 року, тобто 105 місяців та 6 днів. Таким чином, ОСОБА_3 перебувала під емоційним тиском, відчувала пригнічення, зазнала моральних переживань, була змушена з`являтись до слідчого та суду, брати участь у судових засіданнях, що порушило звичний уклад її життя. Ці обставини призвели до втрати нормального сну, погіршилось стосунки з рідними та близькими людьми. Репутацію порядної людини було істотно підірвано серед друзів та знайомих. Таким чином, до стягнення з Держави України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 підлягає моральна шкода в загальному розмірі 841 600 гривень. Просить позов задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 09.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Представником Державної казначейської служби України 27.02.2026 року подано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що Казначейство не було учасником спірних правовідносин, прав та законних інтересів позивача не порушувало та не володіє будь-яким відомостями щодо підстав та предмета позову, відтак не може надати суду будь-які докази, що стосуються справи. Позивачем безпідставно визначено спосіб відновлення порушеного на його думку права через стягнення з Державної казначейскої служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 . Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 840000,00 грн. є недоведеними.

Представником Головного управління Національної поліції у Львівській області подано на адресу суду 05.03.2026 року відзив на позовну заяву, в якому вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження порушення особистих немайнових чи процесуальних прав позивача, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, а отже заподіяння їй внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно- наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач. ГУНП у Львівській не зрозуміло чому позивач посилається на Закон України «Про державний бюджет України на 2026 рік» та на те, що відшкодування моральної шкоди не може бути меншим ніж мінімальна заробітна плата на час розгляду справи судом, то розмір моральної шкоди слід визначити як 105 місяців * 8 000 грн + (8000 грн / 30 * 6 днів) = 840 000,00 грн + 1600 грн = 841 600 грн. Оскільки, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на час розгляду справи в кримінальному провадженні для розрахунку завданої шкоди, слід керуватись Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», де мінімальна заробітна плата з 01.01.2021 встановлена у розмірі 6 700,00 грн, то розмір моральної шкоди слід рахувати як 105 місяців * 6 700 грн + (6700 грн / 30 * 6 днів) = 703 500,00 грн + 1340 грн = 704 840,00 грн. Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, ГУНП у Львівській області вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю.

Представником Львівської обласної прокуратури подано на адресу суду 06.03.2026 року відзив на позовну заяву. Зазначає, що в матеріалах справи в недостатній мірі наведені докази для критичної оцінки того, що ОСОБА_3 зазнала значної моральної шкоди, яка проявилася у перенесених душевних стражданнях, зазнала моральних втрат, була позбавлена можливостей реалізації своїх звичок і бажань, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від людини додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, у позовній заяві наведено загальновживані вислови, які ОСОБА_3 зазнала внаслідок перебування під слідством та судом, проте, перераховані вище позивачкою моральні переживання не підтверджуються жодними доказами, тобто не доведено та не надано доказів погіршення фізичного та психологічного стану, як це передбачено чинним законодавством при стягненні моральної шкоди. Позивачка в якості додатків до позовної зави, не долучає жодних доказів, які б підтверджували настання негативних наслідків, зокрема, висновків експертиз щодо стану здоров`я та не зазначає в чому полягає можливе погіршення її стану здоров`я, негативний вплив на звичайний ритм життя, втрата можливостей тощо, хоча у позовній заяві зазначає, що розмір моральної шкоди вона оцінює в 841 600,00 грн. Відтак, розмір відшкодування, наведений у позовній заяві, є необґрунтованим і безпідставним. Крім цього вказує, що обов`язок держави відшкодувати завдану громадянину моральну шкоду не може стояти вище обов`язку боронити свою незалежність та територіальну цілісність, тоді як ефективне виконання цього обов`язку безпосередньо залежить від належного фінансування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 30.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив такі задоволити, а також звернув увагу, що з січня 2026 року збільшився розмір мінімальної заробітної плати, а тому розмір відшкодовуваної шкоди повинен бути більшим, ніж той, що зазначено у позовній заяві, з урахуванням змін.

Представники відповідачів заперечили проти позовних вимог з підстав викладених у відзивах.

Суд заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про підставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21 травня 2014 року ОСОБА_3 оголошено старшим слідчим Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Хміль О.І. підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

27 травня 2014 року ОСОБА_3 вручено обвинувальний акт у кримінальному провадження №12013150080003278 від 07.11.2023 року.

08.08.2022 року у ході судового розгляду прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова Петрушкевич О.Є. вручено новий обвинувальний акт затверджений керівником цієї прокуратури Янчишиним С.В., у якому ОСОБА_3 обвинувачується у підробленні офіційного документа особою, яка має право посвідчувати такі документи, який надає права, з метою використання його підроблювачем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та використанні завідомо підробленого документа ч.4 ст.358 КК України.

Вироком Франківського районного суду м.Львова від 17.08.2022 року у справі №465/3210/14-к ОСОБА_3 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недовченістю складу кримінального правопорушення. Процесуальні витрати у справі віднесені на рахунок держави.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27.02.2023 вирок Франківського районного суду м.Львова від 17 серпня 2022 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора Петрушкевич О.Є. без задоволення.

В касаційному порядку даний вирок та ухвала не оскаржувалися.

В межах даного кримінального провадження запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктами 1, 1-1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №687/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначити виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказувала, що у результаті незаконних дій органів досудового розслідування і прокуратури вона перенесла душевні страждання, зазнала моральних втрат, була позбавлена можливостей реалізації своїх навичок і бажань, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків. Вказує, що вона перебувала під постійним емоційним тиском, відчувала пригнічення, була змушена з`являтись до слідчого та суду, брати участь у судових засіданнях, що порушило звичний уклад її життя. Ці обставини призвели до втрати нормального сну, погіршились стосунки з рідними та близькими людьми, її репутацію, як порядної людини було підірвано серед друзів та знайомих.

Визначаючи строк перебування ОСОБА_3 під слідством і судом, суд виходить із того, що його початком є день повідомлення про підозру 21 травня 2014 року, а завершенням день набрання виправдувальним вироком законної сили (після апеляційного перегляду) 27 лютого 2023 року.

Отже, строк перебування ОСОБА_3 під слідством і судом становить 105 місяців 6 днів.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» у 2025 році мінімальна заробітна плата складає - у місячному розмірі: з 1 січня 8000 гривень.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 01 січня 2026 року мінімальна заробітна плата складає - у місячному розмірі: 8647 гривень.

Суд звертає увагу, що позивач своїм правом на звернення із клопотанням про збільшення розміру позовних вимог, так як станом на день розгляду справи мінімальний розмір заробітної плати збільшився з 8000 грн до 8647 грн., не скористався.

Згідно із статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи, зокрема, в межах заявлених особою вимог.

Позивач не скористався правом на звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, а тому суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, самостійно не вправі вийти за межі позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд, ураховуючи обсяг заподіяної шкоди, ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, тривалість перебування позивача під слідством і судом, принципи поміркованості, розумності і справедливості, а також те, що позивач визначив розмір моральної шкоди виходячи із мінімального передбаченого Законом, не бажання позивача збільшити розмір позовних вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у визначеній позивачем сумі та стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 841 600,00 грн. (8000 грн х 105 місяців 5 днів), яка визначена з урахуванням мінімальної заробітної плати 8000,00 грн, встановленої законодавством на час звернення позивача до суду.

Вказана сума є обґрунтованою компенсацією (справедливою сатисфакцією) позивачці за душевні страждання, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, внаслідок якої було порушено її нормальні життєві зв`язки, інші соціальні та ділові зв`язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення ділової репутації.

Крім цього, суд зауважує, що введення в країні воєнного стану не є визначеною законодавцем підставою для відмови держави від свого позитивного обв`язку відшкодувати шкоду, завдану громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а тому такі обґрунтування відповідача суд не бере до уваги.

У абз. 1 п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції (254к/96-ВР) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

У п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі ст. ст. 25, 43 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно зі ст.48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845.

Згідно п.35 Порядку, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно Державною казначейською службою України (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів).

Пунктами 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

З огляду на викладені норми, стягнення з Державного бюджету України повинно відбуватись на користь позивача через Державну казначейську службу України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши усі доводи позивача щодо обґрунтування нею як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, у зв`язку з незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури за час перебування під слідством та судом, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_3 до держави Україна, інтереси якої представляють: Львівська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державна казначейська служба України, третя особа: Франківська окружна прокуратура м.Львова про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування, прокуратури, суду задоволити.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 841 600 (вісімсот сорок одну тисячу шістсот тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 червня 2026 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02910031, адреса: 79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17-19.

Відповідач: Головне управління національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ: 40108833, адреса: 79007, м.Львів, площа Генерала Григоренка, 3;

Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ: 37567646, адреса: 01601, м.Київ, вул. Бастіонна,6;

Третя особа: Франківська окружна прокуратура м.Львова Львівської області, адреса: м.Львів, вул.Генерала Чупринки, 85.

Суддя Ванівський Ю.М.