Рішення № 137101672, 04.06.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/556/26

№ провадження 2-о/453/45/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судових засідань Бендеш А.І.,

заявниці ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Савки Т.В.,

представника заінтересованої особи

ІНФОРМАЦІЯ_1 - Ільницької М.І.,

та представника Відділу соціального захисту населення Славської селищної ради

Стрийського району Львівської області Петришина О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересованих осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділу соціального захисту населення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, Міністерства оборони України, ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и в :

26.03.2026 заявниця - ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Савки Тараса Володимировича звернулася до Сколівського районного суду Львівської області з заявою, в якій просить встановити факт перебування її ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як члена його сім`ї до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 27 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження з визначенням дати судового засідання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року, залучено до участі в цивільній справі, в якості заінтересованої особи - Міністерство оборони України.

Заява мотивована тим, що 09.01.2025 поблизу населеного пункту Времівка Волноваського району Донецької області, будучи відданим військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність загинув племінник, а фактично прийомний син ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був призваний на військову службу по мобілізації в період воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

З огляду на те, що ОСОБА_3 не був рідним сином заявниці, а був її племінником, оскільки його матір - ОСОБА_4 , яка була рідною сестрою ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а відомості про батька було записано зі слів матері, рішенням Лавочненської сільської ради народних депутатів Львівської області № 36 від 18 липня 1978 року ОСОБА_1 , тобто заявника у даній справі призначено опікуном ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Лавочненської сільської ради народних депутатів Львівської області №36 від 18 липня 1978 року вирішено заяву громадянки ОСОБА_1 задовольнити, та призначити її опікуном дітей ОСОБА_4 , так як вона знаходиться на стаціонарному лікуванні.

ОСОБА_3 , не досягнувши трьох річного віку перейшов під опіку та виховання своєї тітки ОСОБА_1 , з огляду на тривале лікування його рідної матері, яка мала серйозні проблеми зі здоров?ям, а тому все своє свідоме життя вважав, та називав своєю матір?ю саме ОСОБА_1 , а вона в свою чергу вважала, та ставилася до нього як до свого рідного сина надавала йому батьківське тепло, ласку, та матеріально забезпечувала всім необхідним в силу своїх фінансових можливостей.

3 врахування вище вказаного, ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_5 проживали однією сім?єю за адресою: АДРЕСА_1 . Перед своєю смертю ОСОБА_3 не був одруженим, хоча раніше перебував у шлюбі, від якого у нього народилася дочка ОСОБА_2 , яка проживає в іншому населеному пункті, а тому саме ОСОБА_1 , та її чоловіка ОСОБА_5 він вважав своєю сім?єю.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 шлюб зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано про що, 03.07.2003 відділом РАГС Сколівського РУЮ Львівської області зроблено відповідний актовий запис за №54.

Зазначено, що деякий час ОСОБА_3 вважався зниклим безвісти, однак, оскільки саме заявницю він вважав своєю матір?ю, та сім?єю, сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_7 № 197 від 13.01.2025 про зниклого безвісти прийшло саме на її ім?я, оскільки саме її ОСОБА_3 вказав під час оформлення відповідних документів з метою прийняття на військову службу. Згодом, відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_7 № 4740, було повідомлено заявницю про те, що стрілець-номер обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 солдат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 поблизу населеного пункту Времівка Волноваського району Донецької області будучи відданим військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов?язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність. загинув.

В січні 2026 року ОСОБА_1 , як член сім`ї загиблого військовослужбовця, якого вона вважала своїм сином, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_7 , та Відділу соціального захисту населення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області з метою подання відповідних документів для оформлення виплат, пільг, та інших гарантій передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а також оформлення статусу члена сім?ї загиблого Захисника. Однак, заявниці було відмовлено у прийнятті документів на призначення виплат, так як я вона не підпадає під жодну категорію передбачену у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Встановлення факту перебування заявниці на утриманні племінника (прийомного сина) як члена його сім?ї породжує для неї юридичний наслідок у вигляді отримання права на отримання виплат, пільг, та інших гарантій передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а також оформлення статусу члена сім?ї загиблого Захисника, вона змушена звернутися до суду з даною заявою про встановлення вказаного юридичного факту, оскільки рішення суду про встановлення факту необхідне для подачі відповідного пакету документів до ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також до органів соціального захисту населення.

Встановлено, ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, та отримує пенсію за віком, а відтак в силу норм чинного законодавства вона вважається непрацездатною особою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 . Відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААД № 014015 ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, безтерміново. Чоловік заявниці - ОСОБА_5 , також, є особою пенсійного віку, та отримує пенсію за віком. Заявниця, та її чоловік власних дітей не мають.

Як на час смерті свого прийомного сина, так і станом на сьогоднішній час отримана від держави пенсія є єдиним доходом заявниці, та її чоловіка, так як вони в силу свого віку та стану здоров?я є непрацездатними пенсіонерами. ОСОБА_3 перед своєю смертю не був одруженим, хоча раніше перебував у шлюбі, від якого у нього народилася дочка ОСОБА_2 , яка проживає в іншому населеному пункті, а тому саме ОСОБА_1 , та її чоловіка ОСОБА_5 він вважав своєю сім?єю, яких називав своїми батьками, та з якими проживав в їхньому житлі.

Ще до мобілізації в лави Збройних Сил України племінник (прийомний син) заявниці постійно працював, та отримував дохід від своєї роботи, який був основним джерелом для існування в тому числі для заявниці, та її чоловіка з якими ОСОБА_3 проживав однією сім?єю, так як пенсії заявника, та її чоловіка не вистачало для покриття елементарних витрат необхідних для проживання. ОСОБА_3 не мав офіційного місця праці в Україні, та періодично їздив на заробітки за межі України, а зароблені кошти передавав або привозив заявниці, за які фактично і жила вся сім?я. Вже під час служби в Збройних Силах України, ОСОБА_3 також надавав кошти заявниці, та її чоловіку на їх утримання зі свого грошового забезпечення, яке отримував після мобілізації. За ті кошти, які передавав ОСОБА_3 , заявницею куплялися продукти харчування, оплачувалися комунальні послуги в житлі у якому вони проживали однією сім?єю, та оплачувалися інші супутні витрати необхідні для забезпечення нормального функціонування їхньої сім?ї.

Відповідно до копії довідки виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області №759 від 15.11.2024 ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 . Проживає за вказаною адресою спільно з чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та племінником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , власних дітей не мають.

Відповідно до акту № 31 від 23.10.2024 ОСОБА_3 здійснює постійний догляд за ОСОБА_1 , яка відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, який видано КНП «Славська міська лікарня» від 25.07.2024, потребує постійного догляду.

Відповідно до копії довідки виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області від 19.03.2026, померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований в АДРЕСА_2 , але постійно проживав без реєстрації в АДРЕСА_1 , спільно з ОСОБА_1 (тіткою-опікуном) та ОСОБА_5 (чоловіком-опікуна), з якими вів спільне господарство і вони перебували на його утриманні.

Вище вказані обставини на думку заявника, які свідчать про факт перебування її на утриманні свого загиблого прийомного сина ОСОБА_3 , оскільки дохід, який він отримував був основним джерелом для її існування, а відтак дана заява про встановлення факту утримання є обґрунтованою, та підлягає до задоволення.

13.04.2026 на адресу суду надійшов відзив представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , в якому із заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні племінника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не погоджується, вважає такою, що не відповідає чинному законодавству та не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу №2232-XII від 25 лютого 1993 року, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Статтями 318, 319 ЦПК України для заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, та судового рішення у такій категорії справ встановлено вимогу про зазначення мети встановлення факту - юридичного значення у разі його встановлення для заявника.

Метою встановлення факту перебування на утриманні є отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168.

Ключовим питанням у цій справі є доведення наявності підстав для підтвердження певного соціально-правового статусу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, тобто статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, а також отримання пенсії по втраті годувальника.

За приписами статті 41 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно частини 8 та 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Так у зв`язку з повномасштабною агресією російської федерації, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, статті 9-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року, згідно з пункту 2 якої сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 вказаної Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції, яка діяла на момент звернення позивачки ОСОБА_1 щодо у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У відповідності до приписів статті 29 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ) пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до статті 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 № 2262- право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до статті 31 Закону № 2262-XII, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.

Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду 07 липня 2021 року у справі №409/1851/19). Подібні правові висновки викладені також в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.

Так, пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Отже, як неодноразово зазначав Верховний Суд, особа вважається утриманцем лише в тому випадку, якщо допомога, яка надається, є постійною та систематичною. Водночас, якщо особа, яка перебуває на утриманні отримує інші доходи, то суду необхідно встановити чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Саме утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Надані позивачем письмові докази жодним чином не підтверджують факту перебування на повному утриманні ОСОБА_3 та що така допомога ОСОБА_3 була основним джерелом засобів позаяк відсутні відомості про власні надходження позивача, а також співставлення розміру допомоги з боку надавача та власних надходжень позивача.

Крім того в позові зазначено, що ОСОБА_3 офіційно не працював, в основному його вид заробітку був це закордоном, де зі слів позивача надсилались кошти. Але позивачем не надано жодного підтвердження чи кошти були систематично постійно в якій сумі і чи були якісь грошові поступлення зі сторони ОСОБА_3 коли він перебував на військовій службі.

Поряд з цим, частина 4 статті 30 Закону №2262-ХІІ наводить перелік осіб які вважаються непрацездатними в розумінні даного Закону, відповідного до якого непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання […]. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті а статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту д частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійнотехнічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні. Отже, передумовою для виплати одноразової грошової допомоги є відповідність особи-заявника критеріям закону. Надані позивачем письмові докази жодним чином не підтверджують обставин, що він відноситься до кола осіб визначених частиною 4 статті 30 Закону № 2262-ХІІ. Таким чином, слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 станом на день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги не відноситься до непрацездатних членів сім`ї годувальника в розумінні Закону № 2262-ХІІ, а отже не відноситься до кола осіб, що мають право на виплату одноразової грошової допомоги, крім того, доказів перебування на повному утриманні у ОСОБА_3 до позовної заяви також не долучено.

У матеріалах справи відсутні докази щодо розміру доходів як померлого ОСОБА_3 так і заявниці ОСОБА_1 , а також щодо розміру допомоги заявника з боку померлого ОСОБА_3 . Співвідношення розмірів допомоги, яку заявниця отримувала від останнього та інших одержуваних ним доходів не доведено, оскільки такі докази заявником не подані. Надані заявницею письмові докази також жодним чином не підтверджують факту перебування його на повному отриманні ОСОБА_3 , оскільки не містять інформації про надання померлим заявнику матеріальної допомоги на постійній основі, що була основним джерелом засобів до його існування, про розмір такої допомоги та розмір доходів самого заявника.

Відповідно до п.2 Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Виплата такої грошової допомоги здійснюється на підставі та у порядку згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45. Згідно п.1.1. наказу Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023 про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, (надалі Наказ МОУ №45), цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.

Згідно п.1.3. Наказу МОУ №45, сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Згідно п.1.7. Наказу МОУ №45, ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника. Призначення і виплата ОГД не здійснюються у випадках, визначених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення про відмову у призначенні ОГД може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду. У разі звернення отримувача ОГД до суду керівник уповноваженого органу забезпечує участь у судовому засіданні представника уповноваженого органу. Районний (міський) ТЦКСП: є органом, уповноваженим приймати документи (додаток 2) від осіб, які можуть звернутися за ОГД, оформлювати документи для її призначення та виплати. Доповідь про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД (додаток 3), подається за підпорядкованістю у обласний (Київський міський) ТЦКСП; (3.1. розділу 3 Наказу МОУ №45) Перелік документів які надають члени сім`ї до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД (додаток 2 до Наказу МОУ № 45):

1. Заява про виплату ОГД;

2. Документ, що посвідчує особу, передбачений частиною першою статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», для осіб без громадянства та іноземців - документ, що посвідчує їх особу;

3. Документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону)),- крім осіб без громадянства або іноземців;

4. Свідоцтво про смерть військовослужбовця;

5. Документ, що підтверджує родинні зв`язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: а) для дружини/чоловіка - свідоцтва про шлюб; б) для дитини - свідоцтво про народження дитини; в) для батьків - свідоцтво про народження загиблого (померлого) г) для осіб, які перебували на утриманні загиблого (померлого) - документ, що підтверджує перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця;

6. Згода на обробку персональних даних;

7. Довідка про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України/ повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»;

8. Свідоцтво про зміну імені - у разі зміни прізвища, імені, по батькові;

9. Рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування,- для законних представників неповнолітніх дітей загиблого (померлого);

10. Відмова, заява, інший правочин, завірений відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (за наявності);

11. Рішення суду, яке набрало законної сили та стосується призначення ОГД (за наявності);

12. Інші документи щодо призначення та виплати ОГД (за наявності). Наведене правове регулювання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги вказує на те, які саме рішення суду може подати особа, яка претендує на відповідну допомогу: - рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, тобто рішення адміністративного суду, який вирішив спір щодо таких призначення та виплати.

11.05.2026 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника Міністерства оборони України Тіщенка А.В., в яких зазначає, що ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , проти такої заперечує, вважає її необгрунтованою, з наступних мотивів.

Так, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина 5 статті 17 Конституції України).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу №2232-XII від 25 лютого 1993 року, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно частини 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Згідно частини 10 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Так у зв`язку з повномасштабною агресією російської федерації, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, статті 9-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року, згідно з пункту 2 якої сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 вказаної Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення права, тобто 23.10.2025 день загибелі ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 )) у випадках, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У відповідності до приписів статті 29 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до статті 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 № 2262- право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до статті 31 Закону № 2262-XII, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів.

Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду 07 липня 2021 року у справі №409/1851/19). Подібні правові висновки викладені також в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.

Так, пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Отже, як неодноразово зазначав Верховний Суд, особа вважається утриманцем лише в тому випадку, якщо допомога, яка надається, є постійною та систематичною. Водночас, якщо особа, яка перебуває на утриманні отримує інші доходи, то суду необхідно встановити чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Саме утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Поряд з цим, частина 4 статті 30 Закону №2262-ХІІ наводить перелік осіб які вважаються непрацездатними в розумінні даного Закону, відповідного до якого непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання […]. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті а статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту д частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійнотехнічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньокваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Отже, в розумінні Закону 2262-ХІІ право на пенсію у разі втрати годувальника має особа за одночасної наявності 2 ознак: 1) особа є непрацездатною; 2) непрацездатна особа перебуває на утриманні в годувальника. Таким чином, передумовою для виплати одноразової грошової допомоги є відповідність особи-заявника критеріям закону. Долучені ОСОБА_1 письмові докази жодним чином не підтверджують факту перебування на повному утриманні у ОСОБА_3 , та що допомога з боку останнього була постійним та основним джерелом засобів до існуванні, позаяк залишено співставлення розміру допомоги з боку надавача та власних надходжень заявника. Крім того, заявником залишено поза увагою те, чи є у неї діти.

Відповідно до абз. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Згідно зі ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Крім того, надані заявницею письмові докази жодним чином не підтверджують обставин, що вона відноситься до кола осіб визначених частиною 4 статті 30 Закону №2262-ХІІ.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що померлий ОСОБА_3 являвся її племінником. Такого вона виховувала як рідного сина з народження, оскільки його матір - ОСОБА_4 , яка була її рідною сестрою хворіла, а потім померла. ОСОБА_3 разом з нею та її чоловіком проживали разом за однією адресою. До війни такий не офіційно працював на будівництвах в селах, заробляв кошти та надав такі їй на утримання, оскільки вона являється особою з інвалідністю. Також такий працював і за кордоном на будівницві, та коли приїжджав додому то привозив їй їжу, одежу, купляв дрова, ліки. Зазначила, що ОСОБА_8 будучи призваний до лав ЗСУ через банківську установу пересилав їй кошти на утримання.

Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Савка Т.В. заяву підтримав та просив таку задовольнити, з підстав викладених в заяві.

В судовому засіданні представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 в задоволенні заяви ОСОБА_1 заперечувала з підстав, викладених в письмових поясненнях.

Представник заінтересованої особи Відділу соціального захисту населення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області Петришин О.М. в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_3 до смерті проживав разом зі своєю тіткою ОСОБА_1 , разом вели спільне господарство. На підставі рішення селищної ради такий здійснював за нею догляд.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, попередньо подавши заяву про розгляд справи без її участі, вказавши, що проти вимог заявниці ОСОБА_1 не заперечує, та визнає всі обставини, викладені в заяві такої.

Заінтересована особа - Міністерство оборони України явку представника в судове засідання не забезпечила.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 23 жовтня 2025 року Славською селищною радою Стрийського району Львівської області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 .

Згідно сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) начальника відділення обліку мобілізаційної роботи заступника ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_9 №4740 від 13.10.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був призваний на військову службу по мобілізації в період воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_5 , 09.01.2025 поблизу населеного пункту Времівка Волноваського району Донецької області, будучи відданим військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 являвся племінником заявниці ОСОБА_1 . Оскільки матір останнього - ОСОБА_4 , яка була рідною сестрою ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а відомості про батька було записано зі слів матері, рішенням Лавочненської сільської ради народних депутатів Львівської області № 36 від 18 липня 1978 року ОСОБА_1 , тобто заявницю призначено опікуном ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Лавочненської сільської ради народних депутатів Львівської області №36 від 18 липня 1978 року.

Встановлено і те, що ОСОБА_3 , не досягнувши трьох річного віку перейшов під опіку та виховання своєї тітки ОСОБА_1 , з огляду на тривале лікування його рідної матері, яка мала серйозні проблеми зі здоров?ям, а тому все своє свідоме життя вважав, та називав своєю матір?ю саме ОСОБА_1 , а вона в свою чергу вважала, та ставилася до нього як до свого рідного сина надавала йому батьківське тепло, ласку, та матеріально забезпечувала всім необхідним в силу своїх фінансових можливостей.

3 врахування вище вказаного, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 проживали однією сім?єю за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 на час смерті не був одруженим, хоча раніше перебував у шлюбі, від якого у нього народилася дочка ОСОБА_2 , яка проживає в іншому населеному пункті, а тому саме ОСОБА_1 , та її чоловіка ОСОБА_5 він вважав своєю сім?єю.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , шлюб зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано про що, 03.07.2003 відділом РАГС Сколівського РУЮ Львівської області, зроблено відповідний актовий запис за №54.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вважався зниклим безвісти. Сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_7 № 197 від 13.01.2025 про зниклого безвісти прийшло на ім?я заявниці, оскільки саме її ОСОБА_3 вказав під час оформлення відповідних документів з метою прийняття на військову службу. Згодом, відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_7 № 4740, було повідомлено заявницю про те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 загинув поблизу населеного пункту Времівка, Волноваського району, Донецької області.

В січні 2026 року ОСОБА_1 , як член сім`ї загиблого військовослужбовця, якого вона вважала своїм сином, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_7 , та Відділу соціального захисту населення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області з метою подання відповідних документів для оформлення виплат, пільг, та інших гарантій передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а також оформлення статусу члена сім?ї загиблого Захисника. Однак, заявниці було відмовлено у прийнятті документів на призначення виплат, так як я вона не підпадає під жодну категорію передбачену у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,

Встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є особою пенсійного віку та отримує пенсію за віком, а відтак в силу норм чинного законодавства вона вважається непрацездатною особою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААД № 014015 ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, безтерміново. Чоловік останньої - ОСОБА_5 також є особою пенсійного віку та отримує пенсію за віком. Заявниця та її чоловік власних дітей не мають.

Відповідно до копії довідки виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області №759 від 15.11.2024 ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 . Проживає за вказаною адресою спільно з чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та племінником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , власних дітей не мають.

Відповідно до акту № 31 від 23.10.2024 ОСОБА_3 здійснює постійний догляд за ОСОБА_1 , яка відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, який видано КНП «Славська міська лікарня» від 25.07.2024, потребує постійного догляду.

Відповідно до копії довідки виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області від 19.03.2026, померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований в АДРЕСА_2 , але постійно проживав без реєстрації в АДРЕСА_1 , спільно з ОСОБА_1 (тіткою-опікуном) та ОСОБА_5 (чоловіком опікуна), з якими вів спільне господарство і вони перебували на його утриманні.

Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», установлено, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

-діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

-вдова (вдівець);

-батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

-внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

-жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

-інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

В ході розгляду справи встановлено, що як на час смерті свого прийомного сина, так і станом на сьогоднішній час отримана від держави пенсія є єдиним доходом заявниці та її чоловіка, оскільки вони в силу свого віку та стану здоров?я є непрацездатними пенсіонерами. До мобілізації в лави Збройних Сил України племінник заявниці ОСОБА_3 постійно працював та отримував дохід від своєї роботи, який був основним джерелом для існування в тому числі для заявниці, та її чоловіка, з якими ОСОБА_3 проживав однією сім?єю. ОСОБА_3 не мав офіційного місця праці в Україні та періодично їздив на заробітки за межі України, а зароблені кошти передавав або привозив заявнику, за які фактично і жила вся сім?я. Вже під час служби в Збройних Силах України, ОСОБА_3 також надавав кошти заявниці, та її чоловіку на їх утримання зі свого грошового забезпечення, яке отримував після мобілізації. За ті кошти, які передавав ОСОБА_3 , заявницею куплялися продукти харчування, оплачувалися комунальні послуги в житлі у якому вони проживали однією сім?єю, та оплачувалися інші супутні витрати необхідні для забезпечення нормального функціонування їхньої сім?ї.

Встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_3 , як члена її сім?ї, породжує для неї юридичний наслідок у вигляді отримання права на отримання виплат, пільг, та інших гарантій передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а також оформлення статусу члена сім?ї загиблого захисника.

Допитані в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили суду, що заявниця ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого племінника ОСОБА_3 , вони разом проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство. Загиблий за життя систематично надавав кошти заявниці та її чоловіку на їх утримання зі свого заробітку та зі грошового забезпечення, яке отримував після мобілізації, купляв дрова, ліки. ОСОБА_10 та ОСОБА_1 своїх дітей не мали та вважали покійного ОСОБА_3 своїм сином від народження, оскільки його біологічна мати хворіла та невдовзі після народження ОСОБА_3 померла.

Пунктом 2 частини 1, частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Положеннями пункту 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 8 вищевказаної Постанови роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що: за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні; для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.

У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу і, що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року в справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року в справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року в справі №210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року в справі №592/17552/18.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази вказують на те, що допомога, яка надавалась загиблим ОСОБА_3 за життя, була для заявниці постійним і основним засобом для існування, між ними існував тісний родинний та сімейний зв`язок, вони були пов`язані спільним побутом, спільно вели господарство, мали спільний бюджет та несли спільні витрати, вони мали взаємні права та обов`язки.

Виходячи з вищевикладеного та зважаючи на те, що встановлення даного факту необхідне заявниці для отримання матеріальних виплат після смерті ОСОБА_3 , суд дійшов до висновку, що вимога заявниці про встановлення факту перебування її на утриманні загиблого племінника, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 95, 258-259, 264-265, 268, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебувала на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як члена її сім`ї до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_11 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Відділ соціального захисту населення Славськї селищної ради Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Івасюка, 24, с-ще Славсько Стрийський район Львівська область, код ЄДРПОУ 45222171.

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, місто Київ, проспект ПОВІТРЯНИХ СИЛ, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Суддя