Вирок № 137101524, 04.06.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/843/26

Провадження №1-кп/443/82/26

ВИРОК

іменем України

04 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів справу на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026141130000256 від 06.04.2026, який надійшов із Жидачівського відділу Стрийської окружної прокуратури 27.04.2026 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрий Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , знаючи про те, що поблизу русла річки Стрий у селі Пчани, Стрийського району Львівської області знаходяться родовища корисних копалин, а саме піщано-гравійна суміш, та у нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , 06.04.2026 приблизно о 09 год 40 хв, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного видобування корисних копалин, не маючи передбачених законодавством України дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення та повноважень на проведення таких робіт, в порушення вимог ст.ст.18, 18-1, 19 Кодексу України «Про надра», ст.24 Гірничого закону України, ст.ст.66, 116, 123, 124, 125, 126, 211 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 про «Перелік корисних копалин загальнодержавного значення» із внесеними змінами Постановою Кабінету Міністрів України №600 від 23.05.2025, Постанови Кабінету Міністрів України №749 від 04.07.2023, та встановлених правил охорони надр, умисно, для власних потреб та незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, попрямував на територію берега річки Стрий, що в селі Пчани Стрийського району Львівської області, керуючи трактором (мотоблоком) марки JINMA 264 E, н.з. НОМЕР_1 , з прикріпленим саморобним причепом та з використанням лопати у вищевказаному місці здійснив видобуток піщано-гравійної суміші об`ємом 1 500 кілограм (1,03 м3), яку завантажив на вказаний причеп, чим заподіяв державі збитків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та дав покази, що 06.04.2026 приблизно о 09 год 40 хв, керуючи трактором (мотоблоком) марки JINMA 264 E, н.з. НОМЕР_1 , з прикріпленим саморобним причепом, попрямував на територію берега річки Стрий, що в селі Пчани Стрийського району Львівської області, та з використанням лопати у вищевказаному місці здійснив видобуток піщано-гравійної суміші об`ємом 1 500 кілограм, яку завантажив на вказаний причеп. В подальшому був зупинений працівниками поліції, які виявили в прицепі піщано-гравійну суміш. Додатково зазначив, що віз піщано-гравійну суміш, щоб засипати дорогу біля прибудинкової території, оскільки він не працює та коштів на її придбання не має. На запитання прокурора повідомив, що в орган місцевого самоврядування з питання приведення дороги до задовільного стану не звертався.

Просив обрати йому покарання у виді штрафу та повернути йому речовий доказ, а саме трактор (мотоблок) марки JINMA 264 E, н.з. НОМЕР_1 , з прикріпленим саморобним причепом, оскільки в нього є дві корови та земельні ділянки, які він обробляє даним трактором. Використання даного трактору є основним засобом для забезпечення його сімї, оскільки він та його дружина не працюють.

Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заявив клопотання, в якому просить суд не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Просить суд призначити покарання в межах санкції інкримінованої статті КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, лопату, трактор (мотоблок) марки JINMA 264, E н.з. НОМЕР_1 , з прикріпленим саморобним причепом, із застосуванням спеціальної конфіскації, конфіскувати в дохід держави, суміш із місця забору та зразки суміші із причепу знищити, а суміш із причепу - передати Жидачівській міській раді Львівської області в особі Вільховецькому старостинському округу за належністю.

Захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 , підтримав клопотання прокурора про порядок дослідження доказів та просить суд з врахуванням особи обвинуваченого, обставин, що помякшують покарання, в тому числі повне відшкодування завданої шкоди, з врахуванням вартості транспортного засобу просить суд обрати покарання у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України, однак без застосування спеціальної конфіскації, оскільки така спецконфіскація буде для обвинуваченого надмірним тягарем та не буде відповідати принципам законності та справедливості призначеного покарання, оскільки даний трактор є основним засобом для забезпечення його сімї, ведення домашнього господарства, вартість трактора в тридцять разів перевищує завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду.

Предтавник потерпілого - староста Вільховецького старостинського округу Жидачівської міської ради Львівської області ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що матеріальна шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відшкодована ОСОБА_3 в повному обсязі та при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Отримавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Аналізуючи представлені суду докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні ним кримінального правопорушення доведеною в судовому засіданні повністю.

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_3 незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є нетяжким злочином, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі обвинуваченого у вчиненому ним кримінального правопорушення, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку лікаря-нарколога та лікарі-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем реєстрації, обставини, що пом`якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, обставини, які обтяжують покарання, відсутні.

Таким чином, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді штрафу.

Водночас згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, перелічених у цій статті, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за це кримінальне правопорушення.

Частина 1 цієї норми надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України, й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №744/884/17 зазначав, що обставини, що пом`якшують покарання, чи сукупність цих обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , визнав факт вчинення кримінального правопорушення, розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завданий збиток.

Як зазначено в роз`ясненнях, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст. 69 КК, суд зобов`язаний зазначити у мотивувальній частині вироку не тільки те, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а й врахувати мету й мотиви, якими керувалася особа при вчиненні злочину, її роль та поведінку, як під час, так і після вчинення злочинних дій тощо.

За наведеного суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, відсутність корисливого мотиву у діях обвинуваченого, вказані вище дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку, що покарання ОСОБА_3 слід призначити, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м`яким.

Вирішуючи долю речових доказів, суд зазначає наступне.

Так, за приписами ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Водночас ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Так, відповідно до приписів п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Водночас згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.

За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 цього Закону, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У ст. 8 КПК України зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до положень частин 1, 5 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Таким чином, положення статей 96-1, 96-2 КК України не можуть застосовуватися в тих випадках, коли це становитиме порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції.

Отже, при застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК України, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

Суд констатує, що ОСОБА_3 фактично обвинувачується у незаконному здобуванні піщано-гравійної суміші об`ємом 1 500 кг, вартість якої становить 1 680 грн, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 240 КК України, що є нетяжким злочином. У той же час вартість трактора (мотоблока) (орієнтовно 200 000 тисяч гривень, який належить йому на законних підставах, явно перевищує суму завданої Державі шкоди. Суд також враховує, що видобуток піщано-гравійної суміші здійснив з метою засипати ями на дорозі біля його будинковолодіння.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що застосування конфіскації трактора (мотоблока) марки JINMA 264 E н.з. НОМЕР_1 з прикріпленим саморобним причепом в дохід держави порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар», а відтак даний речовий доказ слід передати ОСОБА_3 за належністю.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у Постанові від 23.10.2024 у справі №443/74/24.

В той же час, інші речові докази, а саме: лопату слід конфіскувати в дохід держави; суміш із причепу - передати Жидачівській міській раді Львівської області за належністю; суміш із місця забору, яка поміщена у спец пакети № 008092055, 008092056, зразки суміші із причепу, які поміщені у спец пакети № 008092053, 008092054 знищити.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно з вимогами частини 2 статті 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 69, 240 КК України, 370,371,374, 615 КПК України суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 240 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Скасувати застосовані судом заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відповідно до ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2026 у справі №456/1991/26, а саме на:

трактор (мотоблок) марки JINMA 264 Е, н.з. НОМЕР_1 , з прикріпленим саморобним причепом, лопату, суміш із причепу, зразки суміші із причепу, які поміщені у спец пакети № 008092053, 008092054, суміш із місця забору, яка поміщена у спец пакети № 008092055, 008092056, які вилучені під час огляду місця події 06.04.2026.

Після вступу вироку в законну силу речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме:

трактор (мотоблок) марки JINМА 264 Е, н.з. НОМЕР_2 , з прикріпленим саморобним причепом, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 04.04.2023, належить ОСОБА_3 , та відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 06.04.2026, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні і згідно розписки ОСОБА_10 від 06.04.2026 зберігається на території фермерського господарства « ОСОБА_11 » передати ОСОБА_3 за належністю;

лопату, яку відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 06.04.2026, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні і згідно розписки ОСОБА_10 від 06.04.2026 зберігається на території фермерського господарства «Пчани-Денькович» конфіскувати в дохід держави;

суміш із причепу, яку відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 06.04.2026, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні і згідно розписки ОСОБА_10 від 06.04.2026 зберігається на території фермерського господарства «Пчани-Денькович» передати Жидачівській міській раді Львівської області за належністю;

суміш із місця забору, яка поміщена у спец пакети № 008092055, 008092056, зразки суміші із причепу, які поміщені у спец пакети № 008092053, 008092054 та відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 06.04.2026, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні і відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, знаходиться в камері зберігання речових доказів Стрийського РУП ГУНП у Львівській області за порядковим номером 456, номер книги обліку речових доказів 910 знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи відповідно до акту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №2 здачі-приймання висновку експерта № 1602-Е у розмірі 16 030 (шістнадцять тисяч тридцять) грн 35 коп та судові витрати за проведення експертизи відповідно акту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №2 здачі-приймання висновку експерта № 1601-Е у розмірі 20 610 (двадцять тисяч шістсот десять) грн 45 коп, а всього: 36 640 (тридцять шість тисяч шістсот сорок) грн 80 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку за винятком з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, представнику потерпілого.

Суддя ОСОБА_1