Рішення № 137101518, 04.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2950/26

Провадження №2-а/442/46/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі адміністративну справу № 442/2950/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивачка звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою, в якій просить скасувати постанову у справі №5АВ13445593 від 17.12.2025 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 122 Купап та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 17 грудня 2025 року щодо неї складено постанову у справі №5AB13445593 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху), зафіксоване в автоматичному режимі.

Згідно з оскаржуваною постановою 17.12.2025 о 23 год 37 хв на 16 км + 281 м автомобільної дороги М-10 Львів - Краковець транспортний засіб FORD FOCUS 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ), зафіксовано в автоматичному режимі за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Оскільки зазначений транспортний засіб на той момент було зареєстровано на її ім?я, постанову про накладення адміністративного стягнення винесено саме щодо неї.

Вона з постановою не згідна, оскільки даного порушення не вчиняла та вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що на момент вчинення зазначеного правопорушення транспортним засобом FORD FOCUS, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 , керував - ОСОБА_3 (вул. Машинобудівна, 8/119, Київ), котрий ще 10 вересня 2025 року придбав у мене це авто, проте переоформив його тільки 18 грудня 2025 року. Наведене підтверджується відповідними копіями довіреності, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також власноруч підписаною заявою від 09.04.2026 особи, яка фактично керувала зазначеним транспортним засобом у момент фіксації, - ОСОБА_4 , в якій останній підтверджує факт керування ним та відсутність Позивача у транспортному засобі в момент вчинення правопорушення.

Ухвалою від 21.04.2026 зазначену справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи на 04.05.2026. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.

01.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив, просить відмовити у позові повністю. Зазначає, що Відповідно до Постанови 17.12.2025 року, о 23 год. 37 хв., за адресою М10 Львів-Краковець 16 км. 281 м., зафіксовано транспортний засіб FORD FOCUS реєстраційний номер НОМЕР_4 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 40 км/год, чим порушила п.12.9.(б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Притягнуто Позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. Правопорушення було зафіксоване технічним засобом EXPERT-FS, E75053513 який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу FORD FOCUS реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на день вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі власником даного транспортного засобу є ОСОБА_1 , тобто Позивач. Крім цього, відповідно до технічної операції № 314 від 18.12.2025 перереєстрація ТЗ на нового власника транспортного засобу FORD FOCUS реєстраційний номер НОМЕР_4 призначено лише 18.12.2025 року. Таким чином, відповідальну особу за вчинене адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі встановлено правльно, ОСОБА_1 як власник транспортного засобу FORD FOCUS реєстраційний номер НОМЕР_4 . Позивач не скористалась своїм правом на внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу. З огляду на викладене, доводи позивача про незаконність притягнення її до відповідальності та винесення спірної постанови без встановлення особи, яка фактично керувала транспортним засобом, є необґрунтованими.

04.05.2026 розгляд справи відкладено на 25.05.2026.

07.05.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

25.05.2026 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

25.05.2026 розгляд справи відкладено на 04.06.2026.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримую та просить задоволити повністю.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 289 КАСУ, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена 17.12.2025 за результатами автоматичної фіксації порушення Правил дорожнього руху.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов подано до суду 20.04.2026 разом із клопотанням про поновлення строку звернення до суду.

У клопотанні позивачка зазначає, що про існування оскаржуваної постанови їй стало відомо 08.04.2026 із застосунку «Дія» під час перевірки інформації.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що сам по собі факт отримання інформації через електронний сервіс «Дія» не є визначальним для обчислення строку звернення до суду, оскільки зазначений сервіс є технічним засобом інформування та не змінює юридичного моменту виникнення права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статей 122, 123, 286 Кодекс України про адміністративне судочинство питання поновлення строку звернення до адміністративного суду вирішується судом за наявності поважних причин його пропуску, які повинні бути об`єктивними, непереборними та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Разом із тим, позивачем не доведено, що до 08.04.2026 вона була позбавлена можливості дізнатися про винесення оскаржуваної постанови, а також не наведено обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість своєчасного звернення до суду.

Суд зазначає, що обов`язок особи проявляти розумну обачність щодо контролю за адміністративними рішеннями, які стосуються транспортного засобу, зареєстрованого за нею, є складовою належної процесуальної поведінки учасника правовідносин.

Сам по собі значний проміжок часу між датою винесення постанови (17.12.2025) та датою звернення до суду (20.04.2026) свідчить про недодержання строку звернення до адміністративного суду та не може визнаватися поважною причиною його пропуску.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Разом із тим, з метою повного та всебічного з`ясування обставин спору суд перевіряє доводи позивача по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 14-2, статей 279-1, 283 Кодекс України про адміністративні правопорушення у разі фіксації правопорушення в автоматичному режимі відповідальною особою є особа, за якою зареєстровано транспортний засіб на момент вчинення правопорушення, якщо не доведено інше у встановленому законом порядку.

Зазначена норма встановлює спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності, який ґрунтується на презумпції відповідальності зареєстрованого користувача транспортного засобу та може бути спростований виключно належними, допустимими та достатніми доказами вибуття транспортного засобу з володіння до моменту вчинення правопорушення або визначення іншої відповідальної особи у встановленому законом порядку.

Суд встановив, що на момент фіксації правопорушення 17.12.2025 транспортний засіб був зареєстрований за позивачем, що підтверджується даними державних реєстрів.

З Довіреності від 10.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уповноважує ОСОБА_5 та/або ОСОБА_3 представляти її інтереси в органах нотаріату, комісійних магазинах, відповідних сервісних центрах МВС України, патрульних службах, органах Державтоінспекціях, або будь-яких установах, організаціях та підприємствах, незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості з питань, які будуть стосуватись експлуатації, передачі в оренду (найм), позичку та продаж від її імені та в її інтересах, за ціною і на умовах на розсуд уповноважених, належного їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 4642, дата реєстрації 09.09.2025 року, дата першої реєстрації 30.07.2015 року, дата першої реєстрації в Україні 16.04.2025, автомобіля марки FORD, комерційний опис FOCUS, 2015 року випуску, колір сірий, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Надана позивачем довіреність від 10.09.2025 не може бути визнана належним доказом вибуття транспортного засобу з володіння позивача, оскільки відповідно до положень цивільного законодавства вона лише посвідчує повноваження представника на вчинення дій від імені довірителя та не є правочином, спрямованим на відчуження права власності.

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_3 , де він зазначає, що на момент вчинення зазначеного правопорушення транспортним засобом керував він. ОСОБА_1 не вчиняла вказаного адміністративного правопорушення та не перебувала разом з ним у транспортному засобі.

Оцінюючи вказану заяву, суд керується статтями 7278 Кодекс України про адміністративне судочинство, відповідно до яких доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, при цьому такі докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Зазначена заява є поясненням особи та не підтверджена іншими об`єктивними доказами, які б свідчили про вибуття транспортного засобу з володіння позивача до моменту вчинення правопорушення, а також не спростовує результатів автоматичної фіксації.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, сформовані у справах щодо оскарження постанов про адміністративні правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, відповідно до яких у разі фіксації правопорушення відповідальність несе особа, за якою зареєстровано транспортний засіб на момент вчинення правопорушення, якщо не доведено належними та допустимими доказами інше, а зміна власника або користувача після вчинення правопорушення не впливає на юридичну оцінку події та не є підставою для скасування постанови.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що самі по собі пояснення або заява іншої особи про фактичне керування транспортним засобом не є достатніми доказами для спростування результатів автоматичної фіксації за відсутності об`єктивних підтверджуючих даних, а довіреність не є правочином, який підтверджує перехід права власності на транспортний засіб.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у практиці Верховного Суду щодо застосування статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови Верховного Суду у справах № 522/1918/19, № 686/15285/17, № 127/27388/18, а також узагальнена практика КАС ВС щодо автофіксації порушень ПДР).

Суд встановив, що перереєстрація транспортного засобу на іншу особу відбулася 18.12.2025, тобто після вчинення адміністративного правопорушення 17.12.2025.

З огляду на це, така перереєстрація має юридичне значення лише для майбутніх правовідносин і не породжує правових наслідків щодо вже вчиненої події, оскільки адміністративна відповідальність за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, визначається виключно станом реєстрації транспортного засобу на момент фіксації правопорушення.

Суд враховує усталену практику Верховного Суду щодо застосування статті 14-2 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, відповідно до якої юридично значимим для визначення відповідальної особи є стан реєстрації транспортного засобу саме на момент вчинення правопорушення, а не подальші зміни у праві власності чи користування.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 522/1918/19 суд дійшов висновку, що відповідальність за адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, несе особа, за якою зареєстровано транспортний засіб на момент фіксації правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 686/15285/17 зазначено, що перехід права власності на транспортний засіб після вчинення адміністративного правопорушення не впливає на визначення належної відповідальної особи та не є підставою для скасування постанови.

У постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 127/27388/18 наголошено, що механізм притягнення до відповідальності за автоматично зафіксовані правопорушення ґрунтується на даних державної реєстрації транспортного засобу, які мають визначальне значення для встановлення суб`єкта відповідальності.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що саме по собі пояснення або заява іншої особи про фактичне керування транспортним засобом не є достатнім та належним доказом для спростування результатів автоматичної фіксації за відсутності інших об`єктивних підтверджуючих доказів.

Вказана правова позиція є сталою та спрямована на забезпечення визначеності правозастосування у справах про адміністративні правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі.

Таким чином, обставини перереєстрації транспортного засобу 18.12.2025 не спростовують законності винесеної постанови та не впливають на визначення суб`єкта адміністративної відповідальності у цій справі.

Враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду та про недоведеність протиправності оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі зазначеного та керуючись статтями 5, 19-21, 122, 159-164, 242, 244-245 КАС України, статтями 122, 251, 283-284 КУпАП, суд

ухвалив:

в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Нагірна О.Б.