Ухвала суду № 137101435, 12.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10888/25 1-кс/335/1778/2026

12 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України за наступними фактами.

За ч.3 ст.368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди від громадян посадовими особами медичних закладів за вчинення дій, що входять до їх компетенції з метою подальшого ухилення від мобілізації;

За ч. 3 ст. 362 за фактом того, що посадова особа, будучи медичним працівником КНП «Міська лікарня №4» ЗМР, у зв`язку з чим є особою, яка має право на доступ до електронної медичної інформаційної системи охорони здоров`я, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання в інформаційно телекомунікаційній системі Helsi змінила інформацію, шляхом доповнення її недостовірною інформацією про фіктивну взаємодію лікаря та пацієнта.

За ч. 1 ст. 209 КК України за фактом отримання інформації про легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом фізичними особами, яка набула у власність майно за рахунок грошових коштів, отриманих від злочинної схеми з вимагання та одержання неправомірної вигоди за «створення історії хвороби», шляхом підробки (виготовлення) офіційних медичних документів, організації фіктивного лікування для подальшого безпідставного встановлення групи інвалідності, пов`язаної з професійним захворюванням;

За ч.3 ст.369-2 КК України за фактом того, що посадова особа державного медичного закладу охорони здоров`я, налагодила злочинну схему з одержання неправомірної вигоди від військовозобов`язаних громадян за вплив на прийняття рішень посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, з метою отримання ними відстрочки та ухилення від мобілізації.

В ході досудового розслідування встановлено, що 06.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 362 ч. 3, ч. 1 ст. 209 КК України, яка з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими особами, працюючи завідуючою соматичного відділенням в КНП «Міська лікарня №4», є сімейним лікарем ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , робила направлення на консультації до лікарів вказаним особам, проводила фіктивні прийоми, організувала фіктивне стаціонарне лікування без присутності вказаних осіб, за результатами яких підготувала відповідні виписки про стаціонарне лікування, і таким чином налагодила злочинну схему з одержання неправомірної вигоди.

06 травня 2026 року, на підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 28.04.2026, проведено обшуку транспортного засобу марки та модель «PORSCHE CAYENNE», 2019 року випуску, сірого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить громадянці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення якого було вилучено вказаний транспортний засіб та ключі до нього.

У порядку передбаченим чинним Кримінально-процесуальним кодексом України вищеперераховані речі визнані речовими доказами у провадженні.

Метою арешту майна, тимчасово вилученого майна, відповідно до п. 1 ч. 2

ст. 170 КПК України є збереження речових доказів та спеціальна конфіскація.

Підставою застосування арешту вказаного майна відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, є те що, вищевказане майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України тому виникла необхідність забезпечення його збереження у тому ж вигляді, у якому воно перебуває, з метою попередження його можливого зникнення, відчуження або пошкодження, оскільки незастосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженню.

Так, 06.05.2026 під час проведення обшуку транспортного засобу марки та модель «PORSCHE CAYENNE», 2019 року випуску, сірого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить громадянці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його було оглянуто і вилучено та поміщено до майданчик для зберігання речових доказів ГУНП в Запорізькій області.

За вище вказаних обставин, враховуючи всі матеріали кримінального провадження у їх сукупності встановлено, що транспортний засіб марки та модель «PORSCHE CAYENNE», 2019 року випуску, сірого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_1 та ключі від нього, які належать ОСОБА_4 , є речовими доказами, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відомості, що містяться у транспортному засобів, можуть використовуватися як докази, без використання цієї речі іншими способами неможливо довести обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, слідчий просить накласти арешт на майно, а саме транспортний засіб марки та модель «PORSCHE CAYENNE», 2019 року випуску, сірого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить громадянці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з метою забезпечення арешту майна розглянути клопотання без участі власника майна.

Слідчий клопотання підтримала, надавши заяву про розгляд клопотання без її участі.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважав за можливе розглянути клопотання сторони обвинувачення про арешт майна без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання слідчого проведено без фіксації судового процесу.

Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, що додані до клопотання, слідчий суддя доходить наступних висновків.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З метою забезпечення збереження речових доказів арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен: перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів; враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора; взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів, доданих слідчим до клопотання, вбачається, що слідчими СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, відомості про які внесені до ЄРДР 12.09.2025 за №12025080000000180.

Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 28.04.2026 надано дозвіл на проведення обшуку у транспортному засобі марки та модель «PORSCHE CAYENNE», 2019 року випуску, сірого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить громадянці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення, відшукання документальних та електронних носів інформації, комп`ютерної техніки, чорнових записів, що можуть містити відомості, які містять на собі сліди злочину, в тому числі із зразками підпису та почерку осіб, які задіяні в злочинній схемі та печаток, які належать лікарям, засобів зв`язку, за допомогою яких спілкуються фігуранти кримінального провадження, грошових коштів одержаних внаслідок вчинення кримінальних правопорушень та\або які є доходами від них, а також інших речей і документів, що можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

В ході обшуку, проведеного слідчим 06.05.2026, вилучені речі, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та які визнані речовими доказами.

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

З урахуванням викладених обставин та положень чинного законодавства, слідчий суддя доходить висновку про наявність достатніх підстав вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям речових доказів та може у подальшому підлягати спеціальній конфіскації. Тому не застосування арешту цього майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть його збереженню та можливій спеціальній конфіскації.

Слідчий суддя дійшов висновку, що необхідно накласти арешт на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації заборонивши користуватись ним до скасування арешту, з метою запобігання можливості його передачі/відчуження на користь третіх осіб, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути безповоротну його втрату.

Поряд з цим, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження та, з урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Таким чином, всі обставини, проаналізовані в сукупності, свідчать про можливість і необхідність накладення арешту на майно в цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав.

З урахуванням вищевикладеного, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025080000000180 від 12.09.2025за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України задовольнити.

Накласти арешт на рухоме майно зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: транспортний засіб марки та модель «PORSCHE CAYENNE», 2019 року випуску, сірого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_1 та ключ до нього, який є майном набутим в результаті вчинення злочинів, є доходом від них, з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, заборонивши ОСОБА_4 користуватись ним до скасування арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1