Рішення № 137101355, 02.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5863/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боти О.І.;

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Адвоката Дробінової І.В.,

представника відповідача Зубенка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про порушення митних правил,

встановив:

17.04.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Адвокат Дробінова І.В., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вищевказаним позовом, в якому просила:

скасувати Постанову в справі про порушення митних правил №0239/UA30500/2025 від 14.05.2025 року, якою її, ОСОБА_1 , було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 391 134,69 грн.;

закрити провадження у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за фактом вчинення порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України;

стягнути із Закарпатської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Позов мотивовано тим, що Позивачка вважає постанову в справі про порушення митних правил №0239/UA305000/2025 від 14.05.2025, винесену Закарпатською митницею про притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 471 МК України незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки її не було належним чином повідомлено про складення протоколу про порушення митних правил №0239/UA305000/2025 від 01.04.2025 та розгляд справи, копію постанови вона фактично отримала лише 07.04.2026 року після адвокатського запиту, у зв`язку з чим просить поновити строк на оскарження. Також зазначає, що постанова винесена після спливу шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення, оскільки митниця дізналась про можливе правопорушення ще 25.10.2024 року, тоді як постанову винесено 14.05.2025 року. Крім того, вказує, що фактичні обставини справи встановлені неправильно, оскільки остання перевозила не 55 000 євро самостійно, а 22 000 євро разом із батьком, тобто по 11 000 євро на кожного, а перевищення допустимого ліміту становило лише 1 000 євро на особу. Посилається на те, що через стан здоров`я, післяопераційний стан свій та батька, необізнаність у митних правилах і незнання мови декларацію оформляли працівники румунської митниці, які, за твердженням Позивача, допустили помилки при її заповненні. Окремо позивачка зазначає, що постанова ґрунтується на неналежних доказах, оскільки основний документ декларація румунської митниці на момент винесення постанови не була належним чином перекладена українською мовою, а переклад було здійснено лише після винесення постанови та відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та за їх обов`язкової участі.

01.05.2026 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у звя`зку тим, що постанова №0239/UA305000/2025 від 14.05.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 471 МК України є законною та обґрунтованою, оскільки митними органами Румунії підтверджено факт переміщення позивачкою через митний кордон України 55 000 євро без письмового декларування при виїзді з України. Також зазначає, що копія румунської митної декларації містить особистий підпис позивачки та є належним доказом у справі, а переклади документів були здійснені з дотриманням вимог митного законодавства України. Крім того, вказує, що позивачку було належним чином повідомлено про складення протоколу та розгляд справи шляхом направлення документів за адресою, зазначеною у румунській декларації. Окремо заперечує доводи про пропуск строків притягнення до відповідальності, зазначаючи, що днем виявлення правопорушення є 06.03.2025 року дата отримання від митних органів Румунії копії декларації з ідентифікаційними даними позивачки та підтвердженням суми переміщеної валюти, а постанова в справі про порушення митних правил №0239/UA305000/2025, винесена 14.05.2025 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 467 МК України.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити з підстав наведених у позові.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З наявного у матеріалах паспорту громадянки України для виїзду за кордон ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 26.10.2017 вбачається, що позивачка у даній справі є громадянкою України.

З посвідки на постійне проживання в Іспанії НОМЕР_2 вбачається, що позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно листа митних органів Республіки Румунія від 23.09.2024 року № CJR_DRV-9778-2/SARIV, який надійшов до Закарпатської митниці 24.10.2024 року за вх. №52356/11/7.7-2, митними органами Румунії повідомлено про факти ввезення громадянами України на територію Румунії іноземної валюти у сумі, що перевищує еквівалент 10 000 євро та її декларування при перетині митного кордону.

З метою перевірки отриманої інформації Закарпатською митницею 31.10.2024 року направлено запит №7.7-1/20-06/11/9154 до митних органів Республіки Румунія щодо надання підтверджуючих документів та відомостей.

Із листа митних органів Республіки Румунія від 14.02.2025 року № CJV_DRV-1503-1/SARIV, який надійшов до Закарпатської митниці 06.03.2025 року за вх. №4465/11/7/7-1, румунською стороною надано копії митних декларацій та підтверджено, що 12.06.2024 року громадянка України ОСОБА_1 при в`їзді на територію Румунії через пункт пропуску «Дякове Халмеу» задекларувала готівкові кошти у сумі 55 000 євро.

Відповідно до інформації АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, 12.06.2024 року ОСОБА_1 при виїзді з України через митний пост «Дякове» слідувала через канал спрощеного митного контролю «зелений коридор» та письмове декларування валютних цінностей не здійснювала.

У зв`язку із встановленими обставинами 01.04.2025 року Закарпатською митницею складено протокол про порушення митних правил №0239/UA305000/2025 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України. Позивача повідомлено про дату та час розгляду справи про порушення митних правил шляхом направлення відповідних документів за адресою, зазначеною в митній декларації.

За результатами розгляду матеріалів справи 14.05.2025 року Закарпатською митницею винесено постанову у справі про порушення митних правил №0239/UA305000/2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 471 МК України із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Відповідно до ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

Тобто, суб`єктивна сторона даного правопорушення полягає в недекларуванні товарів, яке може бути вчинено як умисно, так і з необережності.

Відповідно до ст. 366 Митного кодексу України двоканальна система це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян.

Згідно із ч. 3 ст. 197 Митного кодексу України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VІІІ визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст. 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 5 «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро. без письмового декларування митному органу.

Згідно п. 6 вказаного Положення, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Таким чином, фізичні особи, незалежно від статусу резидент/нерезидент, як при в`їзді, так і при виїзді з України, зобов`язані задекларувати валюту та банківські метали, які сумарно дорівнюють або перевищують еквівалент 10 тис. євро.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей», особа повинна заповнити бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у випадку здійснення транскордонного переміщення валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000,0 євро.

Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, встановлено, що фізичні особи резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000,0 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000,0 євро.

Таким чином, запровадження в Україні обмежень щодо вільного транскордонного переміщення валютних цінностей на суму понад 10000,0 євро без їх письмового декларування є частиною програми фінансового моніторингу та заходом валютного контролю, направленим на забезпечення економічної безпеки країни, а також запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Судом встановлено, що 12.06.2024 року ОСОБА_1 , слідуючи через митний пост «Дякове» Закарпатської митниці у напрямку виїзду з України, для проходження митного контролю самостійно обрала канал спрощеного митного контролю «зелений коридор», чим відповідно до вимог митного законодавства заявила про відсутність у неї товарів, готівкових коштів чи валютних цінностей, які підлягають обов`язковому письмовому декларуванню.

Разом із тим, як вбачається з листа митних органів Республіки Румунія від 14.02.2025 року № CJV_DRV-1503-1/SARIV та долучених до нього копій митних декларацій, 12.06.2024 року при в`їзді на територію Румунії через пункт пропуску «Дякове Халмеу» ОСОБА_1 задекларувала готівкові кошти у сумі 55 000 євро. Надана румунською стороною митна декларація містить анкетні дані позивача, суму переміщених коштів та особистий підпис останньої, що свідчить про підтвердження нею відомостей, зазначених у декларації.

Крім того, судом враховано, що за результатами перевірки інформації в автоматизованих інформаційних системах АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено факт перетину позивачем державного кордону саме через «зелений коридор» без подання письмової митної декларації щодо переміщення валютних цінностей.

На підставі вказаних відомостей Закарпатською митницею 01.04.2025 року складено протокол про порушення митних правил №0239/UA305000/2025 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, а постановою Закарпатської митниці від 14.05.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Оцінюючи доводи позивача про те, що фактично остання перевозила лише 22 000 євро спільно із батьком, а решта відомостей у декларації була помилково внесена працівниками митних органів Румунії, суд дійшов висновку про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вказані твердження не підтверджені жодними належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні вимог процесуального закону.

Матеріали справи не містять доказів належності частини коштів іншій особі, відсутні будь-які документи на підтвердження переміщення батьком позивача окремої суми готівкових коштів, а також відсутні докази звернення позивача до митних органів Румунії щодо виправлення чи оскарження відомостей, зазначених у митній декларації.

Сам по собі факт посилання позивача на необізнаність у митних правилах, незнання мови чи стан здоров`я не спростовує встановленого факту декларування нею 55 000 євро при в`їзді до Румунії та не звільняє від обов`язку дотримання вимог митного законодавства України щодо письмового декларування валютних цінностей.

Суд також не бере до уваги доводи позивача щодо недопустимості митної декларації як доказу у зв`язку із здійсненням її перекладу після винесення постанови, оскільки сам документ був отриманий митним органом у межах міжнародного співробітництва компетентних органів, містив усі необхідні ідентифікуючі реквізити та був покладений в основу прийнятого рішення у сукупності з іншими матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах наданих законом повноважень, на підставі належних та допустимих доказів, а постанова Закарпатської митниці №0239/UA305000/2025 від 14.05.2025 року є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята із дотриманням вимог митного законодавства, у зв`язку з чим підстав для її скасування та задоволення позовних вимог судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 471 МК України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

Примітка до ст. 471 МК України визначає, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).

За приписами ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Декларант зобов`язаний, зокрема, здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей (ч. 1 ст. 266 МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Стаття 489 МК України закріплює, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно ч. 2 ст. 486 МК України провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст. 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Відповідно до ст. 523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд зазначає, що позивачка, обравши смугу руху «зелений коридор», дійсно вчинила недекларування валютних цінностей у розмірі 45 000 євро, що переміщувала через митний кордон України, та що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що декларування валютних цінностей, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення, проводиться виключно шляхом заповнення Декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей.

Відтак, враховуючи наведене, та те, що позивачка знала про те, що перевозить валютні цінності у розмірі, який передбачає обов`язкове декларування через митний контроль України, доводи представника позивача про легальність валютних коштів та відсутність факту приховування грошових коштів з боку позивача, не спростовують факту вчинення нею порушення митних правил.

Згідно зі ст. 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, враховуючи встановлені судом у даній справі обставини, що підтверджені відповідними доказами, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що оскаржувана постанова Закарпатської митниці №0239/UA305000/2025 від 14.05.2025 є законною, обґрунтованою, а подія і склад адміністративного правопорушення, скоєного ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України є підтвердженими.

Відповідно до ст. 8 Конституції України вбачається, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків ("Коробов проти України" від 21.10.2011 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. 257, 458, 471, 487, 489, 493, 495, 529-531 МК України, ст. 2, 7, 9, 33, 293 КУпАП, ст. 5, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , останнє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) до Закарпатської митниці (код ЄДРПОУ: 43985560, адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 41404999, адреса: 65023, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 58) про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0239/UA305000/2025 від 14.05.2025, винесену Закарпатською митницею і закриття справи про порушення митних правил, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов