Вирок № 137099389, 04.06.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/826/24

провадження № 1-кп/399/15/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 29.05.2026 та обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121070000646 від 15.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Кременчук Полтавської області, освіта середньо-технічна, спеціальність маляр-штукатур, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацевлаштована, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої, адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої, адвоката ОСОБА_7 ,

встановив:

ОСОБА_8 15.09.2024 близько 11 год. 50 хв. у світлу пору доби, в порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, згідно акта судово-медичного дослідження, керувала легковим автомобілем марки «NISSAN ROGUE» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить їй на праві приватної власності, у салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходилася її мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на задньому пасажирському сидінні знаходився співмешканець матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснювала рух по автодорозі Н-08 сполученням Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, зі сторони села Успенка в напрямку села Деріївка Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області.

Під час руху на вказаному автомобілі, з наявною технічною несправністю у вигляді встановлення на задню вісь шин різних моделей з різними малюнками протектора, що згідно вимог п. 31.4.5 «г» ПДР України забороняло експлуатацію транспортного засобу, поза межами населеного пункту у вказаний час та у вказаному напрямку ОСОБА_3 порушила вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), чим проявила особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, легковажно сподівалася на відвернення негативних наслідків та у порушення вимог п.12.1 та 12.6 (ґ) ПДР України, згідно яких:

п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мити змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

п. 12.6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух зі швидкістю:

(ґ) іншим транспортним засобом: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою не більше 110 км/год., а на інших автомобільних дорогах не більше 90 км/год., при русі в світлу пору доби по рівній прямій горизонтальній ділянці дороги із сухим покриттям, не контролюючи свої дії через наявний стан алкогольного сп`яніння відволіклася від керування транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та напрямок, і як наслідок, не впоралася з керуванням та 15.09.2024 близько 11 год. 50 хв. на 280 км+840 метрів на автодорозі Н-08 сполученням Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя на території Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області допустила виїзд керованого нею автомобіля за межі проїзної частини дороги на ліве узбіччя, щодо напрямку її руху, з наступним наїздом на дерево.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «NISSAN ROGUE» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньочерепної травми у вигляді забою головного мозку, закритого перелому лівої ключиці, закритого уламкового перелому лівої плечової кістки, закритого перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третині, закритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині, перелому ребер зліва з пошкодженням легені та пневмотораксом, садно на лівому плечі та забійна рана лівого стегна, які відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та знаходяться в прямому причинному зв`язку із ДТП, що сталася.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 , вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Під час судового розгляду прокурором надано суду угоду про визнання винуватості від 29.05.2026 року, укладену між прокурором Онуфріївського відділу Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_4 , якому на підставі статей 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024121070000646 від 15.09.2024 року та обвинуваченою ОСОБА_3 , у присутності захисника обвинуваченої, адвоката ОСОБА_7 на підставі ст.ст. 52, 468-470, 472 КПК України.

В угоді наведені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначено про суспільний інтерес, який виражається в забезпеченні швидкого судового провадження, в запобіганні більшої кількості кримінальних правопорушень та в добровільній пожертві обвинуваченої на потреби ЗСУ.

Відповідно до змісту укладеної угоди обставинами, які пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України, є: щире каяття у вчиненому, яке виражається у негативному ставленні її до вчиненого та осуд власної поведінки, запевнення обвинуваченої, що стала на шлях виправлення та обіцянку не вчиняти кримінальні правопорушення у майбутньому, що підтверджується її поведінкою після вчинення злочину; добровільне у повному обсязі відшкодування витрат на реабілітацію потерпілої після лікування, що підтверджується показаннями потерпілої в суді та її письмовою згодою на укладення угоди про визнання винуватості. Іншими обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, а саме: визнання вини та позовних вимог прокурора у повному обсязі, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, добровільна пожертва на потреби Національної гвардії України грошових коштів в сумі 50 тис. грн. Встановлені судом обставини, що характеризують особу обвинуваченої має постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, з часу вчинення зазначеного кримінального правопорушення інших кримінальних правопорушень не вчиняла, виховує двох неповнолітніх дітей 2009, 2018 (малолітня) р.н., за місцем проживання характеризується позитивно, потерпілою є мати обвинуваченої.

Обставин, які обтяжують покарання згідно з ст. 67 КК України, не встановлено.

Зазначено, що обвинувачена беззастережно визнає свою винуватість у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, повністю визнає позовні вимоги, викладені у позовній заяві прокурора та зобов`язується після затвердження судом угоди сплатити на користь КНП «Онуфріївська центральна районна лікарня» Онуфріївської селищної ради кошти в сумі 104 191 грн в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок злочину.

Потерпіла ОСОБА_5 є матір`ю обвинуваченої, не заперечує проти укладення угоди та претензій до обвинуваченої з приводу кримінального правопорушення, не має.

Зазначали про можливість укладення угоди про визнання винуватості з посиланням на п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, ч. 5 ст. 12 КК України.

З урахуванням загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, взявши до уваги наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої (ст. 66 КК України) щире каяття у вчиненому, яке виражається у негативному ставленні її до вчиненого та осуд власної поведінки, запевнення обвинуваченої, що стала на шлях виправлення та обіцянку не вчиняти кримінальні правопорушення у майбутньому (що підтверджується її поведінкою після вчинення злочину); добровільне у повному обсязі відшкодування витрат на реабілітацію потерпілої після лікування, що підтверджується показаннями потерпілої в суді та її письмовою згодою на укладення угоди про визнання винуватості, іншими обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, а саме: визнання вини обвинуваченою; визнання нею позовних вимог прокурора у повному обсязі; відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, добровільна пожертва на потреби Національної гвардії України грошових коштів в сумі 50 тис. грн.; встановлені судом обставини, які характеризують особу обвинуваченої, зокрема, остання має постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, з часу вчинення зазначеного кримінального правопорушення інших кримінальних правопорушень не вчиняла, виховує двох неповнолітніх дітей, 2009 та 2018 (малолітня) р.н., за місцем проживання характеризується позитивно, потерпілою є мати обвинуваченої, яка не заперечує проти укладення угоди та претензій до обвинуваченої з приводу кримінального правопорушення не має, що вказує на можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства. Таким чином, сторони дійшли згоди на призначення ОСОБА_3 за вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України та із призначенням додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

З огляду на викладене сторони погодили призначення ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 286-1, ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді штрафу, у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 тис. грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Із видом та мірою покарання сторони згодні.

Зазначено про те, що сторони розуміють, що при ухваленні вироку на підставі угоди судом, відповідно до вимог ст.ст. 374, 475 КПК України буде прийнято рішення щодо речових доказів і документів; про відшкодування процесуальних витрат; заходів забезпечення кримінального провадження та про задоволення цивільного позову прокурора у повному обсязі.

За змістом угоди сторони розуміють наслідки укладання та затвердження угоди передбачені ст. 473 КПК України. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена беззастережно визнала повністю вину у пред`явленому правопорушенні, повністю визнала цивільний позов прокурора, зобов`язувалася після затвердження судом угоди сплатити на користь КНП «Онуфріївська центральна районна лікарня» Онуфріївської селищної ради кошти в сумі 104 191 грн в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок злочину. Щиро розкаялася, зазначила, що усвідомлює протиправність своїх дій та негативно ставиться до них, шкодує, що так сталося, але змінити ситуацію неможливо, в майбутньому подібне не буде допущено у її житті. Додала, що нових кримінальних правопорушень, не вчиняла, алкоголь не вживає. В добровільному та самостійному порядку відшкодувала потерпілій усі витрати на її лікування та реабілітацію, усе необхідне лікування проведено за її рахунок. Здійснила добровільну пожертву на потреби Національної гвардії України в сумі 50 тис. грн.

Обвинувачена розуміє свої права, визначені в п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид та міру передбаченого угодою покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження судом угоди про визнання винуватості. Додала, що взяті на себе угодою зобов`язання зможе виконати.

Також зазначила, що угоду про визнання винуватості з прокурором вона уклала добровільно, тобто її укладення не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, просила затвердити угоду. Обвинувачена розуміла, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства України, обвинувачена беззастережно визнала вину, просив затвердити угоду та винести відповідний вирок на підставі угоди з покаранням, яке узгоджене сторонами в угоді. Також прокурором зазначено, що угода укладена добровільно, тобто її укладення не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Долю речових доказів просив вирішити на підставі ст. 100 КПК України та висловив думку щодо їх долі, просив скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді від 17.09.2024 р. у даному кримінальному провадженні. Просив стягнути із обвинуваченої судові витрати за проведення експертиз в сумах, що вказані в обвинувальному акті, задовольнити позов, який підтримував у повному обсязі, скасувати арешт майна.

Захисник просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене сторонами покарання, яке відповідає фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення та поведінці обвинуваченої, яка щиро розкаялася, добровільно відшкодувала матері всі витрати на лікування, надає їй відповідну допомогу, здійснила добровільну пожертву на користь Національної гвардії України. Не заперечував щодо задоволення цивільного позову прокурора, стягнення з обвинуваченої судових витрат, скасування арешту майна.

Представник потерпілої не заперечував щодо затвердження угоди та винесення вироку на її підставі. Підстави для відмови у затвердженні угоди, відсутні. Укладена угода не суперечить правам, свободам та інтересам потерпілої, а навпаки є в її інтересах.

Потерпіла підтримала думку свого представника, вважала за можливе затвердження угоди судом.

12.05.2026 року потерпілою відповідно до ст. 469 КПК України надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості в даному кримінальному провадженні, яку остання підтримала в судовому засіданні з урахуванням укладеної угоди та з`ясованих в судовому засіданні обставин.

Суд, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, заслухавши сторін угоди, захисника, потерпілу та її представника, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що угода підлягає затвердженню виходячи з наступного.

Згідно з ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

За положеннями ч.2, ч. 4 (п.1), ч. 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо тяжких злочинів. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Частиною 3 статті 474 КПК України передбачено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

На виконання зазначеної норми закону, судом в судовому засіданні протокольною ухвалою невідкладно зупинено проведення процесуальної дії стадію допиту свідків, і суд перейшов до розгляду угоди.

Згідно з ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України, є тяжким злочином.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 , а її дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Судом у обвинуваченої з`ясовано, що вона цілком розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у т.ч. на отримання правової допомоги безоплатно, у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; також судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє, усвідомлює, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку, згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме, можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; також відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України. Судом також з`ясовано у обвинуваченої, що вона цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого вона визнала себе винуватою, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом. Наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, обвинуваченій зрозумілі.

Після наданих судом роз`яснень обвинувачена не заперечувала проти затвердження угоди.

Судом у судовому засіданні встановлено, що обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних в обвинувальному акті фактичних обставин; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та розуміють наслідки затвердження такої, передбачені ст.473 КПК України. Вид та міра покарання погоджена сторонами в угоді передбачена санкцією ч.2 ст. 286-1 КК України з урахуванням положень ч.1 ст. 69 КК та ст. 53 КК України, на яку обвинувачена погодилася, обрана з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст. ст. 65-67 КК України. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченої.

При цьому, судом з`ясовано в обвинуваченої та встановлено, що вона зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, не порушують законних прав та інтересів сторін.

Міра покарання, узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченої і відповідає вимогам та загальним засадам призначення покарання.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст.474 КПК України.

За умовами ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті (ч.2 ст. 475 КПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника необхідно затвердити, ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286-1 КК України так як вина її доведена повністю і її дії суд кваліфікує по ч.2 ст. 286-1 КК України, та призначити їй узгоджені сторонами вид та міру покарання з урахуванням ч.1 ст. 69 КК України.

Обвинувачена раніше не судима, одружена, має на утриманні неповнолітніх дітей, не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за зареєстрованим та одночасно постійним/фактичним місцем проживання.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З огляду на зазначене, судом береться до уваги, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, з часу вчинення кримінального правопорушення інших кримінальних правопорушень не вчиняла, визнала вину у скоєному злочині, щиро розкаялася, не бажає в подальшому допускати подібних правопорушень у своєму житті, стала на шлях виправлення, добровільно відшкодувала потерпілій усі матеріальні витрати на лікування, допомагає останній, яка є її матір`ю та з якою перебуває у нормальних сімейних/родинних відносинах. Визнала повністю цивільний позов, здійснила добровільну пожертву на потреби Національної гвардії України на суму 50 тис. грн.

Вказані обставини є такими, що пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винної дають підстави застосувати ч.1 ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України та із призначенням додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286-1 КК України, призначивши основне покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 тис. грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, а тому, суд доходить висновку, що укладену між прокурором і обвинуваченою угоду про визнання винуватості необхідно затвердити, призначити їй узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні складаються із витрат на залучення експерта для проведення судових інженерно-транспортних експертиз, що сукупно складають 8998,37 грн.

Ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.09.2024 року накладено арешт на тимчасово вилучене згідно протоколу огляду місця події від 15.09.2024 майно, а саме автомобіль марки «Nissan» моделі Rouge, ДНЗ НОМЕР_1 із забороною користуватися та розпоряджатися останнім, який належить на праві власності ОСОБА_3 .

Згідно з ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи зазначену норму закону та встановлені судом фактичні обставини справи суд доходить висновку про скасування арешту майна.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Прокурором заявлено цивільний позов у даному кримінальному провадженні в порядку ст. 128 КПК України.

Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовано ст. 1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину (ст. 1206 ЦК України).

За змістом наведеної норми матеріального права обов`язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладається саме на винну особу, яка вчинила цей злочин, і заподіяла шкоду здоров`ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями.

Таким чином, законодавець відмежовує поняття витрат на лікування потерпілого від злочину та інституту шкоди, відповідальність за заподіяння якої не завжди покладається на винну особу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.

Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"постановлено звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Пунктом 3 "Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Згідно вказаного Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Так, із відповіді КНП «Онуфріївська ЦРЛ» від 13.11.2024 №01-17/2536 судом встановлено, що виплати на лікування гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.09.2024-24.09.2024 склали 78982,00 грн, з 25.09.2024-11.10.2024 склали 25209,00 грн, що в сумі складають 104191 грн.

З огляду на зазначене цивільний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої судом не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 468-476 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 29.05.2026 року між прокурором Онуфріївського відділу Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_4 , якому на підставі статей 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченою ОСОБА_11 , за участі захисника обвинуваченої, адвоката ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121070000646 від 15.09.2024 року за ч.2 ст.286-1 КК України.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання з урахуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 (п`ятдесят одну) тисячу гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати на залучення експерта за проведення судових інженерно транспортних експертиз в розмірі 8998,37 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім грн 37 коп.) грн.

Скасувати арешт з тимчасово вилученого згідно з протоколу огляду місця події від 15.09.2024 майна, а саме автомобіля марки «Nissan» моделі Rogue, ДНЗ НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 та дозволити власнику майна користуватися та розпоряджатися вказаним майном.

Цивільний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь КНП «Онуфріївська центральна районна лікарня» Онуфріївської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995284) збитки, заподіяні злочином, а саме витрати понесені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 , у розмірі 104 191 грн (сто чотири тисячі сто дев`яносто одна грн).

Речові докази:

-транспортний засіб автомобіль марки «Nissan» моделі Rogue, ДНЗ НОМЕР_1 », який зберігається на території СПД ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, вул. Графа Толстого, 92 смт Онуфріївка, Олександрійський район Кіровоградська область, повернути власнику;

-відеозапис з нагрудних бодікамер поліцейських Онуфріївського СПД ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 15.09.2024, зберігати при матеріалах кримінального провадження;

-оригінали медичних карт стаціонарної хворої №3296 від 15.09.2024 та №3444 від 25.09.2024 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які передані на зберігання до КНП «Онуфрріївська ЦРЛ» залишити зберігати у вказаному підприємстві;

-чохол з керма водія та змиви з внутрішньої сторони ручки водійських дверей та змив з селектора перемикання передач автомобіля марки автомобіля марки «Nissan» моделі «Rogue», ДНЗ НОМЕР_1 », який зберігається в кімнаті речових доказів ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, вул. В. Куцевича, 8 м. Світловодськ, знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1