Рішення № 137099293, 03.06.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/696/26

Номер провадження 2/350/687/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором позики №478251 від 23.06.2024 у загальному розмірі 18851,40 грн, з яких: 5500 грн - заборгованість за тілом позики, 2351,40 грн - заборгованість за процентами за користування позикою та 11000 грн - пеня. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.06.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №478251 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору відповідачу надано позику у розмірі 5500 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою. ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» належним чином виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало відповідачу грошові кошти у погодженому сторонами розмірі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики та сплати платежів належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

29.11.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за договором позики №478251 від 23.06.2024. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач просить стягнути заборгованість та понесені судові витрати.

13.05.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній позов визнав частково. Відповідач не заперечував факту отримання кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту, однак не погодився із розміром нарахованих процентів та інших платежів. У відзиві зазначено, що заявлена до стягнення сума процентів є непропорційною, явно завищеною та такою, що суттєво перевищує розмір отриманого кредиту, що, на думку відповідача, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідач також посилався на положення Закону України «Про захист прав споживачів» та практику Верховного Суду щодо можливості зменшення надмірних нарахувань.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу права вимоги саме щодо нього, оскільки сам по собі договір факторингу не підтверджує передачу конкретного права вимоги без відповідного реєстру прав вимоги. Також відповідач вказував на відсутність доказів повідомлення його про відступлення права вимоги новому кредитору.

У зв`язку з наведеним відповідач просив позов задовольнити частково, зменшивши розмір заявлених до стягнення процентів та врахувавши принципи розумності, справедливості і добросовісності.

25.05.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що договір позики укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, а факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи. Також представник позивача зазначив, що право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу та відповідного реєстру боржників, а тому позивач набув статусу нового кредитора у зобов`язанні та має право на звернення до суду із даним позовом.

Позивач вважає заявлену суму заборгованості такою, що відповідає умовам договору позики та наданому розрахунку, а тому просив позов задовольнити у повному обсязі.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04.05.2026 відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін у порядку, визначеному ч.2 ст.247 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що 23 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики №478251 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов указаного договору відповідачу надано позику у розмірі 5500 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 1,43 % на день. Датою надання позики визначено 23.06.2024, а датою її повернення - 23.07.2024. Орієнтовна загальна вартість позики за весь строк користування становила 7851,25 грн, з яких 5500 грн - сума позики та 2351,25 грн - проценти за користування позикою.

Будь-яких платежів у рахунок погашення заборгованості за договором відповідачем не здійснювалося, у зв`язку із чим станом на 29.11.2024 кредитором визначено загальну суму заборгованості у розмірі 18851,40 грн, яка складається із 5500 грн заборгованості за тілом позики, 2351,40 грн заборгованості за процентами та 11000 грн пені.

29 листопада 2024 року право вимоги за договором позики №478251 від 23.06.2024 було відступлено ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем умов договору позики, наявності заборгованості та правомірності нарахування її складових, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності належних доказів укладення договору позики.

Як установлено судом, договір позики №478251 від 23.06.2024 укладено в електронній формі відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». З довідки про укладення договору вбачається, що відповідач особисто подав заявку на отримання кредиту, зазначив свої анкетні дані, номер телефону, адресу електронної пошти, після чого підтвердив укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на вказану ним електронну адресу.

Як вбачається з досліджених судом електронних доказів, поданих позивачем через підсистему «Електронний суд», перед укладенням договору відповідач пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», подав заявку на отримання кредиту, зазначив свої персональні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти, після чого підтвердив укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора G63B4o.

Факт укладення договору позики підтверджується дослідженими судом електронними доказами, а саме договором позики №478251 від 23.06.2024, паспортом споживчого кредиту, довідкою про укладення договору (ідентифікацію), доказами видачі кредитних коштів, а також іншими електронними документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у справі.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період користування позикою з 23.06.2024 по 22.07.2024 відповідачу нараховано проценти за користування позикою у загальному розмірі 2351,40 грн, виходячи із встановленої договором процентної ставки 1,425 % на день.

Після закінчення строку користування позикою, починаючи з 24.07.2024, кредитодавцем здійснювалося нарахування пені у розмірі 165 грн за кожний день прострочення виконання зобов`язання, що становить 3 % від суми позики. Відповідно до розрахунку заборгованості загальний розмір нарахованої пені склав 11000 грн.

Крім того, у поданому до суду відзиві відповідач фактично визнав отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту, заперечуючи лише розмір нарахованих платежів. За таких обставин факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів є доведеним і не викликає у суду обґрунтованих сумнівів.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності належних доказів переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент такого переходу.

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2024 право вимоги за договором позики №478251 від 23.06.2024 було відступлено ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Надані позивачем документи підтверджують набуття ним статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що за період користування позикою з 23.06.2024 по 22.07.2024 відповідачу нараховано проценти за користування кредитними коштами у загальному розмірі 2351,40 грн.

Указана сума відповідає умовам договору позики, згідно з якими процентна ставка становила 1,425 % на день від суми кредиту, а тому суд приходить до висновку про правомірність нарахування зазначених процентів у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Доводи відповідача про неспівмірність та надмірність процентів суд оцінює критично, оскільки проценти нараховані виключно за період користування позикою, визначений сторонами при укладенні договору, а не після закінчення строку кредитування. Будь-яких доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості, часткового погашення процентів чи помилковості наведеного позивачем розрахунку суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом позики у розмірі 5500 грн та заборгованість за процентами за користування позикою у розмірі 2351,40 грн підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають стягненню.

Разом з тим позивачем також заявлено до стягнення 11000 грн пені.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що після закінчення строку користування позикою кредитодавцем здійснювалося нарахування по 165 грн за кожен день прострочення виконання зобов`язання, що становить 3 % від суми кредиту. Вказані нарахування відображені у розрахунку окремою складовою та обліковані саме як пеня.

Проте суд у цій частині не погоджується з доводами позивача.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором.

Також законодавцем прямо встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання або невиконання кредитних зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем. Зміст наведеної норми свідчить про імперативний характер встановленої заборони, яка виключає можливість стягнення таких сум у судовому порядку незалежно від умов договору чи волевиявлення сторін.

Судом встановлено, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 11000 грн нарахована виключно за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання після закінчення строку користування позикою та за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин включення позивачем зазначеної суми пені до складу заборгованості суперечить вимогам чинного законодавства, а тому правові підстави для її стягнення відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики №478251 від 23.06.2024 у розмірі 7851,40 грн, з яких 5500 грн становить заборгованість за тілом позики та 2351,40 грн - заборгованість за процентами за користування позикою, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат:

Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем через підсистему «Електронний суд» подано електронні докази, зокрема договір про надання правової допомоги №42649746 від 02.02.2026, додаткову угоду до нього, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт про підтвердження надання правової допомоги та детальний опис виконаних робіт.

Зазначені електронні документи досліджені судом та оцінені у сукупності з іншими матеріалами справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення ним відповідних витрат підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом з тим відповідно до практики Верховного Суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі заявлені нею витрати, якщо встановить, що їх розмір не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.11.2021 у справі №910/15621/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності понесених витрат, їх необхідності, а також розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн, суд враховує характер та складність даного спору, категорію справи, ціну позову, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, кількість підготовлених процесуальних документів, а також те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження та не потребувала проведення експертиз, допиту свідків чи участі представника позивача у значній кількості судових засідань.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн є завищеним та не повною мірою відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.

З урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу фактично виконаних адвокатом робіт, кількості підготовлених процесуальних документів, а також того, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача у судових засіданнях, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 3000 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено на 41,65 % від заявленої ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1108 грн 93 коп. із сплачених позивачем 2662 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за договором позики №478251 від 23 червня 2024 року у розмірі 7851 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят одна) гривня 40 копійок, з яких: 5500 грн - заборгованість за тілом позики; 2351 грн 40 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у сумі 1108 (одна тисяча сто вісім) гривень 93 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя