Рішення № 137098803, 03.06.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ЄУН 211/14244/25

Номер провадження 2/211/2254/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 червня 2026 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді Гонтар А.Л.

з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Українські фінансові операції» через систему «Електронний суд» подав позовну заяву із вимогами до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 220000 грн, витрат зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовувався тим, що 08.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів на умовах споживчого кредиту №4369632. Сума кредиту становить 2000,00 грн, строк кредитування з 08.02.2024 року по 02.02.2025 року. На пільговий строк 30 днів погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 2,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до неї як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день. Кредитний договір укладений з використанням електронного підпису.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало їй кредит в сумі 2000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ "Укрсиббанк". Натомість відповідач зобов`язань за договором не виконала.

У подальшому, 23 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ТОВ «Українські фінансові операції») укладено договір факторингу №23/09/2024, відповідно до умов якого до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги, зокрема, до відповідача за договором №4369632 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно з розрахунком первісного кредитодавця, розмір заборгованості за тілом кредиту складає 2000 грн, заборгованість за процентами 11450 грн. Також позивач провів розрахунок заборгованості за договором №4369632 за період з 23.09.2024 року де сума нарахованих процентів за договором за цей період становить 6550 грн.

14 квітня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву з клопотанням розглядати справу у їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату час, та місце розгляду справи її повідомлено належним чином, заяв, клопотань, відзив, суду не надала.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з вимогами статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити у цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд висновує таке.

08.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів на умовах споживчого кредиту №4369632.

Відповідно до п.1.2 сума кредиту становить 2000,00 грн, строк кредитування з 08.02.2024 року по 02.02.2025 року. На пільговий строк 30 днів погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 2,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до неї як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день. Кредитний договір укладений з використанням електронного підпису.

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно та підписаний відповідачем електронним підписом (електронним підписом 36158 02.02.2024 року).

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ "Укрсибанк" надав інформацію про те, що дійсно на рахунок НОМЕР_1 та емітовану карту на ім`я ОСОБА_1 08.02.2024 року зараховано кошти на суму 2000,00 грн.

23 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ТОВ «Українські фінансові операції») укладено договір факторингу №23/09/2024, відповідно до умов якого до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги, зокрема, до відповідача за договором №4369632 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід`ємною частиною договору (а.с.34-38).

За цим договором, реєстром боржників та Актом прийому-передачі реєстру боржників від 23 вересня 2024 року ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором надання коштів на умовах споживчого кредиту №4369632 (а.с.82-83).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором надання коштів на умовах споживчого кредиту №4369632, сформованого первісним кредитором (ТОВ «Лінеура Україна») у період з дати укладання договору 12.12.2023 року та станом на 25.12.2025 року у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за тілом кредитом на суму 2000 грн та нарахованими процентами за користування у розмірі 11450 грн (а.с.86-89).

У частині основної суми боргу, заборгованості за відсотками представлені розрахунки суд вважає такими, що здійснені правильно.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, норми якої в силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень статті 546 Цивільного кодексу України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із положень статті 610 Цивільного кодексу України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 Цивільного кодексу України).

Статтею 1078 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої обов`язки за Договором № 4369632 про надання споживчого кредиту від 08.02.2024, в той час відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції», яке є правонаступником кредитодавця, в загальному розмірі 20000 гривень, тож позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 422,40 грн сплаченого судового збору, подавши до суду позов в електронній формі, який згідно з частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позову в частині ціни позову повністю, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України- визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 200, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896 , 04070 місто Київ вул Глибочицька, буд 40, приміщення 19 літера "Н","П") заборгованість за договором надання коштів на умовах споживчого кредиту №44369632 у розмірі 20000 (двадцать тисяч ) гривень, судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення 03 червня 2026 року.

Суддя А.Л.Гонтар