Рішення № 137098531, 04.06.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/950/26

Провадження № 2/483/466/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря - Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

01 квітня 2026 року з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в порядку п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України надійшла позовна заява ТОВ "Деал фінанс груп", предметом якої є: стягнення з відповідача 30 601 грн 77 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором №75229867, що був укладений з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений вищезазначений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти із зобов`язанням повернути їх зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідачка зобов`язання, за договором належним чином не виконала, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

14 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідачки подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог з підстав недоведеності належними і допустимими доказами факту укладення між сторонами кредитного договору № 75229867 від 18.06.2021 року. Крім того, надана до суду копія договору не містить підписів сторін, а позивач не надав доказів на підтвердження проходження відповідачкою процедури реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, отримання та використання одноразового ідентифікатора, акцепту оферти, а також доказів направлення відповідачці примірника електронного договору. Матеріали справи не містять до того ж належних електронних доказів, які б підтверджували підписання договору електронним підписом у порядку, передбаченому Законами України «Про електронну комерцію» і «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт перерахування грошових коштів на належний відповідачці банківський рахунок, а також не доведено перехід до позивача права вимоги до відповідачки. Представник також просив врахувати, що нарахування відсотків після спливу строку кредитування суперечить положенням ЦК України та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

17 квітня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив. Так, представник зазначив, що кредитний договір був укладений належним чином в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Позивач вказував, що договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує акцепт оферти, ознайомлення з умовами договору та волевиявлення відповідачки на його укладення. Позивач при цьому посилався на довідку про ідентифікацію та зазначав, що використання одноразового ідентифікатора є неможливим без попередньої реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Крім того, позивач просив звернути увагу на наявні у матеріалах справи електронну платіжну інструкцію, довідку ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» та лист первісного кредитора, які, на думку позивача, підтверджують перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідачки. Позивач також зазначав, що відповідачкою частково погашалась заборгованість за кредитним договором, що, на думку позивача, додатково підтверджує факт укладення договору та отримання кредитних коштів. Щодо відступлення права вимоги позивач вказував, що наданий витяг з реєстру боржників є належним доказом переходу права вимоги, а повний реєстр не може бути поданий до суду з огляду на вимоги законодавства щодо збереження фінансової таємниці та персональних даних інших боржників.

Дослідивши заяви по суті спору та долучені до них докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою було укладено договір позики 75229867, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 9 032 грн строком на 30 днів з датою повернення кредиту 18 листопада 2021 року та зі сплатою відсотків за користування у розмір 1,99% на день.

Цього ж дня, на виконання п. 1 Договору позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало відповідачці грошові кошти в сумі 9 032 грн на банківський рахунок відповідачки № НОМЕР_1 .

Умовами договору також погоджено, що за понадстрокове користування кредитними коштами сплачуються відсотки у розмірі 2,7%. Знижена процентна ставка у розмірі 1,89 % застосовується у відповідності до умов Програми лояльності.

Зазначений кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8Tw0kAWI24, що був надісланий на вказану відповідачкою електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5.2. договору позики, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно з п. 6.5 Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації/ автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Судом встановлено, що 04 січня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №025-040122, відповідно до умов якого до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики №75229867 від 18.06.2021 року. На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу та витяг з Реєстру прав вимог №09/02/22 від 09.02.2022 року (а.с. 31-34).

Надалі, 05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого до Позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, у тому числі до Відповідача за договором позики №75229867 від 18.06.2021 року (а.с. 37-40).

Відповідно до п. 2.1.3 договору факторингу №05/12/25-01 перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор набуває статусу кредитора щодо відповідних боржників. Підписаний сторонами Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною договору факторингу та підтверджує факт переходу права вимоги.

Суд звертає увагу, що умовами укладеного договору факторингу перехід права вимоги пов`язаний з моментом підписання реєстру права вимоги, а не з оплатою за договором факторингу.

Таким чином за наявності доказів підписання реєстру, право вимоги за договором із відповідачем перейшло до позивача з моменту його підписання.

Аналіз наведених доказів дозволяє дійти висновку, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором укладеним відповідачкою з ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів".

Перерахування відповідачці коштів за договором позики у розмірі 9 032 грн підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 128-129).

З розрахунку за кредитним договором слідує, що сума заборгованості, про стягнення якої просить позивач, нарахована первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», і становить 30 601 грн 77 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 032 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 21 569 грн 77 коп. (а.с. 5-6, 14-16).

З наданого розрахунку також встановлено, що відповідачкою вносилися кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості на загальну суму 12 291 грн 82 коп..

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Як слідує, з матеріалів справи договір позики між первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що відповідачка при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, поштову адресу, номер телефону.

Відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачкою не спростовано ні укладання кредитного договору в електронному вигляді, ні отримання коштів відповідно до умов цього договору.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Укладаючи договір позики між сторонами було узгоджено усі істотні умови, зокрема порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Отже істотні умови договору позики, містяться безпосередньо у цьому договорі, підписаному відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Умови договору про сплату процентів за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри процентної ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі; про умови договору відповідачка була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Договір позики укладений на визначений термін, за яким позичальник повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Штрафні санкції за договором позивачем не нараховувались.

Таким чином нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами договору позики та доказами кредитної заборгованості.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Проте не погоджуючись із розміром заборгованості відповідачка та її представник не надали суду доказів, які спростовували б розрахунок, складений позивачем, враховуючи узгоджені між сторонами умови договору, в тому числі щодо нарахування та розміру процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Оскільки відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи, викладені у відзиві на позовну заяву щодо неправомірності нарахування відсотків поза межами строку кредитування не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів, оскільки зі змісту розрахунку заборгованості, що був складений первісним кредитором, слідує, що відповідачкою 16 вересня 2021 року внесено кошти на погашення нарахованих відсотків, після чого розпочався пільговий період - 30 днів, протягом якого відсотки не нараховувалися; після завершення цього періоду, починаючи з 17 жовтня 2021 року кредитор потягом 90 днів нараховував відсотки, що відповідає умовам договору (а.с. 14 - зворотній бік, а.с. 15).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 662 грн 40 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 1), а також надано документи на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд врахував складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі, предмет позову, а тому вважає, що визначення вартості послуг на рівні 3 000 гривень відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв`язку із чим визначає розмір витрат на правничу допомогу на рівні 3 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп. - судовий збір та 3 000 грн 00 коп. - витрати на правничу допомогу, а всього 5 662 грн 40 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" в рахунок заборгованості за кредитним договором №75229867 від 18 червня 2021 року, що був укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», - 30 601 (тридцять тисяч шістсот одну) грн 77 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 032 (дев`ять тисяч тридцять дві) грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 21 569 (двадцять одна тисяча п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 77 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деал фінанс груп" - 5 662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. - в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 червня 2026 року.

Головуюча: