Ухвала суду № 137098526, 03.06.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/671/26

Провадження № 2-з/483/8/2026

У Х В А Л А

Іменем України

про забезпечення позову

04 червня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2026 року ОСОБА_1 , як представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, предметом якого є: визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до лютого 2026 року малолітня дитина постійно проживала разом із позивачкою. Відповідач у зв`язку з роботою на суднах закордонного плавання значну частину часу перебував у рейсах та був відсутній за місцем проживання сім`ї. У лютому 2026 року дитина залишилася разом із батьком тимчасово на підставі досягнутих між сторонами домовленостей на період працевлаштування та вирішення майнових питань позивачки. Після виїзду позивачки до України відповідач почав чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, обмежувати можливість телефонного та відеозв`язку, не повідомляв місце перебування дитини та не сприяв організації особистих зустрічей матері із сином. Оскільки вжиті заходи щодо позасудового врегулювання спору не призвели до його вирішення, позивачка змушена звернутися до суду.

Крім того, до позову додано заяву, в якій представник позивачки просить вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового порядку фактичного проживання (перебування) дитини на період розгляду справи, а саме:

-з 15 червня 2026 року по 15 липня 2026 року - разом із матір`ю, ОСОБА_2 ;

-з 15 липня 2026 року по 15 серпня 2026 року - разом із батьком, ОСОБА_3 ;

-надалі почергово по одному календарному місяцю з кожним із батьків до набрання законної сили рішенням суду у справі;

-зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у передачі дитини матері та забезпечувати виконання встановленого судом тимчасового порядку спілкування та перебування дитини з матір`ю;

-визначення того, що незалежно від зазначеного порядку, у разі фактичної неможливості особистого здійснення відповідачем щоденного догляду за дитиною протягом більше ніж 7 календарних днів поспіль, у тому числі у зв`язку з виконанням трудових обов`язків за межами місця проживання дитини, малолітня дитина тимчасово перебуває разом із матір`ю до моменту фактичного повернення батька та відновлення можливості особисто здійснювати батьківські обов`язки.

Обґрунтовуючи свою заяву, представник позивачки послалася на те, що невжиття заходів забезпечення позову на час розгляду справи може призвести до зміни фактичних умов проживання малолітньої дитини без погодження з іншим із батьків, ускладнити виконання можливого рішення суду та негативно вплинути на стабільність середовища проживання дитини. Також, представник посилалася на те, що відповідач працює моряком, а характер його трудової діяльності передбачає регулярне та тривале перебування у морських рейсах за межами місця проживання дитини, що об`єктивно ускладнює можливість здійснення відповідачем постійного особистого догляду за малолітньою дитиною. Крім того, на період фактичної відсутності батька дитини, проживання дитини разом із матір`ю найбільшою мірою відповідатиме її інтересам та забезпечить безперервність батьківського піклування. За відсутності судового врегулювання спірних правовідносин існує ризик виникнення правової невизначеності щодо фактичного здійснення батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини, що може негативно вплинути на стабільність та передбачуваність умов її проживання.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів особи, за захистом яких вона звернулася або має намір звернутися до суду..

Забезпечення позову є процесуальним засобом тимчасового обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача та реального виконання майбутнього судового рішення. Такі обмеження встановлюються судом в ухвалі про забезпечення позову та діють до їх скасування або заміни іншим видом забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна для забезпечення морської вимоги, повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України одним із способів забезпечення позову є встановлення обов`язку вчинити певні дії, якщо спір виник із сімейних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, спрямованих на гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позову. При цьому застосування заходів забезпечення допускається лише за наявності об`єктивних ризиків утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду, які мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна належним чином обґрунтувати необхідність застосування відповідного заходу та довести, що його невжиття може призвести до порушення її прав чи законних інтересів або унеможливити ефективний судовий захист.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), Велика Палата Верховного Суду виснувала, що співмірність заходів забезпечення позову передбачає оцінку судом балансу між негативними наслідками їх застосування та наслідками, які можуть настати у разі їх невжиття. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має пересвідчитися у наявності реального спору між сторонами, існуванні загрози утруднення або неможливості виконання можливого рішення суду, з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про відповідача та перевірити відповідність обраного заходу забезпечення характеру й предмету позову. Заходи забезпечення позову можуть застосовуватися лише за умови їх об`єктивної необхідності та за наявності достатніх підстав вважати, що без їх застосування виконання майбутнього судового рішення буде істотно утрудненим або неможливим.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) зазначено, що забезпечення можливості зустрічей матері з малолітньою дитиною сприяє відновленню та налагодженню між ними емоційного зв`язку і відповідає найкращим інтересам дитини. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що необхідність відновлення відносин та емоційного контакту дитини з матір`ю повинна переважати над прагненням інших осіб обмежити такі зустрічі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на важливості збереження особистих контактів дитини з кожним із батьків під час розгляду сімейних спорів.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет заявленого позову та необхідність забезпечення збереження емоційного зв`язку між матір`ю та малолітньою дитиною до вирішення спору по суті, суд вважає, що забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового порядку спілкування матері з дитиною шляхом забезпечення зустрічей матері з дитиною є співмірним заявленим позовним вимогам та відповідає найкращим інтересам дитини.

Водночас, суд враховує, що мати дитини проживає в зоні активних бойових дій, що є загальновизнаним фактом і не потребує доведення, тоді як дитина перебуває за кордоном, тобто у більшій безпеці.

Крім того, забезпечення позову у спосіб, про який просить позивачка, є вирішенням спору по суті і не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Разом із тим, враховуючи предметом спору, який зачіпає інтереси малолітньої дитини і права суб`єктів правовідносин на повагу до сімейного життя, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову, а саме в обсязі, достатньому для реалізації прав батьків і дитини до вирішення справи судом.

Дослідивши матеріали, додані до позовної заяви, вивчивши обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до переривання або втрати зв`язку між матір`ю та дитиною, а застосування саме такого виду забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151-153, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактичним місцем проживання дитини на час розгляду спору, а саме: не менше п`яти годин щотижня особисто або за допомогою відео зв`язку.

Зобов`язати батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передавати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання дитини на визначений цією ухвалою час (не менше п`яти годин щотижня сумарно) або за вибором матері дитини забезпечити в такому самому обсязі (не менше п`яти годин щотижня сумарно) відеозв`язок дитини з матір`ю з моменту постановлення даної ухвали до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову направити негайно для виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу, а у разі подання апеляційної скарги, - відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження цієї ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуюча: