Рішення № 137095999, 27.05.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/209/26

Провадження № 2/348/653/26

27 травня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у м. Надвірна Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №4059655,

інші учасники: представник позивача Демарчук Н.О.,

представник відповідача Калінін С.К.

Процесуальні дії у справі.

27.01.2026 ТОВ "Коллект Центр" пред`явило позов, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №4059655у розмірі 78840,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог наведено таке. 25.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір №4059655, відповідно до якого кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 10000,00 гривень. 15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №15/12-2021-22, відповідно до умов якого право вимоги за договом №4059655перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023 відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за договором №4059655. Заборгованість відповідача за договором №4059655становить 78840,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за тілом, 68140,00 гривень - заборгованість за процентами, 700,00 гривень - комісія. Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, що складаються з судового збору - 2662,40 гривень і витрат на професійну правничу допомогу - 25000,00 гривень, які були сплачені стороною позивача за позовом про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами.

28.01.2026 суд відкрив провадження у справі та роз`єднав позовні вимоги, постановив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

10.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обгрунтування відзиву наводить таке. Відповідач не визнає факт укладення кредитного договору, оскільки не підписував договір з первісним кредитором. Належних та допустимих доказів укладення договору сторона позивача не подала. Те що на карту відповідача були зараховані кошти у день укладення договору не може бути підтвердженням наявності між первісним кредитором та відповідачем кредитних правовідносин. У такому випадку кошти можуть бути повернені як такі, що перераховані без достатньої правової підстави. Копія договору, яка наявна у матеріалах справи не може вважатися електронним доказом. Цей електронний документ не містить інформації про дату його створення, зміни, а також при перевірці цього документу на наявність ЕЦП, встановлено, що цей документи не підписаний. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є наявність такого права у первісного кредитора. Якщо наявність права не підтверджена, то і зміна кредитора не могла відбутися. Також сторона позивача не забезпечила можливість пересвідчитися на яких саме умовах було укладено договір, якщо буде встановлено, що такий дійсно був укладений. Також не надано можливості пересвідчитися, що до тексту цього документу не вносили зміни та доповнення, і що договір був укладений на таких умовах, які містить наданий суду примірник. Також, сторона відповідача стверджує, що відсотки за договором є необгрунтованими, оскільки в кілька разів перевищують тіло кредиту.

13.02.2026 сторона позивача подала відповідь на відзив, відповідно до якої зазначили таке. Договір відповідач підписав за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. PDF-файл, що знаходиться у підсистемі "Електронний суд" не є оригіналом електронного договору, а є лише візуальною формою відображення електронного документа в інформаційній системі позивача. Твердження щодо відсутності метаданих на вказаному документі є лише припущенням сторони відповідача. Крім цього, файли такого типу не можуть бути піддані редагуванню. Позивач не заперечує, що вказаний договір підписаний не кваліфікованим електронним цифровим підписом, оскільки закон передбачає можливість підписання таких договорів одноразовим ідентифікатором і це є також належним підтвердженням підписання договору. Довідки, що були надані стороною позивача на підтвердження факту перерахування коштів є належними та допустимими доказами, оскільки первісний кредитор не є банківською установою і не має доступу до рахунків відповідача. Відсотки за кредитним договором були нараховані у розмірі та протягом строку, який був вказаний у договорі. Відповідач не заявляв про несправедливість умов кредитного договору на час його підписання. Витрати відповідача на професійну правничу допомогу є необгрунтованими та неспівмірними із наданими йому послугами.

26.02.2026 суд постановив ухвалу про витребування доказів.

У ході судового розгляду справи сторона позивача покликалася на те, що між відповідачем та первісним кредитором був у належній, визначеній законом формі, укладений кредитний договір. На підставі цього договору відповідачу були перераховані 10000,00 гривень. Відповідач був ознайомлений із умовами кредитування, оскільки у його особистому кабінеті є примірник підписаного ним договору, заперечень щодо певних положень якого відповідач не заявляв. Розрахунок заборгованості здійснений виключно відповідно до умов договору з якими відповідач був ознайомлений. Позивачу відступлено право вимоги за цим договором. Відповідач заборгованість не погасив.

Сторона відповідача зазначила, що належних та допустимих доказів укладення кредитного договору не було надано. Доказів того, що відповідач був ознайомлений саме з тими умовами договору, які зазначені у примірнику, що був наданий суду, не долучено. Підтвердження того, що саме первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти на виконання умов цього договору не надано. Договір містить несправедливі умови в частині нарахування відсотків. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд встановив:

25.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №4059655, відповідно до умов якого: тіло кредиту - 10000,00 гривень; строк на який надано кредит - 30 днів; дата повернення кредиту 24.09.2021; проценти 0,88 % за кожен день строку користування кредитом, а саме 2640,00 гривень, комісія за надання кредиту - 700,00 гривень. Договір був підписаний електронними підписами сторін за допомогою одноразового ідентифікатора. Так, відповідно до копії анкети-заяви на кредит №4059655 від 25.08.2021 встановлено, що відповідач надав позивачу свої персональні дані, номер телефону, заявка містить ІР адресу з якої її було подано. У ній також зазначено хронологію дій відповідача особистому кабінеті: заявку було сформовано у період з 01.27.57 до 01.28.08 25.08.2021; договір підписано у період з 01.28.46 до 01.29.12 25.08.2021, а також зазначено істотні умови на які погодився відповідач при підписанні договору, а саме: тіло кредиту - 10000,00 гривень; строк на який надано кредит - 30 днів; проценти 0,88 % за кожен день строку користування кредитом, комісія за надання кредиту - 7 % одноразово. Відповідно до довідки про ідентифікацію (арк. спр. 48) 25.08.2021 відповідачу було згенеровано одноразовий ідентифікатор для підписання договору, який був надісланий на його номер телефону.

До позовної заяви долучено правила надання грошових коштів у позику ТОВ "Мілоан", які не підписані відповідачем. Доказів ознайомлення відповідача із вказаним документом не надано.

Відповідно до квитанції від 25.08.2021 первісний кредитор здійснив через ТОВ "Фінансова компанія "Елаєнс" перерахування коштів відповідачу на карту № НОМЕР_1 у розмірі 10000,00 гривень (арк. спр. 49). Згідно з випискою щодо руху коштів за картою № НОМЕР_2 , 25.08.2021 на вказану карту були зараховані кошти у розмірі 10000,00 гривень, які відразу ж були перераховані відповідачем на іншу карту (арк. спр. 130). Згідно з інформацією на арк. спр. 129 ПАТ КБ "Приват Банк" на ім`я відповідача емітував карту № НОМЕР_2 , фінансовий номер телефону відповідача, який він надав банку збігається із тим, що вказаний у довідці про ідентифікацію (арк. спр. 48).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №4059655заборгованість за тілом кредиту становить 10000,00 гривень, нараховані проценти за період з 25.08.2021 до 23.11.2021 - 32640,00 гривень, комісія - 700,00 гривень.

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги за кредитним договором №4059655у розмірі 43340,00 гривень, це підтверджується також актом та витягом з реєстру боржників від 15.12.2021.

10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" передало ТОВ "Коллект Центр" належні права грошової вимоги до боржників за договорами згідно з реєстром, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №4059655у розмірі 78840,00 гривень.

Електронний файл договору позики був перевірений відповідачем на предмет накладання на нього кваліфікованого електронного цифрового підпису, та встановлено, що такий підпис на вказаний електронний документ не було накладено. Зазначена обставина визнається позивачем.

Оцінка суду.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором .

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір укладений сторонами у електронній формі після ідентифікації позичальника та підписаний за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідач уклав із первісним кредитором договір про споживчий кредит №4059655. Так, на підтвердження укладення вказаного договору сторона позивача надала суду копію цього договору у PDF-форматі, заявку у якій вказаний алгоритм дій відповідача у особистому кабінеті та їх хронологію, а також довідку про ідентифікацію із зазначення одноразового ідентифікатора, яким було підписано договір.

Суд вважає доведеним факт надання первісним кредитором коштів за договором відповідачу у розмірі 10000,00 гривень, оскільки фінансова компанія виконала доручення первісного кредитора щодо перерахування цих коштів у день укладення договору, які відповідно до банківської виписки були у той же день зараховані на карту відповідача. Відповідач очікував зарахування, оскільки у той же день переказав зазначені кошти на іншу свою карту.

Водночас на підтвердження того, що відповідач був ознайомлений з усіма умовами надання коштів у позику, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів. Так, відповідно до алгоритму дій відповідача у системі встановлено, що тіло кредиту - 10000,00 гривень, строк - 30 днів, відсоткова ставка - 0,88%. Так, правила, що долучені до позовної заяви відповідачем не підписані. Згідно з хронологією дій відповідача у особитому кабінеті він за вказаний час не міг належно ознайомитися з об`ємним документом. Враховуючи те, що суду не було надано у ході судового розгляду можливості пересвідчитися у цілісності тексту укладеного сторонами договору, суд позбавлений можливості встановити чи не вносили у вказаний документ зміни вже після його підписання, а тому суд вважає обгрунтованою позицію відповідача у цій частині та доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню тіло кредиту та відсотки за користування кредитом у розмірі та за строк, які були обумовлені сторонами, а саме: за 30 днів за відсотковою ставкою 0,88 % на день.

Позивачу відступлено право вимоги за вказаним договором, що підтверджено належними та допустимими доказами, а отже відповідач зобов`язаний провести виконання зобов`язань на користь нового кредитора і виключно у тому розмірі, що визначений умовами договору з якими відповідач був ознайомлений при укладенні договору.

Що стосується стягнення з відповідача одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 700,00 гривень, суд зазначає, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки у договорі не визначено переліку послуг, які надаються споживачу за вказану плату, і у ході судового розгляду не було доведено надання за ці кошти платних послуг відповідачу.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 426,85 гривень.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у даній справі суд виділив у окреме провадження позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором №4059655, що суд враховує при розподілі судових витрат у даній справі.

Відповідно до наданого позивачем договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 встановлено, що правнича допомога надається позивачу на постійній основі. Згдіно з витягом з акту №17 від 31.12.2025 витрати на професійну правничу допомогу у даній справі становили 25000,00 гривень, що явно не відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, на що звернув у ході судового розгляду увагу представник відповідача. Так, позов складений за раніше розробленою формою, підтвердження підшукання релевантної судової практики не надано та не надано підтвердження надання усної консультації протягом 2 годин позивачу. За наведених обставин суд доходить висновку, що заявлений розмір судових витрат слід зменшити до 6500,00 гривень.

Відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 гривень. Зазначений розмір витрат підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 05.02.2026 та додатком №1 до вказаного договору. Зазначені витрати є обгрунтованими, відповідають складності справи та обсягу наданих послуг.

З урахуванням того, що суд задовольнив позов частково, суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі має бути компенсований шляхом взаємного зарахвання витрат на професійну правничу допомогу обох сторін.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №4059655, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість в розмірі 12640 (дванадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судовий збір у розмірі 426 (чотириста двадцять шість) гривень 85 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", ідентифікаційний код 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3/306, м. Київ.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02.06.2026.

Суддя Матолич В.В.