Рішення № 137095574, 02.04.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6164/25

Провадження № 2/0203/367/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба О. А. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини терміном в один місяць.

Подана позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та залишила на її ім`я заповіт, посвідчений 27.05.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П. (реєстр №580).

18.08.2025 позивачка звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, проте листом № 96/01-16 від 20.08.2025 їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини, рекомендовано звернутися до суду.

Позивачка вважала, що маючи на руках заповіт померлої, вона відповідно до ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину фактично. Крім того, зі спадкодавицею вона останні роки проживала разом, але сам заповіт знайшла лише на початку серпня 2025 року.

Ухвалою суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

28.10.2025 на виконання ухвали суду від 19.09.2025 від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Якуби О.А. до суду надійшла копія спадкової справи №19/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 13.01.2026 закрито підготовче судове засідання та призначеного справу до судового розгляду по суті.

02.03.2026 від Дніпровської міської ради до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її повноважного представника. Правом на подання відзиву на позовну заяву сторона відповідача не скористалася, у клопотанні просила прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства на підставі наявних матеріалів, не стягувати з міської ради судові витрати.

У судове засідання 02.04.2026 сторони не з?явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника позивачки до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.09.2024, актовий запис №239.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 27.05.2024, який посвідчений 27.05.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П. та зареєстрований в реєстрі за №580. Заповітом спадкодавець заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право без будь-яких винятків, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно. Позивачка 18.08.2025 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Якуб О.А. з заявою про прийняття спадщини, проте листом № 96/01-16 від 20.08.2025 приватним нотаріусом повідомлено про пропуск встановленого законом строку на подання заяви для прийняття спадщини.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №82240079 від 18.08.2025, наданого приватним нотаріусом Якубою О.А., заповіт від 27.05.2024 (номер в реєстрі нотаріальних дій 580, номер у спадковому реєстрі 72490804) є чинним.

У поданому позові ОСОБА_1 зазначила, що проживала зі спадкодавицею останні роки її життя та сам заповіт знайшла лише на початку серпня 2025 року, вважала, що фактично прийняла спадщину у відповідності до ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1265 ЦК України). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що прийняття спадщини є вольовою дією спадкоємця, за виключенням тих випадків, коли спадщина вважається прийнятою спадкоємцем через пряму вказівку закону та за умови, що він не відмовився від її прийняття.

Право на прийняття спадщини є строковим, а перебіг цього строку починається з часу відкриття спадщини й спливає через шість місяців. Впродовж цього строку, спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. Якщо він не вчиняє жодної із цих дій, закон визнає його таким, що спадщину не прийняв, тобто не набув відповідних прав та обов`язків спадкодавця. Законодавець допускає можливість існування таких обставин, які перешкоджають волевиявленню спадкоємця на прийняття спадщини у відведений для цього законом строк. За таких обставин не вчинення спадкоємцем дій, направлених на набуття спадщини, знаходяться поза його волею.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон надає йому можливість за домовленістю зі спадкоємцями, які прийняли спадщину, подати заву про прийняття спадщини поза межами шестимісячного строку і не залежно від поважності причин та тривалості пропуску такого строку,

Якщо ж така згода відсутня, він має право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви, але при цьому зобов`язаний довести поважність причин пропуску строку.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій із прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визначаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17, у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, які повинні бути пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20 січня 2021 року по справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети. При цьому суд бере до уваги висновки, викладені у п.п. 73-75 постанови ВП ВС від 26.06.2024, справа № 686/5757/23.

У справі, що розглядається, встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 за чинним заповітом. З матеріалів спадкової справи судом встановлено, що інші особи з заявами про прийняття спадщини до нотаріусу не зверталися.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року, при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, поміж іншим, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Наявність зазначених позивачкою обставин свідчить про те, що у неї були поважні причини (необізнаність про заповіт, який вона знайшла лише на початку серпня 2025 року), що перешкодили вчасному зверненню до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

З урахуванням викладеного, а також того, що позивачка є єдиною спадкоємицею, реалізація її права на спадок не порушує інтереси інших осіб, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) до Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 30.04.2026.

Суддя І.В. Іваницька