Рішення № 137094905, 02.06.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1858/25 2/441/150/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Перетятько О.В.,

з участю секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Хижак Марії Адамівни до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в :

адвокат Хижак М.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулася із позовом до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 , просила про визнання недійсними та скасування розпорядження голови Городоцької РДА № 92 від 22 лютого 2002 року, в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1, 8904 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державного акта на право приватної власності на землю Серія ІІІ-ЛВ № 037999 виданого 25 лютого 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 801, скасувавши в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки; визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) площею 2, 01 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату Серія ЛВ № 142191, виданого 15 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів за № 759 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла прабабця позивачки ОСОБА_3 , після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно. 24 травня 1988 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким все своє майно заповіла внучці ОСОБА_4 , остання звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, між тим спадщини не оформила, оскільки хворіла. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері, однак через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , була змушена звернутись в суд із позовом про визнання права власності на такий в порядку спадкування. Між тим, позивачці не було відомо про наявність у ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1, 8904 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Звернувшись до нотаріуса для оформлення спадщини на означену земельну ділянку, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , в інший спосіб оформити спадщину вона не може, просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хижак М.А. у заяві від 07 листопада 2025 року вимоги підтримала, просила про розгляд справи за її відсутності та за відсутності її довірительки.

Представник Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи чи про заперечення позовних вимог не подали, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належно. Третя особа ОСОБА_2 у письмовій заяві суду повідомила, що на спадкове майно не претендує, не заперечує щодо здоволення позову.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Судом встановлено та підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Оскільки спадкодавець померла до 01 січня 2004 року, до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті слід застосовувати положення Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.

Так, статтею 524 ЦК України передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до частини 2 статті 548 ЦК України 1963 року, прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог статті 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

24 травня 1988 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким все своє майно заповіла внучці ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на земельну ділянку площею 1, 8904 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю Серія ІІІ-ЛВ № 037999, виданого 25 лютого 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 801.

Із копії спадкової справи № 460/96 від 18 листопада 1996 року видно, що ОСОБА_4 прийняла спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки ОСОБА_4 померла після ІНФОРМАЦІЯ_3 , до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті слід застосовувати положення Цивільного Кодексу України 2004 року.

31 січня 2010 року ОСОБА_4 склала заповіт, за яким житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку призначену для його обслуговування, а також кошти на рахунках у банках України, заповіла ОСОБА_2 , а житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку призначену для його обслуговування, заповіла ОСОБА_5 .

Із копій свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 та свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_4 видно, що ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_4 .

Як видно із копії спадкової справи № 11/2010 від 02 червня 2010 року, позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 24 травня 2013 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Голубець Г.І. від 29 січня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що прийняла, але не оформила спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 - на земельну ділянку площею 1, 8904 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту Державного акта на право приватної власності на землю Серія ІІІ-ЛВ № 037999 виданого 25 лютого 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 801, оскільки правовстановлюючий документ виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Згідно норм глави 84 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповідач може призначити спадкоємцем свого майна будь-яку особу, незалежно від того чи перебуває він із вказаною особою в родинних відносинах.

За положеннями статті 1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

За вимогами статті 373 ЦК України, статті 81 ЗК України право власності (право) на земельну ділянку набувається і здійснюється по закону. Громадяни України набувають права на земельні ділянки на підставі договорів, в т.ч. дарування, прийняття спадщини, тощо.

Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 передбачає, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай)з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справі № 587/2672/19 (провадження № 61-14568св20), викладеною в постанові від 05 березня 2021 року.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 599/1833/15-ц (провадження № 61-4320св18), у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 179/2279/17 (провадження № 61-395св19), у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 551/1075/17 (провадження № 61-15000св19).

Згідно положень статті 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно статті 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

За положеннями статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, згідно положень абзацу1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 вищеозначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За положеннями статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається із копії Державного акта Серія ІІІ-ЛВ № 037999 виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації від 22 лютого 2002 року за № 92 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за № 801 датою його видачі є 25 лютого 2002 року.

Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки на час видачі Державного акта ІІІ-ЛВ № 037999 виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації від 22 лютого 2002 року за № 92, остання померла, тому такий Державний акт слід визнати недійсним, як і розпорядження на підставі якого він виданий.

При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК.

Зокрема, паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно з яким паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Процедура паювання згідно з цим Указом передбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно з методикою КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.

Лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 даного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно із пунктом 15 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчено сертифікатом, може бути успадковано.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно із пунктом 5 цього Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 17 березня 2020 року в справі № 396/1683/18-ц (якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифікат на право власності на земельну частку (пай), при вирішенні спору про право на спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». За змістом статей 22, 23 ЗК України в редакції 1990 року особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 924-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай), є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Із копії витягу з Книги записів (реєстрації) на право приватної власності на землю (середню земельну частку) на території Львівського району (колишня Великолюбінська селищна рада) Львівської області № Л-1112/0-0.91-1137/308-25 від 25 серпня 2025 року убачається, що за ОСОБА_3 значився зареєстрованим Сертифікат ЛВ № 142191, виданий 15 квітня 1997 року на підставі рішення Городоцької районної ради № 84 від 22 квітня 1996 року за яким їй належало право на земельну частку (пай) площею 2, 01 умовних кадастрових гектари на території Великолюбінської селищної ради.

Із копії ухвали Великолюбінської селищної Ради народних депутатів № 8 від 13 грудня 1995 року з додатком видно, що означеною ухвалою затверджено списки осіб, які мають право на середню земельну частку, серед яких значиться ОСОБА_3 .

Відтак належне ОСОБА_3 на час смерті право на земельну частку (пай) площею 2, 01 умовних кадастрових гектари входить в склад спадщини після її смерті.

Видача бланку сертифіката після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , не може слугувати підставою до звуження прав її спадкоємців та відмовою до визнання за ними права на пай в порядку спадкування

Отже, оскільки ОСОБА_3 при житті фактично належало право на земельну частку (пай), площею 2, 01 умовних кадастрових гектари, саме це право входить до складу спадщини, після смерті останньої ОСОБА_4 прийняла спадщину за заповітом, позивачка є спадкоємцем за законом спадщини, що не охоплена заповітом, після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , спадщину прийняла, інших спадкоємців які б претендували на спадкове майно не встановлено, третя особа ОСОБА_2 на спадкове майно не претендує, є підстави до визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) площею 2, 01 умовних кадастрових гектари, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 4, 10, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Визнати недійсними розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації Ради народних депутатів № 92 від 22 лютого 2002 року, в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1, 8904 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державний акт на право приватної власності на землю Серія ІІІ-ЛВ № 037999, виданий 25 лютого 2002 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 801, скасувавши в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію на вказану земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючою на АДРЕСА_1 ) право на земельну частку (пай) площею 2, 01 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату Серія ЛВ № 142191, виданого 15 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів за № 759, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Перетятько О.В.