Рішення № 137094898, 03.06.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5989/25

Номер провадження 2/570/564/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

представника позивача Пилипчук С.В. в режимі відеоконференції,

представниці відповідача - адвоката Шелудько О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції 21.05.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі представниці Ткаченко М.М. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 64926,40 грн, а також понесені судові витрати.

Свої вимоги сторона позивача обґрунтовує тим, що 10.01.2021 року між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_2 укладено Договір № 0977990396/2.

За цим договором Позичальнику надано кредит в розмірі 4480,00 грн., строк користування кредитом - 18 днів, строк дії Договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1.75 % за один день користування кредитом.

11.02.2022 було укладено договір № 11-02/22, відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, - зокрема, до ОСОБА_2 за договором № 0977990396/2.

10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, - зокрема, до ОСОБА_2 за договором № 0977990396/2.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушив норми законодавства та умови укладеного договору.

Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів та сплаті процентів за користування кредитом, пені, комісії та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості станом на день підготовки позову, становить 174372,80 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 4480,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 112660,80 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно із Кредитним Договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 57232,00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 64926,40 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4480,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 60446,40 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2026 р. позовну заяву залишено без руху, оскільки судом виявлено розбіжності в персональних даних відповідача.

Ухвалою суду від 11.02.2026 р., після усунення позивачем недоліків, позовну заяву у новій редакції прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

05.03.2026 р. представниця відповідача ОСОБА_2 адвокат Тальчук П.І. подала до суду відзив, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Кредитний договір укладено в електронній формі, тому такий договір безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (Відповідача) або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю). Представниця відповідача зазначає, що відповідні докази використання чи накладення електронного підпису відповідачем в матеріалах справи відсутні. Також Позивачем не доведено належним чином, що номер телефону, який вказаний у позовній заяві та на який нібито був відправлений одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, дійсно належить Відповідачу, а не іншій особі. За умови відсутності належних доказів, відсутні підстави вважати, що вказаний номер телефону є таким, що дійсно належить Відповідачу або є його фінансовим номером телефону. Позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення між кредитором та Відповідачем вищезазначеного документу, він був захищений від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін.

Представниця відповідача також вказує у відзиві, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ті Правила, які додані до позовної заяви, розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір №0977990396/2 від 13.01.2021. Вказані Правила надання коштів у позику, долучені Позивачем до позову, не можна вважати належним та допустимим доказом та частиною кредитного договору №0977990396/2 від 13.01.2021 р., оскільки вони не містять підпису позичальника та до яких договорів вони стосуються.

Окрім того, представниця відповідача наголошує на тому, що Позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по Кредитному договору №0977990396/2 від 13.01.2021 р. У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у Відповідача, так і встановити її розмір. В свою чергу, розрахунки заборгованості, на які посилається Позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Окремо представниця відповідача звертає увагу суду на завищений та суперечливий розмір заборгованості за процентами. Сторона Відповідача вважає, що нарахування заборгованості за процентами має бути здійснене виключно в межах чітко обумовленого та визначеного в кредитному договорі строку кредитування. Згідно з умовами кредитного договору №0977990396/2 від 13.01.2021р. та заявки на отримання відповідного кредиту, строк кредиту складає - 18 днів. Жодних доказів, що відбулась пролонгація по кредитному договору, відповідно до його умов, Позивач не надав і матеріали справи таких відомостей не містять.

Окрім того, представниця відповідача зазначає, що усі договори факторингу (відступлення прав вимоги), згадані в позовній заяві, є рамковими, в їх тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора. Первісним кредитором не було передано Фактору (наступним Факторам) по оспорюваному кредитному договору належні докази, що підтверджують факт перерахування грошових коштів Товариством та їх зарахування на картковий рахунок Боржника. Також позивач не надав суду доказів, що підтверджують факт оплати за договором відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, а тому, відповідно, Позивач не довів перехід права вимоги за кредитним договором №0977990396/2 від 13.01.2021 р.

Додатково представниця відповідача просить стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, а саме: за підготовку відзиву на позовну заяву - 6000 грн., та ті, які очікується понести у зв`язку із розглядом справи, 8000 грн - участь адвоката у судових засіданнях.

10.03.2026 р. представницею позивача ОСОБА_3 подано відповідь на відзив, у якій вона вказує на те, що укладений кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Договір було підписано одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано.

Також у відповіді на відзив представницею позивача зазначено, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору.

Щодо перерахування коштів по договору №0977990396/2 від 10.01.2021 р. представниця позивача зазначила наступне. Враховуючи, що ТОВ «ІНФІНАНС» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ ФК «Універсальні платіжні рішення» на підставі укладеного між сторонами договору. Цей договір є частиною господарської діяльності товариства.

Щодо відступлення прав вимоги представниця позивача наголошує на тому, що позивачем було долучено копію Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року, що є належним доказом того, що позивач виконав свої зобов`язання згідно Договору №10-01/2023 та набув права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі боржників, в тому числі до Відповідача за Договором. Окремо представницею позивача зазначено, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року за своєю правовою природою був оплатним договором відступлення прав вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна зі сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату. У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно.

Щодо витрат на правничу допомогу представниця позивача зазначає, що Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

16.03.2026 р. представницею відповідача Тальчук П.І. було подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких вона зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що Правила надання Первісним кредитором грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на веб-ресурсах Первісного кредитора, розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитні договори. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє Позивач у позовній заяві, а саме, що Відповідач погодив умови, які передбачені кредитним договором, матеріали справи не містять.

Також представниця відповідача повторно наголосила на тому, що Позивачем до позовної заяви, а надалі у відповіді на відзив не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору №0977990396/2 від 13.01.2021 р. У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у Відповідача, так і встановити її розмір. В той же час, у відповіді на відзив Позивач не надає будь-яких доказів, в розумінні чинного процесуального законодавства, перерахування коштів відповідачу згідно договору.

Щодо розміру нарахованих відсотків та строку кредитування представниця відповідача у додаткових поясненнях вказує на те, що з наданих Позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договорів, а і поза межами строку його дії. Відповідач заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом.

З урахуванням, що, згідно з умовами кредитного договору №0977990396/2 від 13.01.2021, кредит надається строком на 18 днів, тобто до 30.01.2021, заборгованість за відсотками за Кредитним договором №0977990396/2 від 13.01.2021 не може перевищувати 1411,20 грн. Тобто, 4480,00 грн. * 18 днів * 1,75% (процентна ставка, визначена умовами кредитного договору) / 100 = 1411,20 грн. Натомість, Позивач безпідставно пред`являє позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 64926,40 грн., з яких заборгованість за процентами - 60446,40 грн.

Окрім того, 10.03.2026 р. до суду від представниці позивача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання/заява вх.№4593, в якому вона просить поновити строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати у АТ КБ "ПриватБанк":

- інформацію, чи видавалась ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кредитна картка НОМЕР_2 (віртуальна чи фізична) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_2 ;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 4480,00 грн., які 10.01.2021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 10.01.2021 по 15.01.2021;

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 з 10.01.2021 по 15.01.2021 року;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

17.03.2026 р. представниця відповідача подала заперечення на клопотання, в якому вказала, що сторона Відповідача заперечує стосовно задоволення цього клопотання про витребування доказів з огляду на те, що таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 ЦПК України. Позивач, усупереч вимогам ч.2 ст. 83, ч.5 ст. 177 ЦПК України, не подав усі належні та достовірні докази, які б в своїй сукупності підтверджували належним чином виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором, разом з поданням позовної заяви до суду.

Ухвалою суду від 24.03.2026 р. задоволено клопотання представниці позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

У судовому засіданні представник позивача адвокат Пилипчук С.В. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представниця відповідача адвокат Шелудько О.О. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову та підтримала подані нею відзив та додаткові пояснення.

Заслухавши пояснення сторін щодо обставин справи, повно та всебічно дослідивши наявні у матеріалах справи письмові та електронні докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.01.2021 року відповідач ОСОБА_2 підписав Заявку-Анкету на отримання кредиту № 3432827 в ТОВ "Інфінанс" з допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 3z6r4f.

У Заявці-Анкеті вказано персональні дані ОСОБА_2 , а саме РНОКПП, дату народження, адресу місця проживання, а також реквізити банківської платіжної картки НОМЕР_4 та номер телефону НОМЕР_3 .

Відповідно до Заявки-анкети ОСОБА_2 просить ТОВ «Інфінанс» надати йому кредит у сумі 4480,00 грн строком на 18 днів.

ТОВ «Інфінанс» надіслало відповідачу Пропозицію укласти Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0977990396/2 від 13 січня 2021 р. (оферта) та надання кредиту згідно із Заявкою - анкетою №3432827 від 13 січня 2021 р., підписану директором ТОВ «ІНФІНАНС» Балабко О.О. 13 січня 2021 р. електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2L3Z8W.

Основні умови кредиту, визначені у оферті: розмір кредиту 4480 грн.; строк користування кредитом 18 днів; строк дії Договору 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації, максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору.

Відповідачем підписано 13 січня 2021 р. Акцепт оферти від 13 січня 2021 р. на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0977990396/2 від 13 січня 2021 р. та отримання кредиту згідно та Заявки - анкети № 3432827 від 13 січня 2021 р. електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3z6r4f.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № № 705/1938/25 дійшов висновку, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Як вбачається із довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 28.04.2026 р. вих.№20.0.0.0/7- 260424/121397-БТ, наданої на виконання ухвали суду від 24.03.2026 р., вказані в Заявці-Анкеті реквізити банківської платіжної картки НОМЕР_4 та номер телефону НОМЕР_3 дійсно належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Зважаючи на описане вище, суд дійшов висновку, що факт підписання відповідачем кредитного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами в їхній сукупності.

Факт виконання з боку ТОВ «Інфінанс» зобов`язань за кредитним договором щодо надання 13.01.2021 р. відповідачеві грошових коштів у кредит в сумі 4480,00 грн підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №13737_25709112745 від 09.07.2025 р. та доданою до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 28.04.2026 р. вих.№20.0.0.0/7- 260424/121397-БТ виписки по рахунку № НОМЕР_4 за період з 10.01.2021 р. по 15.01.2021 р.

Додатково слід зазначити, що відповідно до наданої банком виписки по рахунку ОСОБА_2 перерахування грошових коштів у розмірі 4480,00 грн було здійснено 13.01.2021 р., - отже, датою укладення кредитного договору (його підписання сторонами) та датою виконання його умов з боку первісного кредитора є саме 13.01.2021 р., попри те, що у позовній заяві позивач вказує такою датою 10.01.2021 р.

У Розрахунку заборгованості за договором № 0977990396/2, виконаному ТОВ «Інфінанс» станом на 11.02.2022 р., відображено нарахування первісним кредитором заборгованості за вказаним зобов`язанням у розмірі 4480,00 грн за основною сумою зобов`язання та 60446,32 грн за відсотками за користування кредитом.

Також у Розрахунку заборгованості за договором № 0977990396/2 від 10.01.2021 р., виконаному ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 р. (дата відступлення права вимоги на користь позивача) вказано про додаткове нарахування відсотків у розмірі 52214,40 грн. з боку ТОВ «Вердикт Капітал».

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 згаданої статті ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (§ 1. Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошено, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04 червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.

Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом (позикою) у межах погодженого сторонами строку кредиту (позики).

Як вбачається із Розрахунку заборгованості за договором № 0977990396/2, виконаному ТОВ «Інфінанс» станом на 11.02.2022 р., протягом передбаченого договором строку кредитування тривалістю 18 днів (з 13.01.2021р. по 31.01.2021р. включно) відповідачу щоденно нараховувалися 78,40 грн., що у сумі складає 1411,20 грн.

У п.п.8.1.-8.2. Правил надання коштів у позику ТОВ «Інфінанс» наголошено, що первинний строк користування кредитом в рамках Фінансового кредиту, встановлений Сторонами у відповідному Договорі фінансового кредиту, може бути Пролонгований на строк, що відповідає кількості днів, на яку було первинно видано кредит та який вказаний при оформленні відносин між Сторонами в Договорі. Пролонгація кредиту здійснюється в разі дотримання наступних передумов: на момент подовження строку поточного кредиту строк дії Договору фінансового кредиту не закінчився; позичальником повністю сплачено нараховані проценти за Основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором, відповідачем жодного разу не було сплачено нараховані проценти за кредитом - тобто, не виконано умов, необхідних для пролонгації строку кредитування відповідно до Правил надання коштів у позику ТОВ «Інфінанс». Відповідно, існування такої пролонгації виключається.

Отже, строк кредитування за договором складає 18 днів, протягом яких первісний кредитор мав право нарахувати відповідачу відсотки за користування кредитом у розмірі 1411,20 грн.

Судом встановлено, що відсотки за договором № 0977990396/2 від 13.01.2021 р. нараховані первісним кредитором поза межами строку кредитування, адже строк кредитування, визначений у договорі, становить 18 днів та закінчився 31.01.2021р., відповідачем пролонгація такого строку не ініціювалася, тоді як ТОВ «Інфінанс» продовжив нарахування відсотків до 11.02.2022 р. включно, і ТОВ «Вердикт Капітал» - до 10.01.2023 р. включно.

З наведеного випливає, що відсотки за Договором № 0977990396/2 від 13.01.2021 р. нараховані поза межами строку кредитування.

Відсотки, правомірно нараховані за користування відповідачем кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування тривалістю 18 днів, складають 1411,20 грн, які підлягають стягненню з відповідача. Для задоволення позовних вимог в частині стягнення решти нарахованих відсотків за користування кредитом суд підстав не вбачає.

11.02.2022 було укладено договір факторингу № 11-02/22, відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, - зокрема, до ОСОБА_2 за договором № 0977990396/2.

Пунктом 6.1.4. Договору факторингу №11-02/22 передбачено, що Право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників, який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.

Відповідно до п.7.1. Договору факторингу №11-02/22 сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 633175,18 грн.

На підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором №0977990396/2 від 13.01.2021 р. від ТОВ «ІНФІНАНС» до ТОВ «Вердикт Капітал» позивач надає копію платіжного доручення АБ «Південний» № 330110004 від 11.02.2022 р.

Як вбачається із Реєстру боржників до Договору факторингу №11-02/22 від 11.02.2022 р., ТОВ «Вердикт Капітал» було передано право вимоги до боржника ОСОБА_2 за договором №0977990396/2 у сумі 64926,40 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 4480,00 грн та заборгованості по процентах 60446,40 грн.

10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало із ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договір відступлення прав вимоги №10-03/2023/01, за яким на користь позивача було відступлено права вимоги за кредитними договорами до позичальників, - зокрема, до ОСОБА_2 за договором № 0977990396/2.

Відповідно до п.5.2. Договору відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим Кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників.

До договору долучено копію підписаного уповноваженими представниками сторін договору Акт приймання-передачі Реєстру боржників за цим договором, а також відповідний Реєстр боржників (том №1), з якого вбачається відступлення права вимоги за кредитним договором №0977990396/2 у розмірі 117140,80 грн, з яких 4480,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 112660,80 грн сума заборгованості за нарахованими процентами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 916/1410/19 наголосив на відмінності договору відступлення права вимоги (цесії) та договору факторингу, вказавши, що у разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно, тоді як за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

З наведеного вбачається, що факт оплати або відсутності оплати за договором відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 не є релевантним при встановленні переходу права вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача.

Зважаючи на зазначене вище, перехід прав вимоги до ОСОБА_2 за договором №0977990396/2 від 13.01.2021 р. від первісного кредитора ТОВ «Інфінанс» до позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ Центр» підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ Центр» за договором №0977990396/2 від 13.01.2021 р. належить стягнути заборгованість на загальну суму 5891,20 грн, а саме: по основному боргу в розмірі 4480,00 грн, по процентах в розмірі 1411,20 грн.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовити у зв`язку із відсутністю підстав для їхнього задоволення.

Також суд вважає за доцільне наголосити на тому, що Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивачем заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач надав: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ Центр» та АО «Лігал Ассістантс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №589 від 01.10.2025 року, відповідно до якої сторони погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 16000 грн, витяг з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 р.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути також судові витрати за надані послуги правової допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Щодо судового збору слід зауважити, що відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 219 грн. 80 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (5891,20 * 2422,40 / 64926,40).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР"до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - заборгованість за договором №0977990396/2 від 13.01.2021 р. на загальну суму 5891,20 грн, що складається із основного боргу в розмірі 4480,00 грн, процентів у розмірі 1411,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суму сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам 219,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, кв. офіс 306, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.