Рішення № 137093998, 28.05.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/632/26

Номер провадження 2/341/657/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

представника позивачки ОСОБА_1 (ВКЗ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», ОСОБА_3 про стягнення коштів.

УСТАНОВИВ

Представник Яковишин В. Ю. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» (далі також Страхова), ОСОБА_3 про стягнення коштів, в якому просить:

- стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_2 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 20089,54 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 шкоду в розмірі 42300,0 грн, з яких 17300,0 грн матеріальна, 25000,0 грн моральна;

- стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 21679,60 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 01.05.2025 у м. Бурштині (траса Н 09, Мукачево-Львів) за участю транспортного засобу ОСОБА_2 , Volkswagen Tiguan 2011 року виготовлення, д. н. з. НОМЕР_1 , яким керував її чоловік ОСОБА_4 , та транспортного засобу Volvo FH 460, д. н. з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , трапилася дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_3 , рухаючись в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі, не обрав безпечну швидкість для руху, щоб мати змогу контролювати дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції. Це стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкодження зазнав саме транспортний засіб ОСОБА_5 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-225460814 від 16.12.2024. У цей же день на місці події учасники дорожньо-транспортної пригоди скористались механізмом спрощеного оформлення та склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол). Після цього ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» для виплати страхового відшкодування.

25.05.2025 ОСОБА_2 отримала від ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» страхове відшкодування в сумі 59910,46 грн. Проте, відповідно до висновку експерта за результатами транспортно-товарознавчої експертизи від 03.06.2025 № CE-19/109-25/882-АВ вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2011 року виготовлення, д. н. з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 97300,36 грн.

ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» виплатило ОСОБА_2 59910,46 грн. Отже, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» повинно доплатити позивачці різницю між уже виплаченою сумою та лімітом відповідальності, який згідно з постановою НБУ становить 80000,0 грн. Проте, ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» повідомило позивачці, що підстави для виплати відсутні, оскільки сторони досягнули згоди про розмір і спосіб відшкодування. Зазначив, що ліміт відповідальності страховика 80000,0 грн, різниця між вказаною сумою та сумою виплаченого страхового відшкодування становить 20089,54 грн.

Оскільки вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу перевищує ліміт відповідальності страховика, то сплатити різницю у розмірі 17300,0 грн зобов`язаний ОСОБА_3 . Також, зазначив, що протиправні дії ОСОБА_3 завдали ОСОБА_2 моральної шкоди, а саме: під час ДТП позивачка зазнала фізичного болю; душевних страждань, оскільки вважала, що автомобіль, у якому перебуває, буде повністю розчавлений вантажівкою; у неї з`явився стійкий страх перед поїздками на автомобілі, відчуває тривогу, напруження та неконтрольований страх. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 17300,0 грн матеріальної шкоди та 25000,0 грн моральної шкоди.

Ухвалою суду від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Судове засідання призначено на 05.05.2026.

27.04.2026 представниця ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» відмовити.

Заперечуючи проти доводів позивачки, вказала, зокрема, що позивачкою підписано заяву про страхове відшкодування, в якій вона підтвердила, що між позивачкою та страховиком досягнуто згоди про розмір страхового відшкодування, який становить 59910,46 грн. Позивачка погодилась із визначеним страховим розміром страхового відшкодування, будь-яких заперечень щодо розміру страхового відшкодування не висловлювала. Зазначила, що у позивачки були відсутні підстави самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди згідно з ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV та на ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» не може покладатись обов`язку брати до уваги відповідну експертизу та відшкодовувати витрати на її проведення. Страховик та позивачка узгодили здійснення виплати страхового відшкодування без проведення експертизи в заяві про страхове відшкодування із узгодженим розміром страхового відшкодування, тому витрати на проведення експертизи позивачкою стягненню з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» не підлягають. Також, представник відповідача просила розгляд справи здійснювати без участі відповідного представника.

29.04.2026 представник позивачки надіслав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що виплата у розмірі 59910,46 грн є частковим виконанням зобов`язання ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»». Підписана заява-погодження не обмежує ОСОБА_2 у праві стягнути різницю між виплаченою сумою та дійсним розміром шкоди. Також, зазначив, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» визначило розмір шкоди на підставі власного акта огляду ТЗ внутрішнього розрахункового інструменту. Цей розрахунок не є звітом про оцінку майна у розумінні Методики № 142/2092 та не складений незалежним оцінювачем. Таким чином, висновок судового експерта від 03.06.2025 № СЕ-19/109-25/7882-АВ відповідає, попередженого про кримінальну відповідальність, є більш вагомим доказом, який встановлює реальну вартість матеріального збитку.

05.05.2026 представниця ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»» надіслала до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначила, що заява про страхове відшкодування із узгодженим позивачем розміром страхового відшкодування та відповідна ремонтна калькуляція є належними засобами доказування визначення розміру страхового відшкодування відповідачем. Тому виплата страхового відшкодування понад узгоджену суму стягнення з відповідача не підлягає. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп»». Розгляд справи здійснювати без участі відповідного представника.

У своїх доводах відповідач покликається на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV та викладену у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 759/28079/21 правову позицію. Зазначає, що страховик і позивач узгодили здійснення виплати страхового відшкодування без проведення експертизи в заяві про страхове відшкодування із узгодженим розміром страхового відшкодування, визначеним на підставі ремонтної калькуляції, що є правочином.

У зв`язку з відсутністю інформації щодо повідомлення відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи, судове засідання відкладено на 28.05.2026.

У судове засідання 28.05.2026 з`явився представник позивачки.

Представник Страхової просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Судову повістку-повідомлення з датою судового засідання надіслано на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, яку він отримав 15.05.2026.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про розгляд справи. Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав. Ходом розгляду справи не цікавився. У судове засідання не прибув.

З огляду на приписи ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності відповідачів.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив такі задовольнити.

Заслухавши представника позивачки, надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до повідомлення про ДТП 01.05.2025 о 10:40 год у м. Бурштин (траса Н 09, Мукачево-Львів) за участю транспортного засобу Volkswagen Tiguan 2011 року виготовлення, д. н. з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , та транспортного засобу Volvo FH 460, д. н. з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , трапилася дорожньо-транспортна пригода (а. с. 16).

У ТЗ Volvo FH 460 видимих пошкоджень немає. У ТЗ Volkswagen Tiguan пошкоджено багажник, бампер (задній). ТЗ Volvo FH 460 застрахований «Княжа», поліс № 225460814 дійсний з 17.12.2024 до 16.12.2025.

Згідно з відміткою у вказаному повідомленні про ДТП (Європротоколі), підписаному учасниками ДТП, шкода, заподіяна життю та здоров`ю, навіть незначна, відсутня.

Відповідно до полісу № ЕР-225460814 автомобіль марки Volvo FH 460, д. н. з. НОМЕР_2 , застрахований у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Страхова сума на одного потерпілого становить 160000,0 грн (а. с. 56).

Згідно з випискою щодо руху коштів по картці ОСОБА_2 від 12.06.2025 підтверджується, що від ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рахунок позивачки 20.05.2025 надійшли кошти у розмірі 59910,46 грн (а. с. 17).

Відповідно до висновку експерта від 03.06.2025 № CE-19/109-25/882-АВ вартість матеріального збитку, завданого власнику наданого на дослідження автомобіля марки Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення, внаслідок завданих йому пошкоджень станом на 01.05.2025 становить 97300,0 грн (а. с. 18-24).

У відповіді ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 04.08.2025 на заяву ОСОБА_2 зазначено, що у заяві про страхове відшкодування від 14.05.2025 між позивачкою та ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, який становить 59910,46 грн. Належна сума страхового відшкодування у розмірі 59910,46 грн перерахована 20.05.2025 позивачці. Таким чином, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснено позивачці виплату страхового відшкодування, тому відсутні правові підстави для перегляду розміру страхового відшкодування (а. с. 34-35).

Згідно з копіями рахунку-фактури від 23.05.2025 № 25-1804 та квитанції від 28.05.2025 позивачка ОСОБА_2 сплатила 5348,40 грн за проведення експертизи (а. с. 38-39).

Відповідно до копії заяви про страхове відшкодування від 14.05.2025 ОСОБА_2 та ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" досягли згоди про розмір узгодженого страхового відшкодування, який складає 59910,46 грн (а. с. 57). Зазначений розмір страхового відшкодування розрахований на підставі розрахунку системи АUDАТЕХ (а. с. 58-59).

Згідно з копією страхового акта ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" від 20.05.2025 № 250001312073 сума страхового відшкодування становить 59910,46 грн (а. с. 63).

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У частині першій статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З огляду на викладені приписи ЦПК України, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, а також з урахуванням змісту заяв по суті спору, суд вважає установленими наступні обставини справи, які визнаються сторонами.

У результаті страхового випадку, який мав місце 01.05.2025, на підставі полісу від 17.12.2024, Страхова виплатила позивачці суму страхового відшкодування в розмірі 59910,46 грн за завдані ОСОБА_3 матеріальні збитки в ДТП. При цьому сторони у справі (відповідач Страхова і позивачка) погоджуються, що ліміт відповідальності Страхової у цьому випадку становить саме 80000,0 грн.

Відповідно до приписів статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з приписами статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим на підставі висновку експерта від 03.06.2025, що сума завданого позивачці матеріального збитку становить 97300,0 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У частині першій і третій статті 5 ЦК України установлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спірні відносини у цій справі виникли 01.05.2025, тобто після настання страхового випадку (ДТП) і виникнення у Страхової обов`язку виплати страхового відшкодування.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV) втратив чинність з 01.01.2025 на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX (далі Закон № 3720-IX).

Так, у пунктах 1 та 2 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 3720-IX передбачено, зокрема, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року. Закон № 1961-IV визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону (№ 3720-IX).

При цьому у пункті 6 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 3720-IX визначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону № 1961-IV.

З огляду на викладені положення норм цивільного законодавства, суд висновує, що до спірних відносин у цій справі, які виникли 01.05.2025, не можуть бути застосовані положення Закону № 1961-IV, який втратив чинність 01.01.2025.

Своєю чергою, оскільки страховий випадок у цій справі настав за договором страхування, який набрав чинності 17.12.2024, то до нього не можуть бути застосовані положення Закону № 3720-IX відповідно до змісту пункту 6 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 3720-IX.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до спірних відносин у цій справі необхідно застосувати загальні положення ЦК України та Закону України «Про страхування», чинні на час виникнення спірних відносин, тобто виникнення у відповідача обов`язку зі здійснення страхової виплати.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування може бути, зокрема, відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (ч. 1 ст. 984 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про страхування»:

страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (п. 50);

страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку (п. 54);

страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (п. 59);

страховик - фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України (п. 66).

Відповідно до положень статті 94 Закону України «Про страхування» страхова сума може бути встановлена за окремим об`єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому. Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування.

Правління НБУ України у своїй постанові від 30.05.2022 № 108 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» затвердило за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000,0 грн на потерпілого.

Проте, з 01.01.2025 указана постанова втратила чинність, як і положення про максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000,0 грн на потерпілого.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та вказане правове регулювання Страхова є страховиком забезпеченого транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 під час спричинення ДТП (страхового випадку).

Хоча страхова сума відповідно до полісу № 225460814 становить 160000,0 грн, проте суд, керуючись принципом диспозитивності, виходить зі змісту позовних вимог до Страхової.

У результаті розгляду страхового випадку Страхова виплатила позивачці страхове відшкодування у розмірі 59910,46 грн.

Оскільки позивачка просить стягнути решту страхового відшкодування у межах страхової суми у розмірі саме 80000,0 грн, а відповідач виплатив лише 59910,46 грн, то зі Страхової необхідно стягнути на користь позивачки різницю між указаною страховою сумою та уже виплаченою сумою у розмірі 20089,54 грн (80000,0 - 59910,46).

При цьому суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на положення п. 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV та відповідну практику Верховного Суду щодо застосування указаної норми, оскільки Закон № 1961-IV на час виникнення спірних відносин (01.05.2025) не діяв. Своєю чергою уся відповідна практика Верховного суду стосується обставин, страхових випадків й відносин, які мали місце до 01.01.2025. Таким чином, покликання відповідача Страхової на узгодження з позивачкою суми страхового відшкодування у розмірі 59910,46 грн як на підставу для відмови у позові не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Оскільки страхова виплата (відшкодування) у цьому випадку з урахуванням сплачених 59910,46 грн та 20089,54 грн, які підлягають стягненню за рішенням суду у цій справі, загалом становлять 80000,0 грн і є недостатньою для повного відшкодування завданої ОСОБА_3 шкоди, то останній зобов`язаний сплатити позивачці різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Отже, керуючись принципом змагальності, ураховуючи відсутність відзиву та заперечень щодо позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 17300,0 грн завданої матеріальної шкоди (97300,0 80000,0).

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди, суд виходить з такого.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Участь у ДТП, пошкодження транспортного засобу позивачки, безумовно, негативно вплинуло на моральний стан ОСОБА_6 та призвело до її душевних страждань, порушення звичного способу життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З огляду на наведене, керуючись вимогами поміркованості, розважливості, розумності, об`єктивності, добросовісності, справедливості та співмірності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позову у цій частині та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 5000,0 грн компенсації завданої моральної шкоди.

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір сплачено в сумі 1331,2 грн.

Позовні вимоги до Страхової становлять 32% від загальної ціни позову. Позов до Страхової підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь позивачки підлягає стягненню сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 425,98 грн (1331,20 х 32 %).

Позовні вимоги до ОСОБА_3 становлять 68 % від загальної ціни позову. При цьому позовні вимоги саме до ОСОБА_3 підлягають задоволенню у розмірі 52,72 % від заявлених до нього вимог.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь позивачки підлягає стягненню сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 477,23 грн (1331,20 х 68 % х 52,72 %).

Щодо стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу позивачка обгрунтовує ордером на надання правничої допомоги, договором про надання правничої допомоги від 30.03.2026 № 01/30/03/26, відповідно до якого гонорар за надання послуг щодо звернення до суду про стягнення шкоди за наслідками ДТП, яка трапилась 01.05.2025 та будь-яких інших платежів становить 15000,0 грн.

Відповідно до частини статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи складність справи, об`єктивно наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір з 15000,0 грн до 10000,0 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням експерта.

Згідно з копією квитанції від 28.05.2025 позивачка ОСОБА_2 сплатила 5348,40 грн за проведення експертизи.

Отже, підтвердженими витратами, пов`язаними з розглядом справи, суд вважає витрати позивачки у загальному розмірі 15348,40 грн (витрати на правничу допомогу й на залучення експерта).

Таким чином, з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь позивачки підлягають стягненню витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 4911,49 грн (15348,40 х 32 % (відсоток задоволених вимог)), з ОСОБА_3 на користь позивачки підлягають стягненню витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 5502,34 грн (15348,40 х 68 % х 52,72 % (пропорційно розміру задоволених вимог)).

На підставі приписів статей 259, 268 ЦПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Складання повного тексту рішення суду відкладено на строк не більш як п`ять днів.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_2 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 20089,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 17300,0 грн матеріальної шкоди та 5000,0 грн моральної шкоди.

У іншій частині позову до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 425,98 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 4911,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 477,23 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 5502,34 грн.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

Повний текст рішення складено 02 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

відповідач приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», місцезнаходження: вул. Глибочицька, 44, м. Київ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 24175269;

відповідач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ