Рішення № 137092439, 03.06.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/1681/25

провадження № 2/691/502/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судових засідань Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 07 травня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №182459414. В подальшому 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», було укладено договір факторингу відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. 03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20190103, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 26 грудня 2019 року до договору факторингу № 20190103 від 03 січня 2019 року ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11800, 00 грн, з яких 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6800 грн. - сума заборгованості за відсотками. Відповідно до п.2.2. договору факторингу, сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення права вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює попередній. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перебувають в загальному доступі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін. Відповідно до п.4.2. кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись логін особистого кабінету та пароль особистого кбінету. Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме 03 січня 2019 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №182459414 в розмірі 11800,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. У зв`язку, з наявною заборгованістю, позивачем прийнято рішення звернутися до суду (а.с.2-4).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову(а.с.28-29).

18 грудня 2025 року, ухвалою суду, в цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд (а.с.33).

В судове засідання 03 червня 2026 року представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», будучи інформованим, не прибув, за змістом позовної заяви просив цивільну справу розглянути у відсутність представника (а.с.3).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи вчасно та належним чином повідомленим про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання рекомендованих повідомлень, судових повісток з відміткою про отримання та розміщення оголошення про виклик до суду, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd.ck.court.gov.ua., отриманням ухвали про відкриття провадження з додатками, у судові засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, як і не надіслав заяв чи то клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, заслухавши відповідача, враховуючи належне повідомлення позивача, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свої матеріально-правові вимоги.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», з врахуванням наступного.

Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В ході судового розгляду із досліджених судом доказів та пояснень відповідача, встановлено, що 07 травня 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 182459414 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.5-6). Відповідно до умов договору, товариство надало відповідачеві грошові кошти в сумі 5000,00 грн на умовах строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані, згідно п.1.3., п.1.4. або п.1.5. цього договору. Кредит надано строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У п. 1.4. договору зазначено, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений пунктом 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1.70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору, пункт 1.7 договору. Згідно пункту 4.1 договору № 182459414 від 07 травня 2019 року, невід`ємною частиною договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язуються неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua. Розділом 3 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі та умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлений порядок надання грошових коштів у кредит. За умовами вказаного пункту, з метою отримання кредиту позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнює заявку на сайті товариства, вказуючи всі дані, визначені в заявці як обов`язкові. Позичальник у заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів для виникнення змін в таких даних. Згідно п.3.4 Правил, за результатами заповнення заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація платіжної карти позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Товариство інформує позичальника про прийняте рішення щодо видачі кредиту смс-повідомленням на телефонний номер, та електронним листом на електронну пошту позичальника, зазначену у заявці, а також відповідним повідомленням в особистому кабінеті. Відповідно до п. 3.14 Правил у випадку схвалення заявки на отримання кредиту, інформаційно-телекомунікаційна система товариства генерує індивідуальну частину електронного договору, що є офертою та містить всі істотні умови, про що інформує позичальника в особистому кабінету, а також шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефона позичальника та/або електронним листом на електронну пошту, вказаній в заявці. Після підпису електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надходить в інформаційно-телекомунікаційну систему товариства та повідомляє товариство про те, що позичальник надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) товариства щодо укладання кредитного договору з позичальником. Відповідно до зазначених дій договір між товариством та позичальником вважається укладеним і товариство здійснює дії передбачені умовами укладеного договору щодо перерахування коштів позичальнику на його банківський рахунок. Вчинення позичальником вказаних вище дій і зміна даних в системі товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.5-6), що підтверджується і графіком розрахунків до кредитного договору № 182459414 від 07 травня 2019 року (а.с.11), та наявною заборгованістю в сумі 11800,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 182459414 від 07 травня 2019 року, за період з 26 грудня 2019 року по 31 жовтня 2025 року (а.с.11). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», було укладено договір факторингу відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. 03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20190103, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги (а.с.8-10). Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 7 від 26 грудня 2019 року до договору факторингу № 20190103 від 03 січня 2019 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16352, 30 грн, з яких 5099,22 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.10). Відповідно до реєстру боржників № 107 від 10 листопада 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №182459414 (а.с.7). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи Серії ФК №183 від 28 лютого 2012 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 27 грудня 2007 року №8462 реєстраційний номер 13102129, надано види фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства (а.с.13). Розпорядженням Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23 березня 2017 року №691 видано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, крім професійної діяльності на ринку цінних паперів (а.с.14). Як юридична особа ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», має Статут, затверджений протоколом загальних зборів засновників (учасників) товариства від 26 червня 2014 року, який є установчим документом, та регламентує порядок створення і припинення юридичної особи, правове становище і межі правоздатності (а.с.19-21). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи Серії ФК №563 від 21 квітня 2015 року, ТОВ «Таліон плюс», код ЄДРПОУ 39700642, розпорядженням Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 квітня 2015 року №767 реєстраційний номер 13103114, є фінансовою установою (а.с.15), та, відповідно, юридичною особою, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 січня 2019 року (а.с.16). Згідно розпорядження Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07 листопада 2017 року №4234, Товариству з обмеженою відповідальністю «Іксора-Інвестлайн» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (а.с.17). Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Іксора-Інвестлайн» від 06 вересня 2018 року №06/09, змінено назву товариства на нову - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (а.с.28).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно ст.ст.205,207 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорювані договори укладені в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12 липня 2001 року, договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, відповідно до яких Верховний Суд застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, підписаний був лише електронний договір.

Згідно ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», № 851-ІV а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» №675-УІІІ.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суд, при прийнятті рішення у справі, не встановив жодних звернень відповідача ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо незаконного використання її персональних даних позивачем без її згоди чи вчинення щодо неї шахрайських дій, які б спростовували обставини кредитування. Відтак у суду першої інстанції не має підстав для висновку сумніватися про доведеність укладення з відповідачем відповідного кредитного договору у електронній формі, для протилежних висновків.

Та обставина, що, власне, перерахунок коштів кредиту здійснюється не безпосередньо кредитором, а шляхом виконання домовленостей останнього з третіми особами щодо обслуговування рахунків, на що може звертати увагу відповідач ОСОБА_1 , то за приписами законодавства перевірені і досліджені судом письмові докази в справі, не свідчать про те, що відповідний кредитний договір №182459414 від 07 травня 2019 року є нікчемним, недійсним чи таким, що не укладався, адже позичальник, відповідач ОСОБА_1 фактично отримала те, на що розраховувала при укладенні договору та фактичне перерахування коштів на її рахунок іншою особою не призвело до збільшення обсягу зобов`язань по кредиту.

Таким чином, підписанням кредитного договору №182459414 від 07 травня 2019 року, відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.

На думку суду, слід зазначити для відповідача ОСОБА_1 , що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачем особистої інформації у виді ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, номера банківської карти для зарахування коштів, та без попереднього погодження оферти кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику, укладання кредитного договору технічно не можливе, що у свою чергу відповідає ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» і підтверджує перед судом кредитування відповідача ОСОБА_1 згідно до змісту досліджених письмових доказів.

Так, досліджені судом докази у цивільній справі не містять повідомлення відповідача, як боржника про заміну кредиторів. Проте, суд виходить з того, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою підстав для відмови у позові новому кредитору, а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попереднім або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Відповідно до наданих розрахунків, заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» станом на 31 жовтня 2025 року за кредитним договором № 182459414 від 07 травня 2019 року становить 11800,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.11).

Вказана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів. Суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування суми заборгованості не надав. Розрахунок заборгованості за процентами містить суму заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі, визначеному договором, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) відповідно до якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Зазначені обставини судом перевірені на підставі пояснень відповідача і досліджених доказів.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

Згідно вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення сум позики, і це є істотним порушенням кредитного договору № 182459414 від 07 травня 2019 року, заміна первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 10 листопада 2020 року на ТОВ «Таліон плюс» і в подальшому первісного кредитора ТОВ «Таліон плюс» на підставі Договору факторингу редакції від 03 січня 2019 року № 20190103 на ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», не можуть трактуватися на користь відповідача, як причини невиконання зобов`язання і тому, суд обґрунтовано стверджує, на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати належну суму боргу, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк і тому слід з нього, як відповідача стягнути на користь позивача відповідно до змісту кредитних договорів, заборгованість, що утворилась, оскільки протилежного відповідач до суду не спростував.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів, які оцінивши, прийшов до висновку про їх задоволення.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у виді сплаченого судового збору, яка підлягає вирішенню.

Так, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №149399 від 25 грудня 2025 року (а.с.1), які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно процесуальним законодавством України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

ухвалив:

позовну заяву Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса м. Київ вул. Симона Петлюри, № 30, Код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у Акціонерному Товаристві «ТАСкомбанк», заборгованість за кредитним договором №182459414 від 07 травня 2019 року в розмірі 11800,00 грн (одинадцять тисяч вісімсот) грн., з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками,

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса м.Київ вул.Симона Петлюри, № 30, Код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у Акціонерному Товаристві «ТАСкомбанк», судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп..

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Відомості про сторін:

Позивач: особа 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса м. Київ вул. Симона Петлюри, № 30, Код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: особа 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя О. М. Савенко