Рішення № 137092358, 03.06.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2068/26

Провадження № 2/646/2603/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Серпутько Д.Є.,

за участі секретаря судового засідання Соболь Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 адвоката Пономаренко Аліни Олегівни до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Пономаренко А.О. звернулася до Основ`янського районного суду міста Харкова із вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 57,6 кв.м, житловою площею 30 кв.м. у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_2 . Спадкоємцем після смерті матері за законом є позивач. В установлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Матері позивача, ОСОБА_2 , на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.12.2002, виданим державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Є.О., зареєстрованим в реєстрі за №1-6569. Право власності на вказаний житловий будинок в цілому зареєстровано в Куп`янському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 та записане в реєстрову книгу №7 за реєстровим номером №1374, 31.01.2003. За життя ОСОБА_2 також приватизувала земельну ділянку під вищевказаним житловим будинком, у зв`язку з чим отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку від 06.09.2005 Серії ЯА №452492. Згідно вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, та належав спадкодавиці, складається з наступних складових: один дерев`яний обкладений цеглою жилий будинок жилою площею 30,0 кв.м., який в плані земельної ділянки позначений літ.А, при якому є такі надвірні будівлі та споруди: погріб - літ. С, сарай - літ. В, вбиральня - літ. Д, огорожа - №1,3, колодязь - №2.

11.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.02.2026 №120/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у вчинення нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_2 на підставі того, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міститься жодна інформація про зареєстровані права на вказаний житловий будинок та неможливість отримання інформації про підтвердження факту державної реєстрації прав від комунального підприємства «Куп`янське БТІ».

Таким чином, у зв`язку зі знищенням будівлі та документації КП «Куп`янське БТІ» яка б могла підтвердити право власності спадкодавця на спадкове майно, а також відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з неможливістю отримати інформацію про підтвердження факту державної реєстрації прав на будинок від комунального підприємства «Куп`янське БТІ», позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року витребувано у Куп`янської Державної нотаріальної контори Харківської області (проспект Героїв Харкова, буд. № 85, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ: 02893522) належним чином завірену копію спадкової справи №23/2023 (номер у Спадковому реєстрі 70147020) у повному обсязі, заведеної після смерті ОСОБА_2 (дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , с. Гусинки, Куп`янський район, Харківська область; дата та місце смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 , м. Куп`янськ, Куп`янський район, Харківська область).

Ухвалою суду від 07.05.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце проведення судового розгляду, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи та без покладення на відповідача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, заперечень щодо заявлених позовних вимог до суду не надав.

У судовому засіданні 26.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 03.06.2026 на 09 год 15 хв.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 25.11.2022 року.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 22.08.1958 року ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належав спадкодавиці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.12.2002, виданого державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Є.О., зареєстрованому в реєстрі за №1-6569. Право власності на вказаний житловий будинок в цілому зареєстроване в Куп`янському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 та записане в реєстрову книгу №7 за реєстровим номером №1374, 31.01.2003. За життя ОСОБА_2 також приватизувала земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, у зв`язку з чим отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку від 06.09.2005 Серії ЯА №452492.

Відповідно до технічного паспорта від 10.04.2026 року, виготовленого за станом обстеження на 31.01.2003, заінвентаризований житловий будинок АДРЕСА_1 , літ. «А-1» загальною площею 57,6 кв.м, житловою площею 30,0 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами: погріб - літ. «С», сарай - літ. «В», гараж літ «Г», вбиральня - літ. «Д», огорожа - № 1, 3, колодязь - № 2.

При цьому, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом цей об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, та належав спадкодавиці, складається з наступних складових: один дерев`яний обкладений цеглою жилий будинок жилою площею 30,0 кв.м літ.А, надвірні будівлі та споруди: погріб - літ. С, сарай - літ. В, вбиральня - літ. Д, огорожа - № 1, 3, колодязь - № 2.

В установлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно листа-відповіді №1383/02-14 Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області на усне звернення від 28.10.2025 року, за матеріалами спадкової справи №23/2023 (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 70147020), заведеної Куп`янською державною нотаріальною конторою Харківської області 16.01.2023 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , наявні дані про те, що до складу спадкоємців ОСОБА_2 входить її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою. АДРЕСА_2 .

11.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.02.2026 №120/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у вчинення нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_2 на підставі того, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міститься жодна інформація про зареєстровані права на вказаний житловий будинок та неможливість отримання інформації про підтвердження факту державної реєстрації прав від комунального підприємства «Куп`янське БТІ».

Як, вбачається з відповіді Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області №3.7/5372 від 18.11.2025 року на адвокатський запит, зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської міської громади, було визначено комунальне підприємство «Куп`янське БТІ». Вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01.01.2013. На даний час адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює. У зв`язку з викладеним, перевірити факт проведення комунальним підприємством «Куп`янське БТІ» реєстраційних дій відносно об`єкту нерухомого майна буд. АДРЕСА_1 та надати підтверджуючі документи, немає об`єктивної можливості.

Крім того, позивачу було відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_4 . Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області згідно Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №82473010 від 18.12.2025 року.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність доказів, які містяться в матеріалах справи, приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

За нормою ч. 1 ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що діти спадкодавця та той з подружжя, що його пережив та батьки, відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

Отже, позивач, який є спадкоємцем померлої матері, у передбачений законом строк подав заяву про прийняття спадщини, відомості про інших спадкоємців відсутні.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, включно з: квартира, житловий будинок, інші споруди, земельна ділянка, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як передбачено у п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності (зараз - витяг з ДРРП). За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Постановою нотаріуса №120/02-31 від 11.02.2026 відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій матері позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю отримання інформації про підтвердження факту проведення реєстраційних дій відносно вказаного нерухомого майна від комунального підприємства «Куп`янське БТІ» та відсутні інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права на вказаний житловий будинок.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Статтею 392 ЦК України регламентовано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання, у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;.

Згідно зі ст. 3 цього Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Так, згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї із таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 цього Закону).

Положення п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Водночас суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 зазначається, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Також, у цьому листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем».

Беручи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», враховуючи те, що позивач фактично прийняв спадщину, звернувшись із заявою про її прийняття до нотаріальної контори, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, при цьому спадкове майно було набуте спадкодавцем правомірно, беручи до уваги те, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належав спадкодавцю на праві власності та був набутий до набуття чинності ЦК України, що діє з 01.01.2004 року, та право власності на який зареєстроване у відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, суд вважає за можливе, за наявності відповідних доказів, визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 57,6 кв.м, житловою площею 30,0 кв.м літ.А-1, з надвірними будівлями та спорудами: погріб - літ. С, сарай - літ. В, вбиральня - літ. Д, огорожа - № 1, 3, колодязь - № 2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, суд враховує, що саме на вказаний об`єкт нерухомого майна із зазначеними надвірними будівлями та спорудами спадкодавиця мала зареєстроване право власності згідно відповідного правовстановлюючого документу - свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, яке визначало порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і було спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, станом на січень 2003 року, діяло на всій території України і було обов`язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснювали комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Реєстрацію права власності спадкодавця на житловий будинок загальною площею 57,6 кв.м, житловою площею 30,0 кв.м літ.А-1, з надвірними будівлями та спорудами: погріб - літ. С, сарай - літ. В, вбиральня - літ. Д, огорожа - № 1, 3, колодязь - № 2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в цілому було проведено 31.01.2003 Куп`янським БТІ у відповідності до Тимчасового положення № 7/5, про що здійснений запис у реєстрову книгу №7 за реєстровим номером №1374.

Тому, право власності спадкодавця на вказаний житловий будинок відповідно до зазначених положень Закону є зареєстрованим 31.01.2003, р.№ 1374 та дійсним, визнається Державою Україна на рівні Закону, виникло ще 27.12.2002 на підставі належного правовстановлюючого документу - свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно законодавства, яке діяло на той час (ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про власність» та ст. 548 ЦК УРСР 1961 року), тобто до 01.01.2013.

Позивач подав в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори. Після смерті ОСОБА_2 , дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 , село Гусинка Куп`янського району Харківської області, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 , 16.01.2023 року була заведена спадкова справа за номером 70147020, номер у нотаріуса: 23/2023, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, номер витягу: 71167173 від 16.01.2023 року.

При цьому, позивач, будучи спадкоємцем за законом, спадщину прийняв, оскільки у визначений ЦК України строк подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, однак позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з неможливістю отримання інформації про підтвердження факту проведення реєстраційних дій відносно вказаного житлового будинку від комунального підприємства «Куп`янське БТІ».

Слід зазначити, що неотримання нотаріусом (державним реєстратором) інформації про підтвердження факту проведення реєстраційних дій відносно вказаного нерухомого майна від комунального підприємства «Куп`янське БТІ» не є належною правовою підставою для обмеження прав спадкоємця на набуття речових прав на спадкове нерухоме майно, враховуючи також те, що така інформація не витребовується, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та відповідні документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Суд бере до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості визнати право власності на житловий будинок, що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними та обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на законі, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до технічного паспорта, виготовленого станом на 31.01.2003, до складу надвірних будівель та споруд також входить гараж літ. «Г», рік побудови - 1972, який не зазначений у свідоцтві про право на спадщину за законом від 27.12.2002, на підставі якого спадкодавиця набула та зареєструвала право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Таким чином, вказана надвірна будівля не входила до переліку надвірних будівель, право на які було оформлене та зареєстроване на ім`я спадкодавиці за її життя. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 78 постанови КМУ від від 25.12.2015 р. № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач не позбавлений можливості звернутися до державного реєстратора за проведенням державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна в цілому з урахуванням наявності у складі надвірних будівель гаражу літ. «Г» площею 9,3 кв.м, враховуючи, що документ, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається - в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року. Разом з тим, подані позивачем технічні матеріали не містять відомостей про наявність за вказаною адресою самочинного будівництва.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, оскільки позивачем не заявлено вимоги про стягнення судового збору з відповідача, крім того, відповідачем спадкові права позивача не порушені, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з відповідача та залишає його за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок літ.А-1 загальною площею 57,6 кв.м, житловою площею 30,0 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами: погріб - літ. С площею 11,4 кв.м, сарай - літ. В площею 35,9 кв.м, вбиральня - літ. Д площею 1,4 кв.м, огорожа - № 1, 3, колодязь - № 2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Пономаренко Аліна Олегівна, РНОКПП НОМЕР_4 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002713 від 25.06.2025, адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 44758728, адреса місцезнаходження: Харківська обл., м. Куп`янськ, просп. Конституції, буд. 3.

Суддя Д.Є. Серпутько