Рішення № 137092070, 28.04.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17009/25

Провадження № 2-о/643/54/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження матеріали справи

за заявою ОСОБА_1

заінтересована особа Харківська міська рада

про встановлення факту, що має юридичне значення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова із заявою, відповідно до змісту якої він просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем - його матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи подану заяву заявник посилається на те, що він є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . До 24.02.2022 заявник проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 проживала разом із заявником та його дружиною за даною адресою з 2018 року через похилий вік та діагноз, який унеможливлював її самостійне проживання. Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України заявник задля збереження життя перевіз свою дружину та матір у м. Вінниця, де вони проживали на орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_1 . За життя матері заявник вів з нею спільне господарство, постійно доглядав за нею, а після смерті займався її похованням. Після смерті матері відкрилась спадщина, однак заявник у встановлений законом строк до нотаріальної контори не звертався оскільки вважав себе таким що фактично прийняв спадщину.

У судовому засіданні представник заявника підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити їх.

Заінтересована особа - Харківська міська рада у судове засідання не з`явилася, заперечень проти поданої заяви не надала, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьком якого є ОСОБА_4 , а матір`ю ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано, і після розірвання шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

11 червня 1976 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 (свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_2 ), і після укладання шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05.05.1999, ОСОБА_8 та членам його сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить квартира у АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_8 залишив заповіт, яким все своє майно заповідав ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, і цей факт підтверджений свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 . від 09.02.2004.

Після його смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла у місті Вінниця, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 29.04.2023.

На момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована одна за адресою АДРЕСА_2 , про що свідчить інформаційна довідка з Реєстру територіальної громади міста Харкова.

10 грудня 2024 року ОСОБА_3 , діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 18.11.2024, в інтересах свого чоловіка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Железняк Л.В. із заявою про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини на спадкове майно (2/3 частин квартири АДРЕСА_4 ) після смерті його матері ОСОБА_2 .

Приватний нотаріус відмовив заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 23 вказаної вище Постанови Пленуму, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку щодо доведеності факту постійного проживання заявника та його матері ОСОБА_2 станом на час смерті останньої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, зокрема медичними документами про проходження заявником медичного обстеження у травні та червні 2023 року у лікарняному закладі у місті Вінниця, укладеною ОСОБА_2 з лікарем у вересні 2021 року декларацією про вибір лікаря, в якій ОСОБА_2 зазначила своє місце проживання - АДРЕСА_3 , довідкою про відвідування лкарем ОСОБА_2 на дому за адресою АДРЕСА_3 , договором-замовленням на поховання ОСОБА_2 у м. Вінниця та квитанцією про оплату послуг поховання ОСОБА_2 , договором оренди від 09.11.2022, укладеним дружиною заявника про оренду квартири за адресою АДРЕСА_1 , актом обстеження про проживання ОСОБА_2 разом із заявником за АДРЕСА_3 з 2018 року, актом обстеження про проживання ОСОБА_2 разом із заявником за адресою АДРЕСА_1 .

Також вказані обставини підтверджуються показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . При цьому суд враховує, що в якості свідків були допитані сусіди заявника, які не є членами його сім`ї або близькими родичами, а відтак не мають особистої заінтересованості в результатах розгляду даної справи.

Крім того ОСОБА_2 була особою похилого віку, а заявник є її сином, у зв`язку з чим переїзд ОСОБА_2 через похилий вік та стан здоров`я до заявника, який разом зі свою дружиною здійснювали її догляд, узгоджується з моральними засадами суспільства та вимогами розумності і добросовісності.

При цьому суд зазначає, що фактичне місце проживання особи не завжди збігається з місцем її реєстрації. Реєстрація місця проживання має обліковий характер і сама по собі не є безумовним доказом фактичного проживання особи за відповідною адресою. Натомість сукупність досліджених доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2 з 2018 року фактично проживала разом із заявником та його дружиною у м. Харкові, а після вимушеного переміщення у зв`язку з воєнними діями продовжувала проживати разом із ним у місті Вінниця до дня своєї смерті.

Суд також враховує, що з матеріалів спадкової справи не вбачається наявності інших спадкоємців, які б заперечували проти заявлених вимог або стверджували про інше місце проживання спадкодавця. Заповіт ОСОБА_2 не складався, а тому встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем має безпосереднє юридичне значення для реалізації його спадкових прав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані заявником письмові докази та показання свідків є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення факту його постійного проживання разом із матір`ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, ураховуючи відсутність спору про право й те, що за положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України, встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини має юридичне значення, оскільки за наслідками його встановлення спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї, суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення заяви.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

3. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 ).

5. Заінтересована особа: Харківська міська рада (код ЄДРПОУ 04059243; м. Харків, майдан Конституції, буд. 7).

Повне рішення складено 01.06.2026 року.

Суддя Н.В. Новіченко