Рішення № 137091815, 28.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/14223/25

н/п 2/953/535/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

за участю секретаря Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

26.08.2025 до Салтівського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 36013, 11 гривень, що складається з: ? Заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 9813, 32 гривень; ? Заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 26199, 79 гривень, судові витрати: ? зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривень, та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13.03.2020 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір № TDB.2020.0991.1899 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленої кредитної лінії на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК».

У подальшому Банк свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Картковий рахунок-1 Клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами Доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку Позичальника станом на 03.09.2024 у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком у розмірі 36013, 11 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом (у тому числі прострочена) у сумі 9813, 32 грн., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі просточена) у сумі 26199, 79 грн. Після 03.09.2024 жодних додаткових нарахувань, в т.ч. комісій, процентів, штрафів не проводилось.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Так, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами. Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до Відповідача боржника за Кредитним договором № № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020.

Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 9813, 32 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 26199, 79 грн.; загальна сума заборгованості: 36013, 11 грн. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Викладене вище стало підставою звернення позивача до суду.

02.09.2025 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Біленком О.О. шляхом направлення через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне. У виписці АТ «Мегабанк» у період до 02.12.2022 відображений рух коштів по кредитному рахунку, зважаючи на який станом на 02.12.2022 заборгованість склала 9 813,32 грн. Разом з тим, з виписки Національного банку України за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 вбачається, що вказана сума була перенесена на новий технічний рахунок, тобто вже після відзиву та зупинення ліцензії банку 02 червня 2022 року та визнання 21 липня 2022 року Національним банком України АТ «Мегабанк» неплатежеспромодним. А тому Національний банк України офіційно відкликав, зупинив банківську ліцензію та запустив процес ліквідації, - і вже після чого було розпочато нарахування відсотків, процентів за договором № TDB.2020.0991.1899. Згідно виписки Національного банку України, починаючи з січня 2023 року щомісяця нараховувалися відсотки в розмірах близько 600-670 грн. Після цього вказані суми нарахованих відсотків постійно обліковувалися як прострочені відсотки, і знову нараховувалися, у тому числі на прострочені відсотки, внаслідок чого фактично відбувалося нарахування відсотків на відсотки. Тобто відбувалася не узгоджена капіталізація відсотків, внаслідок чого банк, кредитор відносив, зараховував без жодним правових підстав нараховані, але не сплачені відсотки в тіло основного боргу та на них без жодного погодження нараховував нові відсотки. А тому з наданого позивачем суду розрахунку заборгованості за договором взагалі не можливо встановити підставності розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості. Вважає, що надані позивачем суду розрахунки заборгованості є безпідставними та арифметично неправильними. Фактично зроблені позивачем розрахунки є формальними, жодним чином не обґрунтованими та таким, що не дозволяють суду встановити законність, правомірність та правильність заявлених позивачем до стягнення сум заборгованості. Разом з тим звертаю увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого, суд має з?ясовувати обставини, пов?язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв?язку з порушенням грошового зобов?язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов?язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Крім того, вказує, що надані позивачем докази не можуть бути взяті судом до уваги у якості належних доказів на підтвердження існування у відповідача перед кредитором, позикодавцем заборгованості у заявленому розмірі та, як наслідок, не можуть засвідчувати виникнення у позивача права вимоги на стягнення заявленої суми боргу. Враховуючи наведене вище, а також те, що суд не може ухвалювати рішення на основі припущень (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є безпідставними через їх недоведеність. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кошти за договором були отримані відповідачем. В матеріалах справи відсутні належні первинні документи, які повинні бути складені під час надання коштів відповідачу. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для фухалтерсього обліку подардарс ох операй е первин і документи , овіфі боть 93 складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позикодавця, кредитора). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів позикодавця, кредитора кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі N?342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-1 6цс 15.

Також зазначає, що Кредитор надає позичальнику грошові кошти, тому відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України він зобов?язаний довести належними бухгалтерськими документами: виписками з банківського рахунку, відповідним меморіальним ордером тощо, що він перерахував обумовлені договором грошові кошти позичальнику. Таких відомостей, зокрема, про належність платіжного засобу, на який відбулося перерахування грошових коштів позичальнику - відповідачу, наявні у справі документи - не містять. Лише у разі доведення факту виконання кредитором свого обов?язку перерахувати кредитні кошти позичальнику згідно умов договору - у позичальника з?являється процесуальний обв?язок спростування цих обставин. Інший підхід до розподілу тягаря доказування (відповідно до концепції «негативного доказу»), порушує принцип змагальності, який передбачений у нормі 12 ЦПК України. Розрахунок заборгованості, складений позивачем (первісним кредитором), є не документом первинного бухгалтерського обліку, а - одностороннім арифметичним розрахунком сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій позивача (первісного кредитора). Такий висновок щодо недостатності такого доказу для підтвердження наявності та розміру заборгованості був висловлений у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17. Отже, відсутні докази про те, що вказані грошові суми були перераховані саме відповідачу. У справі відсутні відповідні докази про належність відповідачу рахунку, картки, на які було перераховано грошові кошти.

Відповідач вважає, що позивачем не надано суду належних, достовірних та безспірних доказів на підтвердження переходу права на стягнення заборгованості за договором кредиту у заявленному розмірі. Вважає, що позивачем не доведено факту належного відступлення права грошової вимоги за договором. У позивача відсутнє право вимоги. Зазначене свідчить про безпідставність доводів позивача, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості задоволенню не підлягають. Разом з тим, у разі якщо суд дійде висновку про часткове задоволення позову, то прошу вирішити питання про розподіл судових витрат у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати по справі прошу розподілити на підставі вимог ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, користуючись своїм правом відповідач вважає необхідним та доцільним звернутися до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так, враховуючи складність справи, яка є справою незначної складності, фактично шаблонною для позивача, внаслідок чого не потребувала значних витрат часу та зусиль, виходячи з принципів розумності та співмірності, вважаю, що заявлені до стягнення витрати на правничу, правову допомогу є неспівмірними, а тому прошу суд зменшити їх до 5 % відсотків, при цьому, вважає, що максимальний їх розмір не може перевищувати 560,00 грн. Крім того, повідомляє суду, що відповідач не отримує високого доходу. Більш того, в період воєнного стану відповідач втратив житло та вимушений винаймати інше, сплачувати орендну плату. У зв?язку з вказаним матеріальне становище відповідача є вкрай скрутним, а всі наявні заощадження витрачаються на винайм житла і забезпечення його базових потреб людини, що є вкрай складним в умовах воєнного стану через значне підвищення цін та необхідність проживання поза межами постійного місця проживання, що безумовно потребує значно більших витрат, у тому числі пов?язаних з необхідністю оренди житла. На переконання відповідача, розмір витрат позивача на оплату вартості наданої професійної правничої допомоги в заявленій сумі є завищеним, таким, що не відповідає складності справи та критерію розумності. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд обмежити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката. Або взагалі відмовити у задоволенні заяви про їх стягнення. Відповідач вважає, що судові витрати на праву допомогу у повному обсязі мають бути покладені судом на позивача.

30.09.2025 до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 02.10.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.10.2025 представником позивача шляхом направлення через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, зокрема, наступне. Представник Відповідача у Відзиві стверджує, що, начебто, ОСОБА_1 не отримував у кредит грошові кошти від Позивача, а «в матеріалах справи відсутні належні первинні документи, які повинні бути складені під час надання коштів Відповідачу». На думку представника Відповідача, в матеріалах справи відсутні належні первинні документи, які повинні бути складені під час надання коштів Відповідачу. На підставі цього, представник Відповідач стверджує, що у Відповідача, начебто, не виникло обов`язку по поверненню кредиту. Проте, вказане твердження є хибним і не відповідає фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Адже у матеріалах справи містяться виписки з особового рахунку позичальника, які є належним доказом підтвердження видачі кредиту. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 року у справі № 645/59/16-ц, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Таким чином, виписки з рахунків клієнтів банку (в тому числі позичальників), відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Дані виписки можуть слугувати безпосередньо первинними документами, а також можуть бути регістрами аналітичного обліку, записи у яких здійснюються лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Таким чином, за будь-яких умов виписки по особовому рахунку позичальника, що містяться в матеріалах справи, можуть бути належним доказом щодо заборгованості Відповідача та підтверджувати операції по рахунку, зокрема надання Банком позичальнику коштів кредиту. Отже, надані Позивачем виписки за рахунком позичальника підтверджують обставини видачі кредиту Відповідачу та користування Відповідачем кредитними коштами.

Також зауважив, що у матеріалах справи наявні копії Договору № TDB.2020.0991.1899 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 13.03.2020 року, Заяви-анкети на відкриття рахунку та видачу платіжної картки, Паспорту споживчого кредиту, Додатку №1 «Тарифний пакет «todobank» до Кредитного договору. Усі зазначені документи містять підпис ОСОБА_1 , що вказує про його волевиявлення на отримання кредиту. Крім того, до Позовної заяви були додані виписки по рахунку: Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 13.03.2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сформована у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК»; копія Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року, що сформована у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ). Згідно з викладеною у цих виписках інформацією, ОСОБА_1 активно використовував отриману картку, у тому числі здійснював погашення кредиту. Отже, здійснюючи часткове погашення заборгованості, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання Кредитного договору. У матеріалах справи наявні виписки по особовому рахунку Відповідача та розрахунок заборгованості, з яких вбачається, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення Відповідачем умов Кредитного договору. Виписка по особовому рахунку є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості, у тому числі, за відсотками. Тобто, Позивач на підтвердження суми заборгованості Відповідача за Кредитним договором, у тому числі за відсотками, надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази.

Крім того, зазначає, що Позивачем для підтвердження переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором були надані належні та допустимі докази, зокрема, протокол аукціону, договори про відступлення прав вимоги, витяги з реєстрів договорів, права вимоги за якими відступаються та Боржників/Дебіторів за такими договорами, платіжні інструкції, та додатково Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, Витяги із Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг. Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є правонаступником Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» за кредитними договорами, укладеними з клієнтами (фізичними особами) про надання споживчих кредитів. До Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло, зокрема, і право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020. Представник Відповідача, заперечуючи проти заявлених Позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не довів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Згідно з приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду, наведеними вище, недостатньо просто заявити про неспівмірність витрат на правову допомогу, що понесені іншою стороною. Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зі сторони Позивача надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу. Представник Відповідача ж не довів перед судом неспівмірність витрат, понесених Позивачем на правову допомогу. Представник Відповідача не довів та не надав належних доказів у зв`язку із чим, на його думку, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, крім непідкріплених доказами тверджень про низький дохід Відповідача та скрутне матеріальне становище. У разі, якщо Відповідач вважає розмір витрат на правничу допомогу завищеним, він повинен був надати належні докази та обґрунтування, які в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою суду від 16.02.2026 витребувано в ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» детальний розрахунок заборгованості за договором TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020, укладеним між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 .

13.03.2026 на виконання ухвали суду від 16.02.2026 представник позивача направив на адресу суду Розрахунок сум, що стягуються за Кредитним договором № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача, в якому він просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Біленко О.О. у поданому відзиві на позовну заяву просив судові засідання проводити за його відсутності та без участі відповідача (а.с. 103).

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінпром Маркет», представник відповідачки адвокат Брадарська Н.В. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та за відсутності позивачки, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що 13 березня 2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (а.с. 51).

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК» (далі - Правила). Підписання Сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (Додаток № 1 до Договору), далі - Тарифи, вступають в силу для Сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір, надалі - Договір.

За умовами п.7.1. Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Закінчення строку Договору не звільняє Клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (далі - Картковий рахунок-1) в гривні; поточний рахунок № НОМЕР_2 (далі - Картковий рахунок -2) в доларах США; поточний рахунок № НОМЕР_3 (далі - Картковий рахунок -3) в Євро, (разом - Карткові рахунки), на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи (далі-Картка). Картковий рахунок -1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок -2 та Картковий рахунок -3 - за дебетовою схемою. Картка, що видається на підставі цього Договору є власністю Банку.

Підписом під текстом Кредитного договору Клієнт підтвердив факт отримання ним картки та ПІН-коду до неї (п.4.1.).

Пунктом 2.2. Договору встановлені умови кредитування, зокрема розмір максимального ліміту кредитної лінії - 200 000,00 грн, пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах, до 62 днів; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитною лінією по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах у пільговий період з дати першого зняття коштів (фіксована), 0,0001% річних; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах (фіксована), 56% річних (тариф todobank) та 48% річних (тариф todobank+); процентна ставка за користування кредитною лінією по операціям зняття готівки в термінальних пристроях - POS-термінал, банкомат (фіксована), 56% (тариф todobank) та 48% річних (тариф todobank+); кінцевий строк до якого має бути погашена заборгованість за кредитною лінією у повному обсязі до 12.03.2021.

У п.4.3. Кредитного договору вказано, що закінчення терміну дії Картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між Банком та Клієнтом та/або закриття Карткових рахунків. Відмова Клієнта від Доступного ліміту кредитної лінії не припиняє дію цього Договору.

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору, розмір Доступного ліміту кредитної лінії може бути змінений (збільшений та/або зменшений) в межах Максимального ліміту кредитної лінії, у порядку передбаченому Правилами.

Сплата процентів, передбачених умовами Договору за користування Доступним лімітом кредитної лінії, здійснюється Клієнтом у разі його використання (повністю та/або частково) (п. 2.4 Кредитного договору).

Нарахування процентів на залишок коштів на Карткових рахунках, за користування Доступним лімітом кредитної лінії та у разі виникнення заборгованості на суму несанкціонованого овердрафту здійснюється згідно Правил та Тарифів (п. 2.6 Кредитного договору).

Відповідно до п.3.1.2 Кредитного договору, при користуванні Доступним лімітом кредитної лінії: - щомісячно, не пізніше Розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити мінімальний обов`язковий платіж, в т.ч. проценти та інші обов`язкові платежі передбачені Договором, у розмірі, визначеному Тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на Картковий рахунок -1 ; - погасити заборгованість за Доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.

Згідно з п. 3.1.3. Кредитного договору відповідно до умов Договору, сплатити суму відповідальності за порушення грошового зобов`язання, здійснювати погашення несанкціонованого овердрафту - заборгованості перед Банком, яка виникла понад залишок коштів на Карткових рахунках і понад Доступний ліміт кредитної лінії на Картковому рахунку -1.

16.03.2020 ОСОБА_1 власноручно підписав заяву-анкету на відкриття та видачу платіжної картки, в якій зазначено, що йому була видана платіжна картка № НОМЕР_4 .

Крім того, з виписки по особовим рахункам за період з 13.03.2020 по 02.12.2022, з 03.12.2022 по 03.09.2024, відкритого відповідачу в АТ «Мегабанк», вбачається, що позивач відкрив відповідачу поточні рахунки, видав платіжну картку та здійснив перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії. Відповідач, в свою чергу, користувався кредитними коштами (а.с. 45-50, 58-71).

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах належать касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Як вбачається із виписки по рахунку, відповідач користувався кредитною карткою, а також ним періодично вносились кошти на погашення заборгованості.

Отже, відповідач своїми діями визнавав наявність кредитних правовідносин з АТ «МЕГАБАНК».

Згідно з довідкою-розрахунком, складеною АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020 станом на 03.09.2024 становить 36013, 11 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом 9813, 32 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 26199, 79 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 0,00 гривень (а.с. 43).

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір №GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» (Банк) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 23-25).

Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Оплата за договором № GL1N426240 підтверджується копією Платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024 (а.с. 28).

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору № GLІN426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 36013, 11 гривень (а.с. 57).

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, у п. 1 якого зазначено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 21-22).

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став Первісний кредитор (а.с. 29).

Пункт 2 Договору № 1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).

У п. 4 договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт додатковою угодою № 1 від 23.05.2025, сторони узгодили ціну договору та строки здійснення розрахунків за ним. Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.05.2025 умовами п. 4 узгоджено, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22730000 грн (ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) в строк до 31.12.2024 включно має бути сплачений аванс в сумі 8030000 грн; 2) в строк до 31.08.2025 включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14700000 грн.

Аванс за договором № 1/12 було сплачено, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1074 від 27.12.2024 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 8 030 000,00 грн, призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ» (а.с. 27).

Пунктом 14 договору № 1/12 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, вказаний позов надійшов до суду 26.08.2025.

Отже, розрахунки за Договором №1/12 про відступлення прав вимоги було проведено.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору№ 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020 (а.с. 41).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, виходячи зі змісту статей 633, 634 ЦК України, друга сторона (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Суд встановив, що ОСОБА_1 підписав з АТ «Мегабанк» Договір № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (а.с. 51).

Отже, між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в письмовій формі та підписаний ОСОБА_2 особисто. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у АТ «Мегабанк» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено факт укладення кредитного договору, встановлено факт отримання та користування відповідачем коштами за цим договором та факт їх неповернення у відповідності до умов договору та у визначені ним строки.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Факт правонаступництва, тобто за яким до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право кредитора за кредитним договором № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

З огляду на викладене, оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020 не виконав, суд приходить до висновку стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 36013, 11 грн., з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 9813, 32 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 26199, 79 гривень.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

У пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11200, 00 гривень.

В обґрунтування зазначеної вимоги додано договір про надання правової допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладений між АО «АЛЬЯНС ДЛС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання Клієнта, а Клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та сплатити Винагороду (а.с. 35-40).

Відповідно до п. 3.2 Договору сума гонорару за надання послуг по стягненню Заборгованості з Боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг, зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг; реєстр боржників від 21.07.2025, відповідно до якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» передав, а адвокат отримав в роботу Реєстр прав вимог щодо боржника ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги; вартість послуг (прейскурант) (а.с. 35-40, 44, 72).

Суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові від 22 березня 2023 року Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьоюп`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 141 цього Кодексу.

Представник відповідача адвокат Біленко О.О. клопотав у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає висновку, викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У такому разі, суди мають таке право відповідно до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 907/746/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/429/21.

У справі, що переглядається, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись, в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подібні правові висновки також було викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що перелік послуг, зазначений у договорі, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що ця справа, з огляду на предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо спірних правовідносин, не є спором значної складності та не потребувала дослідження великого обсягу доказів та витрачання значного обсягу часу для подання цього позову.

Отже, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 5000,00 гривень, що в даному випадку є співрозмірним розміром.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006)

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Рішенням суду задоволено позовні вимоги в повному обсязі, а тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст.207, 610, 627-629, 638, 525, 526, 536, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0991.1899 від 13.03.2020 в розмірі 36013 (тридцять шість тисяч тринадцять) гривень 11 копійок, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 9813 (дев`ять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 32 копійки; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 26199 (двадцять шість тисяч сто дев`яносто дев`ять) 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцеперебування: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 28 травня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ